Єд.Ун.№763/7428/13-к

1-кп/763/383/13

ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

_____________________________________________________________________________________________

ВИРОК

іменем України

28 листопада 2013 року м. Севастополь

Гагарінський районній суд міста Севастополя в складі головуючого судді Щербакова В.В.,

при секретарі Новосьолової Ю.С.,

за участю державного обвинувача - старшого прокурора прокуратури Гагарінського району міста Севастополя Рикунова Д.П., потерпілого ОСОБА_4,

провівши підготовче судове засідання в залі Гагарінського районного суду міста Севастополя по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42013140050004350 від 12.06.2013 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Севастополя, українця, громадянина України, маючого середню-спеціальну освіту, неодруженого, працюючого докером у ДП «Севморрибпорт», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

ВСТАНОВИВ

10 червня 2013 приблизно о 19:30 години, ОСОБА_3, перебуваючи на сходах між 3 та 4 поверхами під'їзду АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, в ході раптово виниклих неприязних стосунків з метою причинения тілесних ушкоджень застосував насильство до ОСОБА_4, яке не є небезпечним для життя останнього, яке виразилося в нанесенні йому чисельних ударів руками та ногами в область голови і тулубу. У результаті злочинних дій ОСОБА_3, потерпілому ОСОБА_4 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1095 від 20.06.2013 року заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 11-го ребра зліва по задньопахвовій лінії, яке за ступенем тяжкості відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк над 21 день.

Вказані дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ст.122 ч.І КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, гредбачених у ст.121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілому ОСОБА_4

В судове засідання обвинувачений та потерпілий подали угоду про примирення від 30.09.2013р.

Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_4 дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст. 122 ч.1 КК України. ОСОБА_3 в повному обсязі сформульованої підозри, беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Потерпілий ОСОБА_4 жодних претензій до обвинуваченого матеріального чи морального характеру не має.

Обвинувачений ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_4 дійшли згоди, що за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, обвинуваченого ОСОБА_3 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити підозрюваного ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, поклавши на нього обов'язки передбачені п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчій інспекції.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання та вирішити інші, передбачені угодою, питання.

Обвинувачений ОСОБА_3 також просив вказану угоду з потерпілим затвердити і призначити узгоджену в ньому міру покарання. При цьому, беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Потерпілий ОСОБА_4 також просить угоду затвердити, зазначивши, що дійсно до ОСОБА_3 у нього не має претензій матеріального і морального характеру. Згідний на визначену в угоді міру покарання для ОСОБА_3 Розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення передбачені ст.473 ч.1 п.2 КПК України.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості. Потерпілим від даного кримінального правопорушення є ОСОБА_4

Потерпілий та обвинувачений добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України та закону. Підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ст. 474 ч.7 КПК України, відсутні.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 ч.5 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч.1 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив правопорушення передбачене ст. 122 ч.1 КК України.

Обґрунтованим, на думку суду, є також застосування згідно угоди ст.75 УК Украины при призначенні ОСОБА_3 покарання адже, як встановлено судом, він раніше не судимий, характеризується позитивно, щире кається, визнав вину повністю, активне сприяв розкриттю злочину. Потерпілий ОСОБА_4 не має до нього ніяких претензій.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Судом роз'яснено ОСОБА_3, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 373, 374, 375 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 30 вересня 2013 року про примирення між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4

ОСОБА_3, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, за яким призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 30 вересня 2013 року покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити підозрюваного ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не обирався.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду міста Севастополя через Гагарінський районний суд міста Севастополя протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий по справі

Суддя В.В.Щербаков