Справа № 22а- 710                                Головуюча першої інстанції Жосан В.М.

Категорія: 39                                           Суддя-доповідач апеляційного суду: Вовненко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем   України

6 грудня 2006   року                    колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Вовненко Г.Ю., суддівіГалущенка О.І., Колосовського С.Ю., при секретарі судового засідання: Фірсовій Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, та його представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Харківського університету Повітряних Сил на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2006 року, ухвалену за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 4465, Харківського університету Повітряних Сил України про стягнення заборгованості по грошовій надбавці за безперервну службу в Збройних Силах України та компенсації за затримку її виплати,

встановила:

26 травня 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини А 4465 і Харківського університету Повітряних Сил України про стягнення заборгованості по грошовій надбавці за безперервну службу в Збройних Силах України та компенсації за затримку її виплати.

Позивач зазначав, що перебував на військовій службі з 7 травня 1974 року по час звільнення в запас 3 листопада 2004 року. Його безперервний стаж військової служби складає ЗО років 6 місяців. З серпня 2001 року по листопад 2003 року він проходив службу у військовій частині А- 2423, яка з ЗО серпня 2005 року розформована і відповідач є її правонаступником. З листопада 2003 року по час звільнення в запас 3 листопад 2004 року проходив службу на посадах в Харківському університеті Повітряних Сил України (далі -ХУПС).

Відповідно до Указу Президенту України № 389/2003 від 5 травня 2003 р. має право на надбавку за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення.

Проте надбавка йому виплачувалась відповідачами не в повному обсязі. Заборгованість за період з травня 2003 року по грудень 2003 року складає 6256 грн. 70 коп., за час проходження військової служби у ХУПС України з 1 січня 2004 року по 1 грудня 2004 року заборгованість складає 7167 грн. 46 коп.

Крім того, на думку позивача, до надбавки за безперервну службу відповідач повинен був також нараховувати премію в розмірі 33,3% місячного фонду грошового забезпечення щомісячно, що складає 2361 грн. за період з 1 січня 2004 року по 1 січня 2006 року.

В подальшому ОСОБА_1 доповнив свої вимоги і просив стягнути з відповідача на його користь надбавку за безперервну військову службу, перераховану з урахуванням премій та компенсовану згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 "Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" по військовій частині А-2423 - 8283 грн. 82 коп.; по ХУПС України - 11613 грн.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2006 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановлено стягнути на користь ОСОБА_1: з військової частини А-4465 6256 грн. 70 коп. і у відшкодування судових витрат - 199 грн.; з Харківського університету Повітряних Сил України - 9528 грн. 83 коп.

В апеляційній скарзі представник Харківського університету Повітряних Сил України посилається на невідповідність висновків суду нормам права, регулюючим виплату спірної надбавки, і просить постанову суду в частині стягнення з ХУПС України 9528 грн. 83 коп. скасувати і в цій частині ухвалити нову постанову ухвалити нову про відмову в задоволенні вимог до ХУПС України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважав, що право позивача на отримання грошового забезпечення порушено у зв'язку із виплатою надбавки за безперервну службу в розмірах, менших від граничних розмірів, встановлених Указом Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" № 389 від 5 травня 2003 р. з наступними змінами (далі - Указ) і такі дії відповідача є неправомірними.

В той же час такий висновок суду ґрунтується на неправильному тлумаченні норм права, регулюючих спірні правовідносини, а тому в силу п. 4 ст. 202 КАС України постанову суду в частині, яка оскаржується апелянтом, необхідно скасувати та ухвалити нову.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 28 листопад 2003 року проходив військову службу і знаходився на грошовому забезпеченні в ХУПС України і йому в установлених Указом та Інструкцією про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України 26 травня 2003 р. за № 149, нараховувалась та виплачувалась надбавка за безперервну службу.

Відповідно до Указу Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10%, понад 10 років - до 30 %, понад 15 років - до 50%, понад 20 років - до 70%, понад 25 років - до 90%.

В межах наданої Указом компетенції Міністром оборони України видавались розпорядження за № 146/20/2095 від 26 травня 2003 p., № 146/1/11/463 від 13 листопада 2003 p., № 146/1/11/641 від 26 липня 2004 p., № 220/2098 від 7 жовтня 2004 p., від 27 грудня 2005 р. № 248/9/384, від 13 березня 2006 р. № 142 про встановлення конкретних розмірів спірної надбавки військовослужбовцям в залежності від стажу військової служби та виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, встановленого Державним бюджетом для Збройних Сил України.

З аналізу зазначених розпоряджень та довідки про виплату позивачеві спірної надбавки слідує, що надбавка за безперервну службу нараховувалась відповідачем -Харківським університетом Повітряних Сил України в розмірах, встановлених Міністром оборони України відповідно до положень Указу. Таким чином, дії відповідача з приводу виплати спірної надбавки були законними, тому підстав для визнання їх неправомірними та перерахунку грошового забезпечення, виходячи з граничних її розмірів, встановлених Указом, немає, а твердження ОСОБА_1 про наявність заборгованості та втрату частини грошових доходів через порушення термінів її виплати є помилковими.

Оскільки апеляційну скаргу подано одним відповідачем - Харківським університетом Повітряних Сил України, то відповідно до ст. 195 КАС України, переглянувши постанову суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає скасуванню в частині вимог до ХУПС з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ХУПС.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу представника Харківського університету Повітряних Сил України задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2006 року в частині вимог до Харківського університету Повітряних Сил України скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківського Університету Повітряних Сил України про стягнення заборгованості по грошовій надбавці за безперервну службу в збройних силах України, заборгованості по премії та компенсації за затримку їх виплати - відмовити.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця.