Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц- 1367/2006 р. Головуючий у першій
інстанції Бессараб Л.М.
Категорія 29 Доповідач у апеляційній
інстанції Володіна Л.В. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 року колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Куцеконя І.П.
суддів - Володіної Л.В., Алєєвої Н.Г.
при секретарі - Кравченко О.С
за участю - представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом Севастопольської міської державної адміністрації до ОСОБА_1 про виселення, 3-я особа - відділ по справам громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Гагарінського району міста Севастополя від 16 жовтня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2006 року Севастопольська міська державна адміністрація звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення з квартири 162 будинку 33 по проспекту Октябрьської революції в місті Севастополі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1, будучи опікуном власника квартири ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, втратила підстави для мешкання у вказаній квартирі.
Рішенням місцевого суду Гагарінського району міста Севастополя від 16 жовтня 2006 року позов Севастопольської міської державної адміністрації задоволено.
Судом вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скарга мотивована тим, що суд помилково порахував ОСОБА_1 тимчасовим жильцем. Крім того, позов подано неналежним позивачем.
Заслухавши пояснення представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, обговоривши доводи скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 98-99 ЖК України тимчасові мешканці, і у тому числі опікуни, які не є членами сім"ї наймача, самостійного права на займане житлове приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_3. В 1995 році опікуном ОСОБА_3 була призначена ОСОБА_1, (а.с. 29, 23), яка проживала і була зареєстрована в квартирі, як опікун ОСОБА_3, у лютому 2000 року ( а.с. 9).
Рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 23.02.2006 року квартира АДРЕСА_1 визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_3 (а.с. 8). Згідно наказу фонду комунального майна Севастопольської міської Ради НОМЕР_1 спірна квартира зареєстрована як об'єкт комунальної власності (а.с. 28). Севастопольська міська Рада своїм рішенням НОМЕР_2 передала СМДА, як виконавчому органу, повноваження з питань визнання спадщини відумерлою. Серед повноважень є також і повноваження по прийняттю у комунальну власність і подальший розподіл відумерлої спадщини. ( а.с. 31-32).
За таких обставин, суд обґрунтовано прийшов до висновку про виселення відповідача із займаного житлового приміщення, оскільки законних підстав для мешкання її у квартирі після смерті ОСОБА_3, немає (ст.ст. 98,99 ЖК України).
Довод апеляційної скарги про те, що вселення ОСОБА_1 було здійснено на підставах договору найму, не підтверджується письмовими матеріалами справи і суперечить ст. 158 ЖК України.
Не можна визнати обґрунтованими і доводи відповідача про відсутність повноважень у позивача СМДА на звернення в суд, оскільки вони суперечать нормам ст. 18 ЖК України, яка передбачає, що управління житловим фондом здійснюється власником, або уповноваженим органом у межах, визначених власником.
Рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303-315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення місцевого суду Гагарінського району міста Севастополя від 16 жовтня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий: Володіна