Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-1389/2006 р. Головуючий у першій
інстанції Пузіна В. І.
Категорія 13 Доповідач у апеляційній
інстанції ВолодінаЛ.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 року колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Куцеконя І.П.
суддів - Володіної Л.В., Алєєвої Н.Г.
при секретарі - Кравченко О.С.
за участю - представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів, про визнання угоди недійсною, анулювання держакту на землю, визнання права власності на землю та усунення перешкод в користуванні власністю, по зустрічному позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права власності на будову, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення місцевого суду Ленінського району міста Севастополя від 18 жовтня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 21.07.2003 року, анулювання держакту на дану земельну ділянку, визнання права власності на землю та усунення перешкод в користуванні власністю.
Позовні вимоги мотивував тим, що до позивача, відповідно до ст. 30 ЗК України (у редакції 1992 р.) перейшло право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1, оскільки він придбав право власності на домоволодіння, розташоване на цій ділянці, а тому вважає, що відповідач не мав права на відчуження вказаної ділянки іншій особі, та договір дарування є недійсним на підставі ст. 48 ЦК України (у редакції 1963 p.).
У лютому 2006 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права власності на будівлю АДРЕСА_1, Вимоги мотивував тим, що 11.11.1996 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір оренди незавершеного будівництва із зобов'язанням його подальшого відчуження,
оскільки відсутність статусу об'єкту нерухомості у будови не дозволяла укласти договір купівлі-продажу.
Рішенням місцевого суду Ленінського району міста Севастополя від 18 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 - відмовлено. Відповідач ОСОБА_4, не погодившись з рішенням місцевого суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати, оскільки рішення в цій частині постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скарга мотивована тим, що суд необгрунтовано об'єднав в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3
Крім того, висновки суду про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну ділянку не відповідають нормам діючого законодавства, тому що спірна земельна ділянка належала на праві приватної власності ОСОБА_3, який подарував її ОСОБА_4, та вона отримала Державний Акт на право приватної власності на землю.
Заслухавши пояснення представника позивача - ОСОБА_2, обговоривши доводи скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення у частині визнання права приватної власності на земельну ділянку, площею 701 кв.м. розташовану по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, суд виходив з того, що на підставі договору купівлі -продажу укладеного 13 лютого 1997 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, до позивача перейшло право власності на домоволодіння, а також на земельну ділянку, на якій розміщений будинок.
З такими висновками суду погоджується судова колегія, оскільки вони зроблені на підставі повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 30 Земельного кодексу України ( в редакції 1992 року), при переході права власності на будівлю разом з цим об'єктом переходить право власності на земельну ділянку, без зміни цільового призначення , якщо інше не передбачене договором.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.02.1997 року, між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 був укладений договір купівлі -продажу домоволодіння по АДРЕСА_1. Питання про статус земельної ділянки, на якій розташоване вказане домоволодіння, у договорі окремо оговорено не було (а.с.5).
Те, що ОСОБА_1 не отримав державний акт на земельну ділянку відповідно до ст. 23 ЗК України в редакції 1992 року, не позбавляє його права власності на неї (згідно зі ст. 30 ЗК України 1992 року), а державний акт на землю на ім'я ОСОБА_3 повинен бути анульованим після укладення договору купівлі -продажу домоволодіння, оскільки право власності на землю було припинено.
Таким чином, право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 разом з переходом права власності на домоволодіння, на що правильно послався суд першої інстанції при постановленні рішення.
За таких обставин, суд обґрунтовано, в силу ст. 48 ЦК України (у редакції 1963 року) визнав недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений 21.07.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.40), як такий, що укладений з порушенням вимог ст. 30 ЗК України( у редакції 1992 року), анулював державний акт про право власності на земельну ділянку, виданий на підставі договору дарування, та визнав право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1
2
В силу ч. 2 ст. 48 Закону України „ Про власність" суд правомірно забов"язав усунути зі сторони ОСОБА_4 та всіх залежних від неї осіб, перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, шляхом її звільнення від їх майна.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права , яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Порушень норм процесуального права, які можуть спричинити скасування рішення, судом також допущено не було.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення скасуванню чи зміні не підлягає, а апеляційна скарга, відповідно до ст. 308 ЦПК України, підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303-315 ЦПК України, судова колегія,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення місцевого суду Ленінського району міста Севастополя від 18 жовтня 2006 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання угоди недійсною, анулювання державного акту на землю, визнання права власності на землю та усунення перешкод в користуванні власністю - залишити без змін.
Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий: Л.В. Володіна