К О П І Я

Провадження № 11-кп/792/242/13

Справа № 686/72/13-к Головуючий в 1-й інстанції Антонюк О.В.

Категорія: ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України Доповідач Болотін С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Болотіна С.М.,

суддів Матущака М.С., Козачка С.В.,

з участю секретаря Молодої І.О.,

прокурорів Косідло В.М., Зарєчного С.М.,

потерпілої ОСОБА_1,

представників потерпілої ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7,

обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, потерпілої ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_9, захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, обвинуваченого ОСОБА_8, захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10, на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року,-

В с т а н о в и л а :

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Морочно, Зарічнянського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, не працюючого, відповідно до вимог ст. 89 КК України раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, приватного підприємця, відповідно до вимог ст. 89 КК України раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла;

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженку с. Кальня, Деражнянського району Хмельницької області, жительку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, розлучену, директора фірми «Ельбрус», раніше не судиму,

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла.

Обвинувачені перебувають під вартою: ОСОБА_9 з 15.08.2012 року, ОСОБА_8 з 16.08.2012 року, ОСОБА_10 з 10.11.2012 року.

Ухвалено стягнути з обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в рівних частинах по 676 грн. 82 коп. з кожного, на користь держави судові витрати по провадженню за проведення криміналістичних експертиз на загальну суму 2030 грн. 47 коп.

Долю речових доказів вирішено згідно вимог ст. 100 КПК України.

Арешт накладений на майно обвинувачених залишений без змін.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_10, до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

За вироком суду, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за попередньою змовою між собою, з корисливих мотивів, вчинили закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_1 на замовлення.

В червні 2012 року, в м. Хмельницькому ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з корисливих спонукань, з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_1 а саме: котеджем, що розташований у АДРЕСА_3, автомобілями «INFINITI FX-35», реєстраційний номер (далі р/н) НОМЕР_2 та «LEXSUS RX 450 h» р/н НОМЕР_1, вирішили вчинити вбивство останньої. При цьому, не бажаючи скоювати такий злочин особисто, вони вирішили замовити вбивство ОСОБА_1 спеціально найнятій особі.

З цією метою, ОСОБА_9, підшукав та зустрівся 27 липня 2012 року, близько 12 год., в одному з номерів готелю «Шанс», що по вул. Озерній, буд.20, у м. Хмельницькому, з ОСОБА_12, з яким домовився за грошову винагороду в 10000 доларів США, реалізувати намір обвинувачених на позбавлення життя ОСОБА_1, при тому, що ОСОБА_9 не було відомо, що ОСОБА_12 не має намірів скоювати вбивство та діє з метою його попередження.

Тоді ж, в ході зустрічі, ОСОБА_9 обговорив з виконавцем умови та обставини скоєння злочину, проінформував про особу потерпілої, її місце проживання, відсутність близьких родичів, які б її розшукували, забажав приховати сліди злочину, щоб підозри не впали на його сім'ю, для чого ОСОБА_1 повинна була безвісти зникнути, а її тіло щоб ніхто не знайшов. При цьому, ОСОБА_9 передав ОСОБА_12, раніше здобуті ним спільно з ОСОБА_8, в інтернет-клубі «Колізей», що у м. Хмельницькому по вулиці Шевченка, буд.89, фотокартку потерпілої, супутниковий знімок житлового кварталу м. Рівного, на якому вказав місцезнаходження та адресу будинку ОСОБА_1 а саме: АДРЕСА_4, крім того передав гроші в сумі 7950 грн. в якості завдатку за вчинення вбивства, а також вказав марку автомобіля потерпілої «LEXSUS RX 450 h» і р/н НОМЕР_1, який, за домовленістю між ними, як підтвердження вбивства останньої, ОСОБА_12 повинен був передати ОСОБА_9, а останній першому, відповідно, решту грошової винагороди.

Цього ж дня, близько 20 години, в готелі «Шанс», ОСОБА_9 активував два телефонних номери мобільних операторів та передав телефон з одним із номерів ОСОБА_12, для підтримки з ним зв'язку.

Про свою зустріч з виконавцем вбивства і її наслідки, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_8 та свою матір ОСОБА_10

В подальшому ОСОБА_12 телефоном повідомляв ОСОБА_9, що він стежить за ОСОБА_1, вивчає її розпорядок дня, маршрут руху на автомобілі та коло спілкування.

ОСОБА_9 в свою чергу повідомляв про це ОСОБА_8 та ОСОБА_10 із якою також вів телефонні розмови щодо вбивства потерпілої ОСОБА_1

12.08.2012 року, дізнавшись від ОСОБА_12 про виконання вбивства, ОСОБА_9 повідомив про ОСОБА_8 і ОСОБА_10 та просив прискорити пошук необхідних коштів для розрахунку з виконавцем вбивства, на що останні обіцяли сприяння та з цією метою, 13.08.2012 року поїхали до м. Рівного, для продажу належної ОСОБА_8 земельної ділянки в с. Городок Рівненського району.

14.08.2012 року, ОСОБА_9, не маючи можливості провести остаточний розрахунок з ОСОБА_12, за вказівкою ОСОБА_10, яка відшукала гроші, передав йому 1000 грн., для розміщення та ночівлі у м. Хмельницькому до повернення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з м. Рівного та домовився, що наступного дня, тобто 15.08.2012, частково розрахується за виконання вбивства, а після продажу автомобіля потерпілої повністю передасть гроші за виконання вбивства ОСОБА_1

15.08.2012 року, близько 17 год., в м. Хмельницькому, неподалік нічного клубу «СВ», ОСОБА_8 та ОСОБА_10, в салоні автомобіля «Mitsubishi Lancer» р/н НОМЕР_3, передали ОСОБА_9 40 000 грн., для подальшої їх передачі безпосередньому виконавцю вбивства ОСОБА_1

Того ж дня, біля 17 год. 20 хв., ОСОБА_9, зустрівся з ОСОБА_12 біля кафе «Анжеліка», що знаходиться на узбіччі автодороги неподалік с. Стуфчинці Хмельницького району, де в салоні автомобіля «LEXSUS RX 450 h», належного потерпілій ОСОБА_1, передав йому грошові кошти в сумі 32 000 грн., як часткову оплату за виконання вбивства останньої та отримав від ОСОБА_12 ключі від вказаного автомобіля. Після чого, ОСОБА_9 було затримано працівниками міліції.

В поданих апеляційних скаргах прокурор та потерпіла ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності вини обвинувачених та правильності кваліфікації їх дій, просять вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначення покарання тяжкості злочину та особам обвинувачених. Ухвалити свій вирок, яким за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на переконання прокурора обвинуваченим слід призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на думку потерпілої - довічне позбавлення волі.

Вказують, що судом в достатній мірі не враховано особи обвинувачених, їх відношення до скоєного, тяжкість вчиненого злочину та його наслідки.

Обвинувачений ОСОБА_9, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації його дій, посилаючись на невідповідність тяжкості призначеного покарання його особі, просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене покарання. На думку обвинуваченого, судом не враховано, що він має постійне місце проживання, характеризується позитивно, розкаявся у скоєному, зі своєї негативної поведінки зробив відповідні висновки, має на утриманні малолітню дитину та дружину.

Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які діють в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 вважають, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вони не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та мають істотні суперечності. На їх думку, суд не взяв до уваги показання самих обвинувачених, які стверджували алібі ОСОБА_10, не дав їм правової оцінки. Це на думку захисників, свідчить про упередженість суду та є підставою для скасування вироку і закриття кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_6, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_8, в поданій апеляції та доповненнях до неї просять вирок місцевого суду скасувати, посилаючись на його незаконність, а провадження відносно ОСОБА_8 закрити. Стверджують, що ОСОБА_8 участі у вчиненні злочину не приймав, його вина під час досудового розслідування та в процесі судового розгляду не доведена, а висновки суду ґрунтуються виключно на припущеннях та не стверджуються здобутими досудовим розслідуванням, та дослідженими судом доказами.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, потерпілої та її представника на підтримку апеляцій з посиланням на зазначені в них доводи, обвинувачених та їх захисників, які просять відхилити апеляційні скарги прокурора та потерпілої, задовольнивши їх апеляції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, потерпілої ОСОБА_1, обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8, захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8, захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 до задоволення не підлягають, виходячи з таких підстав.

Як убачається з матеріалів провадження, з'ясування обставин у справі та перевірка їх доказами проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягнули за собою скасування судового рішення, у кримінальному провадженні не допущено, а висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.

Доводи апеляційних скарг обвинувачених та їх захисників про те, що з'ясування обставин у справі та перевірка їх доказами в провадженні проведено упереджено, без з'ясування обставин, які мають значення для встановлення істини у справі, є необґрунтованими і спростовуються зібраними у справі та дослідженими судом доказами.

Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 не заперечував та ствердив обставини організації умисного вбивства потерпілої ОСОБА_1, за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 та за безпосередньої участі обвинуваченої ОСОБА_10, однак викладав свою версію подій.

Зазначені обставини повністю підтверджені жодним чином не спростованими показаннями обвинуваченого ОСОБА_8, який показав, що за допомогою ОСОБА_9, займався організацією та пошуком людей, які мали фізично вплинути на потерпілу, а також проводив в подальшому розрахунки з ними за надані послуги по фізичному усуненню ОСОБА_1

Показаннями обвинуваченої ОСОБА_10, яка показала, що в період, коли ОСОБА_9 вів переговори з виконавцем вбивства потерпілої ОСОБА_1, надавала кошти обвинуваченому для організації розрахунків з невідомими особами, а також їздила в Рівненську область з обвинуваченим ОСОБА_8 для пошуку коштів, необхідних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для розрахунку з вказаними особами та вела переговори з цього приводу саме з ОСОБА_9, який, як встановлено судом, безпосередньо, цими коштами розраховувався з виконавцем вбивства потерпілої.

Показаннями потерпілої ОСОБА_1, яка ствердила обставини конфлікту майнового характеру з обвинуваченим ОСОБА_8 та намагання останнього її фізично усунути за допомогою найманих убивць. Показала, що наміри обвинувачених не були доведені до кінця, внаслідок своєчасного та безпосереднього втручання правоохоронних органів.

Показаннями свідка ОСОБА_12, який показав, що ОСОБА_9, діючи узгоджено, за попередньою змовою з іншими особами, які займалися пошуком коштів для розрахунків за умисне вбивство потерпілої, безпосередньо замовляв та організовував саме умисно вбивство потерпілої ОСОБА_1, в тому числі надавав всю необхідну інформацію щодо останньої, висував умови її фізичного усунення, проводив розрахунки за вказані злочинні дії та вимагав надання доказів на підтвердження умисного вбивства потерпілої.

Показаннями свідка ОСОБА_13, який ствердив, що за проханням ОСОБА_9 роздрукував фото потерпілої ОСОБА_1 та фрагмент карти, тобто саме ті, які обвинувачений ОСОБА_9 передав ОСОБА_12, як виконавцю умисного вбивства потерпілої.

Показаннями свідка ОСОБА_14, який показав, що в серпні місяці 2012 року, тобто в час укладення угоди з найманим вбивцею, в ролі якого виступав ОСОБА_12, на фізичне усунення потерпілої, ОСОБА_8, терміново, по занижених цінах шукав покупця на належну йому земельну ділянку, оскільки гостро потребував значної суми коштів. Ствердив, що в цих пошуках його супроводжувала жінка, якою як встановлено колегією суддів була обвинувачена ОСОБА_10, що остання не заперечує.

Аналогічними показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які ствердили, що ОСОБА_8 влітку 2012 року проводив терміновий розпродаж майна так як разом з ОСОБА_10 відчували гостру потребу в коштах.

Показаннями свідка ОСОБА_18, яка показала, що в серпні 2012 року, за проханням ОСОБА_10, надавала обвинуваченому ОСОБА_9 кошти, тобто в період проведення ним розрахунків із виконавцем вбивства ОСОБА_1

Показаннями свідка ОСОБА_19, який ствердив обставини надання обвинуваченому ОСОБА_9 номерних знаків на автомобіль 14.08.2012 року, з метою переміщення останнім транспортного засобу.

Показаннями свідка ОСОБА_20, який показав, що обвинувачений ОСОБА_8 займався пошуком осіб, з метою фізичного впливу на потерпілу ОСОБА_1

Показаннями свідка ОСОБА_21, який показав, що влітку 2012 року обвинувачений ОСОБА_9 займався пошуком виконавця для замовлення вбивства.

Крім того, факт вчинення ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 злочину об'єктивно стверджується даними протоколів добровільної видачі та огляду з яких вбачається, що ОСОБА_12 у встановленому законом порядку видав кошти, фотокартку потерпілої ОСОБА_1, дані щодо місця проживання останньої, мобільний телефон та стартові пакети мобільного зв'язку, які йому передав обвинувачений ОСОБА_9, як виконавцю замовного вбивства потерпілої ОСОБА_1 (а.с. 35-36, 37-47, 49-51, т. 2; 94, т. 3).

Із змісту протоколу огляду предметів вбачається, кількість, серія та номінал коштів, якими ОСОБА_9 розрахувався з ОСОБА_12 за виконання замовного вбивства потерпілої ОСОБА_1 (а.с. 48, т. 2).

Даними протоколів огляду місця події та речових доказів стверджується, що обвинувачений ОСОБА_9 був затриманий поряд належного потерпілій автомобіля «Лексус», який слугував доказом убивства ОСОБА_1 з реєстраційними номерами транспортного засобу та коштами, які він мав намір використати для його переміщення та розрахунків з виконавцем вбивства (а.с. 52-55, т. 2; 99-100, т. 3).

Даними протоколів особистого обшуку ОСОБА_9 та огляду з додатками вбачається, що в останнього були виявлені та вилучені частина коштів за реалізовану земельну ділянку в м. Рівному та квиток на потяг до м. Одеси, який він придбав ОСОБА_12, як виконавцю вбивства потерпілої ОСОБА_1 (а.с. 76-77, 78-80, т. 2).

Змістом оперативно-технічних заходів із застосуванням відеозаписів щодо ОСОБА_9, легалізованих телефонних розмов між ОСОБА_9 та ОСОБА_12, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, легалізованих смс-повідомлень між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, протоколів виїмки та висновком експерта № 89кт від 30.10.2012 року стверджується, що саме ОСОБА_9 діючи узгоджено, за попередньою змовою з обвинуваченими ОСОБА_10 та ОСОБА_8, на виконання вказівок останніх організував умисне вбивство потерпілої ОСОБА_1 При цьому саме обвинувачені, діючи узгоджено, фактично з розподілом ролей займалися організацією умисного вбивства ОСОБА_1, в тому числі пошуком коштів для розрахунку з виконавцем вбивства та подальшою реалізацією майна потерпілої (а.с. 81-92, 93-128, 129-137, 138-157, 186-197, 198-442, т. 2; 62-80, т. 3).

Даними актів амбулаторних судово-психіатричних експертиз №№ 371, 461 від 12 грудня 2012 року та № 375 від 19 вересня 2012 року вбачається, що ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 психічними захворюваннями не страждають, не страждали такими і на період вчинення інкримінованого їм злочину, а тому могли та можуть усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто відносно скоєного і на теперішній час їх можна вважати осудними (а.с. 37-38, 41-42, 44-45, т. 3).

Даними протоколу очної ставки між ОСОБА_9 та ОСОБА_8, якими стверджується, що ОСОБА_9, в присутності захисників, що виключало вчинення будь-якого тиску на нього прямо вказав на обвинуваченого ОСОБА_8 як на особу, яка виступила ініціатором та здійснювала фінансування фізичного впливу на потерпілу найманими злочинцями. Ствердив, що активну участь у пошуку коштів на ці цілі приймала обвинувачена ОСОБА_10 (а.с. 140-148, т. 3).

Даними протоколу очної ставки між ОСОБА_22 та ОСОБА_8, ОСОБА_10 вбачається, що свідок прямо вказав на обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10, як на осіб, які займалися активним пошуком осіб, які б за плату вчинили фізичний вплив на потерпілу ОСОБА_1, в тому числі вчинили умисне вбивство останньої (а.с. 159-161, 162-164, т. 3).

Кількість та вартість майна, яким ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 намагалися заволодіти стверджується жодним чином не спростованими ні обвинуваченими, ні їх захисниками послідовними показаннями потерпілої ОСОБА_1 та даними висновку експерта № 34 від 21.09.2012 року з яких вбачається, що вартість автомобіля «Lexus RX 450h (HALI) складає 674663 грн. 71 коп. (а.с. 50-53, т. 3).

Про наявність умислу в діях обвинувачених на позбавлення життя ОСОБА_1 свідчить спосіб та характер їх дій, в тому числі залучення виконавця вбивства за плату.

Про наявність умислу в діях обвинувачених, спрямованого саме на позбавлення життя потерпілої, вказує також те, що останні жодних заходів щодо відвернення настання для ОСОБА_1 шкідливих наслідків не вчинили, в тому числі із зізнанням не з'явилися.

Встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що обвинувачені виконали всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, - настання смерті потерпілої (знайшли найманого вбивцю, передали йому всю необхідну інформацію відносно останньої та провели оплату вказаних злочинних послуг).

Разом з тим обвинувачені злочин до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, оскільки правоохоронні органи діяли на випередження скоєння кримінального правопорушення.

Вказаними доказами повністю спростовуються твердження захисника ОСОБА_6 про наявність в діях обвинувачених готування до злочину, а не закінченого замаху на такий.

Про наявність корисливого мотиву в діях обвинувачених на переконання колегії суддів вказує те, що ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 замовляючи умисне вбивство потерпілої ОСОБА_1, бажали одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе, в тому числі заволодіти майном, транспортним засобом «Лексус» на якого шукали покупців, а також уникнути матеріальних витрат та обов'язків. При цьому на кваліфікацію дій обвинувачених не впливає, чи одержали вони таку вигоду, яку бажали одержати внаслідок убивства, а також коли виник корисливий мотив - до початку чи під час вчинення цього злочину.

Сукупність всіх встановлених судом першої інстанції обставин вчинення злочину, спосіб та характер його скоєння, причини припинення злочинних дій, поведінка обвинувачених, що передувала події, їх стосунки вказують про цілеспрямовані, обдумані та умисні дії ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_1 з корисливих мотивів.

Наведені докази повністю спростовують доводи апеляцій обвинувачених та їх захисників про необґрунтованість порушення кримінального провадження та засудження ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації ні обвинуваченими, ні їх захисниками не надано.

Більше того, дані твердження обвинувачених та їх захисників були предметом дослідження місцевого суду та ним детально проаналізовані.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що докази вчинення злочинів ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8, які покладені судом в основу обвинувального вироку, були отримані з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.

В кримінальному провадженні не встановлено жодного належного, переконливого та об'єктивного доказу щодо застосування відносно обвинувачених, потерпілої та свідків заборонених законодавством методів розслідування, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Такі обставини ґрунтуються виключно на твердженнях обвинувачених та їх захисників, які є прямо зацікавленими особами, їх роздумах щодо процесів в державі, діяльності правоохоронних органів, систематичних звинуваченнях органів досудового розслідування та суду в упередженості та необ'єктивності, вільному тлумаченні кримінального закону, що не можна визнати допустимими доказами.

При цьому, в матеріалах провадження не встановлено доказів, щоб обвинувачені чи їх захисники звертались із заявами та скаргами до прокурора м. Хмельницького, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням чи вищестоящих органів з приводу незаконних дій працівників міліції, а тому такі твердження викликають об'єктивний сумнів.

За таких обставин колегія суддів відхиляє та не приймає до уваги лист обвинуваченого ОСОБА_8, який наданий захисником ОСОБА_4 на який захисник посилається як на алібі ОСОБА_10 з приводу вчинення тиску на обвинувачених працівниками правоохоронних органів та потерпілою. Оскільки останній був написаний обвинуваченим ОСОБА_8, який з приводу тиску на нього працівниками правоохоронних органів та потерпілою не звертався і про такий не заявляв, є написаним невідомо при яких обставинах, прямо зацікавленою особою.

Більше того, даний лист не був предметом розгляду суду першої інстанції, хоча як стверджується твердження сторони захисту, в тому числі обвинуваченим ОСОБА_8 такий він, ОСОБА_10, передавав захисником ОСОБА_6, який приймав участь в розгляді справи місцевим судом.

Вказані обставини повністю спростовують твердження захисників, оскільки за таких обставин стороні захисту повинно було бути відомо про наявність такого листа. Разом з тим, про його існування вони суд не повідомили, що викликає об'єктивний сумнів у його виготовленні та наявності саме в той період на якому наголошують ОСОБА_23 та його захисники.

З огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_8 не заперечує, що він є автором названого листа, колегія суддів не вбачає підстав для призначення будь-яких криміналістичних досліджень вказаного листа на чому наголошує захисник ОСОБА_4

Не змінює факту вчинення злочинів, не впливає на кваліфікацію дій та не звільняє обвинувачених від кримінальної відповідальності твердження захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що не встановлено свідка на ім'я ОСОБА_22, який проводив пошук найманого вбивці та б стверджував алібі обвинувачених. Оскільки, суд ухвалив обвинувальний вирок виключно на доказах досліджених в процесі судового розгляду, а ті розбіжності, на які посилаються апелянти є несуттєвими та такими, що не впливають на встановлення істини у справі, ґрунтуються на вільному тлумаченні показів потерпілої та свідків.

Разом з тим, анкетних даних вказаного свідка, засобів зв'язку та яких саме аудіозаписів подій не надали органи досудового розслідування, ні обвинувачені, ні їх захисники повідомити не змогли, фактично від відповіді ухилилися. Тому, враховуючи, що ці твердження носять абстрактний характер, вони не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.

В кримінальному провадженні встановлено достатньо належних, об'єктивних та допустимих доказів, які дали можливість встановити істину, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Ставлячи питання про скасування вироку суду, захисники ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не звернули уваги, що провадження в справі розпочиналося за правилами КПК України (в редакції 1960 року), а тому оголошення показань обвинувачених, даних під час досудового розслідування, використання та допустимість даних доказів, на чому наголошують захисники, є законним правом суду гарантованим п. 8 Прикінцевих положень КПК України та не утворює порушення законних прав обвинувачених та процесу розгляду кримінального провадження.

Не може погодитися колегія суддів і з твердженнями обвинувачених та їх захисників, що обвинувачення ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ґрунтується виключно на показаннях останнього та свідка ОСОБА_12, який є працівником правоохоронних органів. Оскільки їх вина у вчиненні злочинів доведена на підставі вищенаведених, здобутих органами досудового розслідування, досліджених та перевірених судом доказах у їх сукупності, в тому числі даних протоколів слідчих дій, висновків експертів, які підтверджують обставини викладені у вироку суду та спростовують твердження обвинувачених і їх захисників.

При цьому колегія суддів вважає, що показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_16 та ОСОБА_24 є належним доказом, оскільки повністю узгоджуються з вищенаведеними, дослідженими судом доказами, в тому числі показаннями обвинувачених, що свідчить про їх належність і правдивість. Разом з тим, повідомити у чому полягає недопустимість показань вказаних свідків, їх неналежність, окрім того, що ОСОБА_12 є працівником правоохоронного органу, а ОСОБА_16 боржником ОСОБА_8, ні захисник ОСОБА_4, ні ОСОБА_8 належним чином пояснити не змогли. Враховуючи, що ці твердження носять абстрактний характер вони не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.

З аналогічних підстав підлягають відхиленню твердження захисника ОСОБА_4, що дії правоохоронних органів по відношенню до обвинувачених були не чим іншим, як провокацією, що виключає в діях ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 склад злочину. Оскільки, як стверджується матеріалами провадження і ні обвинуваченими, ні їх захисниками не спростовано, правоохоронні органи діяли на випередження (викриття) особливо тяжкого злочину, що є не тотожними поняттями.

Жодним чином не скасовує обставин вчинення злочину, твердження обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6, що потерпіла ОСОБА_1 не є власником майна, яке було об'єктом злочинних дій, в тому числі автомобіля «Лексус». Оскільки, як стверджується вищенаведеними, не спростованими ні обвинуваченими, ні їх захисниками доказами, саме цим транспортним засобом намагалися заволодіти обвинувачені, саме на нього вони шукали покупців після фізичного усунення потерпілої найманим убивцею.

Довідкою голови апеляційного суду Хмельницької області № 30д від 25.12.2012 року стверджується, що стосовно ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у встановленому законом порядку надавався дозвіл на проведення оперативно-технічних заходів. Таким чином відносно останніх заводилася оперативно-розшукова справа та проводилися оперативно-технічні заходи, чим спростовуються твердження захисника ОСОБА_6 про проведення таких без відповідних правових підстав (а.с. 186, т. 1).

Твердження ОСОБА_10 та її захисників щодо непричетності до вчинення злочину, та відсутності її вини, стверджуються виключно розмірковуваннями відносно дій правоохоронних органів, її роздумах щодо процесів в державі, діяльності правоохоронних органів, систематичних звинуваченнях органів внутрішніх справ та суду в упередженості, що не можна визнати об'єктивними та допустимими доказами, оскільки вони не стверджуються жодними іншими належними даними.

Заперечуючи свою вину у вчиненні злочину, обвинувачена ОСОБА_10 та її захисники використовують політику подвійних стандартів, бачучи та декларуючи виключно свої права, при цьому повністю ігноруючи свої обов'язки, хоча закон покладає на осіб обов'язок неухильно дотримуватися вимог закону, а не давати їм оцінку.

З послідовних та жодним чином не спростованих показань обвинуваченого ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_10, разом з ОСОБА_8 займалася пошуком коштів для влаштування побуту та розрахунків з виконавцем вбивства. Тобто ОСОБА_10 приймала активну та безпосередню участь у організації та замовленні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_1

В матеріалах провадження відсутні належні дані, які б викликали сумніви в щирості та достовірності послідовних показань обвинуваченого ОСОБА_9 в цій частині.

У зв'язку з цим підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_9 оговорює ОСОБА_10 та ОСОБА_8, враховуючи їх виключно родинні відносини не має.

Більше того, вказані твердження ОСОБА_9 повністю узгоджуються з вищенаведеними, дослідженими місцевим судом доказами.

Зокрема, як стверджується показаннями свідків ОСОБА_22, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які є послідовними та повністю узгоджуються як між собою, так і з показаннями обвинуваченого ОСОБА_9 в цій частині, даними оперативно-технічних заходів із застосуванням відеозаписів щодо ОСОБА_9, легалізованих телефонних розмов між ОСОБА_9 та ОСОБА_12, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, легалізованих смс-повідомлень між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, протоколів виїмки та висновком експерта № 89кт від 30.10.2012 року стверджується, що ОСОБА_10 діючи узгоджено, за попередньою змовою з обвинуваченими ОСОБА_11 та ОСОБА_8, фактично з розподілом ролей займалися організацією умисного вбивства ОСОБА_1, в тому числі пошуком коштів для розрахунку з виконавцем вбивства та подальшою реалізацією майна потерпілої (а.с. 81-92, 93-128, 129-137, 138-157, 186-197, 198-442, т. 2; 62-80, т. 3).

Є надуманими твердження захисника ОСОБА_5, що ні органами досудового розслідування, ні судом не конкретизоване обвинувачення інкриміноване ОСОБА_10 Оскільки, такі спростовуються матеріалами кримінального провадження та наявними в матеріалах провадження доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, в тому числі всім фактичним даним, які містяться в показаннях обвинувачених, потерпілої, свідків, письмових доказах по справі, які стверджують обвинувачення, тобто повністю вирішив питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку, зазначених у ст. 374 КПК України.

Належних, допустимих та об'єктивних доказів, які б стверджували протилежне ні обвинуваченими, ні їх захисниками не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дав їм належну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України та визначив таке з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та осіб обвинувачених.

Зокрема, судом взято до уваги те, що обвинувачені визнані винними у вчиненні особливо тяжкого злочину, його особливості, особу кожного з них, характеристики, сімейний стан, роль кожного у вчиненні злочину, думку потерпілої ОСОБА_1, яка просить виключно суворо покарати обвинувачених.

Аналогічну позицію щодо призначення ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 виключно суворого покарання у виді довічного позбавлення волі підтримала потерпіла та її представник і в процесі апеляційного розгляду.

Як стверджується матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 вину у вчиненні злочину не визнали навіть під тиском зібраних у справі доказів, даних про виявлення ними жалю в провадженні не встановлено, не вживали достатніх заходів щодо досягнення порозуміння з потерпілою.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника на часткове визнання своєї вини є формальним і фактично не враховує наслідки злочину.

Та обставина, що ОСОБА_10 та ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, обвинувачені позитивно характеризується за місцем проживання, ОСОБА_9 має на утриманні малолітню дитину, в даному випадку не є підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням, або його пом'якшення, оскільки це не спростовує встановлених судом обставин і висновків та не дає підстав вважати, що виправлення обвинувачених можливе без відбування покарання.

Наявність же у ОСОБА_8 захворювань, в даному випадку не є підставами для пом'якшення покарання, оскільки ці обставини не завадили йому вчинити закінчений замах на особливо тяжкий злочин. Лікуватися ж він в разі необхідності може і в умовах ізоляції від суспільства.

Тому застосування до обвинувачених ст. ст. 69, 75 КК України колегія суддів вважає безпідставним.

За таких обставин приймаючи до уваги суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченими злочину, який є особливо тяжким, їх особи, спосіб та механізм вчинення злочину, думку потерпілої, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 слід обрати покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження скоєння нових злочинів, лише у виді позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8, при даних конкретних обставинах справи та особах обвинувачених є достатнім для їх виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, тобто ґрунтується на вимогах закону.

При цьому, судом були враховані ті обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_9

Сама по собі та обставина, що ОСОБА_10 та ОСОБА_8 не визнали вину у вчиненні злочину, а ОСОБА_9 її визнав частково, в даному випадку не може слугувати підставою для призначення їм більш суворого покарання.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що від злочину не наступили негативні наслідки для життя та здоров'я потерпілої, оскільки злочинні дії обвинувачених були припинені правоохоронними органами, підстав для зміни чи скасування вироку у межах апеляції прокурора та потерпілої не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів,-

П о с т а н о в и л а :

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року щодо ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 залишити без зміни, а апеляційні скарги прокурора, потерпілої ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_9, захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, обвинуваченого ОСОБА_8, захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 - без задоволення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії ухвали.

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області Болотін С.М.