Судове рішення #340288
Справа № 22-10247 / 2006 р

Справа № 22-10247 / 2006 р                       Головуючий у 1 інстанції Масло LB.

Категорія 41                                                  доповідач Жданова B.C.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЩИ

23 листопада 2006 p.

Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого Голубинського A.M.

Суддів Жданової B.C., Прокопчук Л.М.

При секретарі Стефановій І.М.

За участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 24 липня 2006 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розподіл майна та за позовом Буци Тетяни Генріховни до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними біржових договорів купівлі- продажу автомобілів та про іх розподіл,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 24 липня 2006 р. задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 , біржовий договір купівлі-продажу від 27.04.2004 р.автомобілю марки ЗАЗ 1102, двигун НОМЕР_1 визнаний недійсним, зазначений автомобіль повернутий у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_6, визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 29.04.2004 р. автомобіль марки УАЗ 3741, двигун НОМЕР_2 , автомобіль повернутий у спільну сумісну власність позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

За позивачкою ОСОБА_1 визнано право власності на автомобіль марки УАЗ 3741, двигун НОМЕР_2, за відповідачем ОСОБА_4 визнано право власності на автмобіль марки ЗАЗ 1102 двигун НОМЕР_1 . З позивачки на користь відповідача стягнута компесація рівності часток у розмірі 1538, 52 грн

Рішенням суду також задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, на ії користь з відповідача стягнуто 10000 / десять тисяч / доларів США

В стягненні з відповідача ОСОБА_4. на користь позивачки ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 54409 грн - вартості продукції, що належала ПП „ Промасбест" відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині розподілу автомобілів, а саме відступитись від принципу рівності часток у спільному майні та не стягувати на користь відповідача компенсацію рівності часток. Просить стягнути на ії користь з відповідача ОСОБА_4 4303, 50 грн, які вважає компенсацією за експлуатацію автомобілю УАЗ 3741 на протязі двох років. В частині відмови у стягненні з відповідача вартості продукції 54409 грн. рішення суду скасувати та ухвалити нове , яким стягнути з відповідача на ії користь 54409 грн.                                                                                                                                                                    Відповідач ОСОБА_4 в наданій апеляційній скарзі просить скасувати ухвалене рішення в частині визнання недійсними біржових договорів купівлі продажу автомобілів та в частині стягнення на користь позивачки 10000 доларів США. Відповідач вважає, що висновки суду не відповідають фактичним оставинам справи , що призвело до неправильного вирішення спору. Просить ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними біржових договорів купівлі-продажу автомобілів та стягненні 10000 доларів США, судовий збір стягнути у відповідності до задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 10.01.1995 р. Під час шлюбу за спільні кошти придбали автомобіль марки ЗАЗ 1102, двигун НОМЕР_1 та автомобіль марки УАЗ 3741 , двигун НОМЕР_2, які були зареєстрованими на відповідача . Крім того, 5.08.2003 р. ЗАТ акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк прийняв від ОСОБА_4 на зберігання гроші в іноземній валюті готівкою у сумі 10000 доларі В  США, а 18.11.2003 р. ЗАТ „ Альфа-банк" прийняв від нього ж на зберігання грошові кошти в сумі 10000 доларів США. Після припинення шлюбних відносин відповідач 27.04.2004 р. продав своєму батькові ОСОБА_5 автомобіль марки ЗАЗ 1102, а 29.04.2004 р. продав матері ОСОБА_6 автомобіль марки УАЗ 3741 про що були укладені відповідні біржові договори купівлі- продажу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності . При укладанні договорів, що потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а також договорів щодо цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Суд встановив, що відповідач після припинення шлюбних відносин розпорядився спільним майном без згоди позивачки, що було підставою для визнання біржових договорів купівлі-продажу автомобілів недйсними

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки 54409 грн- вартості продукції, що належала ПП „ Промасбест" суд першої інстанції виходив з того, що позивачка на надала належних доказів існування продукції.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

З наданих суду документів та пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.01,1995, р. У лютому 2004 р. шлюбні відносини були припинені.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річь, набута за час шлюбу, крім речей індівідуального користування, є об"єктом сумісної власності.

В ч.З ст. 368 ЦК України зазначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши свідоцтво про укладення шлюбу / а.с. 4/, договір від 5.08.2003 р. , укладений між ЗАТ Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк та ОСОБА_4 про передачу на зберігання 10000 доларів США , депозитний договір від 18.11.2003 p., укладений між ЗАТ „ Альфа-банк" та ОСОБА_4 про строковий вклад в іноземній валюті, приходний касовой ордер від 18.11.2003 р. на суму 53320 грн, що еквівалентно 10000 доларів США, біржовий договір купівлі-продажу автомобілю від 27.04.2004 р.реєстраційний НОМЕР_3, біржовий договір купівлі- продажу автомобілю від 29.04.2004 реєстраційний НОМЕР_4 суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку по те, що гроші в загальній сумі 20000 доларів США, внесені на особливий рахунок в банківську установу, автомобіль марки З A3 1102, автомобіль марки УАЗ 3741 є об"єктами права спільної сумісної власності подружжя - позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_4

З наданих суду біржових договорів / ас. 229, 230/ вбачається, що відповідач ОСОБА_4 після припинення шлюбних відносин продав зареєстровані на його і"я автомобілі своїм батькам : 27.04.2004 р.укладений біржовий договір з ОСОБА_5 ; 29.04.2004 р. укладений біржовий договір з ОСОБА_6.

В ст. 369 ч 2 ЦК України зазначено, що розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та / або / державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Судом встановлено, що письмова згода ОСОБА_1 на продаж автомобілів відсутня.

Відповідно до ст. 65 ч 2 СК України дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

За таких підстав суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про недійсність буржових договорів купівлі- продажу автомобілів.

Обгрунтованими є доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що суд , повертаючи автомобілі в спільну сумісну власність, безпідставно стягнув на користь ОСОБА_5  2000 грн, тобто суму вдвічі більшу, ніж зазначено у біржовому договорі НОМЕР_3 від 27.04.2004 р.

З дослідженого у судовому засіданні апеляційного суду біржового договору купівлі- продажу НОМЕР_3 від 27.04.2004 р. вбачається , що загальна вартість угоди складає 1000 грн / а.с. 229 /.

Повертаючи автомобілі в спільну сумісну- власність суд першої інстанції обгрунтовано послався на ст. 216 ЦК України, згідно з якою у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких підстав с ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 належить стягнути 1000 грн. В цій частині ухвалене рішення підлягає зміні.

Доводи ОСОБА_4 про те, що гроші в загальній сумі 20000 доларів США не є спільною сумісною власністю подружжя , протирічать фактичним обставинам справи. Доводи відповідача спростовуються свідоцтвом про укладення шлюбу, договором №5 від 5.08.2003 p., укладеним між ОСОБА_4 та ЗАТ „ Промінвестбанк" про строковий вклад в іноземній валюті / 10000 доларів США / , приходним' касовим ордером від 18.11.2003 р. на суму 53320 грн / 10000 доларів США /, депозитним договором від 18.11.2003 p., укладеним між ОСОБА_4 та ЗАТ „ Альфа-банк „.

З наданих суду документів про розірвання відповідачем 16.04.2004 р. депозитного договору, видаткового ордеру від 19.04.2004 p., заяви про закриття депозитного рахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_4 після припинення шлюбних відносин зняв гроші з депозитних рахунків банка.

Відповідно до ст. ст.63, 70 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. За рішенням суду частка майна може бути збільшена, якщо з нею / ним/ проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують , недостатні для забеспечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Суд може присудити одному з подружжя більшу частку за обставин, що мають істотне значення. При розгляді заявленого позову в частині розподілу спільного сумісного майна суд першої інстанції не встановив обставин, які б давали підстави для збільшення частки позивачці.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вважає помилковим стягненняна користь позивачки належної їй 1/2 частки грошового вкладу в доларах США. З наданих суду документів вбачається, що депозитні рахунки на зберігання вкладу в іноземній валюті були на вимогу позивача закриті в квітні 2004 р.Стягнення належної позивачці суми вкладу в доларах США унеможливлює примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов"язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Якщо визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сумма, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти.

Еквівалент у гривнях 10000 доларів США на час розгляду справи за офіційним курсом НБУ / 1 дол. = 5,05 грн / складає 50500 грн .

В частині визначення грошової одиниці стягнення / гривня України / рішення суду першої інстанції належить зміні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не містять підстав для скасування чи зміни рішення в частині розподілу майна та зміни частки майна позивачці.

При розподілі автомобілів та визначені розміру компенсації суд обгрунтовано виходив з дійсної вартості майна на час розгляду спору. Між сторонами виник спір щодо вартості автомобілів у зв"язку з чим судом була призначсена експертиза Враховуючи те, що кожній стороні був виділений автомобіль в натурі, а розмір компенсації рівності часток визначени судом за результатами експертизи, у суда апеляційної інстанції немає підстав для зміни рішення в частині розподілу автомобілів.

Також не грунтуються на законі вимоги позивачки ОСОБА_1 стягнути при розподілі автомобілів на ії користь компенсацію за експлуатацію автомобілю УАЗ 3741 у розмірі 4303,50 грн.

Розмір компенсації рівності часток 1538, 52 грн, який стягнутий судом на користь відповідача ОСОБА_4, визначений на підставі додаткової автотоварознавчої експертизи НОМЕР_5, відповідний розрахунок розміру компенсації наведений судом в ухвалі суду про усунення арифметичної помилки, що відповідає вимогам законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_4 54409 грн вартості продукції, що належала ПП „ Промасбест", суд першої інстанції послався на те, що позивачка не надала належних доказів, підтверджуючих існування цієї продукції.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Надані позивачкою чернові записи не можуть бути належними доказами, підтверджуючими існування продукції ПП „ Промасбест" на загальну суму 108818 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не впливають на висновки суду щодо відсутності належних доказів та не дають підстав для висновку про неправильне застосування законодавства.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача ОСОБА_4 на неправильне визначення та стягнення судового збору.

Доводи відповідача ОСОБА_4 про те , що позовна заява про визнання біржових договорів купівлі-продажу автомобілів недійсними, повернення "їх у спільну сумісну власність та розподіл є позовом немайнового характеру, не грунтуються на виомгах закону, тому стягнення судового сбору у розмірі 51 грн відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України та п.п.а п. 1 ст. З Декрету Кабінета Міністрів України „ про державне мито", судового сбору в частині розподілу грошей судом першої інстанції допущена помилка.

Судовий збір в частині розподілу грошей підлягає зміні . Судом першої інстанції стягнуто на користь позивачки 10000 доларів США, , що в еквівалентному співвідношенні до гривні складає 50500 грн. З зазначеної суми 1 відсоток ціни позову складає 505 грн., які необхідно визначити до„ сплати в частині розподілу грошових коштів.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, тому підстав для скасування рішення судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 309,313-315 ЦПК України апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 24.07.2006 р.змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму еквівалентну 10000 доларів США за курсом НБУ України в розмірі 50500 грн.

Змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення суми судового збору за розподіл грошових коштів, стягнувши з відповідача ОСОБА_4 у доход держави судовий збір у розмірі 505 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1000 грн

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація