21.11.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/2684/2013р. Головуючий у першій

інстанції Гапонов Д.Ю.

Категорія 45 Доповідач у апеляційної

інстанції Єфімова В.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Єфімової В.О.,

суддів: Андрейченко А.А., Саліхова В.В.,

при секретарі: Малаховій Н.В.,

за участю: прокурора Джавлах С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 01 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом прокурора Балаклавського району м.Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2», про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року прокурор Балаклавського району м.Севастополя, діючи в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОК «ДБК «Горний-2», у якому просив визнати недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована у АДРЕСА_1, серія ЯИ № 067223, виданий Головним управлінням Держкомзему у м.Севастополі 27 квітня 2010 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088301460, витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536300000:58:002:0700.

Вимоги позову мотивовані тим, що спірна земельна ділянка та державний акт на право власності на цю земельну ділянку видані за відсутністю рішення уповноваженого органу, з порушенням вимог земельного законодавства.

Заочним рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 01 серпня 2013 року позов прокурора задоволений у повному обсязі. Вирішено питання про судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_4 з рішенням суду не погодилась, подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалення нового про залишення позовних вимог прокурора без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка отримана відповідачем з порушенням вимог чинного земельного законодавства, що передбачають порядок отримання громадянами земельних ділянок, рішення про її надання прийнято не уповноваженим органом.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Порядок набуття громадянином права власності на земельну ділянку визначений ч.2 ст.118 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Уповноважена установа розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 067223, виданого Головним управлінням Держкомзему в м.Севастополя 27 квітня 2010 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий № 8536300000:58:002:0700 з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_1. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088301460, з зазначенням підстави видачі - розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 825-р від 29 березня 2010 року.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 825-р від 29 березня 2010 року затверджено Обслуговуючому кооперативу «ДБК «Горний-2» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 17 га для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресами: АДРЕСА_2, з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення. Також, у розпорядження міститься вказівка про оформлення та видачу державних актів громадянам України - членам ОК «ДБК «Горний-2» (згідно з додатком) на право власності на земельні ділянки відповідно до технічної документації.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Землі комунальної та державної власності на території адміністративно-територіальної одиниці міста Севастополя на даний час не розмежовано.

Згідно ст.ст.173, 174 ЗК України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради АРК, обласних, Київської чи Севастопольської міських рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 361 від 13 листопада 1975 року «Про встановлення нових районів у деяких містах Української РСР» в м.Севастополі створено Гагарінський район. Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих № 3/93 від 08 лютого 1977 року «Про межі районів м.Севастополя» затверджено межі Балаклавського, Гагарінського та Нахімовського районів.

Згідно рішення Севастопольської міської ради № 4114 від 13 грудня 2005 року «Про затвердження Генерального плану міста Севастополя до 2025 року», спірна земельна ділянка знаходиться в Балаклавському районі м.Севастополя.

Таким чином, оскільки земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту - Балаклавського району м.Севастополя, тому повноваження щодо розпорядження цими землями до розмежування земель державної та комунальної власності здійснюються Севастопольською міською Радою в силу п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), про що судом першої інстанції зроблені правильні висновки.

Відсутність у Севастопольської міської Ради державного акту на право комунальної власності на земельну ділянку, а також рішення про встановлення меж м.Севастополя, в даному випадку не свідчить про наявність у Севастопольської міської державної адміністрації повноважень щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою, оскільки відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно до компетенції міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

По справі встановлено, що відповідач не зверталась до Севастопольської міської Ради із заявою про надання їй спірної земельної ділянки у власність. Севастопольська міська Рада, як компетентний орган, розпоряджень про затвердження проекту землеустрою спірної земельної ділянки та надання її у власність, не приймала.

Крім того, зі справи вбачається, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 825-р від 29 березня 2010 року було прийнято до розроблення проекту землеустрою спірної земельної ділянки та без її затвердження уповноваженим органом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку не відповідає приписам ст.ст.116, 118 Земельного кодексу України.

З матеріалів справи видно, що документи по вибору місця розташування земельної ділянки розглядалися Севастопольською міською державною адміністрацією стосовно ОК ДБК «Горний-2», а не на земельну ділянку отриману відповідачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що отримання громадянами - членами кооперативу земельних ділянок є одним із завдань створення та ОК «ДБК «Горний-2» та всі дії безпосередньо пов'язані з отримання державних актів на землю здійснювалися головою кооперативу, колегія суддів вважає такими, що не свідчать про дотримання відповідачем встановленого законом порядку отримання земельної ділянки, оскільки статутом кооперативу визначено лише сприяння кооперативом його членам в отриманні земельних ділянок, що має здійснюватися виключно в порядку, передбаченому ч.6 ст.118 ЗК України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами абз.1 п.12 р.Х «Перехідні положення» ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст.155 ЗК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 06.02.2013 року у справі № 6-169цс12, постанові Верховного Суду України від 22.05.2013 року у справі № 6-33цс13, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.04.2013 року у справі № 6-45227св12, рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.11.2012 року у справі № 6-39052св12.

В той же час, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про витребування спірної земельної ділянки на користь Севастопольської міської Ради з незаконного володіння відповідача з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю - нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Частиною 1 ст.57 ЗК України передбачено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним та комунальним підприємствам, установам та організаціям, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства. Право постійного користування земельною ділянкою відповідно до положень ч.3 ст.126 ЗК України посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.5 Перехідних положень Лісового кодексу України, до одержання у встановленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно ст.116 ЗК України надання громадянам земельних ділянок, що перебувають у приватній власності або у користуванні, провадиться лише після їх вилучення в порядку, визначеному цим Кодексом.

З матеріалів справи видно, що спірна земельна ділянка до виділення її меж в натурі перебувала у складі земель, які знаходяться в постійному користуванні ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство».

Факт перебування спірної земельної ділянки у користуванні ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» підтверджується повідомленням директора ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» від 05 липня 2013 року та наданого планшету № 3 лісовпорядкування 1999 року, відповідно до яких земельна ділянка, яка була надана у власність членам ОК «ДБК «Горний-2» входить до складу земель лісового фонду та знаходиться у користуванні підприємства (Орлинівське лісництво, квартал 15) на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які, відповідно до п.5 Прикінцевих положень ЛК України підтверджують право користування на раніше надані землі.

Належні докази, які б свідчили про вилучення Урядом спірної земельної ділянки із землекористування ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» у встановленому законом порядку, у матеріалах справи відсутні (п.9 ст.149 ЗК України).

Таким чином, передаючи у власність ОСОБА_3 спірну земельну ділянку, не було враховано те, що вона відноситься до земель зазначеного державного підприємства.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способами визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, а за ст.387 того ж Кодексу, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що оскільки спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», то у задоволенні вимог про її витребування від відповідача на користь Севастопольської міської Ради слід відмовити, оскільки прокурором заявлено позовні вимоги про витребування земельної ділянки в інтересах позивача Севастопольської міської Ради і на користь держави в особі Севастопольської міської Ради, але позовних вимог в інтересах ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» як позивача про витребування спірної земельної ділянки на користь останнього прокурором не заявлялись, а тому підстави для задоволення вказаних позовних вимог відсутні.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові.

Враховуючи те, що судом задоволена лише вимога немайнового характеру про визнання недійсним державного акту на землю, з відповідача на користь держави на підставі ст.88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст.303-317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 01 серпня 2013 року в частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536300000:58:002:0700 на користь держави в особі Севастопольської міської Ради та розподілу судових витрат - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора Балаклавського району м.Севастополя про витребування у ОСОБА_3 на користь держави в особі Севастопольської міської Ради земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536300000:58:002:0700.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова

Судді: /підпис/ А.А.Андрейченко

/підпис/ В.В.Саліхов

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного

суду м.Севастополя В.О.Єфімова