Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/5076/13 Головуючий у 1 інстанції Дмитрієва М.М. Суддя-доповідач Спас О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Полякова О.З.,

Бабак А.М.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2012 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року ПАТ «СЕБ Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

В позові зазначено, що 20 жовтня 2005 року між Акціонерним Банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №149/05.

У зв'язку з реорганізацією Акціонерний Банк «Факторіал-Банк» було приєднано до ВАТ «СЕБ Банк», внаслідок чого ВАТ «СЕБ Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків АБ «Факторіал-Банк». Найменування Банку змінено з ВАТ «СЕБ Банк» на ПАТ «СЕБ БАНК» у зв'язку з державною реєстрацією 02.06.2009 року змін до Статуту Банку (нової редакції).

На підставі п. 1.1. договору кредиту Банк при наявності вільних кредитних ресурсів надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 24253 долара США на строк з 20.10.2005 року по 19.10.2012 року, а позичальник прийняв його та зобов'язався повернути кредит не пізніше встановленого п.п. 1.1. договору кредиту строку, сплатити проценти, комісійні, можливі неустойки та інші витрати в порядку та на умовах, що передбачені договором кредиту. За користування кредитом, відповідно до п. 2.4. договору кредиту, позичальник сплачує проценти кредитодавцю у розмірі 10% процентів річних у валюті кредиту. Пунктом 3.3.8. договору кредиту встановлено, що відповідач повинен щомісяця починаючи з листопада 2005 року проводити часткове погашення кредиту у сумі не менше ніж 292 долари США протягом кожного календарного місяця, але не пізніше останнього робочого дня кожного місяця до повного погашення кредиту.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором кредиту від 20 жовтня 2005 року між Акціонерним Банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір застави № 37/05, на підставі якого в забезпечення виконання зобов'язань позичальником за договором кредиту було прийнято транспортний засіб: автомобіль SKODA OCTAVIА, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором кредиту від 20 жовтня 2005 року між Акціонерним Банком «Факторіал-Банк» ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 1, на підставі якого поручитель зобов'язався солідарно в повному обсязі відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_2 за договором кредиту. Відповідно до умов договору кредиту Банк виконав свої зобов'язання в повному обсязі, грошові кошти у сумі 24 253 долара США були надані відповідачеві ОСОБА_2

Взяті на себе за договором кредиту зобов'язання ОСОБА_2 не виконує належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед ПУАТ «СЕБ БАНК», яка станом на 06.07.2011 року складає: прострочені нараховані проценти 5317,81 долара США або 42395,18грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату процентів, розрахована за період з 01.05.2007 року по 16.02.2009 року включно 23740,74 грн.; борг за несплаченою (простроченою) частиною кредиту 22806,54 долара США або 181820,58 грн., а всього сума заборгованості ОСОБА_2 перед ПУАТ «СЕБ БАНК» за договором кредиту № 149/05 від 20.10.2005 року станом на 06.07.2012 року складає 249029 (двісті сорок дев'ять тисяч двадцять дев'ять) гривень 09 копійки.

У разі порушення позичальником строків повернення Кредиту, сплати процентів або комісійної винагороди Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період порушення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення у виконанні зобов'язань, відповідно до п. 4.2. договору кредиту.

У випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. п. 3.3.4., 3.3.7., 3.3.8. договору кредиту, протягом 45 днів поспіль, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та, відповідно позичальник зобов'язаний погасити кредит та сплатити відсотки, комісію за фактичний час використання кредиту та нараховану пеню (п. 4.З. Договору кредиту).

ПУАТ «СЕБ БАНК» неодноразово звертався до відповідачів з вимогою сплатити заборгованість за кредитом. Також, на адресу відповідачів було надіслано попередження по необхідність сплатити суму заборгованості за Кредитом та відсотками, проте повідомлення були залишені без розгляду та відповідачами не було вжито заходів щодо погашення зазначеної заборгованості

Просили суд стягнути з відповідачів солідарно на користь ПУАТ «СЕБ БАНК» суму заборгованості за Договором кредиту у розмірі 249029 гривень 09 копійки.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ «СЕБ БАНК» суму заборгованості за Договором кредиту від 20 жовтня 2005 року №149/05 у розмірі 225288 грн. 35 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ «СЕБ БАНК» судові витрати у розмірі 1820 грн. В частині стягнення пені поза межами строку позовної давності відмовлено.

В частині часткового задоволення позовних вимог судом першої інстанції рішення суду в апеляційному порядку позивачем не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

У засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_4 не з'явилася.

З поштових відміток на відправленнях судових повісток на ім'я останньої видно, що ОСОБА_4 за відомими суду адресами та місцем реєстрації не проживає.

Згідно вимог ч.5 ст. 74, ст. 77 ЦПК України сторона зобов'язана повідомляти суд про зміну свого місця проживання, перебування під час провадження справи, а у разі відсутності заяви про зміну місця знаходження, проживання, перебування судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається за зареєстрованою адресою місця проживання фізичної особи, а у разі відсутності особи за такою адресою, вважається, що судовий виклик вручений належним чином.

За таких обставин судова колегія розглянула справу за відсутності відповідачки ОСОБА_4 у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта адвоката ОСОБА_5, представника позивача Маврової С.В., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини і відповідні правовідносини.

20 жовтня 2005 року Акціонерним Банком «Факторіал-Банк» правонаступником якого є позивач та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №149/05 за яким банк надав на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 24253 долара США на строк з 20.10.2005 року по 19.10.2012 року під 10% річних у валюті кредиту.

У зв'язку з реорганізацією Акціонерний Банк «Факторіал-Банк» було приєднано до ВАТ «СЕБ Банк», внаслідок чого ВАТ «СЕБ Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків АБ «Факторіал-Банк». Найменування Банку змінено з ВАТ «СЕБ Банк» на ПАТ «СЕБ БАНК» у зв'язку з державною реєстрацією 02.06.2009 року змін до статуту банку (нової редакції).

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором кредиту від 20 жовтня 2005 року між Акціонерним Банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір застави № 37/05, на підставі якого в забезпечення виконання зобов'язань позичальником за договором кредиту було прийнято транспортний засіб: автомобіль SKODA OCTAVIА, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором кредиту від 20 жовтня 2005 року між Акціонерним Банком «Факторіал-Банк» ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 1, на підставі якого поручитель зобов'язався солідарно в повному обсязі відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_2 за договором кредиту.

Взяті на себе за договором кредиту зобов'язання ОСОБА_2 не виконував належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

У частині задоволених позовних вимог суд вірно виходив з норм матеріального права зокрема ст.ст. 526, 543, 553-555, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України за якими зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути за сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, у тому числі солідарними боржниками за договором поруки в разі настання відповідальності за порушення позичальником грошового зобов'язання.

Апелянт не оспорює періоду виникнення заборгованості, розміру заборгованості та її складових.

Доводи апеляційної скарги стосуються тієї обставини, що відповідачем 12.08.2008р. вищевказаний заставний автомобіль був переданий банку, оскільки відповідач не мав змоги сплачувати кредит та відсотки за користування кредитом. У березні 2009р. автомобілем заволоділи невідомі особи у зв'язку з чим порушено кримінальне провадження за ст. 289 ч.3 КК України.

Посилання апелянта на ч. 3 ст. 587 ЦК України за якою заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки не знаходить свого підтвердження.

Згідно вказаної норми матеріального права відшкодування відбувається за наявності вини заставодержателя у втраті майна.

Доказів вини банку у втрати предмету застави, а саме автомобіля, що належав відповідачу на праві власності немає.

До правовідносин сторін, крім вказаних норм матеріального права, підлягають застосуванню норми Закону України «Про заставу».

Згідно ст. 8 Закону України «Про заставу» ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором застави автомобіля інше не встановлено, тому вказаний ризик несе відповідач як власник майна.

Доводи апеляційної скарги про застосування норм ЦК України, які регулюють правовідносини зберігання є неприйнятними.

Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У даній справі між сторонами не виникли правовідносини зберігання, оскільки банк не брав на себе обов'язку повернути позичальнику майно, яке є предметом застави та засобом забезпечення виконання боржником обов'язків за договором кредиту.

Доводи апеляційної скарги про припинення зобов'язання на підставі ст. 601 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З вищенаведених доводів апеляційної скарги вбачається, що апелянт зазначає про обов'язок банку відшкодувати збитки, пов'язані із втратою предмету застави.

Позовні вимоги банку полягають у стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вказані вимоги не є однорідними зустрічними, як передбачає ст. 601 ЦК України, а тому дана норма матеріального права не дає підстав вважати зобов'язання відповідача припиненим.

Інших доводів по суті спору апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: