Справа № 11а - 764/ 2007 рік Головуючий у 1 інстанції Стефанюк Б.P.
Категорія ст. 367 ч.2 КК України Доповідач Приколота Ю.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2007 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Львівської області
в складі:
Головуючого: Пайонкевича Т.Т.
суддів : Голубицького С.С., Приколоти Ю.А.
з участю прокурора: Дудинської Т.М.
та захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальну справу за апеляціями державного обвинувача помічника прокурора м.Львова ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 на вирок Галицького районного суду м.Львова від 05 липня 2007 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженець м. Сокаль Львівської області, проживаючий АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, працюючий головою правління ВАТ «Самбірський завод металооснастики», не судимий засуджений за ч.2 ст. 367 КК України до двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, які пов»язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій строком на один рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю в один рік і у відповідності до ст. 76 КК України на нього покладено обов»язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 визнано таким, що не підлягає розгляду у кримінальній справі, оскільки він не випливає з встановленого в суді обвинувачення.
За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним і засуджений за те, що працюючи з 28.01. 2006 року і на час постановления вироку головою правління ВАТ «Самбірський завод металооснастики», являючись службовою особою, яка наділена адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, будучи зобов»язаним у відповідності до умов договору №9/05 від 25.05. 2006 року, укладеного між очолюваним ним підприємством та ТзОВ «Перша приватна будівельна компанія» виготовити металоконструкції для накриття даху будівлі східної вежі комплексу «Цитадель», що по вул. Грабовського, 11 у м.Львові та провести роботи по їх монтажу відмовився від виконання обумовлених зазначених вище договором робіт, а уклавши цивільно-правовий договір підряду від 13.10. 2006 року залучив для їх виконання будівельну бригаду під керівництвом ОСОБА_6, при цьому не перевірив наявність у нього відповідної ліцензії на проведення робіт з підвищеною небезпекою та монтажних робіт на висоті.
Крім цього, ОСОБА_5, не маючи ліцензії на складання проектів монтажних робіт, самостійно, без досвіду розробки такого роду проектів та відповідної інженерно-будівельної освіти, склав проект виконання робіт « Монтаж центрального куполу східної вежі комплексу «Цитадель» у м.Львові « з порушенням вимог державних будівельних норм України А.3.1-5-96 та передав його для використання в роботі ОСОБА_6 В подальшому ОСОБА_5 не проконтролював виконання будівельних робіт бригадою ОСОБА_6, яка використовуючи складений проект виконання робіт, виконувала монтажні роботи по встановленню металоконструкцій на даху будівлі східної вежі комплексу «Цитадель» з порушенням вимог нормативних актів з охорони та безпеки праці, а саме п.п.2.5, 2.29, 4.1, 4.2, 12.7, 12.12, 12.14 Будівельних норм та правил України 111 4-80 та ст. 14 Закону України «Про охорону праці» від 14.10. 2002 року, внаслідок чого 12.11. 2006 року стався нещасний випадок - обвал тимчасових риштувань під дахом зазначеної будівлі, від якого загинув бригадир будівельної бригади ОСОБА_6, будівельники ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а двоє інших будівельників отримали тілесні ушкодження, зокрема, ОСОБА_10 - тяжкі, а ОСОБА_11 легкі тілесні з короткочасним розладом здоров»я.
Засуджений ОСОБА_5 вироку суду не оскаржував.
Вирок суду оскаржили державний обвинувач - помічник прокурора м.Львова Клісовський Й.Т. та адвокат ОСОБА_2 як представник потерпілої ОСОБА_4
У своїй апеляції державний обвинувач не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, вважає, що прийняте щодо ОСОБА_5 судове рішення не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину і судом неправильно застосовано кримінальний закон. Так, на думку апелянта, призначене ОСОБА_5 покарання у вигляді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, які пов»язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій строком на один рік і звільнення його від відбування покарання з іспитовим строком в один рік не відповідає ступені тяжкості вчиненого ним злочину - настання смерті чотирьох та травмування двох осіб. Крім цього вважає, що застосовуючи ст. 75 КК України суд першої інстанції повинен був конкретизувати чи звільняється засуджений від відбування основного чи від додаткового покарання. Просить оскаржуваний вирок скасувати і постановити новий вирок за яким ОСОБА_5 визнати винним та засудити за ст. 367 ч.2 КК України до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов»язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на три роки та стягненням штрафу в розмірі трьох тисяч чотирьохсот грн.
Адвокат ОСОБА_2 як представник потерпілої ОСОБА_4 також не оспорює кваліфікації дій засудженого, однак просить вирок суду скасувати в частині прийнятого рішення з приводу цивільного позову, оскільки такий визнаний судом, що не підлягає розгляду у кримінальній справі, так як не випливає із встановленого в суді обвинувачення. На думку апелянта судом не обгрутновано прийняття такого рішення, оскільки позов, який складався з вимог про стягнення шкоди заподіяної смертю чоловіка потерпілої ОСОБА_4 прямо випливає з диспозиції ч.2 ст. 367 КК України, яка передбачає настання тяжких наслідків, а відтак і причинний зв»язок між діями та наслідками. Вважає, що цивільний позов слід було розглянути у даній кримінальній справі, покликання суду про те, що прийняте рішення не порушує права цивільного позивача, щодо вирішення спірних питань в порядку цивільного судочинства є помилковим, оскільки при такому рішенні цивільний позивач в подальшому не зможе покликатись на матеріали кримінальної справи та вирок суду, а також повинен буде сплатити судовий збір від ціни позову, а тому просить вирок суду в частині цивільного позову скасувати, а кримінальну справу в цій частині направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та його захисника про залишення вироку суду без змін, їх заперечення з приводу поданих апеляцій, доводи прокурора на підтримку своїх вимог, пояснення адвоката ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_4 з доповненнями у яких вони підтримали думку прокурора з приводу скасування вироку суду, а також просять виключити з вироку суду покликання на укладення між засудженим ОСОБА_5 та загиблим чоловіком потерпілої цивільно-правового договору від 13.10. 2006 року, оглянувши матеріали кримінальної справи, колегія суддів, приходить до висновку, що подані апеляції до задоволення не підлягають з наступних мотивів.
Суд першої інстанції з належною повнотою дослідив зібрані по справі докази, з»ясував фактичні обставини справи і дійшов обгрунтованого висновку щодо винності засудженого ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 367 КК України.
Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи засудженому ОСОБА_5 покарання з випробуванням та без застосування штрафу, суд першої інстанції належним чином врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, особу засудженого, який раніше не судимий, його позитивні характеристики за місцем праці та проживання, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, його щире каяття, сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків.
Крім цього, при постановленні даного вироку, судом першої інстанції, було враховано те, що засуджений за власний кошт матеріально підтримав родини загиблих, надавав допомогу по лікуванню інших потерпілих, що на думку колегії суддів, значно знижує ступінь його вини.
Що стосується покликання державного обвинувача в тій частині, що застосовуючи ст.75 КК України суд першої інстанції не конкретизував чи звільняється засуджений від основного чи від додаткового покарання то таке колегією суддів до уваги не приймається, оскільки як видно з диспозиції ч.1 зазначеної статті засуджена особа звільняється лише від відбування основного покарання. Таке роз»яснення диспозиції ч.1 ст. 75 КК України дано і в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10. 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з наступними змінами та доповненнями.
Матеріалами кримінальної справи ( т.4, а.с.162-163) стверджується, що договір з ОСОБА_6 3асуджений ОСОБА_5 укладав не як приватна особа, а від імені ВАТ «Самбірський завод металооснастки», будучи головю його правління, а тому колегія суддів не може погодитись з викладеними як в мотивувальній частині так і в резолютивній частині вироку суду першої інстанції висновками про те, що цивільний позов ОСОБА_4 визнаний таким, що не підлягає розгляду у вказаній кримінальній справі, оскільки він не випливає з встановленого в суді обвинувачення і приходить до висновку, що таке твердження підлягає виключенню в порядку ст. 365 КПК України.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що обране щодо ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам закону і підстав для задоволення апеляцій не знаходить.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Вирок Галицького районного суду м.Львова від 05 липня 2007 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляції державного обвинувача помічника прокурора м.Львова ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 - без задоволення.
В порядку ст. 365 КПК України виключити як з мотивувальної так і з резолютивної частини вироку висновок суду про те, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 визнати таким, що не підлягає розгляду у вищевказаній кримінальній справі, оскільки він не випливає з встановленого в суді обвинувачення.