Головуючий в 1 інст. Шеїна Л.Д.

Доповідач: Терещенко І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - судді Терещенко І.В.,

суддів: Брагіна І.Б., Повзло В.В.,

з участю: прокурора Красної К.О.,

засудженої ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Жданівського міського суду Донецької області від 19 травня 2013 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Жданівка Донецької області, українку, громадянку України, з середньою спеціальною освітою, що працює продавцем ЧП "Вікторія" м. Жданівка, раніше не судиму, розлучену, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, засуджена за ч.1 ст.296 КК України до двох років обмеження волі, за ч.1 ст.121 КК України до шести років позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України остаточно визначено покарання, шляхом часткового складання призначених покарань, в виді шести років шести місяців позбавлення волі,-

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_1 визнана винною у наступному.

12 квітня 2009 року, приблизно о 19 годині 15 хвилин ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебувала на лавочці, розташованій на території парку "Ветеранів" в м. Жданівка, Донецької області і не дивлячись на те, що поруч перебувала ємкість для зберігання побутового сміття, кинула на тротуарну доріжку порожню пачку з-під сигарет, а також фрагменти паперу.

Побачивши що відбувається, неповнолітня ОСОБА_2 зробила зауваження ОСОБА_1 з приводу дотримання чистоти в громадському місці, однак та, у відповідь на зроблене зауваження, діючи умисно з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючи в суспільстві елементарні правила поведінки, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, маючи намір принизити честь і гідність неповнолітньої ОСОБА_2, стала голосно висловлювати в її адресу слова ненормативної лексики, тим самим принижуючи її людську гідність у присутності тих хто знаходився в парку "Ветеранів" мешканців м. Жданівка, при цьому висловлюючи зневагу до норм моралі і поведінки у громадських місцях.

ОСОБА_2 з метою припинення хуліганських дій ОСОБА_1 вимагала від неї припинити свої дії і заспокоїтися.

Однак ОСОБА_1 на прохання і вимоги ОСОБА_2 не реагувала, продовжуючи висловлювати в її адресу слова ненормативної лексики, тим самим принижуючи її людську гідність в присутності мешканців м. Жданівка, що знаходились в парку "Ветеранів", при цьому висловлювала зневагу до норм моралі і правил поведінки в суспільних місцях.

Після чого ОСОБА_1, продовжуючи свої хуліганські дії, діючи з особливою зухвалістю, навмисне завдала удар ногою, взутою у взуття, в коліно правої ноги ОСОБА_2, заподіявши їй фізичний біль, при цьому супроводжувала свої дії словами ненормативної лексики на адресу ОСОБА_2

Після цього знову завдала ще одного удару ногою, взутою у взуття, в живіт потерпілій ОСОБА_2, заподіявши їй легке тілесне ушкодження, при цьому супроводжувала свої дії словами ненормативної лексики на адресу потерпілої.

Довівши свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_1 заспокоїлася.

10 жовтня 2009 року приблизно о 23 год. 40 хв. ОСОБА_1 з метою вживання спиртних напоїв спільно з ОСОБА_4 прийшли в квартиру АДРЕСА_2 де проживає ОСОБА_5

Перебуваючи па кухні вказаної квартири, під час розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_1 і потерпілим ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, в ході якої потерпілий ОСОБА_1 став висловлювати відносно ОСОБА_1 слова, що ображають її честь і гідність, а так само долонею завдав їй удар в голову зліва, заподіявши при цьому легкі тілесні ушкодження.

ОСОБА_1 приблизно о 23 год. 45 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з помсти за завдану їй образу, а також за нанесення тілесних ушкоджень, правою рукою взяла кухонний ніж з кухонного столу і навмисно завдала удару цим ножем в живіт потерпілому ОСОБА_1, заподіявши йому одне колото-різане поранення передньої поверхні живота зліва з пораненням тонкої кишки, що ускладнилися внутрішньочеревною кровотечею, яке по ступеню тяжкості, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

В своїй апеляції засуджена просила вирок суду скасувати, та постановити новий вирок. Вважала вирок суду занадто суворим, оскільки частково визнала свою вину, раніше не судима, характеризується позитивно. Вказувала, що не згодна з обвинуваченням в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, оскільки дівчину не била. За епізодом по факту заподіяння тяжких тілесних ушкоджень вказувала, що коли потерпілий бажав спричинити їй удар, він наштовхнувся на ніж, умислу спричинити йому тілесні ушкодження у неї не було. Також вказувала, що співробітники міліції застосовували до неї психологічний і фізичний вплив для того щоб отримати потрібні їм показання.

Заслухавши доповідача; засуджену ОСОБА_1, яка просила задовольнити подану апеляцію; прокурора, яка заперечувала проти доводів апеляції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість засудженої ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за викладених у вироку обставин, правильно встановив фактичні обставини справи та правильно кваліфікував її дії за ч.1 ст.296, ч.1 ст.121 КК України.

Винність ОСОБА_1 в обсязі дій, викладених у вироку, незважаючи на часткове визнання своєї вини засудженою за доводам викладеним в апеляції, підтверджується свідченнями самої засудженої, потерпілих, свідків та сукупністю інших об'єктивних доказів, досліджених і перевірених судом.

З показань засудженої ОСОБА_1 в судовому засіданні вбачається, що 12 квітня 2009 року приблизно о 17 годині вона знаходилась в парку "Ветеранів" м. Жданівка. Знаходячись на лавці вона їла цукерки, а обгортки від них почала кидати біля лавки. На ґрунті цього у неї виник конфлікт з ОСОБА_2 який тривав близько 10 хвилин. В ході конфлікту вона завдала потерпілій ОСОБА_2 удар взутою ногою в живіт. Після цього все скінчилось. Близько 20 години, виходячи з бару, вона зустріла ОСОБА_6 і ОСОБА_2 Між нею і ОСОБА_6 виникла сварка, в ході якої вони ображали один одного нецензурною лайкою.

З показань потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що 12 квітня 2009 року вона знаходилась в парку "Ветеранів" м. Жданівка. У неї виник конфлікт з ОСОБА_1, оскільки та кидала сміття на землю. Вона зробила зауваження ОСОБА_1, а коли повернулась на лавку, то ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, почала висловлюватися на її адресу нецензурну лайку, при цьому висловлювала погрози фізичною розправою. Вона знову зробила ОСОБА_1 зауваження, на що та розсердилась і спробувала вдарити її рукою в обличчя, але вона запобігла її удару. ОСОБА_1 продовжила висловлюватися словами нецензурної лайки, а потім лівою ногою, взутою в туфель, вдарила її в коліно правої ноги. Вона (ОСОБА_2) після удару нагнулася і почала чистити одяг і в цей момент ОСОБА_1 вдарила її ногою взутою в туфель в живіт зліва. Від удару їй стало боляче і вона сіла на лавку, а ОСОБА_1 пішла в сторону бару. Після чого ОСОБА_7 подзвонила ОСОБА_8 і повідомило про те, що відбувається. Через п'ять хвилин до парку прийшов ОСОБА_6, якому вона (ОСОБА_2) все розповіла. Вони пішли до бару де побачили ОСОБА_1 Вона до них підійшла і почала виражатися нецензурною лайкою, при цьому висловлювала погрози фізичною розправою. Після цього приїхала міліція і забрала ОСОБА_1

Факт скоєння ОСОБА_1 злочину, передбаченого.1 ст.296 КК України підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7, даним в судовому засіданні , яка дала показання аналогічні показанням потерпілої ОСОБА_2 А також показаннями свідка ОСОБА_6, даними на досудовому слідстві, з яких вбачається, що 12 квітня 2009 року близько 20 години йому подзвонила ОСОБА_8 і повідомила, що в парку "Ветеранів" м. Жданівка ОСОБА_1 побила ОСОБА_2 Після чого він прийшов до парку і ОСОБА_2 розповіла йому про те, що відбулося. Вони пішли до бару де знаходилась ОСОБА_1 Та до них вийшла і продовжила висловлюватися на адресу ОСОБА_2 грубою нецензурною лайкою. Після цього ОСОБА_1 схопила його за ліву руку, а правою рукою вдарила по обличчю. Потім приїхала міліція і відвезли ОСОБА_1 до відділку.

Вина ОСОБА_1 у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5 в судовому засіданні, а також свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11., ОСОБА_12, ОСОБА_13. на досудовому розслідувані.

З висновку експерта №95/31 від 30.04.2009 року вбачається характер отриманих потерпілою ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, ступень їх тяжкості, а також можливість їх утворення при зазначених потерпілою обставинах. (т.1 а.с.83)

Доводи апеляції засудженої про те, що в момент скоєння злочину вона не знаходилась в стані алкогольного сп'яніння є необґрунтованими, оскільки спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_7 , які пояснили, що від ОСОБА_1 тхнуло спиртним (т.2 а.с.210, 228 зворот), а також медичним освідченням ОСОБА_1 в ході якого виявлено алкогольне сп'яніння (т.1 а.с.15).

Факт заподіяння тілесних ушкоджень засудженій ОСОБА_1, що підтверджує висновок експерта, не впливають на кваліфікацію скоєного нею злочину, доведеність її вини та кваліфікацію її дій. В свою чергу засуджена вправі звернутися з відповідною заявою до правоохоронних органів щодо заподіяних їй тілесних ушкоджень.

Доводи апеляції засудженої про те, що потерпіла ОСОБА_2 дає різні показання є необґрунтованими, оскільки в ході судового засідання потерпіла дала показання аналогічні показанням на досудовому слідстві (т.1 а.с.32-33), крім того вони в повному обсязі узгоджуються з показаннями свідка-очевидця ОСОБА_7, як в судовому засіданні так і на досудовому слідстві (т.1 а.с.43-44).

За фактом заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, незважаючи на фактичне невизнання своєї вини засудженою за доводами викладеним в апеляції, підтверджується свідченнями потерпілих, свідків та сукупністю інших об'єктивних доказів, дослідженими і перевіреними у суді.

Так, з показань засудженої ОСОБА_1 вбачається, що 10 жовтня 2009 року близько 21 години вона з чоловіком знаходилась в гостях у ОСОБА_5 Між нею і її чоловіком ОСОБА_1 виник конфлікт. Вона сиділа за кухонним столом, а ОСОБА_1 піднявся і спричинив їй удар кулаком в голову. Це її обурило і вона схопила кухонний ніж з ручкою чорного кольору з лезом довжиною близько 15 см з метою налякати ОСОБА_1, а він наштовхнувся на ніж, крові вона не бачила. Пізніше ОСОБА_1 повернувся додому, його футболка була в крові, вона відразу викликала швидку допомогу. Вважає, що її чоловік міг отримати тілесні ушкодження де завгодно, від іншої невідомої особи.

При цьому ОСОБА_1 під час досудового слідства дала аналогічні показання в якості підозрюваної, але пояснила, що коли вона взяла кухонний ніж, вона зробила один тичковий рух в бік живота ОСОБА_1 (т.2 а.с. 56-57), а також підтвердила свої показання під час допиту в якості обвинуваченої (т.2 а.с 120), крім того детально показала механізм нанесення удару ножем потерпілому під час відтворення обстановки і обставин події (т.2 а.с.61-64).

Ці показання ОСОБА_1 і були прийняті судом відповідно до вимог ст.334 КПК України, 1960р. в якості доказів її вини, а її ж показання в ході судового розгляду справи, в яких вона фактично не визнавала свою вину, змінивши показання, вмотивовано відкинуті судом.

З показань потерпілого ОСОБА_1 на досудовому слідстві вбачається, що 10 жовтня 2009 року, знаходячись в квартирі ОСОБА_5, у нього виник конфлікт з ОСОБА_1, в ході якого він завдав їй удар рукою в голову. Знаходячись напроти ОСОБА_1 він відчув біль в області живота зліва, схопився руками за бік, побачив, що в руці у ОСОБА_1 блиснуло лезо ножа. Вони покинули квартиру ОСОБА_5 Пізніше він повернувся додому, на футболці у нього була кров, після чого його відвезли в лікарню.

Ці показання потерпілого ОСОБА_1 були прийнятті судом в якості доказу вини засудженої, оскільки вони в повній мірі узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_5 на досудовому слідстві, а також іншими доказами по справі. Суд правильно встановив, що спроба потерпілого ОСОБА_1 змінити свої показання була зроблена з метою уникнути кримінальної відповідальності засудженою ОСОБА_1

З висновку експерта №27 мд-1 від 15.10.2009 року вбачається характер отриманих потерпілим ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, ступеня їх тяжкості, а також можливість їх утворення при обставинах зазначених підозрюваною під час відтворення обстановки та обставин події. (т.1 а.с.75-76).

Доводи апеляції засудженої про те, що співробітники міліції до неї застосовували недозволені методи ведіння слідства є необґрунтованими, оскільки спростовуються постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 09 грудня 2009 року (т.3 а.с. 254-255).

Інші доводи, на які вказано в апеляції засудженої, не впливають на кваліфікацію її дій та доведеність її вини, та не можуть бути підставами для скасування вироку.

Разом з тим, на думку колегії суддів, при визначенні міри покарання не в повній мірі були враховані всі вимоги ст.65 КК України.

Судом першої інстанції не було враховано, що ініціатором конфлікту був потерпілий ОСОБА_1 і саме його протиправні дії відносно засудженої ОСОБА_1 спровокували її злочинні дії.

Відносно винної слід обрати покарання, яке відповідає вимогам ст.50 КК України.

З урахуванням викладеного, вирок суду в частині призначеного покарання слід змінити, відносно засудженої слід обрати покарання за ч.1 ст.121 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі, а остаточне покарання слід визначити на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді п'яти років позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.366 КПК України, 1960р.,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Жданівського міського суду Донецької області від 19 травня 2010 р., яким засуджено ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінити.

Вважати ОСОБА_1 засуджену вироком Жданівського міського суду Донецької області від 19 травня 2010 р. за ч.1 ст.296 КК України до двох років обмеження волі; за ч.1 ст.121 КК України до п'яти років позбавлення волі, а на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до п'яти років позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.

Судді: