Справа № 11a-673 2007 рік Головуючий у 1 інстанції Мусієвський Є.П.
Категорія ст.ст.189 ч.4, 187 ч.4, 289 ч.3, 121 ч.2КК України Доповідач Приколота Ю.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2007 року Колегія суддів Судової палати в кримінальних справах апеляційного
суду Львівської області
в складі:
Головуючого: Макарова Ю.М.
суддів: Голубицького С.С., Приколоти Ю.А.
з участю прокурора: ОСОБА_3
та захисника: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача ОСОБА_3 на постанову Залізничного районного суду м.Львова від 01 червня 2007 року,
встановила:
Цією постановою кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 189 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч.2, 3 ст. 27, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 121, ч.3 ст. 289 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 121 , ч.3 ст. 289 КК України направлена Миколаївському міжрайонному прокурору Львівської області для проведення додаткового розслідування.
У своїй постанові про направлення справи на додаткове розслідування суд зазначив, що вказана кримінальна справа відповідно до постанови того ж суду від 30.06. 2006 року вже скеровувалась для проведення додаткового розслідування. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05.09. 2006 року постанова Залізничного районного суду м.Львова залишена без змін, а апеляції державного обвинувача та потерпілих без задоволення.
Після проведення додаткового розслідування 31.01. 2007 року справа надійшла до
Залізничного районного суду м.Львова і її попередній розгляд призначено на 12.03. 2007
року. При попередньому розгляді справи було встановлено, що більшість вказівок суду
органом досудового слідства не виконано, однак справа призначалась до судового розгляду
на 27.03., 16.04., 08.05. та 01.06. 2007 року і під час останнього судового засідання було
задоволено клопотання захисника ОСОБА_1 про направлення кримінальної справи для
проведення додаткового розслідування, оскільки органом досудового слідства не виконані вимоги суду, які в процесі судового слідства виконати не можливо.
Зазначену постанову оскаржив державний обвинувач, який приймав участь по справі ОСОБА_3
В апеляції державний обвинувач, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції зазначає, що приймаючи рішення про повернення справи для додаткового розслідування судом істотно порушені вимоги кримінально-процесуального закону, його висновки про неповноту та неправильність проведеного досудового слідства суперечні і безпідставні.
Апелянт покликається на те, що в постанові проведеного попереднього розгляду даної справи від 12.03. 2007 року, суд прийшов до висновку, що під час порушення кримінальної справи та проведення досудового слідства порушень вимог кримінально- процесуального закону не допущено. У цій же постанові зазначено , що в процесі проведеного додаткового розслідування не виконано більшу частину вказівок суду, але це не перешкоджає призначенню справи до судового розгляду. Однак, на думку державного обвинувача, всупереч зроблених висновків, на підготовчій стадії судового процесу, не розпочинаючи судового слідства, суд, прийшов до висновку про те, що досудовим слідством допущено порушення вимог кримінально-процесуального закону, без усунення яких, розгляд кримінальної справи є неможливим.
Відтак, на думку апелента судом порушені вимоги ст.ст. 283-296 КПК України, а також ч. 1 ст. 257 КПК України про безпосереднє дослідження доказів у справі, що призвело до порушень прав учасників процесу.
Крім цього вважає, що судом можна було прийняте рішення щодо винуватості підсудного ОСОБА_4, оскільки за своїм змістом діяння, які були вчинені ним та діяння вчинені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 через ексцес виконавця є різними.
На думку апелянта у оскаржуваній постанові не наведено жодних причин, що перешкоджають усунути в процесі судового розгляду неповноту чи неправильність досудового слідства, оскільки в розпорядженні суду було достатньо передбачених законом інструментів для усунення виявлених недоліків не тільки під час судового розгляду, а і поза його межами шляхом давання судового доручення в порядку ст. 315-1 КПК України.
Оскільки в оскаржуваній постанові судом викладене твердження про те, що допущена неповнота досудового слідства не дає можливості зробити "висновок щодо підставності висунутих обвинувачень та причетності підсудних до інкримінованих їм дій, то на думку державного обвинувача, слід було провести судове слідство, судові дебати та постановити виправдальний вирок.
Крім цього по даній справі порушено принцип територіальної підсудності, а тому просить постанову скасувати та повернути на новий судовий розгляд але у Миколаївський районний суд Львівської області.
Після доповіді суддею апеляційного суду суті постанови, повідомлення ким та в якому обсязі вона оскаржується, заслухавши міркування прокурора про скасування постанови з наведених в апеляційному поданні підстав, пояснення захисників та обвинувачених, які, посилаючись на доводи оскаржуваної постанови, просять залишити її без змін, дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляції державного обвинувача слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.22 КПК України органи досудового слідства зобов'язані повно, всебічно та об"єктивно дослідити всі обставини справи і, дійшовши висновку про винуватість обвинуваченого у інкримінованому йому злочині, повинні обґрунтувати його достовірними і безсумнівними доказами. У справі не повинно бути залишених без правової оцінки слідчого чи прокурора обставин, які мають значення для правильного та однозначного розуміння зібраних по справі доказів.
Ухвалою Судової колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 05.09. 2006 року було відмовлено у задоволенні апеляції державного обвинувача та апеляцій потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на постанову Залізничного районного суду м.Львова від 30.06. 2006 року про направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування.
Однак, в процесі проведення такого в основному вказівки як місцевого суду так і суду апеляційної інстанції органом досудового слідства виконані так і не були, як і не були дотримані вимоги ст. 22 КПК України, а тому справу підставно було направлено для проведення додаткового розслідування.
Як видно з матеріалів справи, зазначені судом 1-ої інстанції обставини і докази можуть бути встановлені лише шляхом проведення ряду оперативно-розшукових та комплексу додаткових слідчих дій, які зазначені в описові частині постанови суду .
Отже, в процесі розслідування слід ретельно дослідити ці обставини, оскільки від їх з"ясування залежить достовірність та допустимість ряду доказів звинувачення.
Безпідставними є покликання апелянта про те, ще виявлені недоліки по справі можуть бути усунені в порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, оскільки за змістом цієї статті судові доручення даються з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одепржаних в ході судового слідства, а в даному випадку виникла необхідність у проведенні цілого комплексу чк процесуальних так і слідчо-оперативних дій.
Не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що при розгляді даної кримінальної справи було порушено принцип територіальної підсудності ( ст. 37 КПК) і така повинна була розглядатись у Миколаївському районному суді Львівської області.
Матеріалами справи ( т.4 а.с.359, т.5 а.с.281) стверджується, що дана кримінальна справа на підставі ст. 38 КПК України була направлена Головю Апеляційного суду Львівської області для розгляду у Залізничний районний суд м.Львова.
Таке рішення прийняте компетентною особою в межах наданих законом повноважень.
Відтак, допущену неповноту на неправильність досудового слідства з огляду на обсяг дій, які потрібно виконати, та їх специфіку неможливо усунути в умовах судового розгляду справи.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що зазначені в апеляції державного обвинувача доводи про повноту проведеного досудового слідства є не переконливими і не достатніми для прийняття іншого рішення.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України колегія суддів, -
ухвалила:
у задоволенні апеляції державного обвинувача ОСОБА_3 - відмовити, а постанову Залізничного районного суду м.Львова від 01 червня 2007 року про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.4 ст. 27 ч.3 ст. 189 КК України, ОСОБА_5 за ч.2, ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 121, ч.3 ст. 289 КК України та ОСОБА_6 за ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 121, ч.3 ст. 289 КК України Миколаївському міжрайонному прокурору Львівської області для проведення додаткового розслідування залишити без змін.