№ справи:124/634/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Андрєєва О.М.
№ провадження:22-ц/190/4728/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Харченко І.О.
суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.
при секретарі:Почотовій Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, якого оголошено померлим з ІНФОРМАЦІЯ_5 року, та внесення змін у Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 від 03.04.2012 року,
за апеляційними скаргами представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9, діючого на підставі довіреності, на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року та додаткове рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
12 жовтня 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7 про внесення змін у Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 від 03.04.2012 року та встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Вимоги мотивовані тим, що вона до укладання шлюбу мала прізвище «ОСОБА_7». Її батько - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, носив прізвище, ім'я, по-батькові «ОСОБА_7» ОСОБА_11, до зміни імені 22.03.1996 року. Батьками ОСОБА_8 були - ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які позивачці приходились дідусем та бабусею. За життя батько ОСОБА_8 та дідусь ОСОБА_12 майже не спілкувались з позивачкою. Її батько мав сина від іншої жінки та не мешкав разом з позивачкою з 1986 року. ОСОБА_6 підтримувала відносини тільки з бабусею. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її бабуся ОСОБА_13, у зв'язку з чим позивачка звернулась до Третьої сімферопольської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Також заяву про прийняття спадщини подав син батька - ОСОБА_7 18.07.2012 року позивачці та відповідачу було видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_13 у вигляді ? частки квартири АДРЕСА_1, тобто по ? частці кожному. Ще ? частка вказаної квартири належала на праві власності ОСОБА_8. Під час одержання свідоцтва про право власності позивачці стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер її дідусь ОСОБА_12 Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя від 02.04.2008 року її батько ОСОБА_10 був визнаний безвісно відсутнім з ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя від 05.11.2010 року ОСОБА_8 було оголошено померлим з ІНФОРМАЦІЯ_5 року. 05.05.2011 року до Першої сімферопольської державної нотаріальної контори звернувся відповідач із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, де про існування інших спадкоємців не зазначив. Крім того, відповідач звернувся до суду з позовом до Сімферопольської міської ради про визнання дідуся ОСОБА_12 спадкоємцем ОСОБА_14, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, визнати ОСОБА_12 таким, що фактично прийняв спадок після ОСОБА_14, а саме: ? частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_5. Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя від 19.10.2011 року зазначені вимоги ОСОБА_7 були задоволені. Про смерть свого дідуся та визнання батька померлим позивачка не знала. Після того, як позивачка дізналася про це, вона звернулась до Першої сімферопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після свого батька та після свого діда. Постановою державного нотаріуса від 04.10.2012 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Просила встановити їй додатковий строк у два місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, якого було оголошено померлим з ІНФОРМАЦІЯ_5 року; встановити їй додатковий строк у два місяці для прийняття спадщини за правом представлення після ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року; внести зміни у свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 від 03.04.2012 року, виданого ОСОБА_7, зазначивши, що він отримує у спадщину ? частку квартири АДРЕСА_2, що належала ОСОБА_8
Ухвалою Центрального районного суду міста Сімферополя АР Крим від 12 грудня 2012 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 в частині вимог про встановлення ОСОБА_6, додаткового строку у два місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року - залишено без розгляду.
Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про внесення змін у Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 від 03.04.2012 року відмовлено.
Додатковим рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про внесення змін у свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 від 03.04.2012 року, встановлення додаткового строку у два місяці для прийняття спадщини після ОСОБА_8, оголошеного померлим з ІНФОРМАЦІЯ_5 року відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, з апеляційною скаргою звернувся представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9, діючий на підставі довіреності, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове про задоволення позову. Зокрема, апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, судом невірно були застосовані норми матеріального права. Так, рішення суду за змістом не відповідає вимогам статей 212-215 Цивільного процесуального кодексу України. Суд посилається на норми частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України щодо прийняття спадщини спадкоємцем, який проживав спільно зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Однак зазначена норма закону не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ані позивач, ані відповідач не мешкали зі спадкоємцем на момент відкриття спадщини. Так само до спірних правовідносин не підлягає застосуванню пункт 3.3. Методичних рекомендацій, на які посилається суд. Також, під час розгляду справи були допитані 4 свідки, але жодного з них не було приведено до присяги, як того вимагає частини 5-6 статті 180 Цивільного процесуального кодексу України. Висновок суду першої інстанції про те, що позивач знала та мала знати про оголошення померлим її батька, що нібито було встановлено судом на підставі показань свідків, не відповідає матеріалам справи, а висновок про те, що позивач пропустила строк на прийняття спадщини через власну недбалість, без поважних причин, є хибним, не відповідає обставинам справи та не заснований на перевірених судом доказах.
Також, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9, діючий на підставі довіреності, не погодився з додатковим рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року та подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов в цій частині задовольнити. Встановити ОСОБА_6 додатковий строк у два місяці для прийняття спадщини після ОСОБА_8, якого оголошено померлим з ІНФОРМАЦІЯ_5 року, внести зміни у Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 від 03.04.2012 року, видане ОСОБА_7, зазначивши, що він отримує спадщину ? частку квартири АДРЕСА_3, що належала ОСОБА_8
До апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_15 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона просить апеляційні скарги залишити без задоволення (том 2 аркуші справи 48-52).
Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності не з'явившихся сторін та/або їх представників, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_9, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_15, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до наступного.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно частини 3 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів наявності причин, пов'язаних з об'єктивними, непередбаченими, істотними труднощами для подання нею заяви нотаріусу у шестимісячний строк про прийняття спадщини. Судом в рішенні зазначено, що позивачці було відомо про смерть батька ОСОБА_8, а тому відсутні підстави для задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного суду не може повною мірою погодитися із таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції припустився суттєвих порушень норм матеріального та процесуального права, неповно і неправильно встановив дійсні обставини справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, що тягне за собою скасування судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що батьками ОСОБА_8 були ОСОБА_12 та ОСОБА_13. ОСОБА_16 є донькою ОСОБА_8 та ОСОБА_17, що підтверджується свідоцтвом про її народження (том 1 аркуш справи 12). 28 серпня 2010 року ОСОБА_16 зареєструвала шлюб з ОСОБА_18 (том 1 аркуш справи 13).
Рішенням Центрального районного суду АР Крим від 02 квітня 2008 року ОСОБА_8 визнано безвісно відсутнім з 02 листопада 1998 року (том 1 аркуш справи 196).
Рішенням Центрального районного суду АР Крим від 05 листопада 2010 року ОСОБА_8 оголошено померлим з ІНФОРМАЦІЯ_5 року (том 1 аркуш справи 21), на підставі чого було видано свідоцтво про смерть (том 1 аркуш справи 16).
На підставі витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.12.2011 року за № 32618353 ОСОБА_10 та ОСОБА_13 були власниками по ? частці квартири АДРЕСА_1 (аркуш справи 19 том 1).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 квітня 2012 року зареєстрованого в реєстрі за № 2-888, спадкоємцем майна ОСОБА_8, померлого 02 листопада 1998 року, у вигляді ? частки квартири АДРЕСА_2, є його син ОСОБА_7 (аркуш справи 99 том 1).
Згідно листа державного нотаріуса Першої сімферопольської державної нотаріальної контори Ванашової О.О. від 30.08.2012 року за № 1826/0116 ОСОБА_6 роз'яснено, що вона вважається такою, яка пропустила 6-ти місячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини та їй рекомендовано звернутися до суду для визначення додаткового строку (аркуш справи 10 том 1).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.10.2012 року за № 2121/02-31 ОСОБА_6 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року (аркуш справи 9 том 1).
12 жовтня 2012 року позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду з позовними вимогами про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, якого оголошено померлим з ІНФОРМАЦІЯ_5 року, та внесення змін у Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 від 03.04.2012 року.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона до укладання шлюбу мала прізвище «ОСОБА_7». Її батько - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, носив прізвище, ім'я, по-батькові ОСОБА_20, до зміни імені 22.03.1996 року. Батьками ОСОБА_8 були - ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які відповідно позивачці приходились дідусем та бабусею. За життя позивачка ОСОБА_6 з батьком - ОСОБА_8 не спілкувались, оскільки він мав іншу сім'ю, з якою проживав з 1986 року. Позивачка ОСОБА_6 підтримувала відносини тільки з бабусею ОСОБА_13, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачці ОСОБА_6 про визначення їй додаткового строку на прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8 та відповідно внесення змін до свідоцтва про право власності в порядку спадкування, суд першої інстанції послався лише на пояснення свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_21, які в судовому засіданні пояснили, що оскільки ОСОБА_6 підтримувала тісні родинні відносини з бабусею ОСОБА_13, якій було відомо про визнання її сина ОСОБА_8 померлим, то відповідно це повинно було бути відомо й позивачці ОСОБА_6 Тобто рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, що суперечить приписам частини 4 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України
Крім того, як правильно зауважив апелянт, жодний з допитаних судом першої інстанції свідків не приведений до присяги, а тому їх пояснення не можна вважати належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно і законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Крім того, при апеляційному перегляді справи встановлено, що ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2013 року рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2010 року скасовано, а заяву ОСОБА_7 про оголошення ОСОБА_8 померлим - залишено без розгляду (том 2 аркуш справи 53).
Ухвалою ВССУ від 25 червня 2013 року відмовлено ОСОБА_7 у відкритті касаційного провадження за вищенаведеною справою (том 2 аркуш справи 54).
Проте, на зазначену обставину суд першої інстанції уваги не звернув, хоча зазначені обставини суттєво впливають на наслідки розгляду справи по суті.
За наведених обставин рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року підлягає скасуванню як необґрунтоване та безпідставне.
В судовому засіданні апеляційного суду представником ОСОБА_6 - ОСОБА_9, письмово заявлено клопотання про залишення (за наслідками розгляду справи в апеляційному суді) позовних вимог ОСОБА_6 без розгляду відповідно до приписів статті 310 Цивільного процесуального кодексу України.
Щодо такого клопотання колегія суддів вважає за можливе зазначити наступне.
Частиною 1 статті 310 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205, 207 цього Кодексу.
Суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду (пункт 5 частини 1 статті 207 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно пункту 4 частини 1 статті 307 Цивільного процесуального кодексу України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
Проаналізувавши вищенаведене, враховуючи принцип диспозитивності, та подання клопотання про залишення позовних вимог ОСОБА_6 уповноваженою на те особою, колегія суддів за наслідками розгляду апеляційних скарг представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9, діючого на підставі довіреності, на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року вважає за можливе їх задовольнити, скасувати зазначене рішення з залишенням позовних вимог ОСОБА_6 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8 та внесення змін у Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 від 03.04.2012 року - без розгляду.
Стосовно оскарженого додаткового рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 20 постанови Пленуму № 14 від 18.12.2009 року Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Керуючись статтями 303-305, 307, 310, 313-314, 319, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9, діючого на підставі довіреності - задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, якого оголошено померлим з ІНФОРМАЦІЯ_5 року, та внесення змін у Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 від 03.04.2012 року - залишити без розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
І.О.Харченко Н.І. Любобратцева Є.В.Філатова