21.11.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-2790/2576/13/2013р. Головуючий у першій

Категорія 45 інстанції Шкірай М.І.

Доповідач у апеляційній

інстанції Зотов В.С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Зотова В.С.

суддів - Алєєвої Н.Г., Лівінського С.В.

при секретарі - Мазневі Ю.М.,

за участю прокурора - Кожаріна Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Прокурора Балаклавського району м.Севастополя на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 16 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом Прокурора Балаклавського району м.Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог - Обслуговуючий кооператив «Житлово - будівельне товариство індивідуальних забудовників «Зелений мис» про визнання недійсним державного акту та витребування на користь держави в особі Севастопольської міської Ради земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2010 року прокурор Балаклавського району м.Севастополя звернувся до суду в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОК «ЖБТІЗ «Зелений мис» про визнання недійсним, виданого ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,0800 га, що розташована у АДРЕСА_1 серії ЯИ №067014, виданий головним управлінням Держкомзему у м.Севастополі 28.04.2010 року і зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088301692, а також витребування на користь держави в особі Севастопольської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки, мотивуючи вимоги тим, що органом владних повноважень, наділеним компетенцією щодо розпорядження землями на території м.Севастополя, а саме щодо вказаної земельної ділянки, є Севастопольська міська рада. ОСОБА_3 з заявами про отримання земельної ділянки у власність до Севастопольської міської Ради не звертався, рішення ради з цього приводу не приймалось. Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №746-р від 24.03.2010 року «Про затвердження проекту землеустрою ОК «ЖБТІЗ «Зелений мис» по відводу земельної ділянки із встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальних житлових будинків в районі с.Колхозне, вул.Ущільна», земельна ділянка площею 2,16 га передана юридичній особі - ОК «ЖБТІЗ «Зелений мис». Про прийняття рішення щодо передачі земельної ділянки площею 0,0800 га, розташованої в АДРЕСА_1 у власність відповідачу у вказаному розпорядженні не йдеться, у відповідача відсутні рішення індивідуальної дії компетентного органу про передачу земельної ділянки площею 0,0800 га йому у власність, в зв'язку з чим оспорювану ділянку передано з порушенням вимог законодавства. Спірна земельна ділянка вибула з державної власності з порушенням вимог земельного законодавства та всупереч волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави пред'явлення вимог про витребування її з чужого незаконного володіння.

Рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 16 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі прокурор Балаклавського району м.Севастополя порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24 березня 2010 року Севастопольською міською державною адміністрацією видано розпорядження №746-р «Про передачу у власність громадян-членам ОК «ЖБТІЗ «Зелений мис» земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташованих за адресою: АДРЕСА_2» (а.с.6).

Відповідно до вказаного розпорядження, членам ОК «ЖБТІЗ «Зелений мис» надано у власність земельні ділянки загальною площею 2,16 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №067014, виданого СМФ ДП «Центр Державного земельного кадастру», ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 8536400000:57:001:0056, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,0800 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.3).

Державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, з зазначенням підстави видачі - розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №746-р від 24 березня 2010 року.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України, в редакції, яка діяла на час видачі державного акту на спірну земельну ділянку, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 являється членом названого кооперативу.

Згідно виписки з протоколу №4 загальних зборів членів ОК «ЖБТІЗ «Зелений мис» від 29 жовтня 2009 року вбачається, що було погоджено надання відповідачу ОСОБА_3 земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських прибудов площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.134).

Відповідно до п.12 Перехідних положень ЗК України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, до розмежування земель держаної і комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, а ст.9 цього Кодексу передбачено, що до повноважень Севастопольської міської Ради у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста.

Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих №3/93 від 08 лютого 1977 року «Про межі районів м.Севастополя» затверджено межі Балаклавського, Гагарінського та Нахімовського районів, а згідно рішенням Севастопольської міської Ради №4114 від 13 грудня 2005 року «Про затвердження Генерального плану міста Севастополя до 2025 року» земельна ділянка знаходиться в Балаклавському районі в межах території населеного пункту - м. Севастополь.

Отже, спірна земельна ділянка за територіальним принципом не перебуває в юрисдикції Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно з п.5 Прикінцевих положень ЛК України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до ч.5 ст.116, ч.1 ст.149 ЗК України надання громадянам земельних ділянок, що перебувають у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення їх у порядку, передбаченому цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, яка запитувалась ОК «ЖБТІЗ «Зелений мис», що розташована у районі с.Колхозне відповідно до матеріалів лісовпорядкування, знаходиться у постійному користуванні ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» - Орлинівське лісництво квартал 30.).

Крім того, перебування спірної земельної ділянки у користуванні ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування названого підприємства, квартал 30.

Належні докази, які б свідчили про вилучення спірної земельної ділянки із землекористування ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» у встановленому законом порядку, в матеріалах справи відсутні (п.9 ст.149 ЗК України).

Довідка ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» №472/1 від 06 травня 2009 року, згідно якої земельна ділянка орієнтованою площею 2,164 га, яка запитувалась ОК «ЖБТІЗ «Зелений мис» для індивідуального житлового будівництва, не входить до складу земель лісового фонду ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» до уваги прийнята бути не може, оскільки відомості, що містяться у ній суперечать наведеним вище планово-картографічним матеріалам лісовпорядкування названого підприємства.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача.

Разом з тим, доказів свого звернення до Севастопольської міської ради із заявою про передачу земельної ділянки у власність відповідач ОСОБА_3 суду не надала.

Частиною 1 ст.360-7 ЦПК України встановлена обов'язковість для всіх судів України рішень Верховного Суду України, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України викладеної у постанові від 26 вересня 2012 року, аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що оспорюваний державний акт підлягає визнанню недійсним, оскільки він виданий на підставі розпорядження органу, який не мав на це законних повноважень, із відповідною заявою про одержання безоплатно земельної ділянки відповідач ОСОБА_3 до Севастопольської міської Ради в порядку, визначеному ст.118 ЗК України, не зверталася. Крім того, спірна земельна ділянка передана у власність відповідача без вилучення її у встановленому законом порядку з користування ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», у постійному користуванні якого вона перебуває.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способами визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, а за ст.387 того ж Кодексу, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В той же час колегія суддів вважає, що оскільки спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», у задоволенні вимог про її витребування від відповідача на користь Севастопольської міської ради слід відмовити.

Крім цього, позовні вимоги прокурора про витребування з незаконного володіння земельної ділянки не підлягають також задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позов про витребування майна з підстав ст.387 ЦК України задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду І інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316, ст.ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Балаклавського району м.Севастополя на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 16 вересня 2013 року задовольнити частково.

Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 16 вересня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0800 га, що розташована у м.Севастополі, АДРЕСА_1, серії ЯИ №067014, виданий ОСОБА_3 головним управлінням Держкомзему у м.Севастополі 28.04.2010 р. і зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088301692.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 229 гривень 40 копійок.

Рішення Апеляційного суду м.Севастополя набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням Апеляційного суду м.Севастополя.

Головуючий: В.С.Зотов

Судді: Н.Г.Алєєва

С.В.Лівінський