ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" червня 2006 р. Справа № 9/6900-А
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горшкової Н.Ф.
суддів: Голубєвої Г.К.
Майора Г.І.
при секретарі Кравчук Н.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Киричук С.В., довіреність №01/01 від 11.01.2006р.,
від відповідача: Грибчик П.М., довіреність №203/05 від 06.03.2006р. Гільовський В.В., доручення від 17.01.2006р. (прийняв участь в
судовому засіданні 04.05.2006р.),
розглянувши апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Красилівському районі Хмельницької області, м. Красилів Хмельницької області
на постанову господарського суду Хмельницької області
від "07" лютого 2006 р. у справі № 9/6900-А (суддя Олійник Ю.П.)
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області, м. Красилів Хмельницької області
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Красилівському районі Хмельницької області, м. Красилів Хмельницької області
про зобов'язання прийняти до відшкодування та зобов'язання включити до акту звірки від 30.01.2006р. суми виплачених пенсій в сумі 5828,79грн.,
з перервою в судовому засіданні з 04.05.06р. по 27.06.06р.,
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Хмельницької області від 07.02.2006р. у справі №9/6900-А позов Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Красилівському районі про зобов'язання відповідача прийняти відшкодування та зобов'язання включити до акту звірки від 30.01.2006 року суми виплачених пенсій потерпілим Ващуку А.Ф., Парусі М.І. в сумі 5828,79 грн. задоволено частково: зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Красилівському районі включити в акт звірки від 30.01.2006 року суми виплачених пенсій потерпілим Ващуку А.Ф. та Парусі М.І. в сумі 5828,79 грн. не пізніше одного місяця з дня набрання чинності постановою суду. У позові в частині зобов'язання відповідача прийняти до відшкодування суми виплачених пенсій потерпілим Ващуку А.Ф. та Парусі М.І. в сумі 5828,79грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Красилівському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у позові повністю.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на п.2 ст.7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", згідно якого Фонд соціального страхування від нещасного випадку сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001р., з того часу коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати та соціальні послуги або коли таке право встановлено у судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасного випадку, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від нещасного випадку від свого роботодавця, Пенсійного Фонду та Фонду соціального страхування України.
Також, посилаючись на норми Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, яка підписана 09.09.1994 року державами колишнього СРСР, в т.ч. і Україною, відповідач зазначає, що відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється роботодавцем Сторони, де стався страховий випадок. Потерпілі, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, не є застрахованими в Україні і на них не сплачувались внески, а тому здійснення їм виплати страхових коштів Фонду не є цільовим використанням таких коштів.
Позивач у письмовому запереченні на апеляційну скаргу (т.1, а.с.177-181) зазначає, що посилання відповідача на Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, від 09.09.1994 року є безпідставними, оскільки її дія не поширюється на спірні правовідносини, вказана Угода стосується відносин між роботодавцем та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. На думку позивача, в даному випадку доцільно керуватись Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, яка стосується порядку виплати пенсій та передбачає, що пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного Фонду України, відповідно, мають бути відшкодовані Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, вважають постанову місцевого господарського суду необґрунтованою з наведених вище підстав, в зв'язку з чим просять її скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує з наведених у відзиві підстав, вважає постанову місцевого господарського суду законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив:
Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, відповідними відділеннями виконавчої дирекції Фонду не приймаються до заліку та не відшкодовуються витрати, пов'язані з виплатою пенсій громадянам України внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, якщо нещасний випадок стався або профзахворювання отримане за межами України.
У зв'язку з цим позивач звернувся з позовом про зобов'язання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ярмолинецькому районі прийняти до заліку суму 5828,79грн. пенсій по інвалідності, сплачених громадянам України Ващуку А.Ф. та Парусі М.І., які отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві за межами України.
Відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві від 01.10.1978року (т.1, а.с.24-25) в Російській Федеративній Республіці стався нещасний випадок на виробництві, який спричинив гр.Парусі М.І. трудове каліцтво. Згідно витягу із акту МСЕК серія Хм №028901 від 22.03.2004р. - група інвалідності - третя, причина – трудове каліцтво. Згідно довідки позивача № 1538 від 13.07.05р. гр. Паруха М.І. отримує пенсію по інвалідності довічно в сумі 243,80 грн.
Відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві від 04.07.1985 року (т.1, а.с.15-16) в Російській Федеративній Республіці стався нещасний випадок на виробництві, який спричинив гр.Ващук А.Ф. трудове каліцтво. Згідно витягу із акту МСЕК серії МСЕ №304629 від 05.06.2003р. – група інвалідності - третя, причина – трудове каліцтво. Згідно довідки позивача №1532 від 13.07.05р. гр. Ващук В.С. отримує пенсію по інвалідності довічно в сумі 220,44 грн.
Позивачем понесено витрати на виплату та доставку пенсій призначену по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується актами звірок взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем, розрахунками сум виплаченої пенсії, актами щомісячної звірки потерпілих по особових справах потерпілих, наданим позивачем щомісячним Розрахунком.
Відповідно до акту звірки від 30.06.2005р. за період з 01.04.2001р. по 01.05.2005р. встановлено, що пенсіонерам, які отримали ушкодження здоров’я з вини роботодавця іншої ніж Україна держави: гр.Томчуку С.Є. (республіка Казахстан), гр.Парусі М.І , гр.Бондар В.С., гр.Ващуку А.Ф. (Російська Федерація), виплачено пенсій на загальну суму 16708,59 грн.
Акти щомісячної звірки за лютий 2004 р. - вересень 2005р. складались окремо позивачем і відповідачем, але однією із сторін не погоджувалися внаслідок розбіжності щодо необхідності включення сум по Томчуку С.Є., Парусі М.І., Бондару В.С., Ващуку А.Ф. (потерпілим, які отримали каліцтво або втратили годувальника на підприємстві республік колишнього СРСР ).
Згідно акту від 30.01.06р. звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримали трудове каліцтво за межами України за квітень 2001р. - грудень 2005р.: позивачем виплачено пенсії на загальну суму 5828,79грн., з яких Ващуку А.Ф. - 3772,97грн., Парусі М.І. - 2055,82грн., відповідачем не прийнято до заліку цих осіб на зазначені суми.
Нещасні випадки із громадянами Ващуком А.Ф. та Парухою М.І. сталися на підприємствах, які розташовані за межами України, в зв'язку з чим Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Красилівському районі відмовляється від відшкодування позивачу витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій вищезазначеним громадянам.
В зв'язку із неприйняттям відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Красилівському районі до відшкодування сум виплачених пенсій вказаним потерпілим, які отримали каліцтво на підприємствах республік колишнього СРСР, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 5828,79грн. Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило з урахуванням уточнених вимог зобов'язати відповідача прийняти до відшкодування та включити до акту звірки від 30.01.2006р. суми виплачених пенсій потерпілим Ващуку А.Ф. та Парусі М.І. в сумі 5828,79грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється законодавством держави, на території якої вони проживають; згідно ст.3 Угоди всі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення по цій Угоді несе держава, яка надає забезпечення. Взаєморозрахунки не проводяться, якщо це передбачено двосторонніми угодами. Таким чином, дія ст.2 ч.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" розповсюджується на вищевказаних громадян.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно приписів статті 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України і згідно статті 8 Закону Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.
Відповідно до статті 81 Закону України “Про пенсійне забезпечення” призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статті 21, 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачають обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та статей 1, 2 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Положенням абз.2 п. 5 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
З наведеного можна зробити висновок, що витрати, понесені Пенсійним Фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст.26 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання, підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Вказане також підтверджується ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22.02.2001року, відповідно до якої Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
16.05.2003 року Міністерством юстиції України зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4/4, якою затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок).
Згідно п. 2 вказаного Порядку останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків (п.6 Порядку).
Згідно пункту 7 Порядку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Спір виник на стадії проведення звірки витрат по особових справах потерпілих та підписання актів щомісячної звірки з підстав неприйняття Фондом соціального страхування від нещасних випадків до заліку витрат на виплату пенсій громадянам, нещасний випадок з якими стався за межами України.
Відповідно до ст. З Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.
Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.
Згідно ст.1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. При цьому, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе Держава, що надає пенсійне забезпечення (ст.3 Угоди).
Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами (ст.3 Угоди).
Згідно ст.17 Закону України від 22.12.1993р. №3767-ХІІ "Про міжнародні договори України" укладені міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства.
Доводи представників відповідача в судовому засіданні, що посилання позивача на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року є помилковими, оскільки остання не ратифікована Верховною Радою України, спростовуються наступним:
- Закон України "Про міжнародні договори України", який передбачає ратифікацію міжнародних договорів, прийнятий 22.12.1993 року, тобто після підписання Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення;
- Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного
забезпечення від 13.03.1992 року підписана 13.03.1992 року, набула чинності з 13.03.1992 року та застосовується в законодавстві України. В ряді міжнародних угод, учасницею яких є Україна, є посилання на Угоду про гарантії прав громадян держав -
учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зокрема в Багатосторонніх угодах (СНД) від 24.12.2003 року, від 15.04.1994 року, від 07.08.1996
року, від 25.11.1998 року та ін.;
- з посиланням на дану Угоду прийнято Рішення Конституційного Суду України від 20.06.2001 року № 10-рп/2001 "У справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 11 Закону України "Про зв'язок" та окремих положень статті 4 Закону України "Про підприємництво" (справа про виплату і доставку пенсій та грошової
допомоги)";
- відповідно до пп. "а" ч. 1 ст. 14 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, до якої приєдналася й Україна, згода держави на обов'язковість для неї договору виражається ратифікацією, якщо договір передбачає, що така згода виражається ратифікацією. Як вбачається з тексту Угоди від 13.03.1992 року, в ній відсутнє посилання на те, що вона набуває обов'язковості для держави шляхом її ратифікації.
Тому посилання позивача на норми даної Угоди від 13.03.1992 року є правомірними.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.
Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.
Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди; висновок господарського суду Хмельницької області, що дія ч.2 ст.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" розповсюджується на вказаних громадян Ващука А.Ф. та Паруху Н.І., є вірним і відповідає положенням чинного законодавства.
Посилання відповідача на положення Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, від 09.09.1994 року є непереконливими, оскільки вказана Угода передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків.
Відшкодування шкоди та виплата пенсії на час прийняття вказаної Угоди згідно українського законодавства мали різну правову природу.
Із змісту положень ст.ст. 455, 456, 457, 458 ЦК УРСР вбачається, що до поняття відшкодування шкоди не включається виплата пенсій по інвалідності. Зокрема, ст. 456 передбачено, що у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також виплатити потерпілому (членам сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого) одноразову допомогу в установленому законом порядку. Про виплату пенсії, як відшкодування шкоди, у цій статті не вказується.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовився підписати акти звірки на відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій громадянам Ващуку А.Ф. та Парусі Н.І., які отримали каліцтво на території республік СРСР відповідно 23.07.1985року та 01.10.1987року, тобто в період, коли діяло законодавство СРСР і ці особи були громадянами СРСР, а не громадянами відповідних незалежних держав.
Дія Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням чи іншими ушкодженнями здоров'я, пов'язаними з виконанням ними трудових обов'язків, яка набула чинності для України 06.10.1995 року, не може поширюватись на вищезазначені випадки, оскільки угода передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Законодавство жодної з країн-учасниць СНД, які підписали дану Угоду, не могло поширюватись на громадян Ващука А.Ф. та Паруху Н.І., оскільки останні отримали каліцтво в період дії законодавства СРСР.
З наданого відповідачем листа керівника Головного управління апарату Верховної Ради України від 10.01.2006р. за №16/3-9 (відповідь на запит Фонду соціального страхування від нещасних випадків) вбачається, що ця відповідь стосується відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам країн-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення та членам їх сімей, які отримали каліцтво в країнах СНД і переїхали на постійне проживання в Україну, а отже не відноситься до даного випадку, оскільки Ващук А.Ф. та Паруха Н.І. не були громадянами іншої країни-учасниці СНД.
З врахуванням викладених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Красилівському районі включити в акт звірки від 30.01.2006р. суми виплачених пенсій петерпілим Ващуку А.Ф. та Парусі М.І. в сумі 5828,79грн.
В той же час господарський суд правомірно відмовив у позові в частині зобов'язання відповідача прийняти до відшкодування суми виплачених пенсій потерпілим Ващуку А.Ф. та Парусі М.І., оскільки Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні.
Сторонами у справі постанова господарського суду в цій частині не оскаржувалась.
Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Постанова господарського суду Хмельницької області від 07.02.2006р. у справі №9/6900 А відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаної постанови та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
1. Постанову господарського суду Хмельницької області від 07 лютого 2006 року у справі №9/6900-А залишити без змін, а апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Красилівському районі Хмельницької області, м. Красилів Хмельницької області - без задоволення.
2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду подається протягом місяця після набрання нею законної сили.
3. Справу №9/6900-А повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Горшкова Н.Ф.
судді:
Голубєва Г.К.
Майор Г.І.
Віддруковано 4 прим.:
--------------------------------
1- до справи;
2 - позивачу;
3 - відповідачу;
4 - в наряд