Справа № 22/433-А Головуючий у 1 інстанції: Паламарчук В.М.
Категорія - 5 Доповідач: Головчук С.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :
головуючого Головчук С.В.
суддів Невмержицької Т.І., Худякова A.M.
при секретарі Калинець Т.Л.
з участю сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до підприємства „Кооптзаготпром Любарської районної спілки споживчих товариств" (далі Кооптзаготпром), Любарської спілки споживчих товариств (далі райспоживспілка)про повернення майна з чужого незаконного володіння
за апеляційною скаргою Любарської райспоживспілки на рішення Любарського районного суду від 2 6 жовтня 2005 року та додаткове рішення від 27 грудня 2005 року, -
встановив:
в вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулась в інтересах ОСОБА_2 з позовом до Любарського кооптзаготпро-му про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що в 1999 році між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір оренди приміщення складів-підвалів терміном на три роки. За власні кошти ОСОБА_2 провів ремонт складів та обладнав їх для вирощування грибів шампіньйонів. По закінченню строку оренди відповідач відмовляється повернути належне йому майно: прибудоване приміщення котельні, труби опалення, металеві стелажі, електромережу, газовий котел, бетонні сходи, електричні світильники, п'ять дверей, всього на загальну суму 7200 грн. Посилаючись на викладене, просив зобов'язати відповідача повернути належне йому майно.
Ухвалою Любарського районного суду від 10 жовтня 2005 року до участі в справі притягнуто в якості співвідповідача Любар-ську спілку споживчих товариств (далі райспоживспілка).
Рішенням Любарського районного суду від 2 6 жовтня 2005 року позов задоволено. Зобов'язано Любарську райспоживспілку повернути ОСОБА_2 котельню з котлом, металеві труби та арматуру, з яких виготовлені стелажі, водяне опалення та електромережу, газовий котел, п'ять дерев'яних дверей, бетонні сходи, електричні світильники, загальною вартістю 6995,65 грн. Стягнуто з Любарського кооптзаготпрому на користь ОСОБА_1 72 грн. сплаченого мита.
Додатковим рішенням від 27 грудня 2005 року в позові до Любарського кооптзаготпрому відмовлено.
В апеляційній скарзі Любарська райспоживспілка порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не звернув уваги на те, що кооптзаготпром не давав згоди на поліпшення його майна, а тому позивач не має права на відшкодування його витрат. Позивачем не надано доказів, що у володінні кооптзагтпрому знаходиться все перелічене в позові майно. Крім того, судом не застосовані строки позовної давності.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд зобов'язав Любарську райспоживе-пілку повернути позивачу належне йому майно, яке знаходиться в складах-підвалах Любарського кооптзаготпрому.
Проте з такими висновками погодитись неможливо.
Як вбачається з матеріалів справи 27.09.1999 року між ОСОБА_2 та Любарським кооптзаготпромом РСС був укладений договір оренди складів-підвалів, які розташовані в смт Лю-бар по вул.Черняхівського строком на три роки для вирощування грибів-шампіньйонів. Сторонами обумовлено, що орендар проводить роботи по будівництву та обладнанню котельні на території об'єкта оренди, проводить ремонтні роботи приміщень, їх реконструкцію за власні кошти. Крім того, власністю орендаря є майно та матеріальні цінності придбані ним за власні кошти на протязі строку оренди( а.с.5).
Спірні правовідносини регулюються гл.25 ЦК в редакції 1963 року як такі, що випливають з договору майнового найму, та Законом України „Про власність".
Із змісту Статуту підприємства „Кооптзаготпром Любарської райспоживспілки", зареєстрованого 26.11.2003 року видно, що новостворене підприємство є юридичною особою та правонаступником Любарського кооптзаготпрому.
Судом встановлено, що склади-підвали передані позивачу без будь-якого обладнання, що стверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи Любарського РВ УМВС від 2.03.2005 року.
За час оренди ОСОБА_2 прибудовано до складів-підвалів приміщення котельні, яке обладнане системою освітлення, газовим котлом, в ньому встановлені двоє дверей. Крім того, в приміщенні підвалу впродовж стін встановлені металеві стелажі, на входах встановлені четверо дверей, склад обладнано водяним опаленням, електромережею з лічильником спожитої енергії, електросвітильниками.
Апеляційним судом проведено огляд на місці та виявлено, що на даний час у вказаних складах-підвалах, що належать Кооптзаготпрому Любарської райспоживспілки, наявне майно: електросвітильники, електрокабель, електрощиток, два металеві стелажі, четверо дверей, оббитих залізом, труби опалення, бетонні сходи, вартість якого визначена у висновку експертизи № 134 від 23.10.2006 року на загальну суму 11010,53 грн. Крім того, приміщення котельні разом з газовим котлом, двома дверми та системою освітлення оцінено у 517 6 грн.
Відповідачами визнано, що вказане майно, в тому числі приміщення котельні належить позивачу.
За таких обставин, відповідно до ст.272 ЦК ОСОБА_2 має право на відшкодування зробленого з дозволу наймодав-ця поліпшення найнятого майна та повернення належного йому на праві власності обладнання.
Позивач наполягав на поверненні йому майна в натурі. Судом встановлено, що приміщення котельні можливо відокремити без шкоди для приміщень складів-підвалів з наступним виконанням робіт (після демонтажу котельні) по відновленню попереднього стану цих приміщень. Обсяг та вартість цих робіт визначені у висновку експертизи № 134 від 23.10.2006 року в сумі 413 грн. Крім того, можливо повернути в натурі електросвітильники, електрокабель, електрощиток, два металеві стелажі, четверо дверей, оббитих залізом, труби опалення. Тому апеляційний суд вважає вимоги про повернення майна в натурі обгрунтованими.
Порушення прав позивача триває до цього часу, тому строк звернення до суду ним не пропущено.
Висновки суду про покладення обов'язку повернути належне ОСОБА_2 майно на Любарську райспоживспілку помилкові. Враховуючи викладене, рішення суду та додаткове рішення підлягають скасуванню. Оскільки обставини справи встановлені повно та правильно, по справі можливо ухвалити нове рішення про задоволення позову до Кооптзаготпрому Любарської райспожи-вспілки.
Керуючись ст.272 ЦК в редакції 1963 року, ст.48 Закону „Про власність", ст.ст. 209,303,307,309,313,316 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив:
апеляційну скаргу Любарської райспоживспілки задовольнити частково.
Рішення Любарського районного суду від 26 червня 2006 року та додаткове рішення від 27 грудня 2005 року скасувати, ухваливши нове рішення.
Зобов'язати підприємство Кооптзаготпром Любарської райспоживспілки повернути ОСОБА_2 приміщення котельні, в тому числі газовий котел, двоє дверей, система освітлення загальною вартістю 5176 грн.; четверо дверей вартістю: 75,88 грн., 97,56 грн., 89,28 грн. та 94,80 грн., електрощиток вартістю 28,44 грн., електрокабель вартістю 698,74 грн., 9 електросвітильників вартістю 51,03 грн., два стелажі вартістю 4190,16 грн. та 3927,88 грн., труби опалення вартістю 1323,48 грн., всього на загальну суму 11010,53 грн.
В разі неможливості повернення майна, стягнути його вартість з Кооптзаготпрому Любарської райспоживспілки на користь ОСОБА_2
Зобов'язати ОСОБА_2 після демонтажу приміщення котельні виконати роботи по відновленню попереднього стану приміщення складів-підвалів на суму 413 грн. згідно висновку експертизи від 23.10.2006 року.
Стягнути з Кооптзаготпром Любарської райспоживспілки судові витрати: на користь ОСОБА_2 72 грн. по оплаті судового збору, 1200 грн. витрат за проведення експертизи; в дохід держави ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В позові ОСОБА_2 до Любарської райспоживспілки про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу проголошення.