Судове рішення #339891
Справа № 22ц - 2013

Справа № 22ц - 2013                   Суддя суду 1 -ої інстанції Андрощук В.В.

Категорія 11                                   Суддя-доповідач апеляційного суду Вовненко Г.Ю.

УХВАЛА Іменем   України

29 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Вовненко Г.Ю.,

суддів          Галущенка О.І., Колосовського С.Ю.,

при секретарі судового засідання Фірсовій Т.В.,

за участю     представника позивача ОСОБА_1,  відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 -ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 липня 2006 року, постановлене за позовом представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 до ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання договору міни жилих приміщень недійсним, визнання права власності на жиле приміщення в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2, діючої і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про визнання договору міни жилих приміщень дійсним,

встановила:

В квітні 2006 року представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання договору міни жилих приміщень недійсним, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

Позивач зазначав, що є спадкоємцем за законом другої черги після смерті його сестри ОСОБА_8. За життя ОСОБА_8 та їх батькам ОСОБА_9 і ОСОБА_10 на праві власності належала квартира НОМЕР_1 АДРЕСА_1, яку вони за договором міни від16.07.1999 p., зареєстрованим на товарній біржі "Сангай", обміняли на квартиру НОМЕР_2 цього ж будинку, яка належала на праві власності відповідачам.

Посилаючись на те, що договір міни жилих приміщень не відповідає вимогам закону щодо нотаріального посвідчення договору та вчинений без дозволу органу опіки та піклування, тобто з порушенням прав неповнолітньої дитини, позивач просив визнати цей правочин недійсним. Просив також визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на квартиру НОМЕР_1 АДРЕСА_1.

В травні 2006 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2, діючи також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 звернулись в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання договору міни жилих приміщень дійсними.

Позивачі за зустрічним позовом зазначали, що 16.07.1999 р. між ними та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 було вчинено договір міни жилих приміщень, за яким до них перейшла у власність квартира НОМЕР_1 жилого дому АДРЕСА_1, а у власність ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10-квартира НОМЕР_2 в цьому ж домі. Договір було зареєстровано на товарній біржі "Сангай" і відбулося повне виконання умов договору, але друга сторона ухилялась від нотаріального посвідчення договору. Посилаючись на зазначені обставини, позивачі за зустрічним позовом просили про задоволення своїх вимог.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 липня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов задоволено та визнано договір міни квартир НОМЕР_1 і НОМЕР_2 жилого дому АДРЕСА_1, укладений 16.07.1999 року дійсним.

В апеляційній скарзі, представник позивача ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_4.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, відповідачів, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.47 ЦК Української РСР (1963 року), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.

Матеріали справи свідчать, що договір міни, який оспорюється позивачем, був повністю виконаний сторонами. Кожна із сторін договору з липня 1999 року вступила у користування та володіння квартирами, які були предметом обміну і не мали претензій один до одного. ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за життя   зазначений договір не оспорювали.

За таких обставин суд відповідно до положень ст. 47 ЦК УРСР (1963р.), яка відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003 р.) застосовується до спірних правовідносин, обґрунтовано визнав дійсним договір міни квартир НОМЕР_1 і НОМЕР_2 АДРЕСА_1, укладений 16.07.1999 p., задовольнивши зустрічний позов, і відмовив в задоволені вимог позивача про визнання зазначеного договору недійсним.

Оскільки рішення суду постановлено відповідно до норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості висновків суду, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 -ОСОБА_1 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація