ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.2013Справа № 901/3431/13

За позовом Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія Буд»

2. Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»

про стягнення 996,96 грн.

Суддя С.А.Чумаченко

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідачів - не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія Буд» та Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про солідарне стягнення з відповідачів частини корабельного збору (основного боргу) в сумі 966,81 грн. та 3% річних - 30,15 грн., а всього - 996,96 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачами не була сплачена частина корабельного збору за судна «Олексій Федоров» та «Оltenitsa», які знаходились в Ялтинському морському торговельному порту з 04.09.2012 по 25.10.2012, судновласником яких є Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот», та оперування яких здійснював морський агент - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія Буд». Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

25.11.2013 до суду від Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» надійшли додаткові документи, серед яких є заперечення на відзив Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» та заява від 18.11.2013 про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача частину корабельного збору (основний борг) в сумі 966,81 грн., 3% річних - 30,15 грн., а всього - 996,96 грн., а також витрати, пов'язані з розглядом справи в сумі 2 070,71 грн. та судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Позивач та відповідачі явку своїх представників у судове засідання 02.12.2013 не забезпечили з невідомих суду причин. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія Буд» відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, тому не знаходить підстав для відкладення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та додатково надані документи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно загальних положень статуту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 02.12.2011 № 595, Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба», утворене постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1069 «Про забезпечення функціонування єдиної системи пошуку і рятування на морі», є державним унітарним підприємством, заснованим на державній власності та підпорядкованим управлінню Міністерства інфраструктури України (а.с. 58-69).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 584 «Про реорганізацію казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» підлягає реорганізації шляхом його приєднання до державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Наказом Міністерства інфраструктури України від 05.09.2013 № 665 «Про реорганізацію казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» утворено комісію з реорганізації (а.с. 28-31).

На виконання вищевказаних актів, позивач - Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» здійснює заходи з виявлення та стягнення дебіторської заборгованості та штрафних санкцій.

Відповідно до інформації Державного підприємства «Агентство морської безпеки» про рух суден, що заходять до/із портів України АР Крим за вересень, жовтень 2012 року, до Ялтинського морського торговельного порту 04.09.2012, 13.09.2012 та 25.10.2012 зайшли судна «Олексій Федоров» та «Оltenitsa» (а.с. 13-14).

Згідно вищевказаної інформації та даних з Регістрової книги суден за 2012 рік (а.с. 20-21) судновласниками суховантажних дизельних суден «Олексій Федоров» та «Оltenitsa» є Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот», а їх морським агентом є Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія-Буд».

З огляду на вищевикладене, позивач виставив морському агенту - Товариству з обмеженою відповідальністю «Таврія Буд» наступні рахунки: № 005011 від 01.08.2013, № 005012 від 01.08.2013, № 005013 від 01.08.2013, які були спрямовані на адресу морського агента разом із вимогою про сплату боргу протягом семи днів (а.с. 15-19).

Листом від 06.11.2013 № 1/34/4816-13 позивач також звернувся і до судновласника - Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» з вимогою про сплату боргу (а.с. 84-86).

Проте, рахунки № 005011 від 01.08.2013, № 005012 від 01.08.2013, № 005013 від 01.08.2013 станом на сьогоднішній день залишаються неоплаченими, а відтак заборгованість за вказаними рахунками складає 966,81 грн.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами з приводу сплати частини корабельного збору за період з 04.09.2012 по 25.10.2012, регулюються, зокрема, діючим на той час Положенням про портові збори, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544 та Порядком сплати частини корабельного збору Казенному підприємству «Морська пошуково-рятувальна служба», затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 24.10.2012 № 634 (який набрав чинності після офіційного опублікування 30.11.2012 в «Офіційному віснику України»), Кодексом торговельного мореплавства України.

Так, згідно з пунктом 1 Положення про портові збори, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544, діючим до 14.06.2013, портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором.

Пунктом 2 Положення про портові збори встановлено, зокрема, що сплата портових зборів у портах здійснюється до виходу судна з порту.

Пунктами 12-17 Положення про портові збори встановлені ставки нарахування корабельного збору за кожний вхід у порт і вихід з нього за 1 куб. метр об'єму судна, який сплачується як на користь порту, так і на користь Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба».

Порядком сплати частини корабельного збору Казенному підприємству «Морська пошуково-рятувальна служба», затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 24.10.2012 № 634, визначено механізм сплати казенному підприємству «Морська пошуково-рятувальна служба» частини корабельного збору, розмір якого визначається пунктами 12-17 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року № 1544.

Згідно пункту 1.2 Порядку сплати частини корабельного збору Казенному підприємству «Морська пошуково-рятувальна служба», цей порядок є обов'язковим для застосування морськими агентами або судновласниками, які відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України та Положення про портові збори сплачують корабельний збір.

Пунктом 2.1 Порядку сплати частини корабельного збору Казенному підприємству «Морська пошуково-рятувальна служба» встановлено, що сплата частини корабельного збору здійснюється морськими агентами, які є представниками судновласників, або безпосередньо судновласниками на банківський рахунок КП «МПРС».

Відповідно до пункту 2.2 Порядку сплати частини корабельного збору Казенному підприємству «Морська пошуково-рятувальна служба» нарахування частини корабельного збору здійснюється КП «МПРС» на підставі поданих морськими агентами або судновласниками документів та інформації щодо умовного об'єму судна.

Для нарахування частини корабельного збору і виписки рахунка на її сплату морський агент або судновласник не пізніше дати заходження судна у порт подає КП «МПРС» інформацію про судно за формою, наведеною в додатку до цього Порядку, а також копії обмірного та класифікаційного свідоцтв (пункт 2.4 Порядку).

Пунктом 2.6 Порядку сплати частини корабельного збору Казенному підприємству «Морська пошуково-рятувальна служба» встановлено, що сплата морським агентом або судновласником частини корабельного збору, яка сплачується КП «МПРС», здійснюється до виходу судна з порту.

Матеріалами справи підтверджується, що судна «Олексій Федоров» та «Оltenitsa» зайшли до Ялтинського морського торговельного порту 04.09.2012, 13.09.2012 та 25.10.2012, проте рахунки за сплату частини корабельного збору на загальну суму 966,81 грн. сплачені не були.

Доказів протилежного суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно положень статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В даному випадку зобов'язання сплатити частину корабельного збору випливає, зокрема, з Положення про портові збори, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544 та Порядку сплати частини корабельного збору Казенному підприємству «Морська пошуково-рятувальна служба», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 24.10.2012 № 634 (який набрав чинності після офіційного опублікування 30.11.2012 в «Офіційному віснику України»).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (дату) (стаття 530 Цивільного Кодексу України).

Згідно до статті 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 116 Кодексу торговельного мореплавства України закріплено, що у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Відповідно до положень статті 117 Кодексу торговельного мореплавства України морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Морський агент зобов'язаний: а) здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування; б) діяти в межах своїх повноважень; в) не передавати здійснення своїх функцій іншій особі (суб'єкту), якщо тільки він не був уповноважений на це своїм довірителем.

Статтею 118 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що судновласник зобов'язаний нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.

В матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія Буд» та Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот», зокрема, сторонами не надано договору морського агентування, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія Буд» надавало би Публічному акціонерному товариству «Судноплавна компанія «Укррічфлот» послуги в галузі торговельного мореплавства.

З огляду на вищевикладене, в даному спорі зобов'язаною стороною є саме судновласник - Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот», а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості мають бути заявлені саме до нього, а не солідарно до двох відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія Буд» та Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот».

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» у своєму відзиві від 28.10.2013 не визнає позовні вимоги Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» у повному обсязі, оскільки вважає, що право позивача стягувати частину корабельного збору він мав у період з 30.11.2012 по 14.06.2013, тобто з моменту набрання чинності наказом Міністерства інфраструктури України від 24.10.2012 № 634, яким було затверджено Порядок сплати частини корабельного збору Казенному підприємству «Морська пошуково-рятувальна служба» до втрати чинності Положенням про портові збори, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544. Таким чином, позивач звернувся до суду про стягнення дебіторської заборгованості та штрафних санкцій за період з 04.09.2012 по 27.09.2012, тобто за період, що передує даті отримання ним права на отримання частки корабельного збору.

Проте, заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, оскільки, як вже було зазначено, зобов'язання сплати частини корабельного збору на користь Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» виникає не з наказу Міністерства інфраструктури України від 24.10.2012 № 634, яким було затверджено Порядок сплати частини корабельного збору Казенному підприємству «Морська пошуково-рятувальна служба», а саме з Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544, яке діяло з 01.01.2001 по 14.06.2013, як вказує сам відповідач у своєму відзиві.

Крім того, в матеріалах справи міститься договір № 0403/12 від 03.01.2012 та додаткові угоди до нього, укладені між Казенним підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба» та Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот».

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, цей договір укладено відповідно до Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року № 1544 з подальшими змінами та доповненнями та постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1069 «Про забезпечення функціонування єдиної системи пошуку і рятування на морі».

З тексту договору вбачається, що предметом його регулювання є відносини зі сплати частини корабельного збору (далі - корабельний збір) в розмірі, що визначений Положенням про портові збори і здійснює інші дії, пов'язані зі сплатою частини корабельного збору.

Корабельний збір справляється із суден, визначених у пунктах 12-17 Положення про портові збори за кожний вхід в порт і вихід з нього (пункт 1.3 договору).

Таким чином, даний договір підтверджує існування аналогічних правовідносин між сторонами та спростовує посилання відповідача на право відповідача справляти частину корабельного збору лише у період з 30.11.2012 по 14.06.2013.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» підлягають задоволенню в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» частини корабельного збору (основного боргу) в сумі 966,81 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 3% річних у розмірі 30,15 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що користування чужими грошовими коштами - це не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове користування (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-яким оплатним зобов'язанням і виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами, а юридичні особи не можуть бути звільнені від цього зобов'язання.

Судом перевірений представлений позивачем розрахунок суми 3% річних. Розрахунок складений вірно, відповідно до вимог діючого законодавства України, проте суд частково задовольняє позовні вимоги Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» шляхом стягнення з Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» 3% річних у розмірі 30,15 грн.

Витрати зі сплати судового збору відносяться на відповідача - Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» у відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно заяви позивача від 18.11.2013 про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача частину корабельного збору (основний борг) в сумі 966,81 грн., 3% річних - 30,15 грн., а всього - 996,96 грн., а також витрати, пов'язані з розглядом справи в сумі 2 070,71 грн. та судовий збір в сумі 1 720,50 грн., суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» до інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Згідно положень пункту 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 Господарського кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Матеріали справи містять копію наказу Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» № 3-н від 03.01.2013 «Щодо встановлення на 2013 рік норм добових витрат при службових відрядженнях в межах території України та за межами території України», накази Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» № 419-в від 28.10.2013 та № 437-в від 06.11.2013 про відрядження Павлій Віолетти Юріївни, а також копії залізничних квитків серії ДА № 152284 на суму 150,02 грн., ДА № 152285 на суму 187,31 грн., ДА № 987040 на суму 182,81 грн., ДА № 987039 на суму 174,17 грн. Таким чином, загальна вартість проїзду за наданими копіями залізничних квитків складає 694,31 грн.

Витрати на відрядження представника позивача в сумі 1 376,40 грн. Павлій В.Ю. не знайшли документального підтвердження у матеріалах справи.

Крім того, слід зауважити, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи, в сумі 2 070,71 грн. підлягають задоволенню в частині відшкодування вартості проїзду в сумі 694,31 грн. за рахунок відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 02.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 09.12.2013.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на користь Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» 996,96 грн., у тому числі частину корабельного збору (основного боргу) в сумі 966,81 грн. та 3% річних - 30,15 грн., а також судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. та інші судові витрати в сумі 694,31 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія Буд» 996,96 грн., у тому числі частини корабельного збору (основного боргу) в сумі 966,81 грн. та 3% річних - 30,15 грн., а також судового збору у розмірі 1 720,50 грн. та інших судових витрат в сумі 694,31 грн. відмовити.

5. В частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» витрат на відрядження представника позивача в сумі 1 376,40 грн. відмовити.

Суддя С.А. Чумаченко