Справа № 435/10206/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
06 грудня 2013 року м.Луганськ
Жовтневий районний суд м.Луганська у складі:
головуючого - судді Селинного М.С.
при секретарі - Книшові О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначала, що 04 травня 2013 року, приблизно о 19.00 годині, на території садового товариства «Рассвет» її неповнолітню доньку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ногу вкусила собака, яка належить відповідачеві. Згідно акту судово-медичного дослідження № 1008 від 05 травня 2013 року, ОСОБА_3 були спричинені легкі тілесні ушкодження. За порушення вимог ч.1 ст.154 КУпАП на власника собаки, відповідача ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення.
Позивач вважає, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, а саме недодержання ним правил утримання собаки, їй та її неповнолітній доньці спричинено моральної шкоди, оскільки її донька зазнала фізичного болю від укусу собаки, до цього часу вона відчуває страх перед собаками. Компенсацію за моральну шкоду позивач оцінила у розмірі 5000 гривень.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування спричиненої їй та її неповнолітній доньці моральної шкоди 5000 гривень та стягнути з відповідача судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав, давши пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився. У письмових запереченнях проти позову зазначив, що дійсно, 04 травня 2013 року, на території СТ «Рассвет», належна йому собака вкусила ОСОБА_3, стосовно цього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст.154 ч.1 КУпАП. Адміністративну справу було закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Вважає, що ніяких доказів на підтвердження спричинення ним позивачу та її доньці моральної шкоди не надано. Розмір компенсації моральної шкоди не обґрунтований. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити, розглянути справу в його відсутність.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, у справах про відшкодування матеріальної і моральної шкоди позивач має довести факт заподіяння цієї шкоди, її розмір, протиправність поведінки її заподіювача, а також причинний зв'язок між цією поведінкою та шкодою, а відповідач відсутність своєї вини у заподіянні цієї шкоди.
В судовому засіданні встановлено, що 04 травня 2013 року, біля АДРЕСА_1, собака, яка належить ОСОБА_2, вкусила неповнолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7-8,11-12,13).
Згідно акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 1008 від 05.05.2013 року, в лікарні неповнолітній ОСОБА_3 був встановлений діагноз: «Укушена рана правої гомілки». Обстеженням неповнолітньої ОСОБА_3 встановлені садна в області правої гомілки. По ступеню тяжкості зазначені тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с.10).
За зазначене порушення Правил тримання собак та котів відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.154 КУпАП (а.с.7-8).
Як вбачається з постанови адміністративної комісії виконавчого комітету Ленінської районної в м.Луганську ради № 131 від 11.07.2013 року комісія встановила, що 04 травня 2013 року у садовому товаристві «Рассвет» м.Луганська, собака, яка належить ОСОБА_2, вкусила ОСОБА_3. Адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.154 КУпАП було закрито через сплив строку накладення адміністративного стягнення (а.с.13).
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України зазначена постанова є підставою для звільнення від доказування, оскільки обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Оцінивши надані докази, суд вважає, що всі обставини події узгоджуються між собою. Протиправна поведінка відповідача виражається у неналежному утриманню своє собаки. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, суд вважає доведеним.
Норми ст.1187 ЦК України, на які посилався представник позивача, регулюють спеціальний вид зобов'язання із завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, яким в даному випадку могла бути діяльність, пов'язана з утриманням службових собак та собак бійцівських порід. В судовому засіданні не було встановлено, що належна відповідачеві собака є службовою або бійцівської породи.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить із того, що відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до п.9 зазначеної Постанови розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У ході судового розгляду було встановлено, що неповнолітня донька позивача постраждала від укусу собаки, відчула фізичну біль та вимушена була зверталися до лікарів, досі відчуває страх перед собаками.
Позивачем доведено факт заподіяння моральної шкоди, однак з урахуванням характеру та обсягу страждань, характеру немайнових втрат, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за доцільне визначити розмір моральної шкоди таким, що підлягає відшкодуванню в сумі 3000 гривень.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, стягненню з відповідача підлягають судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 229,40 гривень (а.с.2).
На підставі викладеного, керуючись ст.23,1167 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,57-59,60,88,209,212,214-215 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 гривень та судові витрати в сумі 229,40 гривень, всього стягнути 3 229,40 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м.Луганська в 10-денний строк з дня його проголошення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя М.С.Селинний