Справа № 22ц- 1920/2006                            Головуючий у першій інстанції

СОВА Т.Г.

Категорія -цивільна     Доповідач - ПОЗІГУН М.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2006 року                                                                               м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:    ПОЗІГУНА М.І.,

суддів:                 НЕЧАСНОГО Л.А.,МЕЛЬНИЧЕНКАЮ.В.

при секретарі:   ГАВРИЛЕНКО Ю.В.

з участю: сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2006 року, яким було відмовлено в задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, з підстав передбачених ч.2 ст. 220 ЦК України, оскільки між сторонами відбулася домовленість щодо всіх істотних умов договору, відбулося  виконання договору, але нотаріус відмовляється в посвідчення договору в зв'язку з наявністю заборони на відчуження будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки судом не враховано доказів по справі щодо фактичного укладення сторонами договору купівлі-продажу спірного будинку та його виконання сторонами, його укладення ще до накладення заборони на відчуження, та визнання договору відповідачем.

Виходячи зі змісту ст.. 220 ЦК України визнання судом договору дійсним у випадку недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору можливе лише за наявності дотримання всіх 4-х таких умов:1) сторони домовились щодо всіх істотних умов договору; 2) є письмові докази такої домовленості; 3) відбулося повне або часткове виконання договору; 4) одна із  сторін ухиляється  від  його  нотаріального  посвідчення.  Як вбачається  з

 матеріалів справи дійсно між сторонами мала місце домовленість щодо всіх істотних умов договору купївлі-продажу будинку по АДРЕСА_1, є письмові докази такої домовленості, відбулося виконання договору. Проте, жодна із сторін не ухилялася від нотаріального посвідчення договору, а навпаки сторони звернулися до нотаріуса для посвідчення договору купївлі-продажу, в чому нотаріусом було відмовлено в зв'язку з забороною проведення відчуження  спірного будинку.

За викладених обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку щодо відсутності правих підстав для задоволення позовних вимог для визнання угоди купівлі-продажу будинку дійсною з підстав, передбачених ч 2 ст. 220 ЦК України. Судом першої інстанції рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального. Невиконання судом вимог ч 4 ст. 174 ЦПК України щодо винесення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки така відмова, з врахуванням обставин справи суперечить закону, відповідно до ч 3 ст. 309 ЦПК України не може бути підставою для скасування . вірного по суті рішення суду першої інстанції, оскільки зазначене порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 218, 307,308,313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути

оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.