Справа № 1-299/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в особі:

головуючого судді: Б. Г. Юзьвяк

при секретарі: Свирида М.І.,

за участю прокурора: Суржука С.Є.,

захисника: ОСОБА_1,

представника потерпілої: ОСОБА_2

представника цивільного позивача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця с.Верба Дубенського району Рівненської області, що проживав в АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

19 грудня 2009 року, близько 14 години 30 хвилин ОСОБА_4, керуючи легковим автомобілем "ВАЗ-2101", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись із пасажиром ОСОБА_5 зі швидкістю приблизно 60 км/год по автодорозі Білогородка-Онишківці, зі сторони с.Верба Дубенського району Рівненської області у напрямку с.Білогородка Дубенського району Рівненської області, при під'їзді до нерегульованого перехрестя рівнозначних доріг не переконався, що до цього перехрестя не наближаються праворуч інші транспортні засоби, враховуючи обмежені умови оглядовості (будинок НОМЕР_3), завчасно не зменшив швидкості з таким розрахунком, щоб мати можливість своєчасно зупинити свій автомобіль до межі проїзної частини дороги (яка не введена в експлуатацію та не забороняла рух транспортних засобів по лівій смузі руху) не дав дорогу автобусу "ЛАЗ-5208 NL", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався зі швидкістю приблизно 80 км/год по ній і наближався до перехрестя зі сторони с.Птича Дубенського району у напрямку м.Львів, виїхав на перехрестя та допустив зіткнення з вказаним автобусом, водій якого не мав технічної можливості уникнути такого зіткнення.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "ВАЗ-2101", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, та пасажир даного транспортного засобу, ОСОБА_5 загинули на місці пригоди.

У прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і шкідливими наслідками, що настали, перебуває грубе порушення ОСОБА_4 наступних пунктів Правил дорожнього руху, які вимагають:

п.12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;

п.16.3 - у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп лінією) або 1.13 (додаток 2 до ПДР), світлофором, так щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів;

п.16.12 - на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.

Представник цивільного позивача, виробничо-комерційного підприємства "КИЙ-ГРАНД", адвокат ОСОБА_3, в судовому засіданні дав наступні покази. Цивільний позов він підтримує у повному обсязі і просить його задоволити на тих підставах які вказані в позовній заяві. На його думку в ДТП винним є водій легкового автомобіля. Якби не агресія стосовно водія ОСОБА_6 зі сторони родини водія ОСОБА_4, то можливо цього позову б і не було. На той період дорога не була введена в експлуатацію, її ввели в експлуатацію за 2 тижні до Евро -2012. Але було проведено службове розслідування і встановлено, що жодної вини водія ОСОБА_6 в ДТП немає. Він не зробив жодних порушень і в тій ситуації діяв правильно. Автобус довго не експлуатувався і підприємство понесло збитки.

Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні дала наступні покази. В ході розслідування справи, вона зрозуміла, що роблять винним у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_4, але на її думку винен водій автобуса, бо він "зійшов з рейсу", тобто поїхав не тією дорогою, якою повинен був, а тією, що була закрита. Але і та дорога по якій рухався автобус була достатньо широка і водій автобуса мав змогу з'їхати в сторону. Якби він так зробив, то все було б добре і таких наслідків не було б. У цій дорожньо-транспортній пригоді загинула мама потерпілої - ОСОБА_5, яка їхала в автомобілі ОСОБА_4. Того дня ОСОБА_4 зустрів маму з поїзда і вони їхали в с.Софіївка до сестри мами. Претензій до ОСОБА_4 і його родини потерпіла не має, бо на її думку в ДТП винен водій автобуса.

Свідок ОСОБА_6 показав, що 19 грудня 2009 року біля 14 години 30 хвилин керував автобусом ЛАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, і рухався з м.Рівне в напрямку м.Львів. Біля с.Верба Дубенського району на його думку він правильно поїхав по прочищеній ділянці дороги, де з другорядної дороги з лівої сторони по ходу руху його автобуса, у безпосередній близькості виїхав легковий автомобіль ВАЗ, державний номер НОМЕР_1. Цей автомобіль не пропустив автобус та допустив зіткнення з автобусом, в результаті чого водій автомобіля та пасажир загинули на місці пригоди. Свідок вважає, що діяв у цій дорожній ситуації правомірно, підтримав покази, які давав останій раз на досудовому слідстві, а в судовому засіданні на підставі ст.63 Конституції України від дачі додаткових показів і відповідей на запитання відмовився.

У зв'язку з наведеним в судовому засіданні було оголошено покази свідка ОСОБА_6 на досудовому слідстві. На досудовому слідстві свідок ОСОБА_6 дав слідуючі покази. Він працює водієм ТОВ "Кий Гранд" м.Києва та здійснює міжнародні пасажирські перевезення за маршрутом Україна-Київ-Мюнхен-Німеччина. Ці перевезення здійснює регулярно з 2004 року на автобусах товариства, дорогу за вказаним маршрутом добре знає, і знає, що на 2009 рік дорога місцями перебуває у стані реконструкції. 19 грудня 2009 року він разом зі своїм напарником ОСОБА_9 після загрузки пасажирів виїхав з м.Києва в напрямку м.Львова. ОСОБА_6 сів за кермо в м.Рівне і знаходився у нормальному фізичному стані. Коли проїхали деяку відстань після м.Дубно, біля с.Птича Дубенського району потрібно було рухатись через с.Верба Дубенського району, кудою проходить дорога Київ-Чоп. Але перед с.Верба праворуч знаходиться об'їзна дорога, яку влітку реконструювали і яка влітку була закрита для руху транспорту, на що вказували відповідні вказівні знаки, що знаходились посередині дороги. Коли ОСОБА_6 проїхав с.Птича і наближався до с.Верба, попереду автобуса рухались якісь два легкових автомобілі. Коли наблизився до вказаної об'їзної дороги, то відповідних вказівних знаків про заборону руху нею, які раніше були на цій дорозі, не було, і два автомобілі, що рухались попереду автобуса виїхали на ліву смугу руху об'їзної дороги і рухались по ній. Права сторона дороги була засніжена снігом, ніяких слідів руху там транспортних засобів видно не було, а ліва смуга руху, по якій рухались ці легкові автомобілі була очищена від снігу, тому ОСОБА_6 порахував, що ці автомобілі рухаються правильно і поїхав за ними. Вказана ліва смуга руху була очищена снігоуборочною технікою. Навпроти ніяких автомобілів не їхало і рухався ОСОБА_6 зі швидкістю біля 80 км/год. Коли ОСОБА_6 наблизився до перехрестя з сільською дорогою, справа і зліва від неї знаходились будинки, ОСОБА_6 рахував, що рухається головною дорогою, тому швидкість свого транспортного засобу не зменшував, ніяких автомобілів на цій сільській дорозі не видно було і ніяких дорожніх знаків не було. Коли почав виїзжати на вказане перехрестя, то на відстані 20-30 метрів перед собою, дещо лівіше, із-за будинку, побачив, як через вказане перехрестя зліва направо перед його автобусом рухається якийсь легковий автомобіль ВАЗ червоного кольору. ОСОБА_6 зрозумів, що цей автомобіль хоче "проскочити" перед ним, та побачивши небезпеку для свого руху, загальмував, та трохи прийняв вправо, однак у момент коли нажав на гальма, сталося зіткнення передньої частини його автобуса з цим автомобілем. Від цього легковий автомобіль скинуло вліво на узбіччя, а автобус під керуванням ОСОБА_6 почав з'їзджати праворуч у кювет. Знаючи що у його автобусі знаходяться люди, з метою недопущення перекидання автобуса, ОСОБА_6 намагався утримати автобус в горизонтальнму положенні, та не з'їхати вправо в кювет, тому відпустив гальма та почав вирівнювати автобус назад на дорогу, при цьому ще вдарився в земляний насип та виїхав на дорогу де зупинився. Після цього разом з напарником вибігли з автобуса і побігли до легкового автомобіля, по дорозі викликавши "швидку допомогу" та міліцію. Та коли підійшли до автомобіля ВАЗ, з'ясувалося, що за його кермом сидів чоловік віком біля 30-40 років, якого від удару викинуло з салону автомобіля і він лежав на снігу, а ноги знаходились в автомобілі. Ознак життя він не подавав. А на правому задньому сидінні знаходилась жінка віком біля 50 років , у якої з носа йшла кров, і яка теж не подавала ознак життя бо пульс не прощупувався.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він є чоловіком потерпілої ОСОБА_8 і відповідно зятем для загиблої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 до них з дружиною позвонила ОСОБА_11, дружина загиблого водія ОСОБА_4 та повідомила що сталась аварія у якій загинули ОСОБА_4 та теща свідка ОСОБА_5 Свідок їздив того дня на місце ДТП і бачив як відвезли загиблих у м.Дубно. Через п'ять днів після аварії свідок поїхав у село, розмовляв з людьми оглядав дорогу, щоб зрозуміти як сталась аварія. Бачив, що на цій об'їзній дорозі з правої сторони стояв знак "рух заборонено", полоса була засипана сантиметрів на 25 снігом, а зустрічна ліва полоса - вкатана автомобілями, хоч трохи присипана снігом. Зі сторони Львова стояв знак «стоп». Село розташоване так, що дорога там будується. Один будинок там стояв за 7-10 м по руху легкового автомобіля. Будинок знаходився з правої сторони руху водія ОСОБА_4. На його думку водій автобуса міг би бачити автомобіль, якби той виїхав би з-за будинку. Свідок сам ставив машину на різних відстанях, щоб вияснити, чи бачив ОСОБА_4 автобуса. Там видимість починалася з 50-55м, а не з 33м. Водій автобуса міг бачити автомобіль за 30 м, хоча і більше, бо автобус їхав по середині дороги, а не скраю. Дорога була прочищена більше по середині. В цей день дорогу розчищав сільський грейдерист, щоб люди могли добратися на роботу.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що 19.12.2009 року він разом з водієм ОСОБА_6 автобусов їхав по маршруту Київ-Мюнхен. Коли доїхали до м.Рівне, він передав керування водію ОСОБА_6 а сам сидів на сидінні збоку. Коли доїхали до с.Верба, побачили що правіще йде пряма дорога в об'їзд с.Верби. Права сторона цієї дороги не була прочищена від снігу, а ліва прочищена. Перед автобусом їхало кілька автомобілів, які поїхали тією дорогою. Коли доїхали до перехрестя свідок сидів збоку від водія та відпочивав. Побачив, що на перехресті зліва, напереріз автобусу вилетіла легкова автомашина і сталось зіткнення. Водій ОСОБА_6 чудом втримав автобус, щоб він не перекинувся. Погодні умови того дня були нормальні, ясний день, середина дня, опадів не було, видимість нормальна. Швидкість автобуса була на думку свідка біля 80 км/год. Знаків що забороняли б в'їзд на цю смугу по якій поїхав автобус не було і перед ним рухались тією смугою автомобілі. Також і пістя ДПТ транспорт їхав по тій дорозі, поки не приїхали працівники ДАІ і не перекрили рух. Перед зіткненням водій ОСОБА_6 застосовував гальмування, але це сталось в 1-3 секунди. На перехресті, де відбулося зіткнення ніяких дорожніх знаків не було, але будинки що були там розташовані дещо обмежували видимість водіїв.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що 19.12.2013 року проїзджаючи с.Верба побачив аварію а пішов подивитись. Там приїхали працівники міліції та попросили допомоги провести заміри. Бачив транспортні засоби після аварії. У автобусі були зірвані двері із заклепок. Автомобіль ВАЗ був пошкоджений більше з правої сторони, крило, пасажирська дверка, часково і задня дверка, потягнуло всього кузова. Машина стояла вже на узбіччі а не проїзній частині дороги. Автобус стояв на відстані від машини метрів 100, чи до 100 метрів. Було зроблено відповідні заміри, які вказані в протоколі. Заміряли відстань від уламків до транспортних засобів, до будинку. Загинув друг свідка та іншого понятого, тому вони робили всі заміри на совість і слідчий записав все правильно. Чи було видно гальмівний шлях свідок не може стверджувати, бо тоді йшов сніг, та дорога була погано прогорнута він міг бути присипаний снігом. Зі сторони с. Верби по ходу руху водія ОСОБА_4 на дорозі була сходинка, хто їздив там, то знали про неї - вона була висотою 10-15 см. Вона була трохи прикатана снігом, але якщо не зменшити швидкість і заїхати на неї на швидкості, то автомобіль могло добре занести. Сходинка утворилась через те, що ложили нове покриття на об'їзній дорозі, рівень асфальту там підняли, а спуски в сторони не зробили, тому і утворилася ця сходинка. Якщо виїзджати на дорогу по якій рухався автобус зі сторони с.Софіївка в напрямку м.Дубно - там знака не було, але свідок нею того дня не поїхав, бо вона була не прогорнута, але тою стороною їздили колгоспні машини. Дорога по якій їхав автобус, вона була умовно розчищена. Якщо попадалась комусь на зустріч машина, то комусь треба було звертати в сніг. По тій об'їзній дорозі і він сам їздив у напрямку м.Дубно, але були випадки, що там водіїв зупиняли працівники ДАІ та складали протоколи.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що був понятим при огляді місця ДТП разом з ОСОБА_12. Робились заміри дороги, прогорнутої її частини. Щодо дорожніх знаків на цій частині дороги то знак « рух заборонено» - був зі сторони м.Дубно, « уступи дорогу» - зі сторони с.Верба, а зі сторони с.Софіївка знак стояв зліва, а не з правої сторони, як мало бути. Зі всіма даними вказаними у протоколі свідок був згідний бо сам особисто все міряв.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав що часто їздить дорогою, де сталось ДТП. На той час на перехресті одне полотно було покрито асфальтом вище, був свого роду бордюр, який не давав можливості швидко проїхати перехрестя, тільки 20-25 км/год. Саму пригоду бачив після зіткнення. Машина стояла розбита, дверці відкриті, ОСОБА_4 лежав вниз головою. Автобус був метрів за 200, дверка від автобуса лежала у свідка на городі. Автобус зрізав замерзший насип на см.10-15. Там одна жінка з автобуса говорила, що вони швидко не їхали, але на спідометрі було 120 км. На перехресті де сталась аварія ніяких знаків не було. По тій новій дорозі, де був асфальт, час від часу їздили машини. По тій полосі і їхав автобус. Із-за насипу була погана видимість зі сторони руху ОСОБА_4. Насип і хата були в стороні і обмежували видимість. Водій мав би призупинитися. Для водія автобуса обмеженість у видимості була з ліва. Для ОСОБА_4 хата була і з ліва, і з права.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що 19.12.2009 року на санках катав дітей по вулиці, дивився хто їде, хто йде, щоб діти під машину не попали. Коли автобус проїхав, аж сніг підняв, а сусідський хлопець сказав, що "Жигуль пропав". Свідок бачив, що червоний "Жигуль" їхав зі сторони Верби, на віддалі 150-170 м. «Жигуль» їхав помаленьку. Коли голі дерева, то дуже добре видно, як їдуть машини. Також бачив що їхав автобус, він їхав зі швидкістю більше 100 км/год, бо підняв за собою вихор снігу. Самого зіткнення свідок не бачив.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав що живе біля того перехрестя де сталось ДТП. 19 грудня 2009 року він йшов до кума і побачив що мимо проїхав ОСОБА_4, та махнув йому рукою. Бачив як ОСОБА_4 затормозив і після цього свідок зайшов у двір до кума і подальших подій не бачив. ОСОБА_4 їхав зі швидкістю 35-40 км/год бо тоді було слизько. В цей час ОСОБА_4 до перехрестя ще було їхати метрів 150-200, може і більше. Він спочатку їхав зі швидкістю 40-45 км/год, а як затормозив - 15-20 км/год. Трамплін при виїзді на трасу був см 12-15. У свідка є своя машина і він знає, що на швидкості той трамплін не переїдеш, бо колеса пооббиваєш.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав що провадив досудове слідство у цій справі та призначав ряд експертиз. Той факт що дорожня подія сталась на перехресті слідує з протоколу огляду місця події, де вказано що це перехрестя. На а.с. 75 є довідка надана « Автошляхбуд», де в абзаці другому вказано, що то є перехрестя і згідно ПДР перехрестям вважається прилягання двох доріг. На підставі ПДР та огляду місця події, було встановлено, що то є перехрестя. На місці події свідок був два рази, пізніше не було причин для виїздів. У вихідних даних експерту, вказувалась швидкість автобуса по показах свідків, була межа меншої швидкості і більшої. Про швидкість говорили чоловіки, які мали досвід водіння. Слідів гальмування не було і не було підстав для призначення експертизи для визначення швидкості по цьому показнику. Тахометра в автобусі не було. Те ж саме і відносно автомобіля ВАЗ. Висновок щодо вини водія автомобіля ВАЗ зроблено відповідно до експертиз. В даному випадку, якби водій автобуса виїхав з поля, то водій ВАЗ все рівно мав би користуватися ПДР. Про нерівність місцевості в матеріалах справи відсутні відомості. При відтворенні її, видно, не було. Ніхто конкретно не говорив в ході допиту про швидкість машини, тільки водій автобуса сказав про швидкість.

Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19 грудня 2009 року вказує на те, що місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться в с.Верба Дубенського району, на перехресті вул.Вербська Софіївка з дорогою, що будується. Вказано що місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожніх знаків, встановлених по ходу огляду:

зі сторони м.Дубно - відсутні;

зі сторони с.Верба - "Дорожні роботи";

зі сторони м.Львів - "Проїзд без зупинки заборонений".

Протоколом зафіксовано розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди, місце де здерто сніговий наст та є сліди осипу фрагментів автомобіля ВАЗ, об'ємні сліди шин автобуса. (а.с.18-46 т.1.)

Згідно висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 смерть її настала від важкої відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеню, відкритого перелому кісток склепіння основи черепа, крововиливу під оболонки, в речовину та шлуночки мозку. Смерть ОСОБА_5 настала внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, які характерні для дорожньо-транспортної пригоди яка вказана в постанові і мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с.202-204 т.1.)

Згідно висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 смерть його настала від важкої відкритої черепно-мозкової травми, перелому потиличної кістки справа, масивного крововиливу під оболонки, в речовину та шлуночки мозку. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, які були отримані в салоні автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, коли ОСОБА_4 був на місці водія і яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с.206-207 т.1.)

Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи від 22.01.2010 року, експертним моделюванням встановлено, що механізм зіткнення автобуса "ЛАЗ 5208 NL" н.з НОМЕР_2 та автомобіля "ВАЗ 2101" н.з.НОМЕР_1 був таким. Рухаючись перехресно в первинній контактній взаємодії в контакт вступали передній бампер, передня панель та елементи кріплення запасного колеса автобуса "ЛАЗ 5208 NL" н.з НОМЕР_2 з правим переднім крилом, правою передньою стійкою, капотом, правим переднім колесом та переднім бампером автомобіля "ВАЗ 2101" н.з.НОМЕР_1. Потім під діює обертального моменту, що виник в результаті взаємодії транспортних засобів автомобіль "ВАЗ 2101" н.з.НОМЕР_1 обертаючись довкола своєї осі контактував правими передніми і задніми дверима, заднім правим крилом та заднім правим колесом з передньою лівою боковою частиною салону, переднім лівим колесом та захисним ковпаком на ньому втобуса "ЛАЗ 5208 NL" н.з НОМЕР_2.

В момент першопочаткового контактування повздовжні вісі автобуса ЛАЗ 5208 NL" н.з НОМЕР_2 та автомобіля "ВАЗ 2101" н.з.НОМЕР_1 розташовувались одна відносно одної під кутом 80 +_5 градусів.

Місце зіткнення автобуса "ЛАЗ 5208 NL" н.з НОМЕР_2 та автомобіля "ВАЗ 2101" н.з.НОМЕР_1 знаходиться на проїзній частині вул.Вербська Софіївка в с.Верба Дубенського району на перехресті з дорогою, що будується, перед ділянкою здертого снігового накату та початкового осипу частин автомобілів (зафіксованих на схемі до протоколу огляду місця події) на відстані 6,9 м. від правого краю проїзної частини що будується ( по напрямку руху до м.Львів) та на відстані понад 3,2 м. від лівого краю проїзної частини вул.Вербська Софіївка (по напрямку руху до с.Білогородка) (а.с.240-248. т.1.)

Протокол відтворення обстановки та обставин події вказує на те, що за участю ОСОБА_6 було відтворено обставини дорожньо-транспортної пригоди яка мала місце 19.12.2009 року. (а.с.250-252 т.1)

Відповідно до довідки директора ЗАТ "Рівнешляхбуд" ділянка автодороги Київ-Чоп (384-388) обхід с.Верба Дубенського району станом на 19.12.2009 року знаходиться в стадії будівництва. В зв'язку з незавершенням будівництва ділянка в експлуатацію не вводилась і рух по ній не відкривався. Ділянка дороги закрита для руху - на початку і в кінці ділянки стоять знаки 3.1 ("Рух заборонено"). Схема дорожнього руху не розробялась в зв'язку з забороною руху на вищезгаданій ділянці. (а.с.259 т.1.)

Відповідно до висновку дорожньо-технічної експертизи від 30.04.2010 року, організація дорожнього руху щодо розташування дорожніх знаків на ділянці будівництва автомобільної дороги Київ-Чоп 395 км + 400 м., обхід с.Верба Дубенського району, що не введена в експлуатацію, яка не забороняла рух транспортних засобів по лівій смузі руху станом на 19.12.2009 року, не відповідала вимогам п.п.10.2.4, 10.5.1, 10.5.2, 10.5.3, 10.5.11, 10.5.31, 10.6.1, 10.6.2 ДСТУ 4100, загальних положень розділу 3 та п.4.1.1 ДСТУ 35875, п. 2.1 СОУ 45.2-000118112-006.

На перехресті автомобільних доріг с.Верба Дубенського району з дорогою місцевого значення Білогородка-Онишківці (5 км+ 300 м.) в с.Софіївка фактичне розташування дорожніх знаків не виключало рух транспорту з будь-якого напрямку та дозволяло у даному випадку водію автомобіля ВАЗ 2101 ОСОБА_4 та водію автобуса ЛАЗ 5208 ОСОБА_6 визначитись між собою з черговістю проїзду перехрестя відповідно до вимоги.16.12 Правил дорожнього руху України.

З технічної точки зору, при фактичній організації дорожнього руху станом на 19.12.2009 року на ділянці будівництва автодороги Київ-Чоп 395 км + 400 м водій ОСОБА_6 при керувані автобусом міг здіснювати рух по автомобільній дорозі, що будується по лівій смузі руху, яка відокремлена від іншої (правої) смуги руху подвійним металевим огородженням. (а.с.268-274 .т.1.)

Допитана в судовому засіданні експерт Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_18 показала, що при проведенні дорожньо-технічної експертизи вихідні дані вона брала із постанови про призначення експертизи. Брала до уваги також фотограції, довідки дорожніх організацій. Було встановлено, що дія дорожнього знаку який забороняв в'їзд на цю об'їздну дорогу розповсюджувалась лише на праву частину дороги тобто на покриття між правим і лівим подвійним огородженням. Ліва частина доороги була прочищена від снігу у відкрита для руху транспортних засобів і фактично по ній здійснювався рух транспортними засобами. Дійшла висновку, що там де сталась дорожньо-транспортна пригода є перехрестя, бо фактично рух транспорних засобів на тій ділянці здійснювався, водій автобуса мав технічну можливість рухатись тією дорогою, заборон не було, ніякого огородження чи перешкод для виїзду на ту ділянку дороги, якщо це був будівельний майданчик встановлено не було. Права смуга була огороджена огородженням бар'єрного типу і не була прочищена, а ліва була прочищена для руху транспортних засобів і ніяких наказових знаків щодо неї не було. Самі правила дорожнього руху трактують перехрестя як місце перехрещення чи прилягання доріг на одному рівні, що фактично мало місце на місці де сталась ДТП.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 27 травня 2010 року у заданій дорожній ситуації водій ОСОБА_4 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п.1.5; 1.10 ( в частині визначення понять "безпечна швидкість", "видимість у напрямку руху", "дати дорогу", "дорожні умови", "дорожня обстановка", "небезпека для руху", "обмежена оглядовість", "оглядовість"), 12.1; 12.3; 16.3 та 16.12 ПДР, у відповідності до яких вказаний водій при під'їзді до нерегульованого перехрестя рівнозначних доріг повинен був переконатися, що до цього перехрестя не наближаються праворуч інші транспортні засоби, а враховуючи обмежені умови оглядовості - водієві автомобіля ВАЗ-2101 слід було завчасно зменшувати швидкість руху ( а не виїзджати на перехрестя зі швидкістю 60 км/год) з такми розрахунком, щоб мати можливість своєчасно зупинити свій автомобіль до межі проїзної частини об'їзної дороги і дати дорогу автомобілям які по ній до перехрестя наближалися праворуч (в даному випадку водієві ОСОБА_4 необхідно було дати дорогу автобусові ЛАЗ-5208 NL під керуванням водія ОСОБА_6)

Викладені обставини дають підстави даній експертизі зробити висновки про те, що водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути скоєння ДТП і полягала вона у виконанні вказаним водієм - (тобто ОСОБА_4) наведених вище вимог ПДР (іншими словами, водієві ОСОБА_4 для уникнення скоєння зіткнення достатньо було своєчасно розпочати зменшення швидкості руху свого автомобіля ВАЗ-2101 і не виїжджати на нерегульоване перехрестя рівнозначних доріг, не давши дорогу автобусові ЛАЗ під керуванням водія ОСОБА_6)

З наведеного випливає, що виникнення небезпеки для руху водієві ОСОБА_4 з технічної точки зору, було наслідком невиконанням цим водієм наведених вище вимог ПДР.

У заданій дорожній ситуації водій ОСОБА_6 повинен був з технічної точки зору керуватися вимогами п.п.1.5; 1.10 (в частині визначення понять "небезпека для руху", "перевага", "перехрестя" 16.12; 12.6 (підпункту "г"), 12.3 ПДР, у відповідності до яких вказаний водій повинен був вести свій автобус зі швидкістю не більше 90 км/год, а із заданого слідчим моменту виникнення небезпеки для руху (тобто моменту настання об'єктивної видимості автомобіля ВАЗ 2101, який наближався до нерегульованого перехрестя ліворуч) водій автобуса повинен був своєчасно застосувати екстренне гальмування (як спосіб зупинки у межах найкоротшої, з можливих відстані).

При заданих вихідних даних водій ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути скоєння ДТП шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування ( при цьому вказаний водій міг встигнути привести у дію гальма свого автобуса лише безпосередньо перед моментом зіткнення із автомобілем ВАЗ 2101, тобто зіткнення відбулося ще до моменту початку сповільнення автобуса при гальмуванні).

При заданих вихідних даних причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є та обставина, що водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ 2101, на нерегульованому перехресті рівнозначних доріг не дав дрогоги автомбусові ЛАЗ-5208 NL, який під керуванням водія ОСОБА_6 до вказаного перехрестя наближався праворуч (відносно напрямку руху вказаного вище легкового автомобіля). (а.с.285-289 т.1.)

Допитаний в судовому засіданні експерт Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_19 судовому засіданні показав, що якщо перехрестя фактично є, немає ніяких наказових, інформаційних знаків на ньому, воно оцінюється як нерегульоване перехрестя рівнозначних доріг. І якби до водія ОСОБА_6 наближався б автомобіль справа, була б така сама ситуація, тобто вже він мав би дати йому перевагу у русі.

Оціниши зібрані і перевірені в судовому засіданні докази з точки зору їх достовірності, достатності та допустимості, суд дійшов висновку, що злочин мав місце, скоїв його підсудний а його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Суд погоджується з висновками експертиз що наведені вище, тобто при тому, що це перехрестя є фактично, по дорозі здійснювавася фактично рух транспортних засобів, вона не була перегороджена якимось бар'єрами, що перещкоджали б чи унеможливлювали рух по ній, а навпаки була прочищена для руху, фактичний стан справ потрібно оцінювати як наявність нерегульованого перехрестя рівнозначних доріг, незалежно навіть від того, чи введена ця об'їздна дорога по документах в експлуатацію чи ні. А безпосередньою причиною ДТП, є те, що водій ОСОБА_4 не надався переваги у русі транспортному засобу, що наближався до цього перехрестя праворуч.

Оскільки водій ОСОБА_4 загинув справа підлягає закриттю провадженням відповідно до п.8 ст.6 КПК України.

Що стосується цивільних позовів. Цивільний позивач - виробничо комерційне підприємство "КИЙ ГРАНД" просило стягнути з дружини загиблого ОСОБА_4, ОСОБА_11 балансову вартість автобуса, тобто 405637 грн 40 коп. Але за документами справи цей автобус повернуто підприємству, в той же час доказів того, що він не підлягає ремонту і експлуатації, чи у скільки обійшовся підприємству ремонт цього автобуса цивільним позивачем не надано. З наведених підстав цей цивільний позов не підлягає до задоволення за його необгрутованістю.

Цивільні позови ОСОБА_21, та ОСОБА_22 також не підлягають до задоволення. Вказавши в позовній заяві про стягення 5000 гривень як матеріальної та моральної шкоди, цивільні позивачі не вказують до кого вони висувають свої вимоги, абсолютно ніякими доказами не підкріплюють в чому полягає матеріальна шкода, не обгрунтовують в чому полягає моральна шкода.

На підставі викладеного та керуючись ст323, 324, п.8 ст.6 КПК України, суд,

З А СУ Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним за ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до п.8 ст.6 КПК України провадження у справі закрити за смертю підсудного.

В задоволенні цивільних позовів виробничо комерційного підприємства "КИЙ ГРАНД" та ОСОБА_21, і ОСОБА_22 відмовити за необгрунтованістю позовів.

Речові докази по справі автомобіль «ВАЗ 21001», реєстраційний номер НОМЕР_1, що зберігається на території Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області повернути ОСОБА_11, а автобус "ЛАЗ -5208 NL", повернутий виробничо комерційному підприємству "КИЙ ГРАНД", залишити у власності підприємства.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Рівненської області протягом 15 діб з моменту проголошення вироку, через Дубенський міськрайонний суд.

Суддя :