Справа № 22ц - 2031                   Суддя суду 1 -ої інстанції Подзігун Г.В.

Категорія 38                                   Суддя-доповідач апеляційного суду Вовненко Г.Ю.

УХВАЛА Іменем   України

29 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Вовненко Г.Ю.,

суддів           Галущенка О.І., Колосовського С.Ю.,

при секретарі судового засідання Фірсовій Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника третьої особи Прокопенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 вересня 2006 року, постановлене за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи - орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради, служба у справах неповнолітніх Адміністрації Центрального району виконкому Миколаївської міської ради,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в зв'язку з ухиленням відповідачки від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 вересня 2006 року позов задоволено та ухвалено про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що з боку позивача та його родичів чинився опір її участі у вихованні дітей, але суд не прийняв до уваги ці обставини і застосував до неї заходи, які є виключною мірою. Вважає, що по справі допущено порушення процесуального закону і при її розгляді не приймав участь прокурор. Просить рішення суду скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки та її представника, позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачка з 1995 року не піклується про фізичний її духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя доньки ОСОБА_4 і сина ОСОБА_5. Більш того, зловживаючи батьківськими правами, відповідачка протягом 2005 року отримувала державну допомогу як сім'я з дітьми в тому числі і на доньку ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5, витрачаючи отримані кошти на власні нужди, записала дітей членами своєї сім'ї, що дало їй право встати на квартирний облік на першочергове отримання житла із комунального житлового фонду як багатодітній сім'ї.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 і відповідно до п.2 ч. 1 ст. 164 СК України обґрунтовано постановив рішення про позбавлення її батьківських прав.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки як визнала сама відповідачка, вона не зверталась ні в орган опіки та піклування, ні до суду щодо своєї участі у вихованні дітей, які проживають окремо від неї. Що стосується участі прокурора в розгляді справи, то відповідно до ст.ст. 34, 35, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та норм процесуального законодавства участь прокурора в розгляді даної категорії справ не є обов'язковою.

Зважаючи на те, що рішення суду постановлене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості висновків суду, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 305, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.