РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
__________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/191/1418/13Головуючий суду першої інстанції:Короткова Л.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.
"02" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.,
СуддівРоманової Л.В., Моісеєнко Т.І.
При секретаріКувшиновій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 вересня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що матір позивачки ОСОБА_8 була членом Обслуговуючого кооперативу «Садового кооперативу «Войковець» і користувалась земельною ділянкою № НОМЕР_1, яка знаходилась на території цього кооперативу. 12 лютого 2011 року правлінням Обслуговуючого кооперативу «Садового кооперативу «Войковець» була задоволена заява ОСОБА_8 про передачу цієї земельної ділянки у тимчасове користування позивачці. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 померла. Після її смерті правлінням кооперативу було прийнято рішення про розділ земельної ділянки, на якій розташований садовий будинок, між позивачем та відповідачем. Проте 01 червня 2013 року рішенням Керченського міського суду АР Крим це рішення було скасоване та визнане незаконним. 26 травня 2013 року рішенням правління було прийнято рішення про виділення ОСОБА_7 1\2 цієї земельної ділянки, інша 1\2 частина, на якій розташований садовий будинок залишений їй. Проте ОСОБА_7 перешкоджає їй користуватися 1\2 частиною земельної ділянки та садовим будинком, тому просить суд зобов`язати ОСОБА_7 не чинити перешкоди в користуванні ? частиною земельної ділянки, садовим будинком шляхом передачі ключів від будинку, замка від хвіртки на цю частину ділянки, не чинити перешкоди заходити на земельну ділянку та обробляти її.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 05 вересня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.
На зазначене судове рішення ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апелянт посилається на те, що судом необгрунтовано встановлена передача правлінням Обслуговуючого кооперативу «Садового кооперативу «Войковець» позивачу земельної ділянки в тимчасове користування, оскільки згідно пункту 5.5. Статут кооперативу, кооператив має право не передати, а затвердити передачу земельної ділянки від одного члена до іншого, що і було вчинено.
Апелянт вважає, що висновок суду про відсутність укладеного між кооперативом та позивачем договору оренди земельної ділянки не має ніякого значення, оскільки укладення такого договору не передбачено Статутом.
На думку апелянта, судом не було прийнято до уваги скасування рішення правління щодо розділу земельної ділянки між позивачем та відповідачем, проте суд посилався на видачу правлінням кооперативу відповідачу членської книжки, як на підтвердження права користування земельною ділянкою.
Апелянт також посилається на те, що вона не просить усунути перешкоди ? земельної ділянки, на якій немає садового будинку, ця частина їй не виділялась, а вона просить усунути ту, яка залишилась у її користуванні і була передана їй матірю.
Апелянт вважає висновок суду про спільне користування сторонами всією земельною ділянкою неправильним, оскільки Статутом не передбачено спільне користування земельною ділянкою членами кооперативу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела вчинення перешкод відповідачем у користуванні її частиною земельною ділянки, оскільки частка її не визначена, тому сторони повинні користуватися земельною ділянкою спільно.
З таким висновком суду не може погодитися колегія суддів.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з п. 1.4 Статуту ОК «Садовий кооператив «Войковець» у своїй діяльності керується Конституцією України, Цивільним та Земельним кодексами України, Законом України « Про кооперацію», іншими нормативно-правовими актами по питаннях кооперації та цим Статутом.
Статтею 6 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючи та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торгівельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
В класифікації організаційно-правових форм господарювання, яку прийнято наказом Держспоживстандарту України від 28 травня 2004 року № 97, враховано організаційно-правові форми кооперативів, які передбачено ЗУ «Про кооперацію», а саме: виробничі кооперативи, обслуговуючи кооперативи, споживчі кооперативи. Виходячи з визначення обслуговуючого кооператив, яке наведене в с. 2 ЗУ «Про кооперацію» випливає, що садівницькі товариства відносяться до обслуговуючих кооперативів.
Згідно з статтями 8, 12 ЗУ «Про кооперацію» Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність; основними обов'язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.
Відповідно до Статуту ОК «Садовий кооператив «Войковець» (далі Кооператив) був створений фізичними особами, які добровільно обєдналися на підставі членства для спільної діяльності з ціллю планування, забудови, обробітку своїх земельних ділянок і отримання урожаю для власного використання.
Пунктом 10.1 Статуту передбачено, що загальні збори членів Кооперативу є вищим органом управління.
Пунктом 10.11 Статуту передбачено, що виконавчим органом Кооперативу є правління, яке вирішує питання, зокрема щодо прийому та виключення з членів Кооперативу та розпорядження майном Кооперативу.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_8 була членом Обслуговуючого кооперативу «Садового кооперативу «Войковець» і користувалась земельною ділянкою № НОМЕР_1, яка знаходилась на території цього кооперативу. 12 лютого 2011 року правлінням Обслуговуючого кооперативу «Садового кооперативу «Войковець» було дозволено ОСОБА_8 передати у тимчасове користування позивачці ОСОБА_6 земельну ділянку № НОМЕР_1, яка знаходиться на території кооперативу. (а.с.5). ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 померла. 17 квітня 2011 року правлінням Обслуговуючого кооперативу «Садового кооперативу «Войковець» була передана земельна ділянка № НОМЕР_1, яка знаходиться на території кооперативу ОСОБА_6(а.с.36). Проте, 8 травня 2011 року це рішення правління було скасовано правлінням Обслуговуючого кооперативу «Садового кооперативу «Войковець». (а.с.40).
15 травня 2011 року правлінням кооперативу було прийнято рішення про розділ спірної земельної ділянки № НОМЕР_1, на якій розташований садовий будинок, між позивачем та відповідачем. (а.с.7). Проте 01 червня 2013 року рішенням Керченського міського суду АР Крим це рішення було скасоване та визнане незаконним. (а.с.8-9).
26 травня 2013 року правлінням Кооперативу було прийнято рішення про повернення в кооператив 1\2 частини земельної ділянки № НОМЕР_1, яка була виділена ОСОБА_6 Цю частину земельної ділянки було передано ОСОБА_7. (а.с.51).
Отже, аналізуючи діючі рішення кооперативу, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції помилково вважав, що у позивачки є право на користування 1\2 частиною земельної ділянки №НОМЕР_1 в кооперативі, і вона спільно з відповідачем має одинакові права щодо користування спірною земельною ділянкою, оскільки після смерті члена кооперативу ОСОБА_8 право розпоряджатися спірною земельною ділянкою набув Кооператив відповідно до Статуту. Рішення про дозвіл на передачу у тимчасове користування спірної земельної ділянки від члена кооперативу ОСОБА_8 до іншої особи ОСОБА_6 втратило силу у зв'язку зі смертю члена кооперативу, оскільки вказане рішення є похідним від членства в Кооперативі.
Оскільки матеріали справи не містять відомостей про прийняття ОСОБА_6 в члени Кооперативу з виділенням їй у користування спірної земельної ділянки чи її частни, то у розумінні статей 3,15 ЦПК України інтереси позивачки не були порушені саме шляхом усунення перешкод у користуванні 1\2 частиною спірної земельної ділянки, враховуючи, що ст. 35 ЗК України передбачено, що використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
Виходячи з наведеного, колегія суддів частково погоджується з доводами апелянта і приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 з інших підстав.
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 313 - 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 вересня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити з інших підстав.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Редько Г.В.Моісеєнко Т.І.Романова Л.В.