Головуючий суду 1 інстанції - Харченко Г.А.
Доповідач - Матвєйшина О.Б.
Справа № 411/1342/13-ц
Провадження № 22ц/782/4574/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - Матвєйшиної О.Б.
суддів - Малієнко Н.В., Єрмакова Ю.В.,
при секретарі - Скоробогатовій Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області на рішення Кіровського міського суду Луганської області від 18 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області та державного підприємства шахти «Луганська» виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» про відшкодування моральної шкоди внаслідок отримання професійного захворювання на виробництві, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в м. Кіровську Луганської області та державного підприємства шахти «Луганська» виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» про відшкодування моральної шкоди внаслідок отримання професійного захворювання на виробництві, в обґрунтування якого вказав, що він з 24.01.1992 року по 24.03.1996 року безперервно працював на шахті «Луганська», внаслідок чого отримав професійне захворювання «антракосиликоз 1 ст. … емфізема легенів», яке було вперше встановлено в 1994 році. Під час чергового огляду МСЕК йому було встановлено 20% втрати професійної працездатності з 01.07.2010 року у зв'язку з професійним захворюванням. Отримання даного професійного захворювання завдало йому моральних страждань, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку 50 000грн.
Рішенням Кіровського міського суду Луганської області від 18 жовтня 2013 року від 25 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.
Суд стягнув з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області на користь ОСОБА_3, одноразово, 15000грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням відповідач ВД Фонд ССНВ в м. Кіровську Луганської області подав до суду апеляційну скаргу. Вважає, що при його прийнятті судом невірно застосовані норми матеріального права. Просить скасувати рішення, та винести нове про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Згідно зі ст.. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судова колегія вважає, що у даному випадку судом першої інстанції ці вимоги закону у повному обсязі не виконано.
Згідно ст..10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановлені обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Згідно ст..11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло 1994 року коли йому було вперше встановлено втрату професійної працездатності, тому дія Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року, яким скасовано обов'язок Фонд ССНВ по відшкодуванню моральної шкоди, на правовідносини сторін не поширюється, оскільки закон не має зворотної дії у часі, і на момент настання страхового випадку діяли норми, згідно яких відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду у зв'язку з пошкодженням здоров'я на виробництві.
Однак, проаналізувавши встановлені судом обставини по справі, апеляційний суд вважає, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов поспішно, виходячи з наступного.
Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року.
До набрання чинності Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди було врегульовано Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету міністрів України №472 від 23 червня 1993 року (зі змінами та доповненнями, затв. постановами КМУ від 18.07.1994 року № 492, 13.06.1995 року №410, 2.10.1995 року №777, 10.01.1996 року №34).
Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 30 березня 2007 року, внесені зміни до абзацу 4 ст. 1, підпункту «е» п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28, виключено частину 3 ст. 34 Закону № 1105 -XIV, тобто скасовано право потерпілих на виробництві громадян на відшкодування їм моральної (немайнової) шкоди за рахунок Фонду.
Згідно роз'яснень, що містяться в пунктах 1, 1-2, 1-4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з послідуючими змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці» (у редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-IV), КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів у тій їх частині, що не суперечить Закону №1105 -XIV. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Судом встановлено, що позивач з 24.01.1992 року по 24.03.1996 року безперервно працював у ДП шахти «Луганська» виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля», де отримав професійне захворювання «антракосиликоз 1 ст. … емфізема легенів», яке йому було вперше встановлено МСЕК в 1994 році. Під час чергового огляду МСЕК йому було встановлено 20% втрати професійної працездатності з 01.07.2010 року у зв'язку з професійним захворюванням.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Отже , право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 1994 року, коли йому вперше встановлено втрату професійної працездатності.
Таким чином, право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тому спір про відшкодування моральної шкоди позивачеві повинен вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди.
Таким чином, суд першої інстанції стягуючи з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в м. Кіровську Луганської області на користь позивача моральну шкоду, помилково керувався нормами матеріального права, а саме Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який на момент виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, не існував.
Нормами діючого на той час зазначеного законодавства відшкодування моральної шкоди покладалося на роботодавця.
За таких обставин, судова колегія вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для стягнення коштів з відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в м. Кіровську Луганської області на користь позивача у відшкодування моральної шкоди.
Рішення Кіровського міського суду Луганської області від 18 жовтня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову до відповідача державного підприємства шахти «Луганська» виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» сторонами не оскаржується, тому законність та обґрунтованість його в цій частині не перевіряється в апеляційному порядку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущене порушення норм матеріального права, що потягло неправильне вирішення спору в оскаржуваній частині.
Згідно зі ст.. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
З урахуванням викладеного, оскаржуване рішення підлягає зміні в зазначеній частині, скасуванню його прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області.
Колегія суддів, керуючись ст.ст. 303,307,313,314,316 ЦПК України,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області - задовольнити.
Рішення Кіровського міського суду Луганської області від 18 жовтня 2013 року - змінити, скасувавши в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області на користь ОСОБА_3 одноразово 15000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області про відшкодування моральної шкоди внаслідок отримання професійного захворювання на виробництві - відмовити за необгрунтованістю.
Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.
Головуючий:
Судді: