ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2013 року Справа № 37/5005/423/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачаЩапова О.А. дов. від 08.01.2013 року
відповідачаЗеленої О.А. дов. від 19.02.2013 року
третьої особине з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи - підриємця Хітько Генадія Володимировича
на постановувід 22.07.2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі№ 37/5005/423/2012 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Завод Метиз"
до Фізичної особи - підриємця Хітько Генадія Володимировича
доПриватного підприємства "Кіт-97"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Пакхауз"
простягнення 67216,78 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю "Завод Метиз" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підриємця Хітько Генадія Володимировича про стягнення збитків у розмірі 67216,78 грн. (з яких 63688,78 грн. - збитки від знищення вантажу, 3528, 00 грн. - витрати на проведення експертиз) та судових витрат по справі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2013 року в задоволені позову до Фізичної особи - підриємця Хітько Генадія Володимировича відмовлено. Провадження у справі щодо Приватного підприємства "Кіт-97" припинено.
За апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Метиз" Дніпропетовський апеляційний господарський суд переглянувши рішення господарського суду Дніпропетрвської області від 26.04.2013 року в апеляційному порядку, постановою від 22.07.2013 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2013 року скасував в частині відмови в позові та прийняв в цій частині нове рішення про стягнення з Фізичної особи - підриємця Хітько Генадія Володимировичана на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Метиз" збитків, завданих знищенням вантажу в сумі 63688,78 грн., відшкодування вартості експертиз - 3528,00 грн., витрати по сплаті судового збору 1609,50 грн. В решті рішення суду залишено без змін.
Фізична особа - підриємець Хітько Генадій Володимирович звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2013 року залишити без змін, оскільки судом апеляційної інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що призвели до прийняття постанови з порушенням норм чинного законодавства. Зокрема заявник посилається на порушення статей 10, 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", статей 932, 1166 Цивільного кодексу України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Товариство з додатковою відповідальністю "Завод Метиз" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року, а касаційну скаргу скасувати.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 06.01.2011року між Приватним підприємством "Кіт-97" - експедитор (був залучений в якості Відповідача-2 ухвалою суду від 20.02.2013 року) та Товариством з додатковою відповідальністю "Завод Метиз" - клієнт був укладений договір № 154 транспортної експедиції, відповідно до умов якого відповідач-2 зобов'язався за плату та за рахунок позивача по його заявці виконати або організувати виконання визначених даним договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу позивача автомобільним транспортом (п. 1.1 Договору).
Пунктом 3.2 договору передбачено зобов`язання відповідача-2 укласти від свого імені договір перевезення вантажу з перевізником і нести повну відповідальність за наявності ліценції у перевізника на перевезення вантажу. Відповідач-2 несе перед позивачем повну матеріальну відповідальність за кількість місць, вагу, відповідність упаковки згідно з даними товарно-транспортними документами, завіреними підписами представника перевізника, а також несе відповідальність за дії і недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання даного договору, у тому ж порядку, що і за власні дії (п.п. 5.2., 5.3. Договору).
На підставі заявки позивача (а.с. 21 т.1) та на виконання умов договору, 20.09.2011 року між відповідачем-2 та Фізичною особою - підприємцем Хітько Г.В. - перевізник (відповідач-1) був укладений разовий договір-заявка № 20/09 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.22 т.1) за маршрутом: Дніпродзержинськ-Боярка. Перевезення узгоджено автомобілем Мерседес Бенц д/н 474-91АА, причіп д/н 327-77 АА, водій Пархоменко О.В. Вантажовідправником зазначено Позивача. Вантажоодержувачем на підставі договору №039/Р від 25.01.2011 року (а.с. 23-24, т.1) є ТОВ "Пакхауз" (надалі - третя особа) та Горбунов Е.А. (заявка від 20.09.2011 року, а.с.25 т.1).
Позивач передав відповідачу-1 вантаж - гофрокартон в кількості 18966,9 кв. м на суму 56399,98 грн. для доставки Третій особі та гофролотками в кількості 6000 шт. на суму 7288,80 грн. для доставки Горбунову Е.А. до м. Боярка Київської області. Вантаж до перевезення прийнятий за товарно-транспортними накладними від 20.09.2011 року за типовою формою №1-ТН, в яких автопідприємством зазначено відповідача-2, водієм - Пархоменко А.В., який підписав зазначені ТТН в якості водія-експедитора (а.с.29-30 т. 1).
Автомобіль Мерседес Бенц д/н 474-91АА з автопричіпом №32777 АА належать Хітько Г.В., що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 16 т.3).
21.09.2011 року о 10 год. 00 хв. під час перевезення вантажу з м. Дніпродзержинська до м. Боярка Київської області сталася пожежа, а саме загорівся напівпричіп д/н 32-777 АА. Внаслідок пожежі знищено гофрокартон та пошкоджено напівпричеп, про що 21.09.2011р. посадовою особою наглядового органу ОВС за участю водія Пархоменко О.В. складено акт (а.с.31 т.1).
21.09.2011 року комісією у складі представника Позивача, вантажоотримувачів - Горбунова Е.А., Третьої особи та незаінтересованої сторони - гр. Марьян В.І., складено акт, в якому зазначено, що при здійсненні перевезення вантажу відповідачем-1 у зв'язку з несправністю автомобіля Перевізника Мерседес Бенц д/н 474-91АА, виникло займання автопричіпа №32777 АА, внаслідок чого весь вантаж на загальну суму 63 688,78 грн. був знищений. В акті також зазначено, що Перевізник (Відповідач-1) відмовився від підписання акта, тому до складання акта залучено незаінтересовану особу - експерта - гр. Марьян В.І. (а.с.33 т.1).
У постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 30.09.2011р. (а.с.157 т.2) зазначено, що з аналізу фактів, які могли привести до виникнення пожежі, можна прийти до висновку, що найбільш вірогідною причиною виникнення пожежі у причепі автомобіля Мерседес Бенц 1990 р.в., державний номер 47491 АА, є коротке замикання електропроводки.
Позивачем надано висновок №545/8 від 03.10.2011 року наукового співробітника-спеціаліста з пожежно-технічних досліджень ПП "Науково-дослідної лабораторії судових експертиз" Мар`ян В.І. (а.с. 35-42, т.1), згідно з яким найбільш вірогідною безпосередньою технічною причиною виникнення пожежі напівпричепа-тента марки KRONE, VIN 13120200148220522, 1990 року випуску, реєстраційний номер 32-777 АА, свідоцтво про реєстрацію ЯАА №754538, який належить громадянину Хітьку Геннадію Володимировичу, виходячи з матеріалів наданих експерту на дослідження, являється полум'я сірника, або іншого подібного по потужності джерела вогню. Причина пожежі вказується у ймовірній формі з причин відсутності можливості експертом дослідити всі матеріали дізнання і розслідування по даній пожежі (дослідження проводилось зі слів водія, представників власників вантажу, автомобіля і огляду пошкодженого вогнем ніпівпричепа). Виходячи з матеріалів наданих експерту на дослідження, самозаймання гофрованого картону при пожежі напівпричепа-тента марки KRONE, VIN 13120200148220522, 1990 року випуску, реєстраційний номер 32-777 АА, свідоцтво про реєстрацію ЯАА №754538, який належить громадянину Хітько Геннадію Володимировичу, безпосередньою технічною причиною пожежі не являється.
Крім того, позивачем надано лист ПАТ "Українсько-дослідний інститут паперу" від 10.10.2011 року та лист "Української Асоціації Виробників Гофрокартону" від 29.09.2011 року про неможливість самозапалювання гофрокартону.
Відповідачем-1 надано до справи висновок судового пожежно-технічного експертного дослідження №3039-11 від 13.08.2012 року (а.с. 17-31 т. 4), яке було проведено за приватною заявою Хітько Г.В. Згідно з даним висновком осередок пожежі знаходився в задній частині напівпричепа справа, ближче до воріт. На задніх дверях напівпричепа пошкоджена фарба (обгорання) та не значному впливу підверджені металеві конструкції. В цій частині спостерігався осередковий конус, а потім пожежа поширилась по ходу пересування вперед та на лівий бік. Самозаймання гофрокартону дуже рідке явище і практично неможливе. Вірогідність прояву самозаймання з огляду місця події слідує, що речовинами і матеріалами, здібними до теплового самозаймання, у встановленому осередку пожежі міг бути картон гофрований, який перевозився безпосередньо в напівпричепі. Прояв самозаймання гофракартону міг бути спричинений у невідповідності технології виготовлення (не відповідність кондиціювання та просушки гофрокартону після склеювання та пресування, невідповідність застосування клею - застосування в якості клею термокислювачів, стабілізаторів та інших компонентів, завантаження листів гофрокартону не з складу, або з приміщення після витримки, а з цеху виготовлення можливо у розігрітому стані та інше. Відсутність на місці пожежі в напівпричепі речових доказів (тієї частини листового гофрокартону, яка завантажувалась з цеху в останній черзі і вигоріла практично повністю) не дозволяють в повній мірі стверджувати про виникнення пожежі в результаті самозаймання речовин. Але дана версія не може бути відкинута і можливо була причиною виникнення пожежі.
Виходячи з вищенаведеного, судом апеляційної інстанції зазначено, що правовідносини перевезення вантажів та їх експедирування врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главами 51, 65 Цивільного кодексу України, Законом України "Про транспорт", Статутом автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 27.06.1969 року №401, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року.
Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статею 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ст.932 Цивільного кодексу України). Статтею 934 Цивільного кодексу України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що сталося не з його вини.
В силу статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що експедитор несе відповідальність за дії і недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання даного договору.
Разом з тим, юридична особа ПП "Кіт-97" - експедитор на момент вирішення спору припинена внаслідок ліквідації, що підтверджується ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2013 року (а.с.210 т.4) та даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.04.2013 року.
Відповідальною за завдання збитків є особа, неправомірними діями якої завдані ці збитки, та яка не довела відсутність своєї вини в завданні збитків, тобто перевізник, до якого і був пред'явлений позов.
Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції щодо неможливості в даному спорі покладення відповідальності за знищений вантаж безпосередньо на перевізника, оскільки як вбачається з п. 1.2. договору відповідач-2 забезпечував транспортне обслуговування та організовував перевезення вантажів автомобільним транспортом, безпосереднє перевезення вантажу до обов`язків відповідача-2 не відноситься, тому для перевезення вантажу відповідач-2 залучив відповідача-1 шляхом укладення разового договору-заявки № 20/09 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом. Укладення договору перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними від 20.09.2011 року, товар був прийнятий перевізником в належному стані без зауважень та повинен бути доставлений вантажоодержувачеві. Пожежа сталася саме під час перевезення вантажу; доказів відсутності своєї вини відповідач-1 не надав.
З аналізу наданих висновків експертиз, матеріалів справи апеляційний суд дійшов висновку, що версія відповідача-1 про самозаймання гофрокартону спростована, причини виникнення пожежі точно не встановлені, усі висунуті версії (замикання електропроводки, вплив по сторонніх джерел вогню, тощо) не звільняють Відповідача-1 від відповідальності, оскільки він мав забезпечити збереження вантажу, який прийняв до перевезення.
Судом першої інстанції по справі двічі призначались судові пожежно-технічні експертизи (ухвали від 12.03.2012р., 14.08.2012р), проте проведені не були у зв`язку із неоплатою їх Відповідачем-1.
Розмір збитків, які поніс Позивач внаслідок пожежі, складає 63 688,78 грн. з ПДВ, що підтверджується Висновком експертного дослідження від 17.10.2011р., здійсненого Дніпропетровською торгово-промисловою палатою, (а.с. 55-56, т.1).
Крім того, Позивачем заявлено до стягнення суму збитків, понесених ним як оплата за проведені експертизи - 3 528 грн. Вказані збитки підтверджуються платіжними дорученнями № 5716 від 04.10.2011 року на суму 1500,00 грн., № 5537 від 22.09.2011 року на суму 1500,00 грн., № 6032 від 24.10.2011 року на суму 528,00 грн. (а.с. 53,54, 63), висновками експертиз та правомірно заявлені позивачем.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Отже, враховуючи, що обставини, які передбачені пунктом 134 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 27.06.1969р. № 401, які звільняють від відповідальності за незбереження вантажу, відсутні. апеляційний дійшов вірного висновку що відповідальність за знищений вантаж слід покласти на перевізника (Відповідача-1).
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року у справі № 37/5005/423/2012 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Касаційну скаргу Фізичної особи - підриємця Хітько Генадія Володимировича залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач