АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 грудня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.
при секретарі: Лужецькій І.С.
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» про розірвання кредитного договору, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Сведбанк» про розірвання кредитного договору.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 11 квітня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ним був укладений кредитний договір № 2615/-408/71 -027, зміни та доповнення до якого були внесені договором № 1 від 11 березня 2010 року.
Він добросовісно виконував свої зобов'язання по вищевказаному кредитному договору. Однак, 08 червня 2012 року при відвідуванні банку для внесення чергового платежу у відділенні ПАТ «Сведбанк», йому було відмовлено у прийнятті чергової суми за графіком погашення заборгованості.
Він звертався до Банку з клопотаннями про реструктуризацію та зміну умов кредитного договору, однак банк на дані звернення позивача ніяк не реагував.
Вважає, що умови кредитного договору є несправедливими та такими, що підлягають зміні, припиненню.
Справа №2605/20684/2012
№ апеляційного провадження:22-ц-796/10662/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Тітов М.Ю.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Крім того, вважає, що є всі підстави вважати п. 5.3, 6.1, 9.2 кредитного договору недійсними.
При укладенні договору він не міг навіть припустити, що офіційний курс долара США по відношенню до гривні може зрости з 5,05 грн. за 100 доларів США до 8,05 грн. за 100 доларів США.
Крім того, при укладенні кредитного договору він сподівався на стабільну ситуацію на валютному ринку. Зміна обставин обумовлена причинами, які він не міг усунути після їх виникнення при усій своїй турботі і обачності, які від нього могли вимогти.
Також, посилався на те, що при укладенні кредитного договору він не міг усунути виникнення світової фінансової кризи.
У зв'язку з вищенаведеним просить суд відповідно до ст.ст. 11, 15, 16, 203, 215, 509, 575, 593, 652, 653 ЦК України визнати п.п. 5.3, 6.1, 9.2 кредитного договору № 2615/0408/71-027 від 11 квітня 2008 року недійсними та розірвати зазначений кредитний договір.
Крім того, судом залучено ПАТ «Дельта банк» в якості третьої особи без самостійних вимог, оскільки за договором купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта банк», право вимоги ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_2 передано ПАТ «Дельта Банк».
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» про розірвання кредитного договору - відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду представником позивача ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій вона просить скасувати рішення Оболонського районного суду м.Києва від 14 червня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2.
Зокрема посилається на те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с.131, 132, 133, 134), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 квітня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір №2615/0408/71-027, 11 березня 2010 року укладено договір про внесення змін і доповнень до нього, за якими банк мав право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 90000 доларів США на строк по 11 квітня 2038 року, процентна ставка встановлена в розмірі 11,9% річних.
Позивач зобов'язується при незгоді з новим розміром процентної ставки, зміненої згідно п. 6.1 цього Договору, погасити заборгованість за кредитом та сплатити належні до сплати проценти і комісії (п. 5.3 кредитного договору).
У випадку зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позикового капіталу або зміни діючого законодавства, внесення змін до нормативних актів НБУ, зміни кредитної політики або зміни діючого законодавства, внесення змін до нормативних актів НБУ, зміни кредитної політики НБУ, зміни облікової ставки НБУ, сторони домовились про можливість зміни умов цього договору, (п. 6.1 кредитного договору).
Вимога про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, посилається позичальнику письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту надсилання банком позичальнику за реквізитами, вказаними в цьому договорі або врученням в відділенні банк. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище строку вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку про відправлення листа з повідомленням про вручення (п. 9.2 кредитного договору)
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним шном відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, аз підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки позивач, підписуючи кредитний договір, погоджувався зі всіма істотними умовами кредитного договору, які не суперечать нормам ЦК України і крім того, повинен був розуміти наслідки настання валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті, що не є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: