Справа № 11 а-797./2007 Головуючий у 1 інстанції Головатий В.Я.
Категорія ст.ст. 15, 127ч. 1, 342ч.2,
345 ч.2 КК України Доповідач: Танечник І.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року вересня 18 дня Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого Макойди З.М.
Суддів Литвинова О.М., Танечника І.І.
з участю прокурора Дудинської Т.М.
та адвоката .-
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за
апеляціями
адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2
на вирок Сихівського районного суду м.Львова від 23 липня 2007 року
Цим вироком
ОСОБА_2,
народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року, уродженець с.Русятичі Жидачівського району Львівської області, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючий, одружений, військовозобов"язаний, несудимий, проживаючий за АДРЕСА_1
засуджений:
-за ст.342 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
-за ст. 345 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі;
-за ст.121 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 КК України остаточно до відбування покарання ОСОБА_2 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 5 (п"ять) років позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_2 знаходиться під вартою з 26 лютого 2007 року.
ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за те, що він 04.12.2006 року приблизно о 21 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, будучи доставленим в чергову частину Сихівського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області, який розташований по АДРЕСА_2, висловлювався на адресу працівників міліції нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та звільненням з ОВС, безпричинно накинувся на міліціонера - водія ОСОБА_3, який перебував у райвідділі при виконанні своїх службових обов"язків. Обороняючись, потерпілий ОСОБА_3 закрив двері-решітку кімнати затриманих, проте ОСОБА_2 виштовхнув двері та продовжував наносити численні удари руками та ногами в різні ділянки тіла міліціонера, спричинивши йому крововилив на обличчі та міжм"язевий крововилив на лівій гомілці. Вказані ушкодження спричинені тупим предметом та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров"я. Побачивши це, помічник чергового Сихівського РВ ОСОБА_4 підбіг до ОСОБА_2 та разом з ОСОБА_3 схопили нападника за руки та помістили в кімнату тимчасового тримання.
Крім того, 16 лютого 2007 року, приблизно о 23 годині підсудний ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, в АДРЕСА_3 на сходовій клітці четвертого поверху під час конфлікту з ОСОБА_5, умисно наніс удар ножем
останньому в область- живота, чим спричинив ОСОБА_5 проникаюче поранення живота зліва з наскрізним пораненням тонкої кишки та її брижі, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя на момент заподіяння.
Адвокат ОСОБА_1 в своїй апеляції зазначав про те, що не погоджується з рішенням місцевого суду про винуватість та засудженням ОСОБА_2 за ст. 121 ч.1 КК України. Вважав. що суд безпідставно поклав в основу вироку показання потерпілого ОСОБА_5 та його друга ОСОБА_6, хоча по справі проходить не-встановлена особа таксиста, який міг бути причетним до заподіяння ножового поранення потерпілому. По справі фігурував ніж, якого не знайдено, а також під час судового слідства не допитаний свідок - очевидець ОСОБА_7 Вважав, що по справі судом не повністю досліджені всі обставини, тому просив змінити вирок, виправдати ОСОБА_2 за ст. 121 ч, 1 КК України та обрати йому мінімальне покарання за ст.ст. 342 ч.2, 345 ч.2 КК України, оскільки у скоєнні цих злочинів його підзахисний повністю визнавав себе винним (а.с.325 - 327).
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_2 повністю підтримував доводи апеляції свого адвоката щодо невинуватості у скоєнні злочину за ст. 121 ч.1 КК України. Крім того, зазначав, , що не вчиняв жодного опору працівникам міліції, оскільки знаходився в приміщенні Сихівського райвідділу міліції. Просив розглянути справу в його присутності та пом"якшити обрану міру покарання (а.с.334-335).
Заслухавши доповідача, міркування засудженого про необхідність зміни вироку, думку прокурора про законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції адвоката і засудженого - до задоволення не підлягають.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, вина ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена, хоча він її визнав частково та пояснив в судовому засіданні, що він 04 грудня 2006 року близько 15 години разом зі своєю дружиною ОСОБА_8 зайшов в бар „Берізка", який знаходиться на перехресті вул. Зелена-Пасічна в м.Львові, де замовив горілку, пиво та дещо з їжі. В приміщенні бару приблизно о 19 годині, до дружини почав чіплятися невідомий, з яким разом вийшов на вулицю. Між ними виникла суперечка, переросла в шарпанину. В цей час підійшли працівники міліції, які їх затримали та доставили в Сихівський райвідділ міліції. Перебуваючи там, він накинувся з кулаками на одного з працівників міліції, оскільки не погоджувався зі своїм затриманням та почав наносити йому удари в різні частини тіла. Детальніше обставини не пригадує, так як перебував в стані алкогольного сп"яніння.
Крім того пояснив, що 16 лютого 2007 року ранком разом із дружиною знаходився в місті де зустрів знайомих ОСОБА_7 та хлопця на ім"я „ОСОБА_9", які займаються сантехнічними роботами. Запропонував їм відремонтувати кран, вони погодились, тому він запросив їх додому. Проте, кран вони не відремонтували. Приблизно о 16 годині „ОСОБА_9" поїхав додому, а ОСОБА_7 залишився. Дружина в магазині придбала пляшку горілки, пиво та пляшку вина. В квартирі втрьох почали вживати спиртні напої. Близько 23 години ЗО хвилин в квартиру безпричинно забіг його сусід ОСОБА_5, який перебував в стані алкогольного сп"яніння. Останній вступив з ним в суперечку, під час якої між ними виникла бійка. В процесі бійки він наніс сусіду декілька ударів в голову, після чого ОСОБА_5 вийшов з їх квартири. Приблизно через 10 хвилин в їх квартиру знов постукав ОСОБА_5 та його два товариші. В цей час біля нього знаходився ОСОБА_7 та дружина. Сусід знову почав чіплятися та намагався його вдарити. Однак, він відхилився. Тоді ОСОБА_5 разом із своїми знайомими відійшов до своєї квартири. Хтось зі знайомих ОСОБА_5 дошкою, яка знаходилась біля ліжку, розбив вікно в дверях його квартири. Він же будь-яких ударів ОСОБА_5, в тому числі ножем, не наносив, звідки у нього з'явилося ножове поранення не знає.
Суд першої інстанції дав належну оцінку наведеним запереченням засудженого ОСОБА_2, не надавши їм віри, оскільки такі спрямовані на уникнення від відповідальності, вони суперечать іншим об'єктивним доказам по справі, які місцевим судом у встановленому порядку були досліджені та підставно прийняті до уваги.
Потерпілий ОСОБА_3 стверджував в судовому засіданні про те, що 04 грудня 2006 року о 9 годині заступив на чергування у складі слідчо-оперативної групи Сихівського райвідділу міліції. Під час чергування, приблизно о 21 годині, в Сихівський РВ міліції працівниками патрульної служби було доставлено ОСОБА_10 та ОСОБА_2; Обоє перебували у стані
алкогольного сп"яніння і у обох на обличчі були синці та сліди крові. В приміщенні чергової частини Сихівського РВ міліції ОСОБА_2 поводив себе зухвало, висловлювався в адресу працівників міліції нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та звільненням з органів внутрішніх справ. Близько 21 години 15 хвилин до нього звернувся помічник чергового ОСОБА_4 з проханням допомогти помістити в кімнату затриманих ОСОБА_10 та ОСОБА_2 Коли ж помічник чергового ОСОБА_4 вилучив у затриманих речі, на нього накинувся ОСОБА_2 Щоб уникнути нанесення ударів, зачинив двері-решітку, чим видгородив себе від ОСОБА_2 Однак останній, висловлюючись нецензурною лайкою та погрожуючи фізичною розправою, виштовхнув двері, а коли решітка привідкрилась ОСОБА_2 наніс йому декілька ударів руками та ногами в різні частини тіла. Побачивши це, оперативний черговий ОСОБА_11 та помічник чергового ОСОБА_4 підбігли до них, одягли на ОСОБА_2 кайданки та помістили його в кімнату затриманих.
Потерпілий ОСОБА_5 показав в судовому засіданні про те, що він проживає в квартирі АДРЕСА_3. По сусідству, в квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 з дружиною та дітьми. Останній зловживає спиртними напоями, у зв"язку з чим постійно вчиняє сварки з дружиною. Неодноразово, на прохання останньої, заспокоював його. 16 лютого 2007 року близько 22 години повертався додому. На сходах побачив дружину ОСОБА_2 - ОСОБА_8, яка звернулась до нього з проханням заспокоїти ОСОБА_2, який, перебуваючи в нетверезому стані, б"є її. В черговий раз погодився і зайшов до них в квартиру, де ОСОБА_2 одразу ж наніс йому удар кулаком в обличчя, від якого впав на підлогу. Піднявшись пішов додому і при цьому будь-яких ударів ОСОБА_2 не наносив. Від удару лице підпухло і тоді подзвонив до свого знайомого ОСОБА_6 та попросив його приїхати тому, що боявся ОСОБА_2 Через деякий час приїхав ОСОБА_6 ще з одним невідомим йому мужчиною Тоді він вирішив спитати у ОСОБА_2 навіщо той його побив. Коли ж ОСОБА_2 вийшов на сходову клітку, підійшов до нього і несподОСОБА_9о правою рукою наніс удар знизу в область живота, від чого відчув біль. В цей момент в руках ОСОБА_2 побачив ніж, яким він і наніс удар. Зігнувшись пішов до себе в квартиру, а ОСОБА_2 з ножем в руках пішов до себе в квартиру.
Крім того, винуватість ОСОБА_2 у скоєному доводиться й іншими доказами, перевіреними судом у встановленому порядку, а саме:
-показаннями свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що він працює разом з ОСОБА_5, з яким 16 лютого 2007 року перебували на роботі, а після обіду разом пішли додому, але спиртних напоїв не вживали. Близько 23 години до нього подзвонив ОСОБА_5, повідомив, що його побив сусід та попросив приїхати до нього. Повідомив його, що немає грошей, але ОСОБА_5 сказав брати таксі за яке розрахується. На таксі прибув до будинку ОСОБА_5 і разом з таксистом зайшов до ОСОБА_5, щоб той віддав гроші за проїзд. Подзвонивши в двері квартири, вийшов ОСОБА_5, на обличчі якого були синяки під очима та розбитий ніс. Він поскаржився на біль в голові, після цього підійшов до квартири АДРЕСА_1 та подзвонив в двері. Через декілька хвилин вийшли двоє мужчин, серед яких був ОСОБА_2, обоє перебували в стані сп"яніння. ОСОБА_5 почав розмову зі ОСОБА_2, але не він, ні таксист до них не підходили. Під час розмови ОСОБА_2 наніс удар правою рукою в область живота ОСОБА_5, який одразу ж зігнувся. В цей час він в правій руці ОСОБА_2 побачив ніж. Після чого підхопив ОСОБА_5 та провів його до квартири, щоб надати допомогу. Коли ж заходили в квартиру, ОСОБА_2, доганяючи їх, ногою розбив скло дверей загального коридору В квартирі ОСОБА_5 віддав гроші за таксі і сказав йому їхати додому, оскільки поранення не є серйозним;
-оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_7 на досудовому слідстві про те, що увечері 16 лютого 2007 року дійсно перебував в квартирі ОСОБА_2 та вживав з ним спиртні напої. Однак, перебував в стані алкогольного сп"яніння і події того вечора не пригадує (а.с.101);
-висновком судово-медичної експертизи № 3/07 від 16 січня 2007 року (а.с.224), з якого вбачається, що у ОСОБА_3 виявлено крововилив на обличчі та міжм"язевий крововилив на лівій гомілці. Вказані ушкодження спричинені тупим предметом, могли утворитися 04 грудня 2006 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров"я;
-висновком судово-медичної експертизи № 57/07 від .02'березня 2007 року (а.с.66). з якого вбачається, що у ОСОБА_5 була травма тіла у вигляді проникаючого
поранення живота зліва з наскрізним пораненням тонкої кишки та її брижі, котре спричинене колюче-ріжучим чи подібним до нього знаряддям та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, а також синців на обличчі, спричинених тупим предметом, котрі відносяться до легкого тілесного ушкодження;
-довідкою Сихівського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області від 17 лютого 2007 року про те, що гр. ОСОБА_5 17.02.2007 р. о 01 год.05 хв. звернувся в ТП-2 за медичною допомогою, вказавши при цьому, що його поранив ножем сусід на ім"я „ОСОБА_2" (а.с.23).
Суд першої інстанції дав належну оцінку всім зібраним по справі об'єктивним доказам, які з достовірністю стверджують вину засудженого ОСОБА_2 у скоєнні опору працівникові правоохоронного органу та умисне заподіяння йому легких тілесних ушкоджень у зв"язку з виконанням цим працівником службових обов'язків та у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя особи в момент заподіяння.
Доводи апеляцій адвоката та засудженого будуються на припущеннях про причетність до скоєння злочину проти потерпілого ОСОБА_5 іншої особи, тому правильних висновків суду не спростовують, а встановлені по справі обставини достатні для висновку про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_2, дії якого за ст.ст. 342 ч.2, 345 ч.2, 121 ч.1 КК України кваліфіковано вірно.
Крім того, на думку колегії суддів, судом першої інстанції не встановлено обставини за яких потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_6 могли обмовити ОСОБА_2 у скоєнні злочину/ тому в основу вироку цілком обґрунтовано покладено їх показання в судовому засіданні.
Що торкається остаточного покарання, обраного місцевим судом ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, то таке обране із застосуванням найлегшого принципу, визначеного ст.70 КК України, з врахуванням ступені тяжкості скоєного в стані алкогольного сп"яніння, даних про його особу, тому відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України.
Колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли перешкодити суду першої інстанції повно та всебічно розглянути дану справу і постановити законний та обґрунтований вирок.
При наведених обставинах підстав для задоволення апеляцій колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Вирок Сихівського районного суду м.Львова від 23 липня 2007 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції засудженого та його адвоката - без задоволення.