Головуючий суду 1 інстанції - Чуванова А.М.
Доповідач - Туренко С.І.
Справа № 416/158/13-ц
Провадження № 22ц/782/4155/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2013 року м. Луганськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - судді Туренка С.І.,
суддів - Авалян Н.М., Максюта І.О.,
при секретарі - Аліханян Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 03 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Розкішнянської сільської ради Лутугинського району Луганської області про визнання незаконною відмови у погодженні меж земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и л а:
17 січня 2013 року позивачі звернулись до суду першої інстанції з позовною заявою до ОСОБА_2, Розкішнянської сільської ради Лутугинського району Луганської області про визнання незаконною відмови у погодженні меж земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії, у якій просили визнати незаконною відмову відповідача ОСОБА_2 в погодженні меж земельної ділянки, скасувати рішення Розкішнянської сільської ради від 27 грудня 2012 року про відмову позивачам у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зобов'язати Розкішнянську селищну раду вирішити питання про передачу вказаної земельної ділянки у власність позивачів без погодження меж земельної ділянки з суміжним землекористувачем ОСОБА_2, мотивуючи тим що вони є власниками будинку, який розташований на спірній земельній ділянці, дозвіл на розробку землевпорядної документації було надано позивачам компетентною комісією Розкішнянської селищної ради. Проте у затвердженні проекту землеустрою позивачам було відмовлено, оскільки у акті встановлення і узгодження меж земельної ділянки, відсутній підпис відповідача.
Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 03 вересня 2013 року позов було задоволено частково. Визнано незаконною відмову ОСОБА_2 в погоджені межі земельної ділянки; зобов'язано Розкішнянську селищну раду розглянути питання щодо передачі у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки без погодження меж цієї земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з суміжним землекористувачем ОСОБА_2
Не погодившись із зазначеним рішенням відповідачем ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 18.09.2013 року в частині визнання незаконною її відмову в погодженні межі земельної ділянки. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначала, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, по суті позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині змінити - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, згідно договору купівлі-продажу, позивачі є власниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Розкішнянської сільської ради Лутугинського району №17/13 від 11 квітня 2012 року позивачам було надано дозвіл на розробку землевпорядної документації відносно їх земельної ділянки. ПП «НЕО» розроблений проект землеустрою, 28.11.2012 року погоджено даний проект компетентною комісією.
Відповідно до акту про встановлення і узгодження меж земельної ділянки в натурі від 17 квітня 2013 року відсутній підпис власника суміжного домоволодіння АДРЕСА_2.
Згідно рішення №25/3 від 27 грудня 2012 року Розкішнянської селищної ради шостого скликання позивачам було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку у зв'язку із тим, що в акті встановлення і узгодження меж земельної ділянки відсутній підпис сусіда по АДРЕСА_2.
Задовольняючи позовні вимоги і визнаючи незаконною відмову ОСОБА_2 в погодженні межі земельної ділянки, суд першої інстанції послався на положення ст.ст. 91 та 198 ЗК України і виходив з того, що відмова ОСОБА_2 в погодженні та підписанні акту погодження меж земельної ділянки є безпідставною, а права позивачів на приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться в їх користуванні, підлягають захисту в судовому порядку.
Згідно з вимогами ч.1 ч.3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення у повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Ст. 64 Конституції України передбачено право кожного на судовий захист.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право іншим способом, що встановлений договором або законом.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту, предмет позову має відповідати встановленому законом способу захисту порушеного права та інтересу.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Невідповідність обраного позивачем способу захисту права способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Як встановлено судом, позивачі як власники домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 вирішили приватизувати земельну ділянку якою вони користуються і на якій знаходиться вказаний житловий будинок.
В акті встановлення і узгодження меж земельної ділянки відсутній підпис сусіда ОСОБА_2, яка є суміжним землекористувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Відповідачка ОСОБА_2 відмовляється ставити свій підпис в акті погодження меж земельної ділянки посилаючись на самозахоплення позивачами землі у розмірі 0,009 га.
Таким чином, спір виник між землекористувачами суміжних земельних ділянок щодо здійснення права на приватизацію земельної ділянки.
Набуття земельної ділянки у власність або в користування із земель державної або комунальної власності здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень і у судовому порядку це питання вирішується в разі відмови зазначених органів у передачі земельної ділянки у власність.
Так, органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних спорів, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, що законодавцем покладено принцип добровільності вчинення дій суб'єктами земельних правовідносин та відсутність у чинному законодавстві України обов'язку землекористувача з надання згоди по погодженню меж суміжних земельних ділянок, а тим більше обов'язку надання згоди на погодження у примусовому порядку.
Відмова відповідача у наданні згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача (позивача) для останнього може мати негативні наслідки, однак не може розцінюватись як зловживання відповідачем своїми правами та як порушення прав позивача, оскільки така відмова є формою реалізації відповідачем свого права. Крім того погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача з боку відповідача відбувається у формі відмови, і таке «погодження» повинно приймається і враховується органами місцевого самоврядування при підготовці технічної документації із землеустрою щодо складання документу, який посвідчує право на земельну ділянку.
Якщо розгляд земельного спору відповідним органом місцевого самоврядування не приніс позитивного результату, то особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права на землю.
Визнання незаконною відмову фізичної особи - суміжного землекористувача в погодженні межі земельної ділянки не відповідає змісту порушеного права і не є належним способом захисту порушеного чи оспорюваного права та інтересу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
У зв'язку з викладеним рішення суду першої інстанції підлягає зміні та скасуванню в частині визнання незаконною відмову ОСОБА_2 в погодженні межі земельної ділянки з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з тим, що обраний позивачем та застосований судом спосіб захисту порушеного права не відповідає його змісту.
Керуючись ст.ст. 209, 303,307,309, 313, 314,316 ЦПК України судова колегія ,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 03 вересня 2013 року змінити.
Скасувати в частині визнання незаконною відмову ОСОБА_2 в погодженні межі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: