Справа № 22а- 739                                 Головуючий першої інстанції: Желєзний І.B.

Категорія: 29                                             Суддя-доповідач апеляційного суду: Вовненко Г.Ю.

УХВАЛА

Іменем України

6    грудня   2006 року                    колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Вовненко Г.Ю.

суддів:            Галущенка O.І, Колосовського С.Ю.,

при секретарі судового засідання:               Фірсовій Т.В.

за участю  позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою  начальника Державної податкової інспекції у Баштанському

районі Миколаївської області на постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2006 року, ухвалену за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Баштанському районі  Миколаївської області  про  визнання податкового  повідомлення нечинним,

встановила:

5 жовтня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції в Баштанському районі Миколаївської області про визнання податкового повідомлення нечинним.

Позивач вказував, що 28 листопада 2005 року він як спадкоємиць першої черги (син) померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадкове майно складається з права на земельну частку (пай) розміром 4,26 га

30 квітня 2006 р. він отримав від відповідача податкове повідомлення НОМЕР_1, в якому зазначено про обов'язок сплатити у тридцятиденний термін податок з вартості отриманої спадщини за ставкою 13%, що складає 4736 грн. 29 коп.

Посилаючись на те, що така вимога відповідача суперечить податковому законодавству, оскільки, на думку позивача, для нього, як спадкоємця першої черги, повинна застосовуватися нульова ставка податку, позивач просив про задоволення його вимог.

Постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2006 р. позов задоволено.

Постановлено визнати нечинним податкове повідомлення Баштанської МДПІ НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 про зобов'язання сплатити податок з доходу від спадщини.

В апеляційній скарзі начальник ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області посилається, на те, що висновок суду є помилковим, тому що, на його думку, спадкове майно відноситься до об'єктів комерційної власності, і просить постанову суду скасувати.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів правильно встановив, що 28 листопада 2005 р. ОСОБА_1, який є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2, отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з права на земельну частку (пай) розміром 4,26 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Т.Г.Шевченка Баштанського району Миколаївської області.

28 квітня 2006 p. ОСОБА_1 направлено податкове повідомлення з вимогою щодо сплати у тридцятиденний строк податку з доходу, отриманого внаслідок прийняття спадщини, в сумі 4736 грн. 29 коп., тобто за ставкою 13%, встановленою на підставі пункту 7.1, підпункту "в" пункту 13.1, підпункту "в" пункту 13.2.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 190 ЦК України до майна як особливого об'єкту відносяться речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату, яке успадкував ОСОБА_1, засвідчує його право на частку у спільній (колективній) власності на землю сільськогосподарського підприємства, а тому з огляду на наведену норму та положення ст. 181 ЦК України з метою оподаткування може бути віднесено до нерухомого майна.

З урахуванням наведеного суд обгрунтовано зробив висновок про те, що отримана ОСОБА_1, як спадкоємцем першого ступеня споріднення, спадщина повинна оподатковуватися за нульовою ставкою в силу пункту 13.2.1 Закону.

Посилання апелянта на те, що право на земельну частку (пай) з метою оподаткування необхідно відносити до об'єктів комерційної власності, а саме - корпоративного права є хибним.

Так, ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отриманні певної частки прибутку (дивідендів) організації та інші права, передбачені статутними документами.

Таким чином, корпоративне право включає в себе відносини, які виникають між акціонером, учасником господарської організації і самою корпорацією, а також між самими учасниками чи акціонерами з приводу реалізації їх прав власності на акції чи права власності на частку в статутному фонді корпорації.

Оскільки право на земельну частку (пай) не визначає прав власника цього паю у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством та отриманні частки прибутку, то таке право не може бути віднесено до корпоративних прав.

За такого колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200,205,206 КАС України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу начальника ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.