Справа № 11а-831 /07 р. Головуючий у 1-ї інстанції - Сушко Н.В.
Категорія 4.1 ст. 121 КК України Доповідач: Валько Н.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року листопада 09 дня Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого Пайонкевича Т.Т.
Суддів Валько Н.М., Макойди З.М.
з участю прокурора ВасиликЮ.М
потерпілого ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією
захисника ОСОБА_3 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2007 року, -
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження у м.Стебник Львівської області, громадянин України, із середньою освітою, не одружений, згідно ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості, прож.: АДРЕСА_1, -
засуджений за ч.1 ст.121 КК України на 6 (шість) років позбавлення волі.
Запобіжний захід - підписку про невиїзд засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу залишено без змін.
Частково задоволено заявлений потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов та стягнуто на його користь: 9800 (дев"ять тисяч вісімсот) грн. заподіяної матеріальної шкоди, 50000 (п"ятдесят тисяч) грн.. заподіяної моральної шкоди, а всього - 59800 (п'ятдесят дев"ять тисяч вісімсот) грн.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він, 29 липня 2005 року біля 16 год.30 хв., знаходячись поблизу торгового центру „Універсам" по АДРЕСА_2, під час конфлікту із потерпілим ОСОБА_1, заподіяв останньому два удари рукою в обличчя, в область ока, затиснувши у руці стільниковий телефон, у результаті чого потерпілому ОСОБА_1 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді контузії важкого ступеня, розриву склери з випадінням оболонок та кришталика з повною втратою зору на праве око.
На вказаний вирок захисником ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 подано апеляцію та клопотання в порядку ст..355 КПК України про її зміну, згідно з яким захист, не оспорюючи доведеності вини його підзахисного у вчиненні ним суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.Т ст.121 КК України, просить вирок суду першої інстанції змінити, пом"якшивши призначене ОСОБА_2 міськрайонним судом покарання. В обґрунтування заявленої позиції покликається на те, що Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області при постановленні вироку відносно ОСОБА_2 у повній мірі не враховано ряд обставин, які істотно впливають на його висновки у частині призначення ОСОБА_2 міри покарання, а також у достатній мірі не взято до уваги даних про особу засудженого. Просить взяти до уваги і те, що станом на момент розгляду даної справи Апеляційним судом Львівської області його підзахисним - ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 частково відшкодовано заподіяну шкоду - у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн., про що свідчить його особиста розписка від 30 жовтня 2007 року; потерпілий ОСОБА_1 не бажає, щоб засуджений ОСОБА_2 відбував реально призначену йому судом першої інстанції міру покарання у вигляді позбавлення волі і у цьому контексті просить Апеляційний суд не позбавляти засудженого волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. Враховуючи викладене, апелянт просить оскаржуваний ним вирок відносно ОСОБА_2 - змінити, пом"якшивши призначене йому покарання із застосуванням відносно нього норм ст.ст. 69; 75 КК України.
Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який вважає вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим, клопоче щодо залишення його без змін, думку потерпілого ОСОБА_1, який вказав на те, що він не бажає, щоб засуджений ОСОБА_2 відбував реально призначену йому судом першої інстанції міру покарання у вигляді позбавлення волі та просить постановлений відносно ОСОБА_2 вирок пом"якшити, не позбавляти його волі та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, зазначивши при цьому те, що засудженим ОСОБА_2 станом на даний час йому відшкодовано 20 000 (двадцять тисяч) грн. заподіяної шкоди, думку захисника ОСОБА_3, який повністю підтримав викладену ним позицію на адресу Апеляційного суду в порядку ст.355 КПК України і просить її задоволити з підстав, наведених у ній, пом"якшивши ОСОБА_2 призначене йому покарання, засудженого ОСОБА_2, який повністю підтримав викладену його захисником позицію з приводу зміни постановленого відносно нього вироку, із пом"якшенням призначеного йому покарання, щиро розкаявся у вчиненому, просив вибачення у потерпілого, проаналізувавши апеляційні доводи та вивчивши матеріали кримінальної справи, Колегія суддів вважає, що подана апеляція підлягає до часткового задоволення.
До даного висновку Колегія суддів приходить виходячи із наступного.
Апелянтом ні кваліфікація дій за ч.1 ст.121 КК України, ні доведеність вини за вказаною нормою Кримінального Закону, не оспорюється.
Поруч із цим, апелянт покликається на те, що вирок суду не відповідає вимогам закону внаслідок його суворості, оскільки, на переконання апелянта, а також згідно з позицією, висловленою засудженим ОСОБА_2 у засіданні апеляційної інстанції, судом першої інстанції у повній мірі не враховано ряд обставин, які істотно впливають на його висновки у частині призначення ОСОБА_2 міри покарання та у достатній мірі не взято до уваги даних про особу засудженого.
Згідно матеріалів даної кримінальної справи, засуджений ОСОБА_2 одружений, має постійне місце проживання - АДРЕСА_1, постійне місце праці - працює столяром „Трускавецькурортбуд", позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря - нарколога та психіатра не перебуває, вину у вчиненому ним злочині визнав повністю, щиро розкаявся, частково відшкодував потерпілому ОСОБА_1 присуджену судом першої інстанції шкоду за заявленим позовом у сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн., обіцяє чесно працювати і в подальшому
відшкодувати потерпілому заподіяну йому шкоду повністю, згідно ст.89 КК України ОСОБА_2 вважається таким, що не має судимості.
Потерпілий ОСОБА_1, письмово звертаючись до Апеляційного суду Львівської області ЗО жовтня 2007 року вказав на те, що станом на момент написання ним звернення, засуджений ОСОБА_2 частково відшкодував заподіяну йому шкоду у розмірі 20 (двадцять) тисяч грн., вибачився перед ним за скоєне; потерпілий не бажає, щоб ОСОБА_2 реально відбував призначене йому покарання; просить Апеляційний суд не позбавляти засудженого волі, а обрати йому міру покарання, не пов"язану із позбавленням волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
Аналогічну позицію потерпілим ОСОБА_1 особисто засвідчено і Колегії суддів 09 листопада 2007 року під час апеляційного розгляду даної справи; вказав потерпілий ОСОБА_1 Колегії суддів і те, що він прийняв особисті вибачення засудженого ОСОБА_2 за вчинений ним злочин і просить суд пом"якшити ОСОБА_2 призначене міськрайонним судом покарання до такого, що не пов"язане із позбавленням волі та звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, оскільки він, як потерпілий, не бажає, щоб ОСОБА_2 відбував реально покарання, призначене судом першої інстанції.
Як вбачається із матеріалів справи, міськрайсуд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, що обтяжують та пом"якшують покарання.
Однак, Колегія суддів вважає, що Дрогобицький міськрайсуд, при призначенні покарання ОСОБА_2, не у повній мірі врахував особу самого засудженого.
Так, ст.65 КК України, поруч з іншими позиціями, вказує і на те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи із матеріалів даної справи, ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненому, щиро розкаявся, частково відшкодував потерпілому ОСОБА_1 заподіяну шкоду у розмірі 20 (двадцять) тис. грн., попросив пробачення у потерпілого. Вказані обставини Колегія суддів визнає такими, що суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину. Крім цього, потерпілий ОСОБА_1 у своїх зверненнях на адресу Апеляційного суду Львівської області та у засіданні апеляційної інстанції вказує на те, що він не бажає, щоб засуджений ОСОБА_2 відбував реально призначене йому міськрайонним судом покарання, просить не позбавляти засудженого волі, а обрати міру покарання, не пов"язану із позбавленням волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням наведеного, Колегія суддів приходить до переконання про те, що виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства і вважає за можливе пом"якшити призначене судом першої інстанції ОСОБА_2 покарання до мінімального у межах санкції ч.1 ст.121 КК України, із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, із призначенням іспитового строку.
Відповідно до вимог ст.76 КК України, Колегія суддів вважає за необхідне покласти на засудженого ОСОБА_2 обов"язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України.
Що стосується покликання захисника на застосування відносно ОСОБА_2 у контексті поданої захисником апеляції, норм ст. 69 КК України, Колегія суддів підстав для цього не вбачає.
Керуючись ст.ст. 362; 366; 367; 372; 373 КПК України, Колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію захисника ОСОБА_3 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2007 року відносно ОСОБА_2
задоволити частково. Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2007 року відносно ОСОБА_2 - змінити, пом"якшивши ОСОБА_2 призначене покарання.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.1 ст. 121 КК України на 5 (п"ять) років позбавлення волі.
Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до вимог п.п.2, 3, 4 ст.7б КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 такі обов"язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
В решті даний вирок залишити без змін.
Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.