УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Новікова Р.В.
суддів Євдокимової В.В.
Кузнєцової О.О.
при секретарі - Архаровій К.К.
розглянувши в відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду АР Крим цивільну справу за позовом Кримське республіканське підприємство „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" до ОСОБА_1ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою Кримське республіканське підприємство „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.02.2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
КРП „ВПВКГ м. Сімферополя" 23.10.2006 року звернулось до суду з позовом доОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просило стягнути з відповідачів 1 258, 12 грн. заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення.
Вимоги мотивовані тим, що позивач регулярно та в повному обсязі надавали послуги з подачі води, відведенню стоків відповідачам, які мешкають: АДРЕСА_1 яка водолічильником не обладнана, а тому витрата води в ній проводиться по нормах, затверджених Сімферопольським міськвиконкомом № 538 від 11.04.1997 року. Відповідачі зобов'язані щомісячно вносити плату за послуги водопостачання і водовідведення, але цього належним чином не робили, у зв'язку з чим станом на 01.10.2006 року утворилася заборгованість у розмірі 1 258, 12 грн., яку просять стягнути з відповідачів на їх користь.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.02.2007 року у задоволенні позовної заяви КРП „ВПВКГ м. Сімферополя" відмовлено.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 22.05.2007 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, КРП „ВПВКГ м. Сімферополя" подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування, як необгрунтованого, постановленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповно встановленими обставинами справи. Просять ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апелянт зазначив, що відповідачі частково сплачували за спожиті послуги з водовідведення та водопостачання, що підтверджується розрахунком суми позову. Наприклад, на 01.10.2003 року сума боргу відповідачів складала 1 292, 19 грн. За жовтень
2003 року поточне водопостачання відповідачів склало 17, 21 грн.__________________
Справа № 22ц-4619/07 головуючий суддя суду першої інстанції Кукта М. В
суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кузнецова О О
Відповідачі у жовтні 2003 року сплатили 59, 65 грн., тобто решту, за винятком 17, 21 грн., коштів вони платили у рахунок боргу, що утворився. Таким чином, відповідачі признали свій борг станом на 01.10.2003 року у сумі 1292, 19 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув, до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Таким чином, на думку апелянта, суд неправомірно застосував позовну давність.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга частково обгрунтована і підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності, підстав для поновлення якого не було.
Проте, безумовно погодитися з такими висновками суду та визнати їх правильними колегія суддів не може з урахуванням пояснень ОСОБА_1. у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, де він визнав, що у жовтні та грудні 2003 року, січні і лютому 2004 року погашав заборгованість минулих років, але за розрахунками, які провів самостійно.
Разом з тим, з пояснень відповідача слідує, що з жовтня 2003 року він. неодноразово та безрезультатно звертався до позивача з вимогами зареєструвати встановлені в його квартири лічильники споживання води. Вважає, що заборгованість 2003 - 2006 p.p. виникла саме внаслідок неправомірної бездіяльності позивача. Однак, вказані обставини не були предметом розгляду та дослідженні у судовому засіданні, але їх з'ясування може вплинути на результат розгляду справи.
Заслухавши пояснення сторін та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам частини 4 ст. 10 ЦПК України, не роз'яснив відповідачу належним чином його права та обов'язки, зокрема, про можливість звернення до суду з позовом щодо оскарження дій позивача, та не попередив про можливі наслідки вчинення або не вчинення відповідних процесуальних дій в цій частині.
За такими обставинами, визнати рішення таким, що повною мірою відповідає вимогам процесуального і матеріального закону не можна, тому колегія суддів вважає за необхідне його скасувати та направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
На підставі наведеного, та керуючись ст. ст. 307 ч.2 п. 5, 311 ч.1 п. 5 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Кримське республіканське підприємство „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.02.2007 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.