ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № 11-870/06 р.                       Головуючий у І інстанції Тіслюк I.I.

Категорія ст. 115 ч. 1 КК                  Доповідач Білобров В.Д.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 грудня 2006 року   колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого            Трейтяк О.П.

суддів                       Білоброва В.Д., Оседача М.М.

з участю прокурора Надточий О.О.

адвоката                    ОСОБА_1

засудженого              ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_3, уродженець та мешканець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, освіта середня, вдівець, раніше судимий Борзнянським районним судом 02.11.2005 року за ст. 125 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

засуджений:

за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України до 7 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України до 2 років позбавлення волі,

згідно ст.  70 КК України, шляхом часткового складання призначених

судом покарань засудженому ОСОБА_3. призначено покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. ст. 71 та 72 КК України до даного покарання повністю приєднано покарання призначене вироком Борзнянського районного суду від 2 листопада 2005 року і остаточно призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

Цивільний позов прокурора Борзнянського району задоволено, стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь Борзнянської ЦРЛ 2543 грн. 40 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків задоволено частково, стягнуто на його користь з засудженого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 876 грн. 87 коп. та 5000 грн. моральних збитків.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст. 81 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_3. визнаний винним і засуджений за те, що 19 травня 2006 року близько 20 год. ЗО хв. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в центрі ІНФОРМАЦІЯ_1, біля молокоприймального пункту, на грунті неприязних стосунків, з метою умисного вбивства ОСОБА_2, здійснив постріл з обрізу мисливської рушниці у потерпілого ОСОБА_2, який знаходився на відстані 2 метрів від засудженого, на порозі молокоприймального пункту, але не довів свій злочинний намір до кінця по причині, яка не залежала від волі засудженого, так як потерпілий ОСОБА_2 зміг частково захистити себе від попадання дробового заряду, закрившись пластмасовим бідоном, що знаходився в його руках.

На весні 2002 року ОСОБА_3. за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, без мети збуту, виготовив з одноствольної мисливської рушниці „ЗК" 16 калібру обріз, який згідно висновку судово-балістичної експертизи відноситься до вогнепальної зброї, придатної для стрільби. Дану зброю він незаконно носив з собою та зберігав за місцем свого проживання. 19 травня 2006 року ОСОБА_3., маючи при собі вказану вогнепальну зброю, із злочинною метою здійснив постріл у потерпілого ОСОБА_2.

В апеляції засуджений ОСОБА_3. вважає вирок суду занадто суворим та просить його змінити, пом'якшити призначене судом покарання у зв'язку з тим, що він не мав на меті вбивати ОСОБА_2, а хотів його тільки налякати, вистріливши йому під ноги. Не заперечує, що він сам виготовив обріз з гладкоствольної мисливської рушниці, але вказує, що сам добровільно показав де він знаходиться. Просить врахувати його похилий вік та те, що він на протязі 2-3 років перед скоєним на грунті вживання спиртного більше 15 разів госпіталізувався в Халявинську психоневрологічну лікарню з приводу тяжких розладів психіки.

В апеляції адвокат ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_3 змінити, міру покарання пом'якшити, не заперечуючи зібрані по справі докази, які підтверджують спричинення потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень,

вважає, що згідно ст. 22 КПК України їх недостатньо для кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки досудове слідство та суд належним чином не перевірило доводи підсудного, що мети вбивати ОСОБА_2 він не мав і здійснюючи постріл в стані психічного розладу не усвідомлював можливі наслідки своїх дій. А за скоєння злочину передбаченого ст. 263 ч.1 КК України - оправдати, оскільки обріз мисливської рушниці ОСОБА_3. добровільно видав працівникам міліції.

На апеляційні скарги ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_1. помічником прокурора Борзнянського прокурора подані заперечення, де вказується, що вина засудженого ОСОБА_3 у скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 , ч.1 ст. 263 КК України в ході судового слідства доведена повністю, підстав для зміни кваліфікації не вбачається. Просить вирок суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_1. які підтримали апеляціїї, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.

Так, згідно показів судово-медичного експерта ОСОБА_4. та експерта-криміналіста ОСОБА_5. які пояснили, що постріл був чітко спрямований у груди потерпілому ОСОБА_2, тобто у життєво важливі органи, тим самим спростовують доводи ОСОБА_3 про постріл під ноги ОСОБА_2 та віддачу при пострілі, у зв'язку з чим декілька дробин потрапило в груди ОСОБА_2

Вина ОСОБА_3 у скоєнні злочину передбаченому ст. 263 ч. 1 КК України підтверджується тим, що він весною 2002 року незаконно виготовив з одноствольної мисливської рушниці марки „ЗК" 16 калібру обріз, що являється вогнепальною зброєю придатною для стрільби, як пояснив ОСОБА_3., він майже завжди носив її з собою, тобто незаконно переносив обріз, і 19 травня 2006 року взявши з собою вогнепальну зброю (обріз), здійснив з неї постріл у ОСОБА_2 та залишив місце пригоди разом зі зброєю, сховав її, а коли приїхали працівники міліції і запропонували видати зброю, то ОСОБА_3. спочатку відмовився, а потім видав.

Суд, призначаючи покарання, врахував, що ОСОБА_3. характеризується позитивно, тяжких наслідків від скоєного не настало.

Покарання, яке призначено засудженому ОСОБА_3. відповідає характеру    і    ступеню    тяжкості    вчиненого    ним    злочину,    даним,    що характеризують його особу, та всім обставинам справи і є справедливим.

Підстав для пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_3. колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Борзнянського районного суду, Чернігівської області від 13 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

В порядку ст. 365 КПК України вступну частину змінити.

Вважати ОСОБА_3 народженим ІНФОРМАЦІЯ_2.