ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.06.06 Справа № 1/229-18/124
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого –судді - О.Л. Мирутенко
суддів - Г.М. Гнатюк
- Н.М. Кравчук
Розглянувши апеляційну скаргу відділу приватизації державного житлового Фонду Галицького району м. Львова.
на рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2005 року.
у справі №1/229-18/124
за позовом: ЗАТ „Ірокс”, м. Львів
до відповідача: відділу приватизації державного житлового Фонду Галицького району м. Львова.
Третя особа 1 –ЗАТ „Будівельне підприємство-14”, м. Львів
про: визнання права власності
З участю представників :
від позивача –Микичак І.П. –генеральний директор ЗАТ «Ірокс»,
Заброварний Я.П. –представник (довіреність №213 від 26.06.2006р.)
Тильчик В.П. –представник (довіреність №214 від 26.06.2006р.)
Долінська О.З. –представник (довіреність №215 від 26.06.2006р.)
від відповідача –Мудрікова Л.В. –представник (довіреність №б/н від 26.06.2006р.)
від третьої особи 1 –Маньковський О.А. –представник (довіреність №б/н від 07.06.2006р.)
ВСТАНОВИВ :
Рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2004р., суддя Білоус Б.О., було задоволено скаргу ЗАТ «Ірокс». Відмову відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова в оформленні свідоцтва про право власності та реєстрації визнано неправомірною, зобов’язано відповідача здійснити державну реєстрацію права власності нерухомого майна ЗАТ «Ірокс»згідно переліку в договорі від 07.07.1998р. за адресою: м. Львів, вул.. Хуторівка, 23. Стягнуто з відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова на користь ЗАТ «Ірокс»85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З даним рішенням не погодився відповідач - відділ приватизації державного житлового Фонду Галицького району м. Львова і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права та судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи. Апелянт просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач - ЗАТ „Ірокс” подав відзив суду, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення змінити відповідно до уточнених в суді першої інстанції позовних вимог та визнати за ним право власності на об’єкти нерухомого майна.
Ухвалою апеляційного суду 16.06.2005р. провадження у справі було зупинено у зв’язку з касаційним оскарженням.
Ухвалою апеляційного суду 02.06. 2006р. провадження у справі було поновлено.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2004р. у справі №1/229-18/124 - скасувати, враховуючи наступне.
Відповідно до ст..104 ГПК України, підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Як встановлено судом, згідно договору від 07.07.02 року (арк. с. 10) ЗАТ БП-14 в погашення заборгованості станом на 07.07.98 року по акту передано у власність ЗАТ «Ірокс»нерухоме майно, згідно наведеного в договорі переліку на загальну суму –66407 грн.
Така дія (правочин) не суперечила діючій на той час нормі закону –ст.. 128 ЦК УРСР і відповідає чинним нормам ст.ст. 316-319; 328-329 ЦКУ. Згідно акту від 07.07.1998р. ЗАТ БП-14 передало, а ЗАТ «Ірокс»прийняло об’єкт нерухомості у власність (т. 1,а.с. 11 ). Договір і акт передачі затверджені ухвалою Ради ЗАТ БП-14 (протокол від 08.07.98 року: а.с. 12). З цього моменту, згідно ст.. 128 ЦК УРСР та ст. 334 ЦКУ (нині діючого закону) та відповідно до ст.ст. 328; 329 ЦКУ ЗАТ «Ірокс»набуло право власності на майно яке передало йому ЗАТ-БП-І4 у власність, що відповідала правомочності власника ЗАТ БП-14 по розпорядженні належним йому майном згідно ст.319 ЦКУ.
Відповідно до ст.ст. 321-328 ЦКУ право власності є непорушним вважається набутим правомірно і ніхто не може бути обмежений у його здійсненні, якщо незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Як вбачається з матеріалів справи, ні попереднім власником (ЗАТ БП-14), - ні набувачем (ЗАТ «Ірокс») в судовому порядку право власності не оспорювалось. Оскільки згідно ст. 182 ЦК України, право власності на нерухомі речі, їх перехід і припинення підлягають державній реєстрації ЗАТ «Ірокс», здійснюючи своє право, звернулося за оформленням права і свідоцтва на право власності до відповідача –Відділу приватизації. Пославшись на недостатність поданих документів для оформлення свідоцтва про право власності, що договір про кредиторську заборгованість між ЗАТ «БП-14»та ЗАТ «Ірокс», акт прийомки-передачі техпаспорти від 06.03.96 року на об’єкти, в яких зазначено ОП «Будівельне управління-14», не підтверджують повне право власності на об’єкт, а також, те що ТзОВ «БП-14»також подало позов в суд, позивачу в оформленні права власності відповідачем було відмовлено до вирішення майнового спору між сторонами.
Місцевим господарським судом зазначено, що посилання відповідача на недостатність поданих документів, як підставу відмови реєстрації і оформлення свідоцтва права власності є неправомірним. Договір від 07.07.98 року був укладений і акт прийомки-передачі складено не про кредиторську заборгованість, а про передачу нерухомого майна належного ЗАТ «БП-14»у власність ЗАТ «Ірокс»в рахунок погашення заборгованості. Щодо зазначення в техпаспортах власником ОП «БУ-14», то дійсно наведене майно було викуплено, (приватизовано) за договором № 104 від 28.07.95 року організацією орендарів «БУ-14», правонаступником якого стало ЗАТ - «БП-14. Право власності попереднього власника - ОП «БУ-14»було оформлено свідоцтвом №177 від 1.09.1995 р., виданого регіональним відділенням фонду державного майна України та зареєстровано в Львівському МБТІ 6.03.1996 р., реєстраційне посвідчення № 695 (т.4, а.с.147). Дані документи ніким не оспорювались в судовому порядку і є чинними на час розгляду справи в суді. Тому апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що вказаних документів було достатньо для оформлення права власності.
Що стосується такої підстави відмови відповідачем в оформленні права власності позивачу як вирішення майнового спору в суді, то така відмова в принципі відповідає закону. При наявності спору про право відповідач не мав можливості оформити право власності. Однак, як зазначено судом першої інстанції, станом на 10.03.04 р. (день подання позову) відмова відповідача і з цієї підстави була неправомірною. На цей час, як досліджено судом, спору не існувало. Позов про визнання недійсним договору та акту передачі від 07.07.98 р. було заявлено ТзОВ «БП-14»лише 04.06.04 року (т.1, а. с. 104). Згодом цей спір, і підстави відмови в оформленні відпали. Після передачі об’єктів нерухомості за договором від 07.07.98 р. у власність ЗАТ «Ірокс», ЗАТ «БП-14»в 2003 році було перереєстровано в ТзОВ «БП-14», як правонаступник. Після залучення ухвалою від 20.05.04 р. по даній справі в якості третьої особи, ТзОВ «БП-14», як правонаступник ЗАТ «БП-14» звернулося з позовом про визнання недійсними договору і акту передачі від 07.07.98 року, посилаючись на перехід до свого права власності порядку правонаступництва, тому при перереєстрації наведене майно йому не передавалося. Про це свідчить договір від 09.07.98 року і акт від 09.07.98 року (т. 1, а.с. 13,14), про передачу цього майна в оренду ЗАТ «БП-14», а також пояснення голови зборів засновників - Зайцева О.Б. і засновника Базіва Б.І. ( т.1,а. с. 123,124), які стверджують, що це майно на момент реорганізації було власністю ЗАТ «Ірокс»і передано в користування ЗАТ «БП-14»за договором оренди від 09.07.1998р. На час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції державну реєстрацію ТзОВ «БП -14»було припинено.
За вказаних обставин апеляційний суд в цілому погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач є добросовісним набувачем нерухомого майна і відповідно має право на оформлення за ним цього права у встановленому чинним законодавством порядку.
Однак, судом першої інстанції не враховано, що позивач ще 2.04.2004 р. подав до суду заяву (а.с. 31-32, т. 1) про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати за ним право власності на об’єкти нерухомого майна та зобов’язати відповідача видати йому свідоцтва про право власності на наступні об’єкти нерухомого майна :
- Адміністративний корпус №1;
- Гаражі №2;
- Гаражі №3;
- Гаражі №4;
- Склад №5;
- Столярна майстерня №6;
- Побутові приміщення №7;
- Склад №8;
- Арматурний цех №9;
- Майстерня №10;
- Склад №11;
- Майстерня №12;
- Склад №13;
- Їдальня №14;
які знаходяться в м. Львові по вул.. Хуторівка, 23.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2004р. по справі №1/229-18/124 відповідає дійсним обставинам справи, винесене з дотриманням норм матеріального права. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції не розглянуті по суті уточнені позовні вимоги позивача, тобто порушені вимоги ст.. 84 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Апеляційний суд постановляє нове рішення, яким позовні вимоги задовольняє повністю та визнає за ЗАТ «Ірокс»право власності на об’єкти нерухомого майна і зобов’язує відповідача видати йому свідоцтва про право власності на об’єкти нерухомого майна згідно переліку, вказаного позивачем.
Апеляційний суд відхиляє клопотання представника третьої особи про зупинення провадження у справі до завершення судового розгляду господарської справи № 1/82-2/11, оскільки обставини, що будуть встановлені судовим рішенням по вказаній справі не були та не могли бути відомі суду першої інстанції на час винесення рішення 18.02.2004 р., а тому повинні прийматись судом виключно в якості нововиявлених обставин.
Керуючись ст.ст. 101,103,104,105, ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу відділу приватизації державного житлового Фонду Галицького району м. Львова задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2004 року у справі №1/229-18/124 скасувати.
Постановити нове рішення, яким визнати за ЗАТ «Ірокс»право власності на об’єкти нерухомого майна та зобов’язати відповідача - відділ приватизації державного житлового Фонду Галицького району м. Львова видати позивачу свідоцтва про право власності на наступні об’єкти нерухомого майна:
- Адміністративний корпус №1;
- Гаражі №2;
- Гаражі №3;
- Гаражі №4;
- Склад №5;
- Столярна майстерня №6;
- Побутові приміщення №7;
- Склад №8;
- Арматурний цех №9;
- Майстерня №10;
- Склад №11;
- Майстерня №12;
- Склад №13;
- Їдальня №14;
які знаходяться в м. Львові по вул.. Хуторівка, 23.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко
Судді: Г.М. Гнатюк
Н.М. Кравчук