Справа №22а-45-2007 рік Головуючий 1-інстанцій'- Крючко Н.І.
Суддя-доповідач - Макарчук М.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року березня місяця 29 дня м. Полтава. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Макарчука М.А.
Суддів: Лобова О.А., Чернова С.І.
при секретарі Лимар О.М.
з участю : прокурора
адвоката ОСОБА_1
позивача (заявника) ОСОБА_2
представника позивача (заявника) відповідача
представника відповідача
представника третьої особи ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 по дорученню та в інтересах Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, голови Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення ОСОБА_4
на ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 30 червня 2006 року , додаткову ухвалу від 23 листопада 2006 року, окремі ухвали від 17 квітня 2006 року та 23 травня 2006 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, про скасування незаконно накладеного стягнення, про поновлення на роботі та стягнення зарплати за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Судова колегія , заслухавши доповідь судді доповідача апеляційного
суду Макарчука М.А.,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2001 року позивачки звернулася до місцевого суду із позовом про скасування наказу відповідача від 15 березня 2001 року №29 про оголошення їй догани. Вказала, що зазначені в наказі обставини не відповідають дійсності і жодного дисциплінарного проступку вона не скоювала.
У серпні 2001 року позивачка звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення зарплати за весь час вимушеного прогулу.
Посилалася на те, що з 3 березня 1999 року вона працювала на посаді представника Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення у Полтавській області. Наказом голови Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення № 81 від 4.07.2001 року її звільнено з посади з 6.07.2001 року' по п. 2 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за недотримання пов'язаних із проходженням державної служби, вимог ст. 16 цього Закону. На думку відповідача, вона будучи державним я службовцем, одночасно була президентом Полтавського обласного медіа-клубу і як його одноосібний керівник здійснювала всі виконавчо-розпорядчі функції та оперативне управління майном та коштами цієї організації.
Вказане звільнення вважає незаконним, так як Полтавський обласний медіа-клуб є неприбутковою громадською організацією і на її думку виконання функцій президента цієї організації не перешкоджало перебуванню на державній службі.
Наказом № 105-К від 31 травня 2005 року голови Національної ради внесено уточнення та доповнення до наказу № 81 від 04.07.2001 року. Вказано про зміну підстав звільнення позивачки з роботи з п. 2 ст. 30 Закону України «Про державну службу» на п. 1 ст. 41 КЗпП України.
В ході розгляду справи позовні вимоги уточнювалися та доповнювалися. Остаточно просила скасувати накази про накладення дисциплінарного стягнення та про звільнення роботи, поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Справа розглядалася судами неодноразово.
17 квітня 2006 року колегією суддів місцевого суду постановлено окрему ухвалу , якою зобов'язано голову Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення ОСОБА_4 вжити заходів щодо усунення причин та умов порушень чинного законодавства. Підставою винесення окремої ухвали стала неявка представника відповідача та третьої особи ОСОБА_4 в судові засідання 25 січня, 2 лютого, 9 березня та 17 квітня 2006 року.
В апеляційній скарзі представник голови Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення ОСОБА_4 (а.с.45-48т.5) просить скасувати ухвалу місцевого суду . Вказала, що місцевим судом не враховано,
що відповідно ' до постанови Головного державного санітарного лікаря Шевченківського району м. Києва заборонено використання будинку, в якому розміщена Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення у зв'язку із розлиттям ртуті 15 лютого 2006 року та перебування представника відповідача на навчанні з 17 по 28 квітня 2006 року, що унеможливили їх явку в судове засідання , про що вони повідомили місцевий суд завчасно.
23 травня 2006 року колегією суддів місцевого суду постановлено окрему ухвалу , якою повторно зобов'язано голову Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення ОСОБА_4 вжити заходів щодо усунення причин та умов порушень чинного законодавства. Підставою постановления цієї ухвали стала неявка представника відповідача та третьої особи ОСОБА_4 в судове засідання 23 травня 2006 року.
В апеляційній скарзі представник голови Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення ОСОБА_4 просить скасувати окрему ухвалу (а.с.79-82 т.5). Посилається на те , що представник відповідача та третьої особи не мала можливості приймати участь у розгляді справи у зв'язку із участю в розгляді інших справ.
Ухвалою колегії суддів місцевого суду від 30 червня 2006 року постановлено позов ОСОБА_2 до Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення про скасування незаконно накладеного стягнення - догани, поновлення на роботі та стягнення оплати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково, поновивши її на посаду представника Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення в Полтавській області.
Скасувано наказ № 29 від 15.03.2001 року Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - догани.
Стягнуто з Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення на користь ОСОБА_2 кошти за вимушений прогул з моменту звільнення по день проголошення рішення з розрахунку середньомісячної заробітної плати в розмірі - 34508, 88 грн., в рахунок відшкодування моральної немайнової шкоди - 4 000 грн. та судові витрати в розмірі 2320, 44 грн., а всього - 40 829, 32 грн..
Стягнуто з Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення державне мито в розмірі 408, 29 грн..
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць в сумі 527 грн..
В апеляційній скарзі представник відповідача та третьої особи по дорученню ОСОБА_3 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с.128-135 т.5).
Вважає місцевим судом неповно з'ясовані обставини справи і зроблені висновки не відповідають фактичним обставинам. На її думку позивачка
належним чином не виконала обов'язки представника Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення і накладення на позивачку дисциплінарного стягнення вважає обґрунтованим.
Посилається на те, що позивачка порушила обмеження , встановлені для державних службовців у ст.. 16 Закону України «Про державну службу». Вказує, що позивачка перебуваючи на державній службі одночасно працювала редактором газети «Новий день», що є порушенням обмежень, встановлених для державного службовця.
Вважає , що місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема Закону України «Про державну службу».
Додатковою ухвалою від 23 листопада 2006 року скасовано накази Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за № 81 від 4 липня 2001 року, у відповідності до якого ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади на підставі положень п.2 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за недотримання, пов'язаних з проходженням державної служби , вимог ( ст.. 16 вказаного Закону) та за №105-к від 31 травня 2005 року, який було видано на уточнення та доповнення наказу № 81 від 4 липня 2001 року, у відповідності до якого було роз'яснено, що ОСОБА_2 необхідно вважати звільненою з посади 6 липня 2001 року згідно п.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.
В апеляційній скарзі представник відповідача та третьої особи просить скасувати додаткову ухвалу і ухвалити нове рішення про відмову у позові з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи (а.с.224-227 т.5).
Перевіривши справу в межах вимог заявлених у місцевому суду та в межах доводів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів прийшла до висновків про те, що апеляційні скарги на окремі ухвали не підлягають задоволенню, а апеляційні скарги на ухвалу колегії місцевого суду від 30 червня 2006 року і додаткову ухвалу від 23 листопада 2006 року -частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.166 ч.1 КАС України суд , виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Із змісту окремих ухвал вбачається , що підставою для їх ухвалення стала неявки представника відповідача та третьої особи ОСОБА_4 в судові засідання 25 січня, 2 лютого, 9 березня , 17 квітня та 23 травня 2006 року, внаслідок яких було відкладено розгляд цієї справи.
Із матеріалів цивільної справи вбачається і фактично не заперечується в апеляційних скаргах, що відповідач, третя особа та їх представник були
належним чином повідомлені про час та місце судового засідання але не з'явилися в судові засідання без поважної причини.
Посилання в апеляційних скаргах на заборону експлуатації приміщення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення у зв'язку із розлиттям ртуті у лютому-квітні 2006 року , як на поважність неявки в судові засідання на думку колегії суддів є безпідставним, так як зазначена перешкода не впливала на виконання функцій представництва інтересів відповідача в місцевому суду м. Полтави та явки третьої особи чи його представника в суд.
Інші доводи також не спростовують висновку місцевого суду і підстав для скасування окремих ухвал не вбачається.
Відповідно до ст. 14ч.1 Закону України «Про державну Службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Місцевим судом встановлено, що наказом по особовому складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 29 від 15.03.2001 року ОСОБА_2 оголошено догану за порушення вимог ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» , які виразилися у вимогах надати ефірний час у телерадіоорганізації для її особистих виступів; для створених нею окремих телерадіопередач ; для спростування інформації сторонніми особами, визначаючи при цьому обсяг ефірного часу;
в порушенні абзацу 8 ст. 5 Закону Уукраїни «Про державну службу» , а саме у влаштуванні під виглядом семінару для працівників ЗМІ політичної акції - зустрічі із головою Полтавської обласної організації Соціалістичної партії України С.Бульбою та народним депутатом І.Боким;
несумлінному ставленні позивачки до своїх прямих обовязків та неповідомлення Національної ради про припинення мовлення телеорганізацією «Сімон» у містах Полтава та Кременчук протягом декількох років.
Перевіряючи законність притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, місцевий суд встановив, що підставою для оголошення догани став лист позивачки від 4 січня 2001 року до ОСОБА_5 з проханням надати найближчим часом на обласному радіо та телебаченні ефірний час для виступу батьків потерпілих ІНФОРМАЦІЯ_1 дітей та представників громадських організацій, які проводять незалежне розслідування обставин та наслідків отруєння, для власного тлумачення ними обставин справи, що сприятиме об'єктивному, а не однобокому .висвітленню суспільно значимої для Полтавщини події та зміцненню довіри мешканців області до електронних ЗМІ, зняттю соціальної напруги в Хомутці (т. 1 а.с. 18).
Місцевим судом також встановлено, і це підтверджується письмовими доказами, що 13-14 грудня 2000 .року відбувся семінар на тему «Техніка журналістського розслідування» з участю народних депутатів України ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а телеорганізація «Сімон» у містах Полтава та Кременчук припинила мовлення за 2 місяці до призначення позивачки на цю посаду.
Встановивши ці обставини місцевий суд прийшов до вірного висновку про те , що дії позивачки при проведенні семінару та по направленню листів узгоджуються з її повноваженнями як представника Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення в Полтавській області і обґрунтовано постановив рішення скасування оскарженого наказу.
Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків місцевого суду.
Перевіряючи рішення місцевого суду в частині позовних вимог про скасування наказів про звільнення з роботи та поновлення позивачки на посаді представника Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення в Полтавській області, колегія суддів виходить із наступного.
Місцевим судом встановлено і фактично не заперечується жодною стороною, що на посаду представника Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення в Полтавській області позивачка була призначена наказом Голови Національної ради України №14 від 3 березня 1999 року. На день призначення на цю посаду позивачка також виконувала обов'язки президента Полтавського обласного медіа-клубу на безоплатних умовах. Судом також встановлено, що у вересні 2000 року медіа-клубом та Асоціацією міст Полтавщини була заснована газета «Новий день» і шеф-редактором цієї газети також на безоплатних умовах було призначено позивачку. Наказом № 81 від 4.07.2001 року її звільнено з посади з 6.07.2001 року по п. 2 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за недотримання пов'язаних із проходженням державної служби, вимог ст. 16 цього Закону які виразилося в тому , що вона будучи державним службовцем, одночасно була президентом Полтавського обласного медіа-клубу і як його одноосібний керівник здійснювала всі виконавчо-розпорядчі функції та оперативне управління майном та коштами цієї організації. Наказом №105-К від 31 травня 2005 року голови Національної ради внесено уточнення та доповнення до наказу № 81 від 04.07.2001 року. Вказано про зміну підстав звільнення позивачки з роботи з п. 2 ст. 30 Закону України «Про державну службу» нап. 1 ст. 41 КЗпП України.
Встановивши, що позивачка за роботу президента Полтавського обласного медіа-клубу та роботу шеф-редактора газети «Новий день» не отримувала заробітної плати, місцевий суд прийшов до висновку, що позивачка не порушила встановлених ст. 16 Закону України «Про державну
службу» обмежень і підстав для припинення державної служби позивачки не було.
Висновок місцевого суду про відсутність підстав для припинення державної служби позивачки не грунтується на нормах матеріального права та не відповідає встановленим обставинам справи.
Так відповідно до ст. 30ч.1п.2 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону.
Згідно до ст.16ч.1, 3 цього Закону державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією"., Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законодавчими актами України.
Відповідно до ст. 11ч.4 Закону України «Про Національну Раду України з питань телебачення і радіомовлення» представник Національної ради працює на постійній основі та на час виконання своїх службових обов'язків не може обіймати будь-яку іншу посаду в державних і недержавних органах, організаціях, установах та на підприємствах, одержувати винагороди і разові гонорари за іншу роботу, крім наукової, викладацької та творчої (цей виняток не поширюється на наукову і творчу діяльність у телерадіоорганізаціях)..
Вірно встановивши обставини про роботу позивачки, місцевий суд не врахував, що загальні обмеження для всіх державних службовців на заняття підприємницькою діяльністю , виконання роботи на умовах сумісництва , входження самостійно , через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських товариств , встановлені у ст. 16 Закону України «Про державну службу» та спеціальні обмеження для представників Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення в регіонах про заборону обіймати будь-яку іншу посаду в державних і недержавних органах, організаціях, установах та на підприємствах , які встановлені у ст. 11 Закону України «Про Національну Раду України з питань телебачення і радіомовлення», не пов'язуються із фактом отримання представником Національної ради, як державним службовцем, заробітної плати чи іншого виду винагороди , а відтак дав неправильну правову оцінку фактам зайняття позивачкою посади президента Полтавського обласного медіа-клубу та посади шеф-редактора прибуткового друкованого засобу масової .інформації «Новий день» , про що саца позивачка, як представник засновника, повідомила в заяві про реєстрацію друкованого засобу масової інформації в Україні від 15 вересня 2000 року(а.с.9 т.З) і підтвердила в заяві про перереєстрацію газети у зв'язку із
виходом із співзасновників Асоціації міст Полтавщини від 1 грудня 2001
року (а.с.5т.З).
Факти входження позивачки до складу правління Полтавського обласного медіа-клубу та друкованого засобу масової інформації «Новий день», що здійснював підприємницьку діяльність, є порушенням обмежень, встановлених ст. 11ч.4 Закону України «Про Національну Раду України з питань телебачення і радіомовлення» для позивачки, як представника Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення в регіоні, і підставою для припинення державної служби позивачки та її звільнення з роботи з цієї посади у відповідності до вимог, встановлених ст. 30ч.1п.2 Закону України «Про державну службу».
З огляду на викладені обставини позовні вимоги про визнання незаконним наказу Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за № 81 від 4 липня 2001 року та поновлення позивачки на роботі на посаді представника Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення в Полтавській області є необгрунтованими.
З цих підстав ухвала колегії місцевого суду від 30 червня 2006 року в частині поновлення позивачки на роботі, стягненні середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу і моральної шкоди , розподілу судових витрат та додаткова ухвала від 23 листопада 2006 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог про визнання незаконним наказу Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за № 81 від 4 липня 2001 року та поновленні на роботі.
Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди обґрунтовуються позивачкою лише посиланнями на незаконне звільнення з роботи (а.с.4, 122-123т.4). Так як в задоволенні вимог про визнання незаконним наказу за № 81 від 4 липня 2001 року та поновлення на роботі відмовляється, то не підлягають і задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди.
Даючи правову оцінку наказу № 105-К від 31 травня 2005 року про зміну підстав звільнення з роботи, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачка не звільнялася за порушення трудової дисципліни з підстав, передбачених КЗпП України , а тому внесення змін до попереднього наказу є необгрунтованим.
З цих підстав вказаний наказ підлягає скасуванню із залишенням в силі попереднього наказу.
Керуючись ст. 195, 196, 202п.3-4, 207 КАС України , колегія суддів , -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 30 червня 2006 року та додаткову ухвалу від 23 листопада 2006 року ' задовільнити частково.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 30 червня 2006 року частині поновлення позивачки на роботі, стягненні на користь ОСОБА_2 34508, 88 грн. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу , 4000 грн. моральної шкоди, 2320, 44 грн. судових витрат, на користь держави 408, 29 грн. мита та додаткову ухвалу від 23 листопада 2006 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про визнання незаконним наказу Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за № 81 від 4 липня 2001 року та поновленні на роботі, стягненні середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позовні вимоги в частині визнання незаконним наказу Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з № 105-К від 31 травня 2005 року про зміну підстав звільнення з роботи задовільнити частково.
Скасувати наказ Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з № 105-К від 31 травня 2005 року і залишити в силі наказ № 81 від 4.07.2001 року про звільнення ОСОБА_2 з посади з 6.07.2001 року по п. 2 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за недотримання пов'язаних із проходженням державної служби, вимог ст. 16 цього Закону.
В іншій частині ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 30 червня 2006 року залишити без змін.
Апеляційні скарги на окремі ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2006 року та 23 травня 2006 року відхилити, а ухвали залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту оголошення і може бути оскаржена протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого Адміністративного Суду України.