Справа №22-ц-1695 2006р.                       Головуючий у 1-й інстанції  Разумова І.Є.

Категорія 29                                                    Суддя-доповідач                      Ільченко О.Ю.

УХВАЛА іменем України

12 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Смирнової Т.В.

суддів - Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

та осіб, які беруть участь у справі - позивачки, відповідачки

ОСОБА_1, її представника

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Конотопського міськрайонного суду від 19 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства «Житлосервіс», ОСОБА_1, треті особи: Конотопська міська рада, ОСОБА_3, про визнання членом сім'ї наймача, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням суду відмовлено в задоволенні позивних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов. Апелянт вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим, постановленим з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, зазначає, що суд не прийняв до уваги її пояснень з приводу того, що вона з матір'ю і братом проживали разом в його квартирі, що кошти використовувалися на спільні потреби та що свідки з її боку підтвердили факт, що вона проживала в квартирі брата, робила там ремонти, а в будинку АДРЕСА_3 проживала в літні місяці. Відповідачка ОСОБА_1 не проживала в квартирі брата постійно, оскільки він не бажав з нею жити, виганяв її. Крім цього апелянт зазначила, що вона під чужим впливом дала покази як свідок в іншій справі стосовно спірної квартири. У зв'язку з цим вважає, що суд неповно з'ясував обставини справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, які підтримала апелянт, заслухавши заперечення відповідачки та її представника, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Конотопського міськвиконкому НОМЕР_1 затверджене рішення ПМК-7 від 17 серпня 1995 року про надання ОСОБА_1 однокімнатної впорядкованої квартири, житловою площею 12, 7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, із зняттям з квартирного обліку. На підставі даного рішення міськвиконкому ОСОБА_1 отримав ордер на вселення в квартиру.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 11 червня 1996 року в спірній квартирі була прописана його мати ОСОБА_4, яка була виписана 03 червня 1998 року в зв'язку зі смертю.

26 січня 2001 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду від 29 червня 2005 року ОСОБА_1 було визнано членом сім'ї наймача спірної квартири. Дане рішення набрало законної сили, після чого ОСОБА_1 була прописана у спірну квартиру.

13 жовтня 2005 року ОСОБА_1 приватизувала дану квартиру, а 16 березня 2006 року продала її ОСОБА_3.

Також судом встановлено, що позивачці ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2, де вона і зареєстрована. Її чоловіку ОСОБА_5 належить житловий будинок АДРЕСА_3, який збудований під час шлюбу з позивакою. Вказаний житловий будинок є постійним місцем проживання позивачки.

На підставі вищевикладеного, а також на підставі показань свідків, які достовірно не підтвердили факт проживання позивачки в квартирі брата і ведення нею спільного господарства з братом, суд відмовив позивачці в задоволенні її вимог.

Колегія суддів вважає, що встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються зібраними у справі доказами, і суд першої інстанції надав вірну оцінку цим доказам, на підставі яких постановив рішення, з яким погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як вбачається з матеріалів справи, свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує в основному показаннями свідків, на які вона також посилається і в апеляційній скарзі.

Однак, під час розгляду справи в суді першої інстанції жоден зі свідків, яких просила допитати позивачка, не надав суду переконливих свідчень, підтверджуючих той факт, що позивачка вела з братом спільне господарство, і в яких діях це виразилось.

Крім того, судом першої інстанції також була звернута увага на те, що показання саме тих свідків, яких позивачка просила допитати, є суперечливими. Так, із протоколу судового засідання вбачається, що при допиті свідки з боку позивачки допускали плутанину в показаннях, зокрема, це свідок ОСОБА_6 (а.с.142-143), свідок ОСОБА_7 (а.с.93-95), свідок ОСОБА_8 (а.с.90 - зворот), а свідок ОСОБА_9 на уточнюючі питання відмовилась давати подальші свідчення (а.с. 89 - зворот), що дає підстави сумніватися в достовірності показань цих свідків.

Письмові докази, прийняті до уваги судом першої інстанції, підтверджують ту обставину, що постійним місцем проживання позивачки була не квартира брата, а будинок АДРЕСА_3 (а.с. 62, 64, 66).

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що в протоколі судового засідання невірно зафіксовані показання свідків, оскільки ОСОБА_2 не подавала до суду письмових зауважень щодо неповноти або неправильності записів у протоколі.

А з огляду протоколу судового засідання (а.с. 42-43, справа № 2-1516 /2005 рік) і пояснень ОСОБА_2 вбачається, що вона ходила до брата в гості.

Таким чином, ОСОБА_2 не надала суду достатньо доказів, які б підтверджували факт її проживання в квартирі брата і ведення з ним спільного господарства, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, порушення процесуального або матеріального закону відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав вірну оцінку зібраним доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду від 19 жовтня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Дана ухвала та рішення місцевого суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення ухвали.