Справа № 22А-740/2006 p. Головуюча 1-ї інстанції: Корнешова Т.В.
Категорія- 38 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущеико О І.
УХВАЛА
29 листопада 2006 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі
головуючої: Вовненко Г.Ю.
суддів: Колосовський С.Ю.
Галущенка O.І.
при секретарі: Фірсовій Т.В. за участю:
позивача- ОСОБА_1
представників
відповідача - Алексєєва В.В.
Бондарець І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну
справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду М.Миколаєва від 22.09.2006 р. у справі за
адміністративним позовом
ОСОБА_1 до Миколаївського обласного Центру медико-соціальної експертизи ( далі- Центр МСЕК ) про поновлення інвалідності
третьої групи,
встановила:
19.04.2006 р. звернувся з позовом до Центру МСЕК про поновлення інвалідності третьої групи.
Позивач зазначав, що 28.10.2004 р. рішенням міжрайонної МСЕК-3 йому була встановлена III група інвалідності строком на один рік.
Після закінчення цього строку рішенням тієї ж МСЕК-3 від
28.10.2005 р. та рішенням Центру МСЕК від 06.12.2005 р. йому відмовлено у
встановленні Ш групи інвалідності з посиланням на те, що наявна патологія
захворювання не досягає рівня інвалідності.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив зобов'язати відповідача поновити йому відповідну групу інвалідності.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від
22.09.2006 р. ухвалено про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови як незаконної і ухвалення нової про задоволення позову, посилаючись на неправильне тлумачення відповідачем та судом норм законодавства, яким врегульовані основи социального захисту інвалідів та інструкції про встановлення груп інвалідності.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Підстави та умови встановлення інвалідності визначаються Законом України «Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 р. ( з наступими змінами, далі- Закон № 875), Положенням про медико-соціальну експертизу" (затв. постановою кабінету Міністрів України від 22.02.1992 р. № 83, далі- Положення) та "Інструкцією про встановлення груп інвалідності" ( затв. наказом МОЗ України № 183 від 07.04.2004 p., далі-Інструкція).
Закон № 875 зокрема, визначає , що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням..., що призводить до обмеження життєдіяльності та необхідності в соціальній допомозі і захисті.
Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах МСЕ МОЗ України.
Причини інвалідності та критерії її встановлення визначені п. 4 Положення та Інструкцією.
Зокрема, п. 2.3 Інструкції визначає, що підставою для встановлення третьої групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням..., що призвело до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, в тому числі, працездатності, які потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями встановлення третьої групи інвалідності є обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльностів в помірно вираженому ступені: обмеження самообслуговування І ст..; обмеження здатності самостійно пересуватися І ст..; обмеження здатності до навчання І ст..; обмеження здатності до трудової діяльності І ст..; обмеження здатності до орієнтації 1 ст..; обмеження здатності до спілкування І ст..; обмеження здатності контролювати свою поведінку І ст..;
Помірно виражене обмеження життєдіяльності визначається частковою втратою можливостей до повноцінної трудової діяльності.
З матеріалів справи вбачається що позивач хворіє на цукровий діабет І типу середнього ступеню в стадії субкомпенсації.
При його огляді МСЕК-3 від 18.11.2004 р. підстав, визначених Інструкцією для встановлення групи інвалідності встановлено не було.
В той же час, МСЕК, в межах наданих повноважень, встановила позивачу III групу інвалідності для перенавчання та раціонального працевлаштування, виходячи з того, що позивач маючи спеціальність "технік-механік", працював водієм, в той час, як така робота йоми протипоказана, згідно з "Переліком захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами".
Час інвалідності позивач не використав для перенавчання та раціонального працевлаштування та відмовився від поглибленого обстеження в УДНДІ МСПІ.
Під час повторного обстеження орган МСЕК не встановив підстав для встановлення групи інвалідності, оскільки функціональні порушення в організмі не досягають критеріїв, встановлених п. 2.3 Інструкції.
Суд повно та всебічно дослідив ці обставини справи, дав належну оцінку наявним доказам і з врахуванням вимог законодавства, що регулює соціальний захист інвалідів, ухвалив законне та обгрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, виходячи з того, що суб'єкт владних повноважень, при вирішенні питання щодо встановлення інвалідності, діяв відповідно до вимог ст. З КАС України.
Доводи апеляційної скарги про те, що наявне захворювання визвало обмеження його трудової діяльності, не можуть бути враховані, оскільки підставою для встановлення третьої групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, тобто тяжкий перебіг захворювання та чітко виражені ускладнення, в той час, як захворювання має середню тяжкість та легкі мінімальні ускладнення.
Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 22.09.2006 р. -залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з' моменту проголошення, але з цього часу на протязі одного місяця може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.