Справа № 1-1/2007 рік

ВИРОК

Іменем України

" 13 " липня 2007 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

Головуючого                                                                      Романова О.В.

судді                                                                                    Слісарчука Я. А.

народи их засідателів                                                        Кондратюк Л. С.

Яременко І.Є.

Ярошевської Т.В.

секретарів                                                                           Каверіної В.В.

Поліщук Т.О. Попової О.Г.

з участю прокурора                                                            Магалецької Т.В.

захисників                                                                           ОСОБА_1

ОСОБА_2

потерпілих                                                                          ОСОБА_3

ОСОБА_4

спеціалістів                                                                         ОСОБА_5

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Житомирі із застосуванням повного фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_7,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  уродженця та мешканця АДРЕСА_1,  українця,  громадянина України,  освіта неповна середня,  не одруженого,  не працюючого,  судимого:

- 19.07.1999 року Старокиївським районним судом м.  Києва за  ст.  ст.  141 ч.2,  208,  42 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі.  23.03.2000 року Богунським районним судом м

Житомира   звільнений   від   подальшого   відбування   покарання умовно-достроково на 11 місяців і 7 днів,

-                у вчиненні злочинів,  передбачених  ст.  ст. 115 ч.2 п.12; 15 ч.2,  115 ч.2

п.13 КК України,

ОСОБА_8,  ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,  уродженця та мешканця АДРЕСА_1,  українця,  громадянина України,  освіта середньо-спеціальна,  не одруженого,  працюючого водієм у ТТУ м.  Києва,  раніше не судимого,

-                  у вчиненні злочинів,  передбачених    ст.  ст. 115 ч.2 п.12; 185 ч.1 КК

України,

встановив:

12 січня 2003 року,  біля 22 години ОСОБА_8 та ОСОБА_7 після спільного вживання алкогольних напоїв,  знаходячись в стані алкогольного сп'яніння зустріли в центрі м.  Коростишева свою знайому ОСОБА_9,  якій запропонували піти до них додому за АДРЕСА_1,  з метою подальшого розпивання спиртних напоїв,  на що остання погодилась.

Прибувши у вказане місце,  під час подальшого розлиття спиртних напоїв,  між 23-24 годиною,  ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_9 вступити з ним у статеві зносини,  на що вона обурилась та стала кричати. Внаслідок цього між ОСОБА_9 та братами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 виникла сварка на ґрунті особистих неприязних відносин.

На ґрунті вказаних відносин ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_7 вбити ОСОБА_9 шляхом задушення,  на що останній погодився і таким чином вказані особи вступили між собою у попередню змову з метою позбавлення життя потерпілої.

Реалізуючи свій злочинний намір,  спрямований на умисне вбивство ОСОБА_9,  діючи узгоджено,  за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_8 штовхнув потерпілу в груди,  внаслідок чого вона впала на диван. Після цього ОСОБА_7,  продовжуючи застосовувати фізичне насильство,  схопив ОСОБА_9 за руки і переборюючи її опір,  став утримувати її на дивані. Під час цього ОСОБА_8,  діючи з єдиним умислом,  узгоджено з ОСОБА_7 взяв рушник,  який висів поряд,  скрутив його у вигляді жгута і цей,  спеціально приготований рушник,  з метою вбивства ОСОБА_9 шляхом удушення,  умисно накинув на життєво важливий орган -

з

шию потерпілої,  звів кінці рушника позаду на перехрестя,  після чого з силою затягнув зашморг на шиї ОСОБА_9 і,  утримуючи рушника в такому положенні на протязі близько двох хвилин,  умисно вбив ОСОБА_9 шляхом удушення за попередньою змовою групою осіб.

Смерть ОСОБА_9 наступила внаслідок механічної асфіксії від здавлення шиї зашморгом при здушенні.

Під час умисного вбивства ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб,  ОСОБА_8 та ОСОБА_7 потерпілій спричинено тілесні ушкодження у вигляді странгуляційної борозни на шиї,  з крововиливами на дні борозни,  прямого перелому обох великих рогів під'язикової кістки,  крововиливів в м'які тканини в місцях переломів,  крововиливів в кон'юнктиву обох очей,  дрібно точкових крововиливів під епікард та вісцеральну плевру,  емфіземи,  ателектазів легенів на фоні різкої гіперемії з наявністю екстравазатів,  синців на обличчі в ділянці лівої щоки та чола зліва з крововиливами в м'які частини.

З метою укриття злочину ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вирішили втопити труп ОСОБА_9 в водоймищі очисних споруд м. Коростишева. Для полегшення виконання своїх злочинних намірів вказані особи зняли одяг з трупа ОСОБА_9,  а саме: цигейкову чорну шубу з капюшоном,  берет чорного кольору,  рукавички напівшерстяні чорного кольору,  резинку для волосся,  який заховали під ліжком в кімнаті і який в подальшому ОСОБА_8 викинув у недобудований цегляний будинок АДРЕСА_2 з метою дезорієнтації правоохоронних органів під час виконання ними оперативно-розшукових заходів,  спрямованих на розкриття злочину та викриття злочинців.

Крім цього ОСОБА_8,  скориставшись тим,  що його брат ОСОБА_7 відійшов,  таємно вкрав з пальця руки ОСОБА_9 золоту каблучку вартістю 100 гривень,  яку в подальшому продав у м.  Житомир невстановленій слідством особі.

Після цього ОСОБА_8 і ОСОБА_7 винесли труп ОСОБА_9 з будинку до гаража,  який розташований на подвір'ї будинку,  де завантажили труп у коляску наявного там мотоциклу марки "Днепр-11",  який належить їх батькові ОСОБА_10 Перед тим як їхати до очисних споруд,  вказані особи взяли з собою ізольований електродріт з нерозбірною електровилкою на кінці та плоский гранітний камінь,  з метою прив'язати його у якості тягаря до трупа.

Під'їхавши до водоймища біопруду № 4 очисних споруд м.  Коростишева,  ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зв'язали електродротом за спиною руки трупа,  обкрутили дріт кругом шиї і прив'язавши до нього гранітний камінь,  вкинули труп у водоймище.

4

Крім того,  в ніч на 29 жовтня 2003 року ОСОБА_7 разом із своїм знайомим - ОСОБА_4  перебував у будинку АДРЕСА_3,  який належить ОСОБА_11 У будинку вказані особи вживали спиртні напої. Після цього,  близько 2 годин ЗО хвилин ОСОБА_7 та ОСОБА_4  вийшли з будинку,  де між ними виникла сварка та особисті неприязні відносини. На ґрунті вказаних відносин ОСОБА_7 вирішив вбити ОСОБА_4

Реалізуючи свій злочинний намір,  перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та будучи особою,  яка раніше вчинила умисне вбивство,  ОСОБА_7 підняв з землі камінь і діючи умисно вказаним каменем,  з метою вбивства потерпілого,  зі значною силою наніс ОСОБА_4  декілька ударів у область розташування життєво важливого органу - по голові. Після того,  як від вказаних ударів ОСОБА_4  впав на землю,  ОСОБА_7,  продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру,  спрямованого на позбавлення життя потерпілого,  наніс ОСОБА_4  вказаним каменем численні удари по голові та кисті лівої руки,  якою потерпілий намагався прикрити голову.

Таким чином ОСОБА_7 виконав усі злочинні дії,  які вважав необхідними для доведення злочину до кінця,  але злочин - умисне вбивство ОСОБА_4  не було закінчено ним з причин,  які не залежали від його волі,  оскільки до місця скоєння злочину прибули сторонні громадяни,  у зв'язку з чим ОСОБА_7 довелось припинити нанесення ударів потерпілому та з місця злочину скритись. Крім того,  вказані громадяни викликали до непритомного ОСОБА_4  бригаду "Швидку медичну допомогу",  яка оперативно доставила його у лікувальний заклад,  де його життя було врятовано завдяки наданню своєчасної та кваліфікованої медичної допомоги.

Під час закінченого замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_4  тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми,  відкритого вдавленого перелому тім'яної кістки зліва,  геморагічного забою правої лобної долі,  6 (шести) забійних ран лівої тім'яно-потиличної ділянки,  правої тім'яної ділянки,  лівої потиличної ділянки,  закритих переломів 3,  4,  5 п'ястних кісток лівої кисті,  які у сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень,  як такі,  що являлись небезпечними для життя в момент їх спричинення.

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свою вину у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9,  а ОСОБА_8,  крім того ще й в таємному викраденні майна потерпілої,  не визнали,  пояснивши,  що вищевказаних злочинів вони не вчиняли.

Свою вину у вчиненні замаху на умисне вбивство ОСОБА_4  підсудний ОСОБА_7 визнав частково,  пояснивши,  що наміру позбавити життя ОСОБА_4  у нього не було. Разом з тим,  не заперечив тих обставин,  що зазначене в обвинуваченні насильство відносно потерпілого ОСОБА_4  було

5

застосовано саме ним.

Не зважаючи на таке відношення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до пред'явленого обвинувачення,  їх вина у вчиненні інкримінованих діянь у повному обсязі пред'явленого обвинувачення підтверджується сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні нижченаведених доказів.

1. По епізоду умисного вбивства ОСОБА_9,  таємного викрадення

належного їй майна.

Підсудний ОСОБА_7 показав,  що був знайомий із загиблою ОСОБА_9 з 2002 року. Познайомився з нею на площі міста,  де вона прогулювалась із донькою. Після того запросив її в гості до себе,  на що ОСОБА_9 погодилась,  та завівши дитину до сестри,  яка проживала неподалік,  пішла з ним.  Наступного разу він випадково побачив ОСОБА_9 у липні-вересні 2002 року біля районної лікарні. Тоді він заходив до неї додому,  чекав її в коридорі,  поки вона переодягнеться. Через деякий час він поїхав працювати у м. Київ,  і більш ОСОБА_9,  в тому числі й 12 січня 2003 року,  не бачив та не вбивав її.

Підсудний ОСОБА_8 також показав,  що із ОСОБА_9 познайомився влітку 2002 року,  коли старший брат - ОСОБА_7 привів її до дому. Тоді на пропозицію брата він прийшов до житла останнього,  де вони втрьох спілкувались між собою близько години. Після того,  як біля 20 години з роботи прийшла матір,  ОСОБА_9 пішла додому. Наступного дня він випадково зустрів ОСОБА_9 в центрі міста,  поцікавився як вона добралась додому. Після того,  зокрема й в січні 2003 року він Із ОСОБА_9 не зустрічався,  її не вбивав.

Незважаючи на невизнання підсудними своєї вини у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9,  вона доведена перевіреними в судовому засіданні доказами,  зокрема й неодноразовими визнавальними показаннями обвинувачених на різних етапах досудового слідства.

Так,  як вбачається з матеріалів досудового слідства,  24.12.2003 року прокурором Коростишівського району ОСОБА_12 були прийняті явки з повинною,  в яких ОСОБА_7 та ОСОБА_8,  кожний зізнався у вчиненні ними умисного вбивства ОСОБА_9

При цьому ОСОБА_7,  зокрема вказав,  що перед вбивством ОСОБА_9 вони разом з нею вживали спиртне,  закушували салом.  Зазначив також,  що під час спілкування,  між ними та ОСОБА_9 почалась сварка,  під час якої вони вчинили вбивство потерпілої,  при цьому він тримав її руки за спиною,  а брат накинув якусь тряпку на обличчя потерпілої. Після цього вони обмотали із сторони спини руки загиблої дротом та вкинули тіло потерпілої в очисні споруди. Зазначив,  що одяг потерпілої,  зокрема,  її шубу вони зняли,  і як він в подальшому дізнався із слів брата,  останній

6

викинув цей одяг в якийсь недобудований будинок. На наступний день після вбивства ОСОБА_9,  він поїхав на лікування в Житомирський протитуберкульозний диспансер,  попередньо домовившись з братом нікому не розповідати про те,  що сталось (т.-З,  а.с. 8-9).

ОСОБА_8,  у своїй явці з повинною,  також вказавши про вчинення злочину щодо ОСОБА_9,  зазначив,  що вбивство потерпілої було вчинено під час сварки,  яка відбулась за місцем його проживання. Визнав,  що позбавили ОСОБА_9 життя шляхом удушення,  після чого її труп вивезли на мотоциклі МТ-10 Днепр та приховали у водоймище очисних споруд м. Коростишева (т.З.а.с.  27).

В подальшому,  будучи допитаним в якості підозрюваного із застосуванням відеозапису,  та обвинуваченого при попередньому пред'явленні обвинувачення ОСОБА_8 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав частково і показав,  що 12 січня 2003 року десь між 22-23 годинами,  він спільно зі своїм братом ОСОБА_7 та ОСОБА_9 розпивали спиртні напої у брата в кімнаті,  яка має окремий вхід в будинок,  який знаходиться за АДРЕСА_1. Під час розпиття спиртних напоїв його брат ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_9 вступити у статеві зносини,  на що вона дуже обурилась,  стала кричати. Вони з братом стали її заспокоювати і говорити,  що це жарт і нічого поганого вони їй не зроблять. Після цього ОСОБА_9 знову стала кричати та ображати їх,  а тому він штовхнув ОСОБА_9 в груди,  вона впала на диван та стала знову кричати і ображати їх. Щоб її заспокоїти,  ОСОБА_7 взяв ОСОБА_9 за руки і став тримати,  а він взяв рушник,  який висів поряд і став ним закривати рот ОСОБА_9. Коли ОСОБА_9 вивільнила свої руки,  зняла рушник з обличчя,  який сповз на шию та почала знову кричати та розмахувати руками. ОСОБА_7 взяв її за руки і став тримати,  а він,  ОСОБА_8,  звів кінці рушника на перехрестя і застосовуючи силу тримав так рушник хвилини дві. Коли побачив,   що  ОСОБА_9  не  дихає,   пульс  був  відсутнім,   то   відпустив   кінці рушника. Однак,  він не думав,  що таким чином задушить ОСОБА_9. Разом із братом труп ОСОБА_9 вирішили вивезти на мотоциклі батька і "притопити". З цією метою зв'язали руки трупу ізольованим електродротом,  який він взяв у дворі будинку,  а також невеликий плоский гранітний камінь,  щоб прив'язати до тіла. Верхню одежу,  а саме шубу з капюшоном вони зняли з тіла потерпілої. Знімали ще якісь речі,  однак які не пам'ятає. З пальця руки він зняв обручку жовтого кольору,  яку в подальшому продав незнайомцеві в м.  Житомирі навпроти магазину "Дитячий світ" за 100 гривень. Після вбивства він вивів мотоцикл з коляскою,  який належить його батькові,  з гаражу і з братом погрузили труп ОСОБА_9 в коляску. В коляску поклали камінь та дріт. Ключі від мотоцикла він взяв таємно від батька за декілька днів,  щоб поїздити. Труп вивезли до очисних споруд м.  Коростишева. За адміністративним приміщенням очисних споруд повернули на право,  на ґрунтову дорогу і зупинились в кінці насипу. Витягли труп з коляски і понесли до першого водоймища,  через насип. Там прив'язали до рук ізольованим дротом камінь і кинули груп ОСОБА_9 у водоймище. Після цього зразу поїхали додому і домовились з братом про цю подію нікому не розповідати. Одяг,  що залишився від ОСОБА_9,  він викинув у недобудований будинок,  що знаходиться по вул.  70

7

років ВЛКСМ м.  Коростишева. Вину свою визнав частково тому,  що ОСОБА_9 начебто вбивати не хотів (т.З,  а.с.  29-31, 90-91).

Вищевказані показання ОСОБА_8 підтвердив й під час проведення відтворення обстановки та обставин події з його участю,  з використанням відеозапису та долученою до протоколу фототаблицею. При цьому розповів і показав,  де і при яких обставинах він спільно із своїм братом ОСОБА_7 скоїв умисне вбивство ОСОБА_9 і при яких обставинах у подальшому кинули її труп в водоймище біопруду № 4 очисних споруд м. Коростишева. При цьому ОСОБА_8 вказав на рушник махровий,  яким саме він задушив ОСОБА_9 і який було вилучено під час проведення цієї слідчої дії з кімнати ОСОБА_7 ОСОБА_8 також розповів та показав,  у який недобудований будинок по АДРЕСА_2 він у подальшому викинув одежу вбитої (т.З,  а.с. 36-49).

Будучи допитаним в якості підозрюваного із використанням відеозапису,  та обвинуваченим при попередньому пред'явленні обвинувачення,  ОСОБА_7 свою вину у вчиненні вбивства ОСОБА_9 також визнав частково і показав,  що приблизно в серпні 2002 року він знаходився в центрі м. Коростишева на алеї,  де побачив молоду жінку з дитиною - дівчинкою років ІНФОРМАЦІЯ_1. Він з нею познайомився і вона представилась ОСОБА_9. Коли запропонував їй десь посидіти і випити,  то вона погодилась,  але сказала,  що спочатку їй необхідно сходити додому і переодягнутись. Він,  ОСОБА_9 та її дочка пішли на вулицю в м.  Коростишеві до довгого будинку,  у якому розташована центральна аптека,  і піднялись на другий поверх в її квартиру,  де він чекав в коридорі поки вона переодягнеться. Через деякий час вони знову повернулись в місто і ОСОБА_9 кудись відвела свою дочку,  та повернувшись сама. Після цього вони удвох пішли до нього додому за АДРЕСА_1,  де з ОСОБА_9 познайомився і брат ОСОБА_8. Після розпиття спиртних напоїв ОСОБА_9 в 20 годин пішла додому. Про себе вона розповідала,  що проживає з мамою,  розлучена. 12 січня 2003 року десь між 22-23 годинами він і його брат разом знаходилися в центрі м.  Коростишева в нетверезому стані,  де зустріли ОСОБА_9,  з якою влітку 2002 року розпивали спиртні напої у них вдома,  якій запропонували сходити до них додому і випити,  на що вона погодилась. ОСОБА_9 була одягнена у довгу чорну шубу чи пальто,  на голові був берет. По дорозі додому зайшли в магазин,  де купили закуски,  пиво та вино,  після чого прийшли в його кімнату з окремим входом,  де проживає він,  а його брат ОСОБА_8 проживає у другій кімнаті яка має теж окремий вхід,  з мамою. Зайшовши в кімнату,  вони стали розпивати спиртні напої. Під час розпивання спиртних напоїв він декілька раз виходив з кімнати в туалет. Це було десь біля 23 години. В цей час він останній раз пішов у туалет,  а коли повернувся,  то ОСОБА_9 і ОСОБА_8 за щось сварились. ОСОБА_9 знаходилась біля порогу кімнати одягнена. Він взяв її за руки і став тримати,  а брат взяв старий рушник,  який висів і став ним закривати ОСОБА_9 рота,  так як та кричала. Коли рушник сповз з ротової порожнини на шию,  то брат ОСОБА_8 сильно здавив рушника на шиї чи зав'язав і тримав таким чином хвилин 5-6,  а коли відпустив,  то ОСОБА_9 впала. Чи була вона ще жива - він не знає. Після цього він спільно \гд братом зняли з трупа шубу чи пальто з капюшоном,  берет,

8

рукавички і поклали на веранді під ліжко. В цей час ОСОБА_8 пішов за батьковим мотоциклом,  який стояв в гаражі,  що знаходиться біля будинку. Потім вони перенесли труп в веранду. Через деякий час труп винесли на вулицю до мотоцикла з коляскою. ОСОБА_8 взяв біля плоту навпроти будинку невеликий гранітний камінь та електродріт з нерозбірною електровилкою,  щоб до нього прив'язати камінь,  так як вирішили труп втопити. Зв'язавши руки проводом і прив'язавши до нього камінь поклали труп в коляску і поїхали до якихось очисних болотець,  що знаходяться в полі. За кермом був ОСОБА_8. Батьків в той час вдома не було. Під'їхавши до очисних споруд по ґрунтовій дорозі,  зупинились і перенесли труп з коляски до ближнього болота,  в яке і кинули труп. Перед цим біля очисних споруд взятим електродротом обмотали лице чи шию трупу,  але це він точно не пам'ятає,  так як був в нетверезому стані. Після цього вони поїхали додому. ОСОБА_8 сказав,  що одежу викине пізніше. На наступний день він поїхав в тубдиспансер м.  Житомира на лікування. Коли він після курсу лікування повернувся додому,  то брат йому сказав,  що викинув одежу ОСОБА_9 в якийсь недобудований будинок. Свою вину визнав частково,  так як вони вбивати ОСОБА_9 начебто не хотіли. При цьому ОСОБА_7 зазначив,  що під час споживання алкогольних напоїв всі присутні,  в тому числі і ОСОБА_9 закушували ці напої продуктами харчування,  в тому числі - салом (т.З,  а.с.  59-62,  85).

Вищевказані показання ОСОБА_7 підтвердив й під час проведення відтворення обстановки та обставин події з його участю,  з використанням відеозапису та долученою до протоколу фототаблицею. При цьому розповів і показав,  де і при яких обставинах він спільно із молодшим братом ОСОБА_8 скоїв умисне вбивство ОСОБА_9 (т.З,  а.с. 64-73)

Отже,  незважаючи на те,  що й в цих показаннях кожен з підсудних заперечує наявність умислу на вбивство ОСОБА_9,  вони,  на думку суду,  стосовно обставин,  за яких було позбавлено життя потерпілу,  є достовірними,  оскільки узгоджуються із сукупністю інших досліджених по справі доказів.

Так,  згідно даних протоколу огляду місця події від 24.01.2003 року та фототаблицями до нього,  вбачається,  що труп жіночої статі,  у подальшому впізнаний,  як труп жительки м.  Коростишева ОСОБА_9 24 січня 2003 року було виявлено саме у водоймі біопруду № 4 очисних споруд Коростишівського МКП "Водоканал" При проведенні цієї слідчої дії виявлено,  що поверх шарфа на шиї трупа зав'язаний вузлами електричний дріт (двохжильний) чорного кольору з нерозбірною електровилкою. Руки трупа заведені назад за спину і зв'язані двохжильним електродротом з чорним гумовим покриттям.  На відстані 1, 5 метра від каналізаційної труби виявлено двохжильний електродріт з гумовим покриттям.  При витягуванні вказаного проводу виявилося,  що дріт прив'язаний до плоского гранітного каменя розмірами 40x25x8 сантиметрів,  двома вузлами,  кінці обірвані,  який з місця події вилучений (т.1, а.с.  3-19).

Відповідно до протоколу огляду трупа ОСОБА_9 від 25.01.2003 року та фототаблицями,  на трупі з одягу знаходились спідниця,  майка,  плавки жіночі та чобітки на шпильці. Зазначені речі під час    огляду трупа вилучено. На шиї

9

трупу   мається   одиночна,    рівномірно   виражена   замкнута   странгуляційна борозна шириною 1, 5 сантиметрів (т.1, а.с.  17-19, 43-44).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 125 від 11.02 2003 року,  смерть потерпілої ОСОБА_9 настала від механічної асфіксії в наслідок здавлення органів шиї петлею при удушенні,  на що вказують характерні ознаки для даного виду смерті,  у вигляді странгуляційної борозни на шиї,  з крововиливами на дні борозни розмірами до 1, 5 см,  прямого перелому обох великих рогів під'язикової кістки,  крововиливів в м'які тканини в місцях переломів,  крововиливів в кон'юнктиву обох очей,  дрібно точкових крововиливів під епікард та вісцеральну плевру,  емфіземи,  ателектазів легенів на фоні різкої гіперемії з наявністю екстравазатів,  синців на обличчі в ділянці лівої щоки та чола зліва з крововиливами в м'які частини. Незадовго до смерті ОСОБА_9 приймала їжу,  на що вказує виявлення напівперетравлених харчових мас в порожнині шлунка,  серед яких упізнаються шматки м'яса,  сала,  крупи (т.1, а.с.  271-276).

Згідно висновку трасологічної експертизи електродротів,  які були вилучені під час огляду місця події,  шматок електродроту,  якими було зв'язано руки трупа ОСОБА_9,  та шматок електродроту,  прикріплений до плоского каменя,  складали раніше одне ціле (т. 1,  а.с.  147-148).

За висновком судово-медичної експертизи № 31 від 06.02.2004 року,  проведеної за матеріалами кримінальної справи,  вбачається,  що тілесні ушкодження у вигляді странгуляційної борозни на шиї трупа ОСОБА_9,  зокрема переломів обох великих рогів під'язикової кістки з темно-червоними крововиливами в м'які тканини являються видовими ознаками для здавлення органів шиї петлею при удушенні і могли виникнути при обставинах та в термін,  на які вказали і показали при відтворенні обстановки і обставин подій ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (т.З,  а.с.  100-103).

Крім того,  за висновком комісійної судово-медичної медико-криміналістичної експертизи № 126-МК странгуляційна борозна,  виявлена на шиї трупа ОСОБА_9 утворилась в результаті затягування петлі із напівжорсткого матеріалу,  яким міг бути рушник,  вилучений під час відтворення обстановки та обставин подій за участю ОСОБА_8. (т.6,  а.с.  81-83).

Допитані в судовому засіданні судово-медичні експерти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтвердили обґрунтованість висновків проведених по справі судово-медичних експертиз щодо наявності та механізму утворення тілесних ушкоджень,  виявлених на трупі ОСОБА_9,  причин її смерті,  а також щодо характерних ознак знаряддя злочину,  яке використовувалось при удушенні загиблої.

Свідок ОСОБА_15 показав,  що ОСОБА_9 перебувала у нього на обліку,  як у лікаря-психіатра з приводу наявного в неї психічного захворювання. Крім того,  підтвердив,  що в тій ситуації,  про яку розповідали підсудні на досудовому слідстві,  ОСОБА_9 могла вести себе саме так,  як на то вказували в свої показах на досудовому слідстві ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Потерпіла ОСОБА_16,  будучи допитана в судовому засіданні,  показала, 

10

що вона є матір'ю вбитої ОСОБА_9 і спільно з нею та з внучкою ОСОБА_17 проживали за АДРЕСА_3. 12 січня 2003 року десь біля 21 години її донька знаходилась вдома разом зі своєю донькою ОСОБА_17. В цей час вона лягла спати і чула як ОСОБА_9 з кимось розмовляла по телефону. Коли на наступний день прокинулась вранці,  то почула,  що онука кличе ОСОБА_9. Зайшовши в кімнату,  де проживала дочка з внучкою,  побачила,  що ОСОБА_9 немає. З того часу більше своєї дочки - ОСОБА_9 вона живою не бачила. Взимку ОСОБА_9 зазвичай була одягнена в чорну цигейкову шубу з капюшоном,  чорний берет,  коричневі чобітки на шпильці. З прикрас дочка носила тоненьку золоту обручку та ланцюжок з хрестиком з білого металу. Пізніше їй стало відомо,  що доньку було задушено,  а труп кинуто в водоймище очисних споруд  м.  Коростишева.

Аналогічні за змістом покази дав брат загиблої ОСОБА_18 та його дружина - ОСОБА_19

Допитана в якості свідка ОСОБА_20 пояснила,  що вона працює оператором центру електрозв'язку № 6 "Укртелекому". 12 січня 2003 року вона підміняла працівницю у відділенні зв'язку № 4,  де знаходиться переговорний пункт. Близько 22 години вона звернула увагу на жінку,  яка сиділа за столом і щось писала. Через деякий час та встала із-за столу і вона впізнала,  що це ОСОБА_9 Точно пам'ятає,  що це було близько 22 години,  оскільки на той момент глянула на годинник.

Ці покази підтверджуються листом ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_21,  вилученим у останнього під час проведення досудового слідства,  із змісту якого вбачається,  що цей лист ОСОБА_9 написаний 12 січня 2003 року безпосередньо у відділенні зв'язку (т.1 а.с. 224-228).

За показаннями свідка ОСОБА_22,  які останній дав в судовому засіданні,  він проживає в районі СПТУ № 40 м.  Коростишева,  а так як його теща проживає біля Коростишівського льонозаводу,  то він часто проходить біля очисних споруд м. Коростишева,  які розташовані за СПТУ № 40. 13 січня 2003 року,  біля 16 години він повертався від тещі,  по дорозі,  яка проходить біля водоймищ очисних споруд. Біля біопруду №4,  на дорозі побачив сліди взуття,  які ведуть до водоймища №4. Сліди були не однієї людини і вели з дороги. Сліди чітко виділялися на снігу і були свіжо витоптані. Чи були сліди протекторів автотранспорту на снігу він на той час не звертав уваги. Так як він мисливець,  то йому стало цікаво куди ведуть сліди і він пішов по слідах,  які привели його до водоймища біопруду № 4,  до труби,  де не було льоду. Ті ж сліди вели назад.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показала; що вона працює оператором очисних споруд м.  Коростишева. Спільно з нею в одній зміні працює ОСОБА_24 13 січня 2003 року вони заступили на роботу і проходили польовою дорогою. Біля крайнього біопруду на снігу було "натоптано" і були сліди,  схожі на сліди від мотоцикла з коляскою. Сліди мотоцикла вели від СПТУ № 40 м. Коростишева.

Свідок ОСОБА_24 пояснила суду,  що оператором очисних споруд вона

11

працює з 1994 року,  а проживає по вул. Гелевея в м. Коростишеві. На роботу вона ходить постійно польовою дорогою,  біля очисних споруд. 13 січня 2003 року о 8 годині 30 хвилин вона спільно з напарницею по роботі з ОСОБА_25 йшли на роботу дорогою,  яка проходить біля очисних споруд. В той день з ночі випав сніг і вони по дорозі бачили сліди,  схожі зі слідами мотоцикла з коляскою. Крім того,  біля крайнього відстійника були відбитки слідів взуття.

Зазначені обставини ОСОБА_24 підтвердила й під час відтворення обстановки і обставин події від 02.02.2003 року,  проведеного за її участю. Під час даної слідчої дії свідок показала,  де і в якому місці біля очисних споруд м.  Коростишева вона бачила сліди протектора мотоцикла з коляскою 13.01.2003 року,  та відбитки слідів взуття на снігу. Пояснила,  чому вона рахує,  що це сліди від протектора коліс мотоцикла з коляскою і в якому напрямку вони вели (т.1, а.с.  97-98).

З метою встановлення,  чи не помиляється свідок ОСОБА_24 на рахунок того,  яким транспортним засобом був залишений на снігу слід біля очисних споруд,  який вона бачила зранку 13 січня 2003 року,  під час досудового слідства за її участю було проведено впізнання слідів декількох транспортних засобів. Під час даної слідчої дії,  свідок ОСОБА_24 вказала на слід мотоцикла з коляскою (аналогічний сліду мотоцикла,  який зазначено в обвинуваченні),  і пояснила,  що саме такий слід вона бачила зранку 13 січня 2003 року біля біопруду № 4 очисних споруд м. Коростишева (т.6 а.с. 200-201).

За показаннями свідка ОСОБА_26 він разом з іншими підлітками знайшов в недобудованому будинку,  який розташований по АДРЕСА_2 в погребній ямі шубу,  про що повідомив батьків.

Свідок ОСОБА_27 показав суду,  що взнавши від сина про те,  що він разом з товаришами знайшов зимовий одяг в недобудованому будинку,  зателефонував до карного розшуку,  а в подальшому був присутнім при вилученні зазначеного одягу,  серед якого було пальто або дублянка,  берет та ракавиці.

Відповідно до протоколу огляду місця події - недобудованого будинку по АДРЕСА_2,  дійсно було виявлено та вилучено чорну цигейкову шубу з капюшоном,  берет чорний,  напівшерстяні чорні рукавички,  кольорову резинку для волосся (т.1, а.с. 292-295).

В подальшому під час досудового слідства вказані речі були впізнані потерпілою ОСОБА_3,  як такі,  що належали її дочці - ОСОБА_9 (т. 1, а.с. 296-298).

Відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події вкинути згорток з одягом ОСОБА_9 через віконний пройом недобудованого будинку,  який розташований по АДРЕСА_2,  в погребну яму,  де вона була виявлена,  способом,  вказаним ОСОБА_8 при відтворенні обстановки та обставин події,  є можливим (т.6,  а.с.  217-218).

12

Це підтвердили й свідки ОСОБА_28,  а також й ОСОБА_29 та ОСОБА_30,  які були присутні при проведенні даної слідчої дії в якості статиста,  та,  відповідно,  понятих.

З протоколу огляду територій вул. Жовтневої та АДРЕСА_2 вбачається,  що домоволодіння сім'ї ОСОБА_7 та незавершене будівництво,  у якому знайдено одяг потерплої ОСОБА_9 знаходяться на вулицях,  які розташовані паралельно на віддалі приблизно 120 метрів одна від одної та майже навпроти один одного. При цьому в зоні огляду будь-яких незавершених будівель (крім тої,  де було виявлено одяг ОСОБА_9) не має (т.6,  а.с. 237).

Ці обставини підтвердив й допитаний в суді свідок ОСОБА_31,  який приймав участь в проведенні даної слідчої дії в якості понятого.

Крім того допитані в судовому засіданні свідки - ОСОБА_27,  ОСОБА_29,  показали,  що у 2003 році не всі ділянки,  розташовані по АДРЕСА_2 були огороджені,  тому можна було безперешкодно перейти з вул. Жовтневої на АДРЕСА_2.

Аналогічні покази під час досудового слідства давали свідки ОСОБА_32,  ОСОБА_33,  ОСОБА_34(т.6,  а.с. 234-236). Хоча в судовому засіданні вони змінили свої покази,  обґрунтовуючи тим,  що про такі обставини вони працівникам міліції не казали,  а в протоколі допиту розписались,  не ознайомивший з його змістом,  суд вважає ці доводи надуманими,  висунутими з метою полегшити долю підсудних,  які є їх сусідами.

За змістом довідки Житомирського обласного протитуберкульозного диспансеру за № 764 від 30.05.07 р. вбачається,  що ОСОБА_7 дійсно 13.01.2003 року прибув на лікування в облтубдиспансер,  що також повністю відповідає показанням ОСОБА_8. та ОСОБА_7 на досудовому слідстві,  в яких вони зазначали,  що на наступний після вбивства ОСОБА_9 день,  ОСОБА_7 поїхав на лікування у вищевказаний заклад.

Отже,  аналізуючи зібрані по справі докази суд приходить до висновку про доведеність винності ОСОБА_7 та ОСОБА_8. у вчиненні ними за попередньою змовою між собою вбивства ОСОБА_9,  а ОСОБА_8,  крім того,  й таємного викрадення майна потерпілої.

При цьому посилання підсудних на те,  що під час досудового слідства вони обмовили себе внаслідок застосування до них незаконних методів слідства,  на думку суду,  є надуманими,  не відповідаючими дійсності та такими,  що обумовлені їх бажанням уникнути відповідальності за скоєні злочини,  оскільки,  як вбачається з матеріалів справи такі посилання підсудних неодноразово перевірялись,  зокрема,  під час досудового слідства,  при цьому жодного разу ті обставини,  на які посилались підсудні не підтвердились і в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції ОСОБА_35 ,  ОСОБА_36,  ОСОБА_37,  ОСОБА_38 та ОСОБА_39 було

13

відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочинів,  передбачених  ст.  ст.  364,  365,  373 КПК України (т.4 а.с. 154-169,  т.6 а.с. 306-308).

Крім того,  всі особи,  причетні до розкриття злочину та розслідування даної справи,  під час судового розгляду справи були також допитані.

Так,  працівники Коростишівського РВ УМВС в Житомирській області ОСОБА_36 - старший оперуповноважений карного розшуку,  ОСОБА_37 - дільничний інспектор,  ОСОБА_35  - на той час начальник карного розшуку,  а також ОСОБА_39 - старший оперуповноважений з особливо важливих справ ВКР УМВС в Житомирській області,  допитані в якості свідків показали,  що кожний в межах своєї компетенції,  проводили оперативно-розшукові заходи по розкриттю вбивства ОСОБА_9,  під час яких встановили,  що до її вбивства причетні ОСОБА_7 та ОСОБА_8,  які зізнались у вчиненому,  звернулись з явкою з повинною,  цілком добровільно дали визнавальні покази,  які в подальшому конкретизували під час проведення відтворення обстановки та обставин події з їх участю. При цьому будь-хто з працівників міліції фізичного та психологічного тиску до них не застосовував.

З матеріалів справи вбачається,  що свідок ОСОБА_39 підтвердив свої показання й при проведенні очної ставки з ОСОБА_8 із застосуванням відеозапису (т.6 а.с. 292-301).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 - начальник ІТТ Коростишівського РВ УМВС в Житомирській області,  також показав,  що за час утримання обвинувачених в ізоляторі тимчасового тримання будь-яких скарг від ОСОБА_7 не надходило,  за медичною допомогою будь-хто з них не звертався.

Свідок ОСОБА_40,  який в 2003-2004 p.p. обіймав посаду прокурора Коростишівського району,  пояснив суду,  що в ході розслідування кримінальної справи щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4  була встановлена причетність ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до вчинення вбивства ОСОБА_9 Явки з повинною вони писали в його присутності. Крім того,  він особисто допитав кожного з обвинувачених,  які,  спочатку ОСОБА_7,  а потім ОСОБА_8 зізнались у вбивстві ОСОБА_9 Будь-яких незаконним методів слідства до ОСОБА_7 ні працівники міліції,  ні він сам не застосовували.

Свідок ОСОБА_41,  на той час слідчий прокуратури Коростишівського району,  також ствердив суду,  що під час розслідування вбивства ОСОБА_9 отримав від прокурора району ОСОБА_40 дві явки з повинною від ОСОБА_7 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8. В подальшому допитав обвинувачених,  які з участю захисників,  зізнались у вчиненні цього злочину,  добровільно,  без будь-якого тиску підтвердили свої показання під час відтворення обстановки та обставин події. В ході відтворення обстановки та обставин події обвинувачені показували на механізм скоєння злочину,  вилучили рушник,  на який вказав один

14

з обвинувачених,  як на знаряддя злочину. При цьому з ОСОБА_7 відтворення на очисних спорудах не проводили,  оскільки він сказав,  що був п'яний та не пам'ятає подальших подій. На всіх слідчих діях з обвинуваченими були присутні захисники.

Допитані в якості свідків ОСОБА_42 та ОСОБА_43 показали,  що вони запрошувались та були присутні в якості понятих під час проведення відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_8. При цьому останній добровільно розповів всі деталі вчинення злочину щодо ОСОБА_9,  зокрема,  як та де було скоєно злочин,  куди відвезли тіло вбитої,  казав,  що зв'язали руки трупа,  при цьому покази давав спокійно,  казав,  що треба їхати на очисні споруди,  а потім до недобудованого будинку,  будь-яких зауважень до проведення слідчої дії не висловлював.

З оголошених в судовому засіданні з передбачених законом підстав показань свідка ОСОБА_44 вбачається ,  що він був присутній в якості понятого при проведенні відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_7,  при цьому останній спочатку в приміщенні Коростишівського РВ УМВС України в Житомирської області розповів про обставини вбивства дівчини,  а потім вже на місці вчинення показав та розказав,  як саме це сталось. Покази при цьому давав добровільно,  без будь-якого примусу з боку працівників міліції.

Аналогічні покази дав в судовому засіданні й свідок ОСОБА_45,  який також приймав участь в проведенні цієї слідчої дії в якості понятого.

Крім того,  з матеріалів справи вбачається,  що більша частина тих слідчих дій,  під час яких обвинувачені давали визнавальні показання,  була проведена з участю професійних захисників,  які будь-яких зауважень та заяв не робили.

Більш того,  ті подробиці,  на які вказували в своїх показаннях на досудовому слідстві підсудні,  зокрема,  на то,  в який час те де вони зустріли потерпілу 12 січня 2003 року,  яку їжу вживала ОСОБА_9 перед вбивством,  що на пальці її руки була золота каблучка,  на механізм,  за допомогою якого була позбавлена життя,  на то,  яким чином транспортувався її труп до очисних споруд,  яким чином та чим були зв'язані її руки,  який саме камінь був прив'язаний до трупа,  куди прихований одяг вбитої,  свідчать про те,  що про них могли знати тільки особи,  безпосередньо причетні до вчинення злочину.

Крім того,  під час розслідування кримінальної справи обвинувачені декілька разів змінювали свої показання,  висуваючи доводи на підтвердження свого алібі на час вчинення злочину.

Ці твердження також були перевірені судом під час розгляду справи.

Зокрема,  посилання  ОСОБА_8. на досудовому слідстві про те,  що 12

15

січня 2003 року ввечері він з братом ОСОБА_7 та ОСОБА_46 начебто був у знайомої ОСОБА_47,  спростовуються показами ^ самої ОСОБА_47 на досудовому слідстві та в судовому засіданні,  які були оголошені з передбачених законом підстав,  та з яких вбачається,  що брати ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7,  яких вона знає з 2001 року в гості до неї завжди приходили самі,  нікого з собою не приводили,  а в січні 2003 року взагалі до неї не заходили. Після арешту ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_7,  до неї заходив їх батько,  який,  пославшись на те,  що необхідно "поговорити" запрошував її в гості (т.4,  а.с.  148-149; т.5,  а.с. 156-159; т.6,  а.с. 248-250; т.6,  а.с.  251-252).

Крім того,  судом перевірена й заява ОСОБА_8. під час проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи,  про те,  що 12 січня 2003 року на протязі всього вечора з 19 до 24 години він начебто був у себе вдома,  разом з двома друзями,  а саме - ОСОБА_46,  ОСОБА_47 та двома дівчатами з педучилища на ім'я ОСОБА_48 та ОСОБА_49 і що при цьому був присутній і його брат ОСОБА_7 (т.3, а.с.  136).

Зазначені доводи ОСОБА_8. під час розгляду справи в суді також було ретельно перевірено,  але вони свого об'єктивного підтвердження також не знайшли.

Так,  допитаний в якості свідка ОСОБА_48 категорично заперечив,  що міг бути вдома у ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вищевказаній компанії 12 січня 2003 року,  оскільки на той час одружився і стосунків з іншими дівчатами не підтримував.

Свідок ОСОБА_46  показав,  що дійсно було декілька випадків,  коли він на протязі 2002 - 2003 року бував із студентками педколеджу - ОСОБА_49 та ОСОБА_48 вдома у ОСОБА_7. Разом з тим заперечив,  що в цей час в їх компанії міг бути ОСОБА_48 Де знаходився 12.01.2003 року не пам'ятає.

Аналогічні обставини вбачаються і з оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_50( т.6,  а.с.  197-199).

Свідок ОСОБА_51 (тобто - ОСОБА_49,  на яку посилався ОСОБА_8) під час досудового слідства також пояснювала,  що не може підтвердити показання обвинуваченого та його алібі на той час,  оскільки не пам'ятає що було в цей день (т.6,  а.с.  177-181). В судовому засіданні,  на відміну від показів,  що давала на досудовому слідстві,  пояснила,  що 12 січня 2003 року вона,  ОСОБА_50 та ОСОБА_46  ввечері пішли до дому до ОСОБА_8.,  де й знаходились до 22-23 год. Проте,  суд критично відноситься до цих показів та не вірить їм,  оскільки,  ствердивши,  що вона згадала по ці обставини через тиждень після останнього її допиту в прокуратурі в 2006 році,  не змогла пояснити чому не звернулась досі з такою заявою до правоохоронних органів,  хоча,  як визнала в судовому засіданні,  розуміла що мова йде про долю ОСОБА_8.,  з яким знаходиться в дружніх стосунках. Крім того,  конкретизуючи свої покази,  пояснила,  що цього ж дня,  тобто 12 січня 2003 року вона

16

із ОСОБА_50 була на заняттях. Проте згідно довідки Коростишівського педагогічного коледжу за № 439 від 14.06.2007 року ОСОБА_51 з 5 по 12 січня 2003 року включно перебувала на канікулах. Крім того,  за календарем 12 січня 2003 року був вихідним днем (неділею).

Не вірить суд й показам свідка ОСОБА_52 про непричетність ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до вчинення вбивства ОСОБА_9,  оскільки вони носять неконкретний характер,  розцінює їх,  як намагання полегшити долю підсудних по справі,  які є її пасинками.

Були досліджені під час судового слідства й твердження батька підсудних ОСОБА_10 про те,  що в час,  до якого відносяться інкриміновані його синам дії щодо вбивства ОСОБА_9,  його мотоцикл був несправним,  тому вони об'єктивно не могли,  як показували на досудовому слідстві,  транспортувати труп ОСОБА_9 до очисних споруд на цьому транспортному засобі.

З цього приводу судом допитані свідки ОСОБА_53,  ОСОБА_54,  ОСОБА_55,  які підтвердили показання ОСОБА_10 Але суд до них теж відноситься критично,  оскільки вони дані особами,  з якими ОСОБА_10 перебуває у дружніх стосунках,  а крім того ці показання містять істотні суперечності. Зокрема,  свідок ОСОБА_54, ,  показавши в судовому засіданні про те,  що він розібрав мотоцикл ОСОБА_10 у середині грудня 2002 року,  а зібрав в березні 2003 року,  разом з тим ствердив,  що коли складав двигун мотоцикла,  одночасно допомагав ОСОБА_8 розібратись з проводкою в його мотоциклі. Однак за показаннями ОСОБА_8. свій мотоцикл він придбав на своє 20-річчя,  яке відбулось 23.07.2003 року. Свідок ОСОБА_55,  який на досудовому слідстві показував,  що ОСОБА_53 звертався до нього з проханням розточити головку двигуна мотоцикла у листопаді-грудні 2002 року,  в судовому засіданні показав,  що це відбувалось у кінці грудня 2002 року. Свідок ОСОБА_53 на досудовому слідстві показував,  що йому невідомо,  коли ОСОБА_54 ставив головку на мотоцикл,  в судовому засіданні ж "згадав",  що після 15 січня 2003 року особисто ще й робив прокладку під цю головку. При цьому надати логічне пояснення причин зміни своїх показів вказані свідки не змогли.

Відкидає суд й покази свідків ОСОБА_57 та ОСОБА_56,  про те,  що підсудні не могли скористуватись належним батькові мотоциклом,  що ОСОБА_10 нікому з них не дозволяв брати мотоцикла,  не залишав вдома ключи від мотоцикла та гаража,  та про те,  що вночі вони ніколи не чули,  щоб з подвір'я підсудних виїздив мотоцикл,  оскільки вони тривалий час знаходяться у дружніх та сусідських відносинах,  їх покази неконкретні та суперечливі (зокрема,  свідок ОСОБА_56 показала,  що у ОСОБА_8. ніколи не було свого мотоцикла).

Посилання  захисника ОСОБА_1  із долученням  нею  фотознімків

17

мотоцикла,  належного ОСОБА_10 на те,  що при висоті сніжного покрова більш ніж 14 см.  мотоцикл не зміг би їхати,  оскільки за її вимірами відстань від землі до рами мотоцикла складає саме 14 см.  суд вважає безпідставними,  оскільки з вищенаведених знімків не вбачається,  яка була завантаженість мотоцикла при проведенні вказаних вимірів.

Що ж стосується тверджень захисника ОСОБА_2  про наявність у показах підсудних під час досудового слідства певних неузгодженостей,  зокрема у тому,  в якій магазин вони заходили,  коли йшли з ОСОБА_9 додому,  то суд вважає їх несуттєвими,  та такими,  що піддаються логічному поясненню з огляду на стан алкогольного сп'яніння,  в якому знаходились підсудні.

Отже,  оцінюючи зібрані по даному епізоду докази,  суд дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні ними за попередньою змовою групою осіб умисного вбивства ОСОБА_9,  а тому кваліфікує ці дії підсудних за  ст.  115 ч.2 п.12 КК України.

При цьому вважає,  що досліджені докази,  з аналізу яких вбачається,  що для позбавлення потерпілої життя підсудні використали рушник,  який накинули на життево-важливий орган - шию потерпілої,  звели кінці рушника на перехрестя,  після чого із значною силою затягнули зашморг на шиї ОСОБА_9,  продовжували утримувати рушник в такому положенні доти,  поки ОСОБА_9 не перестала подавати ознак життя,  безперечно свідчать про наявність у ОСОБА_8. та ОСОБА_7 умислу на вбивство ОСОБА_9,  тобто вказують на те,  що підсудні усвідомлювали суспільну небезпеку своїх дій,  передбачали їх наслідки та бажали настання смерті потерпілої.

На те,  що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ,  позбавляючи життя ОСОБА_9 діяли за попередньою змовою,  свідчить така узгодженість дій підсудних як під час вчинення злочину,  зокрема,  подолання ОСОБА_7 опору ОСОБА_9,  утримання її в той час,  коли ОСОБА_8 затягував рушник,  так й після нього - під час приховання слідів злочину,  яка б була неможлива без попередньої домовленості.

Дії ОСОБА_8.,  що виразилися у таємному викраденні чужого майна суд кваліфікує за  ст. 185 ч.1 КК України.

Твердження ж ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про їх невинуватість у вчиненні зазначених злочинів,  суд розцінює,  як обраний кожним з них спосіб захисту.

2. По епізоду закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_4

В судовому засідання ОСОБА_7 показав,  що в ніч з 28 на 29 жовтня 2003 року він спільно із ОСОБА_4  вживали спиртні напої у їх знайомого ОСОБА_11 за АДРЕСА_3. Вночі разом з ОСОБА_4  вийшов на вулицю. Між ним та потерпілим виникла сварка,  під час якої потерпілий вдарив його головою у перенісся,  зламавши ніс.  У відповідь на це він

18

побив ОСОБА_4  Як саме відбувалась бійка не пам'ятає,  оскільки був в стані сильного алкогольного сп'яніння. Разом з тим пояснив,  що вбивати ОСОБА_4  не хотів,  для цього не було причин,  а хотів тільки спричинити йому тілесні ушкодження.

Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_4 ,  вона доведена перевіреними в судовому засіданні доказами.

З матеріалів справи вбачається,  що під час досудового слідства ОСОБА_7 неодноразово давав покази,  в яких зазначав обставини,  за яких наніс тілесні ушкодження ОСОБА_4

Зокрема,  під час допиту в якості підозрюваного 9.12.2003 року пояснив,  що він 3 чи 4 рази вдарив ОСОБА_4  каменем по голові зверху вниз,  зробив йому підсічку,  внаслідок чого потерпілий впав (т.2,  а.с.  81-84). В подальшому під час допиту в якості обвинуваченого від 19.12.2003 року та від 23.12.2003 року,  ствердив,  що ОСОБА_4  вхопив його руками за куртку і,  не підстрибуючи,  вдарив лобом в його обличчя (т.2,  а.с.  145-146,  152).

Конкретизуючи свої покази,  при допиті його 12.03.2004 року в якості обвинуваченого зазначив,  що коли він та ОСОБА_4  вийшли уночі на вулицю,  то вони між будинками за АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 посварились і ОСОБА_4  вдарив його головою в перенісся. Після чого він взяв з землі камінь і наніс ним два чи три удари по голові ОСОБА_4 . Коли той впав на землю,  він наніс по голові потерпілого ще декілька ударів тим же каменем (т.З,  а.с.  185-186).

Під час відтворення обстановки та обставин події 9.12.2003 з участю ОСОБА_7 останній на місці показав де саме сталась сутичка між ним та ОСОБА_4 ,  в ході якої той наніс йому удар можливо кулаком,  можливо головою в обличчя. Підтвердив,  що саме біля вказаного будинку взяв з землі камінь,  яким наніс удар ОСОБА_4  по лівій руці,  а потім ще 3 або 4 удари по голові і вдарив ногою по ногах,  від чого потерпілий впав (т.2,  а.с.  85-92).

За даними протоколу огляду місця події від 7.12.2003 року у вказаному ОСОБА_7 під час проведення зазначеної слідчої дії місці дійсно є купа каміння (т.2,  а.с.  21-22).

Згідно висновків судово-медичної імунологічної експертизи № 388, 389 на речових доказах: джинсових штанах,  светрі,  підкладці від куртки,  сорочці,  в які був одягнений потерпілий ОСОБА_4 ,  виявлена кров (т.2,  а.с.  36,  132-133,  180-182).

За висновками медико-криміналістичної експертизи № 229 на джинсових штанах потерпілого ОСОБА_4 виявлені сліди грунту,  які утворилися внаслідок їх ковзання по ґрунту,  що могло свідчити про перетягнення тіла потерпілого з одного місця на інше (т.2,  а.с.  175-179).

19

Потерпілий ОСОБА_4  в судовому засіданні пояснив,  що 28 жовтня 2003 року ввечері він і ОСОБА_7 придбали пляшку горілки,  яку розпили втрьох у сусіда ОСОБА_11 . Біля 2 години ночі сусід запропонував розійтися. На вулиці він пішов вперед,  а ОСОБА_7 за ним . Коли ОСОБА_7 наздогнав його,  то він почув удар по голові. Він встиг повернутись і лівою рукою прикрити голову,  а далі втратив свідомість. Вважає,  що ОСОБА_7 наносив йому удари саме каменем,  могло бути ще 5-6 ударів по голові і трохи меньше по руці. Він перший удару ОСОБА_7 не наносив. Внаслідок заподіяних йому тілесних ушкоджень,  він був прооперований,  а потім тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні.

Свої покази потерпілий ОСОБА_4  підтвердив й на очній ставці з підсудним ОСОБА_7,  а в ході відтворення обстановки та обставин події уточнив,  а крім того,  показав на місці при яких обставинах підсудний ОСОБА_7 спричинив йому тілесні ушкодження (т.2,  а.с.  100-101,  40-44).

Свідок ОСОБА_58 в судовому засідання показала,  що не пам'ятає дати,  коли вночі загавкав її собака і вона вийшла на вулицю. Було біля 3 години. Вона почула стук і побачила,  що одна людина б'є іншу. Як,  чим і скільки наносилось ударів вона не може сказати. Вона позвала свого сина ОСОБА_59 і вони побачили,  що на землі лежить ОСОБА_4  і мовчить. Вони викликали швидку медичну допомогу.

Зазначені обставини ОСОБА_58 підтвердила й при відтворенні обстановки та обставин події з її участю,  ствердивши,  що зазначені події відбувались 29 жовтня 2003 року близько 2 години 20 хвилин,  при цьому невідомий чоловік бив іншого чоловіка,  який лежав на землі. Цей чоловік намагався втекти,  потім повернувся до лежачого чоловіка і продовжував його бити (т.2,  а.с.  45-46).

Аналогічні за змістом показання в судовому засіданні дав й свідок ОСОБА_59,  підтвердивши,  що якось уночі його розбудила мати і сказала,  що когось вбивають. Він вийшов на вулицю,  і побачив,  що на дорозі лежав ОСОБА_4  Вони викликали швидку медичну допомогу. Коли вона приїхала,  включили прожектор. Тоді він побачив три різані рани на голові потерпілого.

З акту судово-медичного огляду № 3260 від 26.11.2003 року та висновку судово-медичної експертизи за № 182,  проведеної .за матеріалами кримінальної справи вбачається,  що у ОСОБА_4  були виявлені тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепне мозкової травми,  відкритого вдавленого перелому тім'яної кістки зліва,  геморагічного забою правої лобної долі,  6 забійних ран лівої тім'яно-потилочної ділянки,  правої тім'яної ділянки,  лівої потилочної ділянки,  які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень,  як таких,  що являлись небезпечними для життя в момент їх спричинення,  які могли утворитись від численого нанесення ударів твердими

20

тупими предметами,  що мали ребра (з обмеженою контактуючою поверхнею),  причому потерпілий знаходився в вертикальному чи близькому до нього положенні,  що призвело до падіння з послідуючим ударом до тупої твердої переважаючої чи виступаючої поверхні,  а також послідуючого нанесення ударів по голові потерпілого,  за умов,  що вона була фіксована (на площині),  після того,  як потерпілий впав і знаходився в горизонтальному положенні. Ушкодження у вигляді закритих переломів 3, 4, 5 п'ястних кісток лівої кисті відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості,  як таких,  що не були небезпечними для життя,  але призвели до довготривалого розладу здоров'я,  могли утворитись від удару твердим тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею по руці потерпілого. Всі вищезазначені тілесні ушкодження могли утворитися 29 жовтня 2003 року. Враховуючи вищевикладений механізм утворення тілесних ушкоджень,  невідповідність даних щодо їх спричинення,  зазначено,  що протокол відтворення обстановки та обставин події від 9.12.2003 року за участю ОСОБА_7 не відображає реальний механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4  (т.2,  а.с.  17-20, 183-185).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердив,  що дійсно 28 жовтня 2003 року біля 24 години до нього в будинок прийшли сусіди - ОСОБА_4  та ОСОБА_7,  які принесли з собою пляшку горілки,  яку вони спільно розпили. Біля 2 години 20 хвилин ОСОБА_4  та ОСОБА_7 вийшли з будинку,  так як він збирався спати.

Свідок ОСОБА_60 показала,  що 29.10.2003 року вона знаходилась на роботі в Коростишівєькому ТМО і проходила через вестибуль лікарні,  де побачила ОСОБА_61,  до якої підійшла і почала розмовляти. В цей час до них підійшов ОСОБА_7,  з яким вона спілкувалась раніше по роботі і став розпитувати ОСОБА_61 про тілесні ушкодження ОСОБА_4  При цьому він сказав,  що є троюрідним братом потерпілого,  та став цікавитись,  чи відомо хто побив ОСОБА_4 ,  на що ОСОБА_61 відповіла,  що взнають. Куди потім подівся ОСОБА_7 вона не бачила.

Аналізуючи покази підсуднього ОСОБА_7 в судовому засіданні та на судовому слідстві про те,  що першим йому наніс удар в обличчя ОСОБА_4  і він вимушений був захищатись,  не маючи умислу на вбивство потерпілого,  суд вважає надуманими,  даними з метою полегшити свою відповідальність за вчинене,  оскільки вони не є послідовними щодо того,  чим саме ОСОБА_4  наніс йому удар - кулаком чи головою і спростовуються сукупністю досліджених по справі доказів,  зокрема,  показами потерпілого ОСОБА_4 ,  які були підтверджені на очній ставці з підсудним та перевірені в ході відтворення обстановки та обставин події,  показами свідка ОСОБА_58 та протоколом відтворення обстановки та обставин події за її участю; висновком судово-медичної експертизи; відсутністю в матеріалах справи даних про наявність у ОСОБА_7 будь яких тілесних ушкоджень на обличчі.

21

Отже,  суд приходить до висновку про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні ним закінченого замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_4  на грунті особистих неприязнених стосунків,  виконавши всі дії,  які вважав для доведення злочину до кінця,  про що свідчить те,  що він наніс потерпілому декілька ударів каменем по голові,  заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження,  небезпечне для життя в момент заподіяння,  усвідомлював небезпечний характер своїх дій,  передбачав їх наслідки - заподіяння смерті ОСОБА_4  і бажав настання таких наслідків,  але злочин не довів до кінця з причин,  які не залежали від його волі,  оскільки до місця вчинення злочину підійшли сторонні громадяни і життя ОСОБА_4  було врятовано завдяки наданню своєчасної та кваліфікованої допомоги.

За таких обставин дії ОСОБА_7 по даному епізоду суд кваліфікує за  ст.  ст. 15 ч.2,  115 ч.2 п.13 КК України,  як закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_62,  вчинений особою,  яка раніш вже вчинила умисне вбивство.

За висновками амбулаторної за № 72-2004 від 24.02.2004 року та стаціонарної за № 228 від 18.09.2006 року судово-психіатричних експертиз,  вбачається,  що ОСОБА_7 на хронічне душевне захворювання не страждав,  перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності,  міг давати звіт своїм діям та керувати ними в період часу,  до якого відносяться інкриміновані йому дії,  в даний час на хронічне душевне захворювання не страждає,  застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.3, а.с.  133-134; т.7 а.с.  99-101).

За висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 71-2004 від 24.02.2004 року ОСОБА_8 в період часу до якого відносяться інкриміновані йому дії,  міг давати звіт своїм діям та керувати ними,  може давати звіт своїм діям та керувати ними в даний час,  застосування до нього примусових заходів медичного характеру по своєму психічному стану,  не потребує (т.3, а.с.  135-136).

Обираючи вид та міру покарання підсудним суд відповідно до вимог  ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кожним з них,  особи винних,  обставини,  що пом'якшують та обтяжують їх відповідальність.

З матеріалів справи вбачається,  що ОСОБА_7,  раніш притягувався до кримінальної відповідальності,  відбував покарання в місцях позбавлення волі за вчинення тяжкого корисливого злочину,  за місцем проживання в цілому характеризується позитивно,  страждає захворюванням на туберкульоз.

ОСОБА_8 раніш до кримінальної відповідальності не притягувався,  на момент вчинення злочину працював,  позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.

В якості обставин,  що пом'якшують покарання ОСОБА_7 та

22

ОСОБА_8 суд у відповідності до  ст. 66 КК України враховує активне сприяння розкриттю злочину на окремих стадія досудового слідства.

В якості обставин,  що обтяжують покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд відповідно до п.13 ч.1  ст. 67 КК України враховує те,  що всі злочини підсудні вчинили,  перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_7,  крім того,  будучи особою,  яка має судимість за умисний злочин,  вчинив нові умисні злочини,  тобто відповідно до  ст. 34 КК України в його діях наявний рецидив злочину,  що суд на підставі п.1 ч.1  ст. 67 КК України також відносить до обставин,  що обтяжують покарання ОСОБА_7

Таку обтяжуючу обставину,  як повторність,  яку органами досудового слідства інкриміновано ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд з обвинувачення виключає,  як зайву. При цьому враховує,  що злочини,  вчинені ОСОБА_8 утворюють сукупність злочинів,  будь-який з цих злочинів не можна відповідно до  ст. 32 КК України вважати повторним,  оскільки вони передбачені різними статтями Кримінального кодексу України. Що ж стосується повторності у діях ОСОБА_7 по епізоду закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_4 ,  то вона не може бути ще раз врахована,  оскільки є кваліфікуючою ознакою  ст. 115 ч.2 п.13 КК України.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає,  що виправлення підсудних та запобігання вчиненню ними та іншими особами нових злочинів можливе лише в умовах тривалої ізоляції від суспільства,  а тому обирає кожному з них покарання у вигляді позбавлення волі.

Суд вважає за необхідне задовольнити цивільній позов,  заявлений потерпілою ОСОБА_3 на досудовому слідстві про відшкодування матеріальної шкоди,  зокрема,  понесених витрат на поховання в розмірі 2719 грн. 32 коп.,  встановлення пам'ятника вартістю 620 грн.,  всього на суму 3339 грн. 32 коп.,  оскільки такі витрати в повному обсязі підтверджені наданими потерпілою письмовими доказами,  а також на відшкодування моральної шкоди,  в сумі 60000 грн. При цьому враховує,  що загибель рідної їй дочки потерпілій ОСОБА_3 3авдала тяжку моральну травму та страждання і сума відшкодування цієї моральної шкоди,  яку вона просила стягнути з підсудних,  на думку суду,  в повній мірі відповідає ступені понесених нею моральних страждань,  а також засадам виваженості,  розумності та справедливості.

Вважає за необхідне суд задовольнити й цивільний позов потерпілого ОСОБА_4  в сумі заявлених ним вимог,  а саме 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди,  оскільки у зв'язку із вчиненим щодо нього злочином,  він тривалий час перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні,  втратив працездатність,  отримавши інвалідність. Що ж стосується цивільного позову потерпілого ОСОБА_4  про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 4000 грн.,  то на думку суду в його задоволенні слід відмовити,  оскільки потерпілий не надав суду будь-яких доказів на підтвердження його позовних вимог в цій частині.

Суд також вважає за необхідне відповідно до вимог  ст.  331 КПК України вирішити питання про стягнення з ОСОБА_8. та ОСОБА_7

23

судових витрат,  пов'язаних з понесеними при проведенні судово-криміналістичної експертизи в сумі 87 грн. 98 коп.(т.1,  а.с. 149),  поклавши ці витрати на кожного із засуджених в рівних долях.

Що ж стосується речових доказів,  то суд вважає за необхідне вирішити їх подальшу долю у відповідності із вимогами  ст. 81,  330 КПК України.

На підставі вищенаведеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324 КПК України,  суд

засудив:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів,  передбачених  ст.  ст.  115 ч.2 п.12; 15 ч.2,  115 ч.2 п.13 КК України,  та призначити йому покарання:

·        за  ст.  115 ч.2 п. 12 КК України - 13 (тринадцять) років позбавлення волі;

·        за  ст.  ст.  15 ч.2,  115 ч.2 п.13 КК України - 11 (одинадцять) років позбавлення волі.

На підставі  ст.  70 КК України за сукупністю зазначених злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у вигляді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів,  передбачених  ст.  ст. 115 ч.2 п.12; 185 ч.1 КК України,  та призначити йому покарання:

·        за  ст.  115 ч.2 п. 12 КК України - 11 (одинадцять) років позбавлення волі;

·        за  ст.  185 ч. 1 КК України - 1(один) рік позбавлення волі.

На підставі  ст.  70 КК України за сукупністю зазначених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у вигляді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 відраховувати з 9.12.2003 року,  а ОСОБА_8 - з 5.08.2005 року,  зарахувавши останньому у строк призначеного покарання перебування його під вартою по даній кримінальній справі в період з 22.12.2003 року по 8.11.2004 року.

Запобіжний захід щодо засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - утримання під вартою.

Цивільний  позов  потерпілої  ОСОБА_3  задовольнити  в  повному

24

обсязі.

Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в солідарному порядку на користь потерпілої ОСОБА_3:

·    3339 грн. 32 коп. у відшкодування матеріальної шкоди,  заподіяної їй злочином,

·    60000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4  про стягнення моральної шкоди задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_4:

-        1000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди,  заподіяної йому

злочином.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_4  в частині відшкодування матеріальної шкоди,  заподіяної злочином,  відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області судові витрати,  пов'язані з проведенням судово-криміналістичної експертизи в сумі по 44 грн. 99 коп.3 кожного.

Речові докази по справі:

-           визнаний знаряддям злочину мотоцикл з коляскою "Днепр-11",

державний номер НОМЕР_1,  який належить ОСОБА_10 і переданий

йому на зберігання,  повернути законному власнику - ОСОБА_10 (т.З,  а.с.  107-110);

. - шубу,  берет,  перчатки,  сапожки,  кофту,  спідницю,  резінку для волосся,  колготи,  майку,  шкарпетки,  хустину,  плавки,  які належали потерпілій ОСОБА_9 (т.1,  а.с. 43-44,  296-298),  а також гранітний камінь та електрошнури (т.1,  а.с. 48-49),  рушник (т.З,  а.с. 97-98),  які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів апеляційного суду,  та 3 пакета із зразками ґрунту (т.З,  а.с. 322-323),  що знаходяться в прокуратурі Коростишівського району - знищити;

·        джинси,  светр,  сорочку та підкладку,  які знаходяться у потерпілого ОСОБА_4 ,  джинси та куртку,  що знаходяться у ОСОБА_63 (т.2,  а.с.  132-133,  228) - залишити кожному з них;

записник,  що вилучений при обшуку в помешканні ОСОБА_64 -повернути ОСОБА_64(т.З,  а.с. 322-323);

- розписку ОСОБА_65,  2 аркуша з поясненнями ОСОБА_66 та ОСОБА_67 (т.2,  а.с. 122-124),  5 конвертів з листами,  календар (т.1,  а.с.  193-194,  232-233),  3 відеокасети із записом слідчих дій - зберігати при справі.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду України через апеляційний суд Житомирської області протягом одного місяця з моменту його проголошення,  а засудженими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - протягом такого ж строку з моменту вручення кожному з них копії вироку.