справа .№  11а-825 \ 07        головуючий у 1-й інстанції суддя Шумська II.Л:

категорія ст. 309 ч.1 КК України     доповідач суддя Литвинов О.М.

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді     Леона О.І.

суддів  Литвинова О.М.,  Танечника І.І.

за участю прокурора ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні 2 жовтня 2007 року у місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Галицького районного суду міста Львова від 5 липня 2007 року,  -

встановила:

зазначеним вироком

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  громадянин України,  раніше судимий:

·        16 лютого 1996 року вироком Франківського районного суду міста Львова за ст.ст. 86-1,  44 КК України до 6 років позбавлення волі;

·        17 червня 2002 року вироком Франківського районного суду міста Львова за ст. 121 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі,  звільнений умовно - достроково 17 травня 2006 року -невідбутий строк 8 місяців позбавлення волі,

засуджений за ст. 309 ч.1 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі,  згідно ст. 71 КК України частково приєднана невідбуте покарання за вироком Франківського районного суду від 17 червня

2002 року,  остаточно до 3 років позбавлення волі.

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,  громадянин України,  не судимий,

засуджений за ст. 309 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі,  на

підставі ст. 1 п. „б" Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007

року звільнений від покарання.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 84 КПК України,  стягнуто з засуджених солідарно 235, 36 грн. та 30, 5 грн. судових витрат на користь НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області.

. Вироком встановлено,  що ОСОБА_1 незаконно придбав без мети збуту 11 грудня 2006 року о 14 годині у невстановленої особи жіночої статі на вул. С.Бандери в м. Львові в автомобілі „Фольксваген Поло" д.н. НОМЕР_1,  що належить свідку ОСОБА_3 поліетиленовий пакет з 38, 12г меленої макової соломи,  що є особливо небезпечним наркотичним засобом. Незаконно зберігаючи,  тримаючи його в руках,  під час руху автомобіля,  безоплатно передав його для зберігання підсудному ОСОБА_2 який незаконно зберігав пакет при собі без мети збуту,  далі кинув його під переднє сидіння автомобіля. На світлофорі автомобіль було зупинено працівниками правоохоронного органу,  в якому при огляді виявили цей пакет з наркотичним засобом.

В апеляції' засуджений ОСОБА_1 висловлює свою незгоду тільки в частині призначеного йому покарання. Вважас,  що при обранні покарання суд не врахував його стан здоров'я внаслідок чого не обрав відповідне покарання. Крім того,  на думку апелянта суд першої інстанції' необгрунтовано приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Просить про пом'якшення покарання зі застосуванням ст. 69 КК України,  про скасування вироку в частині застосування ст. 71 КК України та про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача,  засудженого ОСОБА_1,  який підтримав апеляцію,  прокурора ОСОБА_4,  який висловив міркування щодо необґрунтованості вимог засудженого,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданої по справі апеляції',  колегія суддів дійшла до висновку про необхідність ії часткового задоволення з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_1. у вчиненні ним злочину та кваліфікації його дій за ст. 309 ч.1 КК України ніхто не оспорює в зв'язку з чим,  на підставі ст. 365 КПК України,  справа розглядається тільки в частині призначеного покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст. 309 КК України суд першої інстанції' в достатній мірі не врахував далі про його особу та визнавши обставинами,  що пом'якшують покарання: стан здоров'я засудженого,  позитивну характеристику по місцю проживання -призначив ОСОБА_1 надто сувору міру покарання яка не відповідає тяжкості злочину,  наведеним обставинам,  що пом'якшують покарання і не є справедливою.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає,  що в частині призначення покарання ОСОБА_1 за ст. 309 ч.1 КК України вирок місцевого суду підлягає зміні,  а покарання пом'якшенню.

Щодо інших вимог,  які містяться в апеляції' засудженого то колегія суддів знаходить їх безпідставними.

Так,  суд першої інстанції' не встановив наявність декількох обставин,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням особи винного не знайшов підстав для призначення ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі,  встановленого санкцією ст. 309 ч.1 КК України чи для звільнення від покарання з випробуванням. Не знаходить таких підстав і колегія суддів.

Враховуючи наведене,  колегія суддів вважає вимоги ОСОБА_1. про застосування ст. 69 КК України та про звільнення його від покарання з випробуванням,  на підставі ст. 75 КК України,  такими що не підлягають задоволенню.

Посилання засудженого на безпідставне застосування судом першої інстанції' ст. 71 КК України внаслідок чого ОСОБА_1 було встановлене остаточне покарання з урахуванням невідбутого покарання за попереднім вироком не ґрунтується па матеріалах справи та на вимогах кримінального закону.

Так,  відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Львова від 15 травня 2006 року ОСОБА_1.  було звільнено від

подальшого відбування покарання за вироком Франківського районного суду міста Львова від 17 червня 2002 року умовно достроково,  невідбутий строк 8 місяців.

Враховуючи наведене,  приймаючи до уваги,  що ОСОБА_1 до якого було застосовано умовно - дострокове звільнення від відбування покарання,  протягом невідбутої частини,  було вчинено новий злочин,  суд обґрунтовано призначив остаточне покарання зі застосуванням правил,  встановлених ст. 71 КК України.

За такими обставинами колегія суддів вважає,  що вимоги,  які містяться в апеляції" засудженого є безпідставними.

Між тим,  на підставі ч.2 ст. 365 КПК України,  вирок підлягає зміні в частині внесення уточнень у вступну частину та скасування вироку у частині стягнення с удових витрат.

Постановляючи вирок суд першої інстанції" у вступну частину вніс не точні дані стосовно ОСОБА_1. - зазначивши що останнього було звільнено умовно - достроково 17 травня 2006 року. В той самий час згідно до постанови Шевченківського районного суду міста Львова ОСОБА_1. було звільнено умовно - достроково на невідбуту частину покарання призначеного вироком місцевого суду Франківського району міста Львова від 17 червня 2002 року на термін 8 місяців - 15 травня 2006 року,  а не 17 травня 2006 року як зазначено у вироку.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд першої інстанції' не врахував положення ч.2 ст. 93 КПК України яка встановлює,  що при визнанні підсудного винним суд постановляє стягти з нього судові витрати,  в тому разі,  якщо винними буде визнано декількох осіб,  суд постановляє,  в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них,  ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

Зазначена норма не була врахована,  внаслідок чого суд дійшов до помилкового висновку про можливість стягнення судових витрат в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1. у зв'язку з чим вирок у цій частині підлягає скасуванню,  а вирішення питання про

стягнення судових витрат суду належить вирішити в порядку,  встановленому ст. 409 КПК України.

Керуючись ст.ст. 365,  366 КПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Галицького районного суду міста Львова від 5 липня 2007 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 309 ч.1 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі,  на підставі ст. 71 КК України,  за сукупністю вироків,  з частковим приєднанням невідбутого покарання за вироком Франківського районного суду міста Львова від 17 червня 2002 року та остаточно,  вважати ОСОБА_1 засудженим до 2 років позбавлення волі.

Внести уточнення у вступну частину вироку щодо ОСОБА_1. Замість - „...звільненого УДО 17.05.2006 року невідбутий строк 8 місяців",  вважати: „постановою Шевченківського районного суду ви 15 травня 2002 року звільнено умовно - достроково на невідбуту частину покарання призначеного вирком Франківського районного суду м. Львова від 17 червня 2002 року на термін 8 місяців".

Вирок в частині стягнення з засуджених солідарно 235, 36 грн. та 30, 5 грн. судових витрат на користь НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області - скасувати та доручити місцевому суду вирішити це питання в порядку,  встановленому ст. 409 КПК України.

В решті вирок залишити без зміни,  а апеляцію - без задоволення.