05.12.2013 103/3358/13-ц
Справа №103/3358/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2013 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Скісова О.Є.,
при секретарі Куліковій Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисараї цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 2536 грн.60 коп. та стягнення судових витрат в сумі 229 грн.50 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.07.2007 року між ОСОБА_1 та банком був укладений кредитний договір № 299 на суму 20000 гривень строком на 36 місяців до 02.07.2010 року зі сплатою 9,5% на рік. При цьому, зобов’язання за вказаним договором було забезпечено договорами поруки №326, укладеним з поручителем ОСОБА_3, та договором поруки №327, укладеним з поручителем ОСОБА_2 Відповідачами умови договору не виконуються, у зв’язку з чим станом на 28.05.2013 утворилась заборгованість в сумі 5346,28 грн. Разом з тим, з урахуванням рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 15.02.2010 року заборгованість складає 2536,60 грн.
Тому позивач, посилаючись на умови договору, ст.ст. 526, 610, 625 ЦК України, просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором, а також судовий збір.
Представник позивача ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності, у судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала у повному обсязі по тих же підставах.
Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності, у судове засідання з’явився, просив у задоволенні позову стосовно ОСОБА_2 відмовити, оскільки сплинув строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, сповіщалась належно, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, сповіщався належно, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась, сповіщалась належно, про причини неявки суд не повідомила.
Вислухавши представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи, з’ясувавши обставини по справі, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.
Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами ті іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
По справі встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.
03.07.2007 року між ОСОБА_1 та банком був укладений кредитний договір № 299 на суму 20000 гривень строком на 36 місяців до 02.07.2010 року зі сплатою 9,5 % на рік. При цьому, зобов’язання за вказаним договором було забезпечено договорами поруки №326, укладеним з поручителем ОСОБА_3,
договором поруки №327, укладеним з поручителем ОСОБА_2 Відповідачами умови договору не виконуються, у зв’язку з чим станом на 28.05.2013 утворилась заборгованість в сумі 5346,28 грн. Разом з тим, з урахуванням рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 15.02.2010 року заборгованість складає 2536,60 грн.
Добровільно відповідачі зобов’язання по кредитному договору на час розгляду справи не виконали.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, а одностороння відмова від зобов’язання та одностороння зміна умов зобов’язання згідно зі ст. 525 ЦК України не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ст.ст. 553-554 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним своїх зобов’язань і відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін – певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до п. 4.1 договору поруки №326 від 03.07.2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_3, договору поруки №327 від 03.07.2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_2, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання за кредитним договором. Відповідно до п. 4.2 вищезазначених договорів поруки, порука припиняється, якщо кредитор протягом одного року від настання строку виконання зобов’язань по кредитному договору №299 від 03.07.2007 року не пред’явить вимоги до поручителя.
У зв’язку із чим, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в порядку солідарного стягнення боргу з поручителів – відповідачів у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виходячи з того, що термін повернення суми кредиту та процентів становить з 03.07.2007 року по 02.07.2010 року, проте до повного виконання зобов’язань позичальником. Таким чином, між сторонами у справі не визначено остаточного терміну дії кредитного договору та повернення кредиту, а відповідно і договору поруки. У зв’язку із чим, до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає застосуванню положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно з яким, у разі, якщо строк договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Перебіг шестимісячного строку розпочався з настання порушення трьохрічного графіку розрахунків за кредитним договором з боку боржника – відповідача у справі ОСОБА_1, а саме з 03.07.2010 року, однак кредитор не пред’явив вимог до поручителів – відповідачів у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зазначений строк.
Такі ж правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18 липня 2012 року у справі № 6-78цс12: якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов’язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першої статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шості місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимог до поручителя.
Також, в постанові від 21 травня 2012 року у справі № 6-48цс11, від 21 травня 2012 року у справі № 6-68цс11, від 23 травня 2012 року у справі № 6-33цс12 Верховний Суд України, посилаючись на ст.ст. 251,
252 ЦК України сформулював правову позицію, відповідно до якої, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки. У зв’язку із чим порука на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шості місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
Відповідно до ч. 1 ст. 214, ст. 360-7 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 цього Кодексу, які є обов’язковими для всіх судів України.
За таких обставин, суд вважає безпідставними позовні вимоги позивача до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у зв’язку із чим в частині стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 2536,60 грн. з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити, та стягнути суму вищезазначеної заборгованості за кредитним договором з позичальника ОСОБА_1
Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Тому, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача на відшкодування судових витрат 229 грн. 40коп.
На підставі ст.ст. 525, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 197, 209, 212, 214, 215, 294 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором в сумі 2536 (дві тисячі п’ятсот тридцять шість) гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на відшкодування судових витрат 229 (двісті двадцять дев’ять) гривень 40 копійок.
В частині стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: (підпис) ОСОБА_6
З оригіналом згідно.
Суддя: О.Скісов
Секретар: Г.Кулікова