Ухвала

іменем україни

5 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Літвінова Є.В., Франтовської Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013130320000197, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця Узбекистану, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосії від 4 липня 2013 року щодо ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а :

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 ставить питання про скасування постановлених судових рішень у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що дії засудженого отримали неправильну кваліфікацію, оскільки він вчинив вбивство через необережність, а покарання призначене без урахування пояснень ОСОБА_1, які його пом'якшують. Крім того, посилається на порушення права на захист, оскільки засудженому не вручено копію вироку мовою, якою він володіє.

В запереченнях на касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_3 судові рішення вважає законними і обґрунтованими та просить залишити без зміни, а скаргу захисника - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав касаційну скаргу безпідставною, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вироком Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 9 років позбавлення волі.

Вирішені питання щодо речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосії від 4 липня 2013 року цей вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 14 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння смерті своїй літній матері ОСОБА_4, обома руками здавив їй шию та утримував приблизно хвилину, перекривши дихальні шляхи, через що вона знепритомніла.

Вважаючи, що довів свій умисел до кінця, а саме протиправно заподіяв смерть матері, ОСОБА_1 умисно поклав її на спину у середину дивана і придавив дерев'яною кришкою дивана.

Внаслідок вищевказаних дій засуджений спричинив ОСОБА_4 низку тілесних ушкоджень, серед яких закрита травма грудей з травматичним розривом аорти, що спричинило гостру крововтрату, множинні прямі переломи передньої поверхні грудної клітини з обох сторін, перелом тіла 10 грудного хребця, крововилив в брижі товстої кишки, обширний крововилив в клітковину заднього середостіння, внаслідок чого в цьому місці наступила смерть потерпілої.

Як убачається з вироку, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним суспільно-небезпечного діяння, суд першої інстанції обґрунтував дослідивши і проаналізувавши показання самого обвинуваченого про події, які передували конфлікту з матір'ю, його дії і їх послідовність щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілій; потерпілої ОСОБА_3 про ставлення засудженого до своєї матері; свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13; протокол огляду місця події; висновок медичного огляду; висновок судово-медичної експертизи; протокол проведення слідчого експерименту; висновок додаткової судово-медичної експертизи; довідки від лікаря психіатра та нарколога; акт амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи.

Оцінивши належно зібрані у справі та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_4, правильно кваліфікувавши його дії за ч. 1 ст. 115 КК України.

Доводи про відсутність умислу на вбивство та вчинення злочину через необережність, належним чином перевірені та обґрунтовано визнані такими, що суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.

Зокрема, суд врахував спосіб вчинення злочину та показаннями самого ОСОБА_1, який після вчинення здавлювання шиї і перекриття дихальних шляхів не вчинив будь яких дій, щоб надати їй медичну допомогу, не спробував відвернути тяжкі наслідки, а навпаки придавив кришкою дивана її тіло.

Доводи про вчинення необережного злочину спростовується й поясненнями обвинуваченого про мотиви вчиненого вбивства - нерозуміння, конфлікти, постійні чіпляння з боку матері, яка провокувала його, що виключає можливість кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ст. 119 КК України, як вбивство через необережність.

Що стосується доводів захисника про обов'язковість вручення ОСОБА_1 копії вироку мовою, якою він володіє, то вони не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, хоч і давав показання російською мовою, проте не зазначав, що потребує послуг перекладача.

Також у суді, відповідно до вимог ст. 345 КПК України, ОСОБА_1 вручена пам'ятка про його права та обов'язки, серед яких зазначені права користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє та, в разі необхідності, користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Як убачається з технічного запису судового засідання, його права ОСОБА_1 були зрозумілі, ніяких клопотань з цього приводу він не заявляв.

Призначене ОСОБА_1 покарання з урахуванням вимог ст. 65 КК України, на думку колегії, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи захисника щодо неправильності кваліфікації дій засудженого, які аналогічні доводам його касаційної скарги, належно перевірені апеляційним судом, на них надано обґрунтовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Підстав для сумнівів у правильності і законності судових рішень колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Вирок Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосії від 4 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

І.Г.Тельнікова Є.В.Літвінов Т.І.Франтовська