Справа № 22 Ц -18 99- 2006 р.                               Головуючий у 1 інстанції Андрощук В.В.

Категорія 40                                                            Доповідач апеляційного суду Лисенко П.П.

УХВАЛА іменем України.

23 листопада 2006 року                                                                    м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Данилової О.О. та Кутової Т.З.,

із секретарем судового засідання Негрун І.О.,

за участі:

ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника відкритого акціонерного товариства "Суднобудівна верф "Меридіан" ( надалі - ВАТ «СВ "Меридіан") переглянула рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Суднобудівна верф "Меридіан" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували ,-

УСТАНОВИЛА:

26 травня 2006 року ОСОБА_1 пред'явив зазначений позов.

Його обґрунтовував тим, що з 2005 року працював у ТОВ « СВ Меридіан» ІНФОРМАЦІЯ_1.

До виконання трудових обов'язків ставився сумлінно.

Однак ІНФОРМАЦІЯ_2 був звільнений з роботи за п. З ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що звільнення проведено з порушенням вимог статей 43, 149 КЗпП України, просив суд про задоволення позову.

Рішенням місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2006 року позов задоволено.

Постановлено поновити позивача на роботі і з відповідача на його користь стягнуто 3100 гривень 50 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 51 гривню судового збору і витрат пов'язаних з розглядом судової справи на користь держави. В частині поновлення на роботі допущено негайне виконання рішення.

Не погоджуючись із цим рішенням, представник відповідача його оскаржив й просив скасувати, оскільки, як на його думку, суд дав неналежну оцінку зібраним по справі доказам та неправильно застосував норми матеріального права.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без зміни, оскільки той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Так задовольняючи позов ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що позивач з 2005 року працював ІНФОРМАЦІЯ_1 в ВАТ « СВ Меридіан».

З і 4 травня 2006 року, реалізуючи свої конституційні права на своєчасне одержання винагороди за працю та на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів -той не приступив до роботи. Його протест був викликаний невиплатою заробітної плати за лютий - травень 2006 року.

Крім того, на думку суду, позивач і не міг виконувати свої трудові обов'язки, оскільки згідно листа виконуючого обов'язки директора товариства від 4 травня 2006 року ( а.с- 21) ВАТ "СВ "Меридіан" було відключено від електропостачання.

Встановивши зазначене, суд дійшов правильних висновків про те, що 4 травня 2006 року позивач не виконував свої трудові обов'язки з поважних причин. У зв'язку з цим і, враховуючи відсутність попередньої згоди профспілкового комітету на звільнення позивача, у відповідача не було підстав для розірвання трудового договору з ним на підставі п.З ст. 40 КЗпП.

Оскільки звільнення позивача все ж таки було проведено, то його слід вважати незаконним, й поновити працівника на роботі, стягнувши з відповідача, відповідно до ст. 235 КЗпП України, на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду ] інстанції щодо них і результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Так, за статтями 43 і 44 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, саме вказаними положеннями і керувався позивач 4 травня 2006 року, захищаючи свої трудові права.

Факт порушення товариством його трудових прав підтверджується протоколом засідання профспілкового комітету від 5 травня 2006 року (а.с- 4-5), доповідною запискою начальника цеха № 18 ( а.с- 14), актом перевірки Територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області від 14 червня 2006 року №199, й приписом цієї установи від 15 червня 2006 року №199 (а.с. 29-32).

Тому у відповідача не було законних підстав для звільнення позивача.

Оскільки ж той все таки позивача звільнив, то останній підлягав поновленню на роботі, з стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Такого ж дійшов і місцевий суд.

За такого підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги, оскільки вонине спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ВАТ "СВ "Меридіан" відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.