АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2006 року в м. Одесі Судова колегія Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Плавич Н.Д.
суддів - Галушко Л.А., Левенця Б.Б.
при секретарі - Котовій Д.Г. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1в інтересах відповідача ОСОБА_2на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 8 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_2про визнання договору дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
17.03.2006р. позивач ОСОБА_3 звернулася Із позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання договору дарування домоволодіння і земельної ділянки недійсним, посилаючись на те, що їй на підставі правовстановлюючих документів на праві власності належав АДРЕСА_1
31.05.2005р. в приватній нотаріальній " конторі, приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області було посвідчено договір дарування між сторонами по справі.
Позивачка ОСОБА_3 вказує, що договір дарування був укладений під впливом омани, що вона не мала намір дарувати відповідачці житловий будинок, а вважала, що укладає договір довічного утримання, розуміла, що відповідач ОСОБА_2 бере на себе зобов'язання доглядати за нею та проживати у належному їй будинку, тому, що вона особа похилого віку і'за станом здоров'я потребує догляду і доцомоги. Після укладення договору відношення відповідачки до неї раптово змінилося.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримала свої позовні вимоги та просила суд визнати договір дарування житлового будинку, земельної ділянки укладеного між нею та відповідачем ОСОБА_2 недійсним на підставі ст.230ЦК України.
Відповідач позов не визнала, пояснивши, що ОСОБА_3 мала намір укласти
договір дарування житлового будинку на її користь.
Рішенням суду 1 інстанції від 08.06.2006р. позов ОСОБА_3 задоволено частково, суд визнав недійсним договір дарування АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрований в реєстрі №НОМЕР_1. від 31.05.2005р., в іншій частині позову -відмовлено(а.с.77).
Справа № 22- 4511 /2006р. І оловуючий у 1 інстанції - Комлева О.С.
Доповідач - Плавич П.Д.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_3, крім того представник позивачки просить скасувати ухвалу суду від 20.03.2006р. про забезпечення позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності від 02.07.1998р., посвідченого державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі №НОМЕР_2, а також свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.07.1998р., посвідченого державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори, та зареєстрованого в реєстрі №НОМЕР_3, позивачу ОСОБА_3 на праві власності належав АДРЕСА_1(а. с. 36,37).
31.05.2005р. в приватній нотаріальній конторі, приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області було посвідчено договір дарування спірного будинку між сторонами по справі (а. с. 35).
В суді 1 інстанції позивач підтвердила, що вона під впливом омани зі сторони відповідачки підписала договір дарування свого будинку на її користь, тому, що не мала намір віддавати їй свій будинок, вважала, що відповідач ОСОБА_2 буде проживати з нею. Позивач пояснювала, що погодилася підписати документи в нотаріальній конторі лише з тою умовою, що відповідач буде доглядати за нею.
Доводи позивача підтверджуються матеріалами справи, поясненнями свідків : ОСОБА_4ОСОБА_5.
Встановлено, що позивач ОСОБА_3 особа похилого віку, 1921р.н. На час укладення договору дарування їй було за віком 84роки, має хворобу - суттєву туговухість 3-4 ступені, що підтверджується медичною карткою (а.с.12). Колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції про те, що при своїй хворобі, за похилим віком позивач дійсно не мала можливості чітко розуміти наслідки укладення угоди.
Встановлено також, що останній раз відповідач перебувала у позивачки лише в травні - червні 2005р., тобто лише після укладення договору дарування, який був укладений 31.05.2005р.
Позивач ОСОБА_3 постійно проживає та зареєстрована у спірному будинку, отримує пенсію, сама сплачує комунальні платежі, всі податки за будинок і землю, ніяких речей ОСОБА_2 у будинку немає, що підтверджують самі сторони та свідки (а. с. 70
-74).
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний право чин не створює юридичних
наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсність». У разі недійсності правочину кожна
із сторін зобов'язана повернути іншій в натурі все, що вона одержала на виконання
правочину.
Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий право чин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.229 ЦК України), такий право чин визнається судом недійсним.
З урахуванням вимог закону, обставин, що встановлені по справі судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що договір дарування житлового будинку, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є недійсним внаслідок того, що позивач, при укладенні договору була введена в оману.
Колегія погоджується також з висновком суду 1 інстанції в частині відмови в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, оскільки будь - яка угода щодо земельної ділянки не укладалася, в договорі дарування домоволодіння від 31.05.2005р. вказано, що спірний будинок знаходиться на земельній ділянці, яка знаходиться лише в користуванні власника будинку.
Доводи відповідача про те, що спірний будинок надавався позивачці, її батько, а також їй як переселенцям, тому вона має на нього право, не дають правових підстав для скасування рішення, крім того, по матеріалам справи встановлено, що відповідач зареєстрована і проживає за іншою адресою.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не містить підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.І п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2-відхилити.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_2про визнання договору дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсним -залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.