Справа № 154/2605/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Лященко О.В.

Провадження № 22-ц/773/1719/13 Категорія: 48 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів: Свистун О.В., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Шугаловій О.М.,

з участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини після розірвання шлюбу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 229,40 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції просить скасувати рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 жовтня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримала з підстав, в ній зазначених.

Відповідач заперечив апеляційну скаргу. Пояснив суду, що у зв'язку з тим, що має низький дохід, не може надавати матеріальну допомогу колишній дружині.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено належних доказів для підтвердження того, що позивач не може отримати освіту, працювати чи зайняти відповідну посаду саме у зв'язку із піклуванням про дочку, а надані позивачем докази не стосуються предмета доказування.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними доказами, які містять інформацію, щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що сторони 24 березня 2006 року уклали шлюб, який було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Шацького районного управління юстиції Волинської області. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 6 червня 2013 року рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 СК України якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Як встановлено судом, після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір'ю. Відповідач сплачує аліменти на утримання дитини в розмірі 450 грн. щомісячно та несе додаткові витрати на її утримання.

Позивач не довела належними доказами той факт, що отримати освіту та працевлаштуватися вона не могла у зв'язку з обставинами, що мають істотне значення.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що колишній чоловік може надавати матеріальну допомогу, оскільки відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, що стверджується довідкою Володимир-Волинської ОДПІ (а.с. 22), крім того сплачує аліменти на утримання дитини щомісячно у розмірі 450 грн., та несе додаткові витрати на її утримання.

Аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доказами не підтверджується неможливість одержання позивачем освіти, працювати чи зайняти відповідну посаду саме у зв'язку з піклуванням про дочку, що дає право на утримання після розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, висновки суду першої інстанції зроблені внаслідок повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, належної правової оцінки зібраних у справі доказів, з огляду на те, що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обґрунтованим - підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 жовтня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді