ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

           

                 

29.06.06                                                                                           Справа  № 5/2430-2/373

 

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд  у складі колегії:

головуючий суддя                                 Бобеляка О.М.

суддів                                                       Дубник О.П.

                                                                 Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання    Чугай Л.Ю.

 

розглянувши

матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Залізничному районі м.Львова за №6720/10-0 від 09.03.2006 року

 

на постанову

Господарського суду Львівської  області від 07.02.2006 року.

 

у справі

№ А5/2430-2/373

 

за позовом

Приватного підприємства (надалі ПП) „Будінвест-центр”, м.Львів

 

до	ДПІ у Залізничному районі м.Львова, м.Львів

 

про	визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

від позивача  -  не з'явився

від відповідача -Карпин Я.С. -представник (довіреність у матеріалах справи)

 

Постанову виготовлено в повному обсязі  29  червня  2006 року.

 

Представнику відповідача роз'яснено право заявляти відвід згідно статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України та роз'яснено права і обов'язки, передбачені статтями 49, 51, 59 цього Кодексу.

 

Постановою Господарського суду Львівської області 07.02.2006 року у справі за № А5/2430-2/373 (суддя Зварич О.В., секретар судового засідання Наливко А.) задоволено позов та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 22.10.2004 року за №24008/0001781900, №24008/0001771900 та №24008/0001761900.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не представлено доказів і жодним чином не доведено узгодженість податкових зобов'язань у визначених ним сумах, а тому підстав для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

 

На рішення місцевого господарського суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить рішення суду скасувати і в позові відмовити.

Зокрема посилається скаржник, що, оскільки, платником порушено граничний термін сплати самостійно визначеного ним податкового зобов'язання, то згідно підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, платник податку зобов'язаний сплатити штраф за несплату узгодженого податкового зобов'язання в залежності від кількості днів затримки.

Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.

 

Заслухавши присутніх представників сторін, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що  ДПІ у Залізничному районі м.Львова прийнято податкові повідомлення-рішення за №24008/0001771900 від 22.10.2004 року, яким на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 50% - 940 грн. 69 коп.; за №24008/0001781900 від 22.10.2004 року, яким з тих самих підстав зобов'язано сплатити штраф в розмірі 20 %  - 172 грн. 00 коп.; за №24008/0001761900 від 22.10.2004 року, яким на підставі зазначених обставин, зобов'язано сплатити штраф в розмірі 680 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку оспореним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів виходила з наступних обставин.

Позивач 18.10.2001 року подав податкову декларацію з податку на прибуток за дев'ять місяців 2001 року, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 5811 грн. 50 коп.

Оскільки у позивача згідно облікової картки по податку на прибуток числилась переплата в сумі 3120 грн. 37 коп., то сума податкового зобов'язання, яка повинна була бути сплачена у термін, встановлений  підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, склала 2691 грн. 13 коп. Дана сума була частково погашена 29.01.2002 року, згідно з платіжними дорученнями №193 на суму 860 грн. 00 коп. та 22.02.2002 року, згідно з платіжним дорученням №3024-0 на суму 2 грн. 34 коп.

17.01.2002 року ПП „Будінвест-центр” подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2001 рік, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання в сумі 6800 грн. 00 коп.

З наведеного податковим органом зроблено висновок про те, що задекларовані вище і не сплачені у встановлений граничний термін суми податкового зобов'язання у розмірах 1828 грн. 79 коп. та 6800 грн. 00 коп. позивачем погашено 26.02.2002 року внаслідок подання уточненої податкової декларації за 2001 рік, в якій зменшено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 9360 грн. 00 коп.

У відповідності до п.5.1 ст.5 згаданого Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону для подання податкової декларації. Із змісту підп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону випливає, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки визначені цією статтею визначається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов'язання з податку на прибуток, задеклароване позивачем в декларації за І квартал 2001 року складає 0,06, за ІІ квартал 2001 року -3,3, за ІІІ квартал 2001 року -2,6, за ІV квартал 2001 року -0,8.

Після подання позивачем податкової декларації за І квартал 2001 року, платіжним дорученням №92 від 13.04.2001 року ним сплачено податок з прибутку в сумі 68 грн. 58 коп. при терміні сплати 20.04.2001 року.

Податок з прибутку за ІІ квартал 2001 року в сумі 3255 грн. 42 коп. позивачем сплачено платіжним дорученням №129 від 18.07.2001 року при терміні сплати 20.07.2001 року.

Платіжним дорученням від 19.10.2001 року приватне підприємство сплатило податок з прибутку за ІІІ квартал 2001 року в сумі 2512 грн. 21 коп. при терміні сплати 20.10.2001 року, а податок з прибутку за ІV квартал 2001 року в сумі 860 грн. 00 коп. сплачено 29.01.2002 року платіжним дорученням №193 при терміні сплати 31.01.2002 року.

Наведене свідчить про те, що жодної затримки граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов'язання позивачем не допущено.

Як вбачається з декларації за ІV квартал 2001 року податкове зобов'язання приватного підприємства з податку на прибуток за звітний період становить 0,8, проте податковий орган вважає належним до сплати позивачу податкове зобов'язання 6,8, яке позивачем визначено в колонці „Наростаючим підсумком з початку звітного року”, тобто дане зобов'язання становить суму за всі попередні звітні періоди (аналогічно органом державної податкової служби визначено позивачу податкові зобов'язання по всіх деклараціях).

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку, що у органу державної податкової служби не було достатній правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

 

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому постанову належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

 

Враховуючи наведене та керуючись, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209 п.6 Розділу VІІ КАС України, -

 

суд  УХВАЛИВ : 

 

1.          Постанову Господарського суду Львівської області від 07.02.2006 року у справі № А5/2430-2/373 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.

3.          Ухвалу апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку згідно ст.ст.211, 212 КАС України.

4.          Справу повернути в місцевий господарський суд.

 

Суддя-доповідач                                                                   О.М.  Бобеляк

 

Судді                                                                                       О.П.  Дубник

 

                                                                                                             Г.В.  Орищин