Справа № 407/2340/13-к

Провадження № 11кп/782/999/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Кравченко Т.Д.

суддів: Ігнатова Р.М., Юрченко А.В.

секретаря Ескендерової О.В.

учасників судового провадження: прокурора Тимошевської Л.В., обвинуваченого ОСОБА_1, розглянувши в судовому засіданні в м.Луганську кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Сліпачука С.М. і заступника прокурора Луганської оласті Бондаренка С.О. на вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 03.06.2013р.,-

в с т а н о в и л а:

вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 03.06.2013р.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця Луганської області, громадянина України, місце проживання і реєстрації: АДРЕСА_1

засуджено за ст.389 ч.2 КК України на 1 рік обмеження волі. На підставі ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за вироком Антрацитівського міськрайонного суду від 30.01.2013р. у вигляді 15 днів обмеження волі і остаточно призначено 1 рік 15 днів обмеження волі. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням строком на 1 рік з покладанням обов,язків, передбачених ст.76 КК України.

ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення за таких підстав.

Вироком Антрацитівського міськрайонного суду від 30.01.2013 року ОСОБА_1 засуджено за ст.125 ч.1 КК України до 200 годин громадських робіт. 18.03.2013р. він був поставлений на облік в Антрацитівській МРВ КВІ з роз,ясненням порядку і умов відбування покарання і попередженням про кримінальну відповідальність за ст.389 ч.2 КК України у разі ухилення від відбування покарання. До робіт необхідно було приступити з 19.03.2013р. на території Кріпенської селищної ради м.Антрацит. Відпрацювавши 30 годин, ОСОБА_1 з 1.04.2013р. став ухилятися від відбування покарання, без поважних причин на роботу не виходив, на попоредження не реагував, чим порушив порядок відбування призначеного покарання у вигляді громадських робіт.

У апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні Сліпачук С. просить вирок скасувати, матеріали кримінального провадження направити на новий судовий розгляд, так як суд першої інстанції невірно примінив кримінальний закон, призначивши раніше судимому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України вдруге, що законом не передбачено.

Заступник прокурора області Бондаренко С. ставить питання про скасування вироку з постановленням нового апеляційним судом з призначенням ОСОБА_1 покарання у вигляді 1 року 15 днів обмеження волі, так як підстав для застосування ст.75 КК України не вбачається, міра покарання являється м,якою.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на часткову підтримку поданих апеляцій, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, коллегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено і кваліфікація дій за ст.389 ч.2 КК України грунтується на сукупності зібраних у кримінальному провадженні доказах, в апеляційних скаргах не оспорюються.

Доводи щодо необгрунтованості вироку в частині призначення міри покарання є непереконливими.

Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочини, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для ії виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші особливості справи, які впливають на забезпечення покарання характеру та тяжкості вчинених злочинів.

Як видно із вироку, суд цю норму закону виконав при призначенні покарання обвинуваченому.

Під час досудового слідства та в судовому засіданні ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, висловив щире каяття. За місцем проживання характеризується негативно, на обліку у нарколога не знаходиться.

Обтяжуючих покарання обставин не встановлено.

Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з вимогами ст.75 КК України в разі, якщо при призначенні покарання у виді обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п,яти років з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що при призначенні покарання ОСОБА_1 місцевим судом достатньою мірою враховано всі обставини справи, дані про особу засудженого, обставини, що пом,якшують покарання-визнання вини і щире каяття, а також відсутність обставин, що його обтяжують. Скоєне кримінальне правопорушення відноситься до категорії невеликої тяжкості.

Колегія суддів вважає, що наведене в сукупності свідчить, що виправлення ОСОБА_1 можливе без реального відбування призначеного покарання під час звільнення його з випробуванням.

За таких обставин апеляція заступника прокурора області Бондаренка С. про неправильне застосування кримінального закону не підлягає задоволенню. Вироком суду остаточне покарання ОСОБА_1 призначене відповідно до вимог ч.4 ст.71 КК Україн-воно більше від покарання призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Доводи апеляції прокурора Сліпачука С. про те, що ОСОБА_1 скоїв нове кримінальне правопорушення під час іспитового строку, тому повторне застосування ст.75 КК України неприпустиме, не відповідають дійсності, так як вироком суду від 30.01.2013р. обвинуваченого засуджено за ст.125 ч.1 КК України до 200 годин громадських робіт. Він ухилявся від відбування призначеного покарання, за що його засуджено теперішнім вироком за ст.389 ч.2 , 71, 72 КК України до обмеження волі і вперше застосована ст.75 КК України. Таке рішення судом належним чином вмотивовано і закону не суперечить.

В зв,язку з наведеним апеляції прокурорів не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.404, 405, 419 КПК України, коллегія суддів,-

у х в а л и л а:

апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Сліпачука С., зступника прокурора Луганської області Бондаренка С. залишити без задоволення, а вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 03.06.2013р. відносно ОСОБА_1 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення до вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: