ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

30.06.06                                                                                           Справа  № 10/56

Львівський апеляційний господарський суд  у складі колегії:

головуючий суддя                                 Бобеляка О.М.

суддів                                                       Орищин Г.В.

                                                                 Якімець Г.Г.

за участю представників:  

від позивача –Габор Я.І. - представник (довіреність № 99 від 29.05.2006 року)

від відповідача:–не з’явився

Постанову виготовлено в повному обсязі 30 червня 2006 року.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи згідно ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року, про що свідчить повідомлення про вручення.

Учаснику судового процесу роз’яснено його процесуальні права та обов’язки згідно ст.22, ст.28 ГПК України.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18. 04 .2006 року у справі № 10/56 (суддя І.В. Іванкович, секретар судового засідання Марадик І.М.) задоволено позов Хустського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства і стягнено з Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж „Закарпаттеплокомуненерго” 374 878,12 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення та судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в стягненні основного боргу на суму 16 282,00 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що сума 16 282,00 грн. в поданому позивачем  розрахунку зазначена як перехідний залишок боргу станом на 01.11.2005 року. Разом з тим, вважає місцевий господарський суд, обставини виникнення такої заборгованості належними доказами не підтверджено та не обґрунтовано. Щодо вимоги про стягнення 3 788,01 грн. пені, 11 411,72 грн. штрафу то місцевий господарський суд вважає, що такі вимоги до задоволення не підлягають, так як умова про неустойку, як грошову суму та її розмір має бути передбачена у договорі або акті цивільного законодавства. А тому приходить до висновку місцевий господарський суд, оскільки в даному випадку договір між сторонами не укладений, а законодавчо не встановлено норму про розмір пені, штрафу за порушення спірного зобов’язання, відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов’язку по оплаті нарахованих позивачем сум пені і штрафу. Відмовляє місцевий господарський суд і у стягненні трьох відсотків річних і сум інфляційних, як заявлених безпідставно.

На рішення господарського суду Хустським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційним господарством подано апеляційне скаргу, в якій скаржник просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши представника скаржника, розглянувши матеріали справи і апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд встановив, що з листопада 2005 року та березень 2006 року позивачем надано відповідачу послуги з відпуску води та каналізації на суму 374 878,12 грн., що підтверджено доданими позивачем копіями виставлених до оплати помісячних рахунків. Виставлені до оплати рахунки відповідач повністю не оплатив. А тому, відповідач заборгував позивачу, з урахуванням перехідного залишку боргу, станом на 01.11.2005 року 16 282,00 грн. 391 160,12 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 01.10.1999 року Хустським ВУВКГ та ДП „Закарпаттеплокомуненерго” було укладено договір № 70, згідно якого останньому надавались послуги з водопостачання  та водовідведення. Вказаний договір підписаний ДП „Закарпаттеплокомуненерго” з протоколом розбіжностей щодо строку оплати за надані послуги. Доказів врегулювання в установленому порядку розбіжностей, що виникли при укладенні договору, позивачем суду не надано.

Таким чином. місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку, що договір не був укладений, так як сторонами не було досягнуто згоди щодо його істотних умов.

Оскільки сума пені 3 788,01 грн. та 11 411,72 грн. штрафу пред’явлена позивачем з посиланням на вказаний договір, який неукладений. Тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Відповідно до ст. 551 ЦК України умова неустойки має бути передбачена у договорі або акті цивільного законодавства.

Щодо наявності простроченого боргу в розмірі 16 282,00 грн., який виник в травні 2005 року і рахується станом на 01.11.2005 року, то скаржником надано рахунок № 952”а” за травень 2005 року, де вказано кількість відпущеної води, послуги каналізації та суму нараховану до сплати. Відповідачем не спростовано доводи позивача  ні в суді першої , ні в суді апеляційної інстанції.

Окрім того, як вказує скаржник, місцевим господарським судом не ставилося питання про надання інших доказів існування заборгованості відповідача на суму 16 282,00 грн. і вказане  питання не розглядалося в ході судового розгляду.

Таким чином, рішення суду в цій частині належить скасувати і стягнути з відповідача суму 16 282,00 грн. заборгованості.

Відповідно, до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідач не заперечує проти розміру нарахованих сум і не спростовує їх. Факт невиконання „Закарпаттеплокомуненерго” своїх зобов’язань щодо наданих і спожитих послуг з водопостачання та водовідведення станом на 01.04.2006 року підтверджено позивачем документально та не спростовано відповідачем, а тому нарахування інфляційних та три відсотки річних на ці суми заборгованості позивачем є правомірним. А тому рішення суду в цій частині належить скасувати і позов задоволити.

З огляду на викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду  вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2006 року у справі № 10/56 слід скасувати частково, а апеляційну скаргу задоволити частково.

Враховуючи наведене та керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

суд  ПОСТАНОВИВ :  

1.          Апеляційну скаргу Хустського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства № 84 від 11.05.2006 року задоволити частково.

2.          Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.04.2006 року у справі №10/56 скасувати частково.

Стягнути  з  Закарпатського обласного  державного  підприємства  теплових

мереж  „Закарпаттеплокомуненерго”  на  користь   Хустського  виробничого

управління   водопровідно-каналізаційного  господарства  16 282,00 грн.

основного  боргу, 6 847,03 грн. три відсотки річних, 2746,12 грн. суму індексу

інфляції та 388,20 держмита в тому числі 129,40 грн. держмита за розгляд

апеляційної скарги.

В решті рішення залишити без змін.

Зобов’язати місцевий господарський суд видати наказ на стягнення

задоволеної суми позову.

3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.          Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

5.          Справу повернути в місцевий господарський суд.

Суддя-доповідач                                                                   О.М.  Бобеляк

Судді                                                                                       Г.В.  Орищин

                                                                                                           Г.Г.  Якімець