Головуючий у 1 інстанції Зайченко С.В.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Осипчук О.В.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Мишко Д.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про стягнення заробітної плати за роботу в надурочний час, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв'язку із вагітністю та пологами, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв'язку із вагітністю та пологами, відшкодування моральної шкоди (третя особа - виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Центрально-Міське управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради);

за зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди

за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 червня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (далі - СПД ОСОБА_5.) про стягнення заробітної плати за роботу в надурочний час, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що 12 травня 2009 року між нею та СПД ОСОБА_5 було укладено трудовий договір, згідно якого її було прийнято на роботу продавцем непродовольчих товарів. Трудовий договір був зареєстрований в Донецькому міському центрі зайнятості. Фактичним місцем її роботи був визначений магазин «ІНФОРМАЦІЯ_5», розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Спочатку вона працювала в магазині разом з іншим продавцем за п'ятиденним робочим тижнем з двома вихідними днями. З 18 червня 2010 року по 17 січня 2011 року вона стала працювати одна, у зв'язку з чим змінився її графік роботи: вона стала працювати шість днів в неділю (понеділок-субота) з одним вихідним днем - неділя, тобто щонеділі вона переробляла один робочий день, тобто 8 годин, за які відповідач відповідно до ст. 106 КЗпП України мав здійснювати їй компенсацію.

За період з 18 червня 2010 року по січень 2011 року час переробки та відповідно недоплаченої їй заробітної плати за її підрахунками склав: за червень 2010 року - 16 годин - 169,28 грн.; за липень 2010 року - 40 годин - 425,60 грн.; за серпень 2010 року - 32 години - 340,48 грн.; за вересень 2010 року - 32 години - 340,48 грн.; за жовтень 2010 року - 40 годин - 434,40 грн.; за листопад 2010 року - 32 години- 347,52 грн.; за грудень 2010 року - 32 години - 353,28 грн.; за січень 2011 року - 16 годин - 181,12 грн., тобто всього відповідач не доплатив їй заробітної плати за роботу в понаднормовий час у сумі 2 592,16 грн.

Враховуючи, що ця сума заробітної плати їй до цього часу не сплачена, вважажє, що з відповідача на підставі ст. 116, ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В ніч з 15 на 16 січня 2011 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_5» сталася крадіжка. 17 січня 2011 року роботодавцем та нею була проведена інвентаризація товаро-матеріальних цінностей, після якої роботодавець замінив замки на дверях магазину та вивіз з нього залишки товару.

20 січня 2011 року вона направила відповідачу лист про подальші трудові відносини, але лист повернувся на її поштову адресу у зв'язку з відмовою відповідача від отримання.

31 січня 2011 року з нею зв'язалася головний економіст ТОВ «Укртеплосервіс», яка запропонувала їй з'явитися на підприємство 01 лютого 2011 року та отримати заробітну плату за грудень 2011 року та написати заяву про звільнення. Від написання заяви про звільнення вона відмовилася, оскільки на той час вже була вагітною та її звільнення заборонено.

З 18 січня 2011 року по 28 січня 2011 року вона перебувла на лікарняному. 01 лютого 2011 року вона приїхала в м. Донецьк на підприємство ТОВ «Укртеплосервис» для отримання заробітної плати та здачи лікарняного, але до бухгалтерії охорона її не пустила.

04 лютого 2011 року вона отримала лист, в якому їй тимчасово пропонувалося вийти на роботу на інше місце: АДРЕСА_4. Таку пропозицію вважає незаконною, оскільки згідно ст. 33 КЗпП України тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок забороняється, а з наказом про закриття магазину в м. Горлівка її не ознайомили.

29 квітня 2011 року вона приїзджала в м. Макіївка до головного бухгалтера за адресою запропонованого їй нового міста роботи щодо оплати заборгованості по заробітній платі та оплати лікарняного, з'ясування питання щодо надання їй відпустки у зв'язку із вагітністю та пологами, але головний бухгалтер її повідомила, що оплачувати лікарняні вони не будуть та вона буде звільнена за прогули в травні 2011 року.

22 травня 2011 року вона знову приїзджала на підприємство, їй запропонували здати до бухгалтерії всі документи. 31 травня 2011 року вона цінним листом відправила відповідачу оригінали лікарняних, але цей лист знову повернувся на її адресу через неотримання відповідачем. Телефоном бухгалтер підприємства повідомила, що пошту вони отримувати не будуть та оплачувати їй нічого не будуть та знову запропонувала розірвати трудовий договір заднім числом, від чого вона знову відмовилася.

На час подання позову до суду вона не звільнена та з 17 січня 2011 року перебуває у вимушеному прогулі, який складає 233 дні. Вважає, що за цей час відповідач, виходячи з мінімальної заробітної плати, зобов'язаний виплатити їй заробітну плату в сумі 9 723,09 грн.

Просила стягнути з СПД ОСОБА_5 на її користь:

- недоплачену заробітну плату за роботу в понаднормовий час за період з 18 червня 2010 року по 17 січня 2011 року у сумі 2 592, 16 грн.;

- не виплачену заробітну плату за період з 17 січня 2011 року по день звернення до суду у сумі 9 723,09 грн.;

- відповідно до «Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсацію втрати частини не нарахованої їй заробітної плати у сумі 2 592, 16 грн. та у сумі 9 723,09 грн., яка складає 12 155,15 грн. ( 2 592,16 + 9 723,09) х 98,7% (індекс інфляції за 2011 рік);

- на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., яка їй завдана внаслідок тривалої затримки відповідачем належних їй сум, у зв'язку з чим вона, перебуваючи у стані вагітності, вимушена була ходити по різним інстанціям та відстоювати свої права (а.с. 1-6 т. 1).

23 липня 2012 року під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги, просила стягнути з СПД ОСОБА_5 на її користь

- недоплачену заробітну плату за роботу в понаднормовий час за період з 18 червня 2010 року по 17 січня 2011 року у сумі 2 592, 16 грн.;

- оплату за лікарняними листками за період з 18 січня 2011 року по 28 січня 2011 року у розмірі згідно її розрахунку 363,78 грн. та за час знаходження у декретній відпустці з 10 травня 2011 року за 126 календарних днів у сумі 6 048,00 грн., всього 6 411,78 грн.;

- компенсацію за час затримки виплати зазначених грошових доходів відповідно до «Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, яка складає 9 003,94 грн. ( 2 592,16 + 6 411,78) х 100,0% (індекс інфляції за квітень 2012 року) (а.с. 146-148 т. 1).

Ухвалами Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 04 квітня 2013 року та від 14 травня 2013 року до участі у справі в якості третіх осіб залучені Центрально-міське районне управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (а.с. 207, а.с. 215 т. 1).

СПД ОСОБА_5 13 березня 2012 року звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Посилаючись на те, що 16 січня 2011 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_5» сталася крадіжка, після проведення інвентаризації 17 січня 2011 року ОСОБА_1 скрилася, в лютому 2011 року з'ясувалося, що ОСОБА_1 отримала від покупців аванс в розмірі 2300грн. за замовлений в магазині товар, проте ці гроши по бухгалтерським документам не пройшли та замовлення на цей товар постачальнику також не надійшли, тобто ці кошти ОСОБА_1 привласнила, просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 2300 грн. (а.с. 23-24 т. 1).

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з СПД ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати за січень 2011 року у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 241,08 грн. та на відшкодування моральної шкоди за затримку виплати заробітної плати 300 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги СПД ОСОБА_5 залишено без задоволення.

Стягнуто з СПД ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 344,10 грн. (а.с. 231-235).

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить частково скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, а саме: стягнути з СПД ОСОБА_5

- недоплачену заробітну плату за роботу в понаднормовий час за період з 18 червня 2010 року по 17 січня 2011 року у сумі 2 592, 16 грн.;

- оплату за лікарняними листками за період з 18 січня 2011 року по 28 січня 2011 року та за час знаходження у декретній відпустці з 10 травня 2011 року за 126 календарних днів всього 6 411,78 грн.;

- компенсацію за час затримки виплати зазначених грошових доходів у розмірі 9 003,94 грн.;

- на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. (а.с. 241-249 т. 1).

В судовому засіданні апеляційного суду 26 листопада 2013 року позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. Після оголошення у судовому засіданні перерви в наступне судове засідання 03 грудня 2013 року не з'явилася, причини її неявки у судове засідання апеляційним судом визнані неповажними.

Відповідач СПД ОСОБА_5 у судові засідання апеляційного суду не з'явився. У судове засідання з'явилися його представники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють на підставі нотаріально посвідчених довіреностей (а.с. 21, а.с. 319 т. 1), проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Представники третіх осіб - виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надіслали клопотання про розгляд справи у їх відсутність (а.с. 7, а.с. 14 - 15 т.2).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, представників відповідача СПД ОСОБА_5 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

З матеріалів справи встановлено, що 12 травня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_5 було укладено трудовий договір, згідно якого ОСОБА_1 було найнято на роботу продавцем непродовольчих товарів. 12 травня 2009 року даний договір був зареєстрований Донецьким міським центром зайнятості за № 0501090171 5/4.

Згідно трудового договору він був укладений безстроково, час виконання робіт установлено з 08.00 години по 13.00 годину та з 14.00 години по 17.00 годину, вихідні дні - субота, неділя. Конкретне робоче місце в трудовому договорі не зазначено (а.с. 7 т. 1).

Сторони визнають, що фактичним місцем роботи позивача ОСОБА_1 був магазин «ІНФОРМАЦІЯ_5», розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати за роботу в понаднормовий час за період з 18 червня 2010 року по 17 січня 2011 року у сумі 2 592, 16 грн. та компенсації втрати цієї частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт перевищення часу праці за період з 18 червня 2010 року по 17 січня 2011 року.

Зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Відповідно до ст. 52 КЗпП України для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою.

Відповідно до ст. 67 КЗпП України при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

Відповідно до ст. 62 КЗпП України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61).

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, а саме:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

Відповідно до ст. 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Згідно пунктів 4, 5 трудового договору, укладеного з позивачем, час виконання роботи їй встановлений з 8.00 до 13.00 та з 14.00 до 17.00 години, тобто 8-ми годинний робочий день, з двома вихідними - субота, неділя (а.с. 7 т. 1), тобто п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, тривалість робочого часу не перевищує 40 годин на тиждень.

Згідно табелів обліку робочого часу за червень 2010 року - січень 2011 року в період з 18 червня 2010 року по 17 січня 2011 року позивач працювала саме за таким графіком роботи за п'ятиденним робочим тижднем з двома вихідними днями та тривалість її робочого часу не перевищувала 40 годин на тиждень (а.с. 112, а.с. 115, а.с. 126, а.с. 129 - 133 т. 1). Крім того, в грудні 2010 року позивач з 08 грудня по 31 грудня перебувала у щорічній черговій відпустці, що підтверджується табелем обліку робочого часу за грудень 2010 року та відомістю про нарахування заробітної плати за грудень 2010 року (а.с. 123, а.с. 126 т. 1), що спростовує пояснення позивача про те, що вона працювала понаднормово.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, будь-яких доказів на підтвердження факту роботи понаднормово позивач суду не надала.

Той факт, що з 18 червня 2010 року по 17 січня 2011 року в магазині працював один продавець, а саме, позивач, інший продавець був звільнеий, не є доказом роботи позивача в цей період понад встановлену тривалість робочого часу. Крім того, згідно табелів обліку робочого часу за червень та липень 2011 року інший продавець ОСОБА_6 був звільнений з 05 липня 2010 року (а.с. 112, а.с. 115 т. 1).

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не врахував її скарги до Центрально-Міської районної прокуратури м. Горлівки, не спростовують висновків суду, оскільки зазначені скарги не є доказом тривалості робочого часу позивача в спірний період, до того ж самі скарги в матеріалах справи відсутні.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що факт її роботи понад встановлену норму робочого часу був підтверджений у судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_7, яка є головним бухгалтером відповідача, є необґрунтованими. Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні 29 листопада 2012 року (а.с. 181-182 т. 1) підтвердила лише той факт, що з липня 2010 року в магазині, в якому працювала позивач, залишився лише один продавець. Проте пояснень щодо роботи позивача понаднормово вона не давала.

Відповідно до статей 1 - 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення заробітної плати за роботу в понаднормовий час за період з 18 червня 2010 року по 17 січня 2011 року у сумі 2 592, 16 грн., відповідно відсутні підстави і для задоволення похідних позовних вимог про стягнення компенсації за час затримки виплати зазначених грошових доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати.

Рішення суду в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення на підставі ст. 116, ст. 117 КЗпП України заробітної плати за період з 17 січня 2011 року по день звернення до суду у сумі 9 723,09 грн, суд першої інстанції виходив з того, що трудовий договір між позивачем та відповідачем на час розгляду справи судом не розірвано, тому норми ст. 116, ст. 117 КЗпП України на правовідносини, що виникли між сторонами, не розповсюджуються. Посилаючись на те, що заробітна плата за січень 2011 року у сумі 365,26 грн. позивачу виплачена лише 19 грудня 2012 року, суд стягнув з відповідача компенсацію втрати цієї частини заробітної плати у сумі 241,08 грн. у зв'язку із порушенням строків її виплати.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Як вбачається з апеляційної скарги позивача, рішення суду в частині відмови у задовленні позовних вимог про стягнення заробітної плати за період з 17 січня 2011 року по день звернення до суду у сумі 9 723,09 грн та в частині стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати за січень 2011 року у сумі 241,08 грн. у зв'язку із порушенням строків її виплати позивачем не оскаржується, а відповідно у апеляційного суду відсутні підстави для його перегляду в цій частині.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, також вагітністю та пологами, суд першої інстанції послався на ст. 253 КЗпП України, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», ст. 179 КЗпП України, Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року, та виходив з того, що суб'єктом виплат по вагітності та пологам, допомоги за час знаходження у відпустці по догляду за дитиною є Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а тому позовні вимоги позивача до СПД ОСОБА_5 в цій частині задоволенню не підлягають.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо, до нього суд дійшов з порушенням норм матеріального права, про що обґрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу 18 січня 2011 року територіальним медичним об'єднанням «Сім'я і здоров'я» був виданий листок непрацездатності серія АБЯ № 405554 на період з 18 січня 2011 року по 28 січня 2011 року у зв'язку із доглядом за дитиною ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, стати до роботи 29 січня 2011 року (а.с. 321 т. 1).

10 травня 2011 року ТМО «Сім'я і здоров'я» позивачу був виданий листок непрацездатності серія АБЯ № 386103 у зв'язку із вагітністю на період з 10 травня 2011 року на 126 календарних днів, орієнтовний термін пологів 07 липня 2011 року (а.с. 320 т. 1).

Згідно п. 12 укладеного з позивачем трудового договору вона підлягає загальнообов'язковому соціальному страхуванню, оплата страхових внесків провадиться у розмірах і порядку, визначених законодавством (а.с. 7 т. 1).

Відомостями нарахування заробітної плати позивачу підтверджується, що з заробітної плати позивача утримувалися внески на соціальне страхування (а.с. 104, а.с. 106, а.с. 108, а.с. 110, а.с. 114, а.с. 121, а.с. 123, а.с. 128 т. 1).

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України від 18.01.2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Посилання суду першої інстанції, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог на Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року, є помилковим, оскільки зазначені нормативні акти визначають порядок надання державної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Правовідносини що виникли між сторонами щодо оплати листків непрацездатності, регулюються Законом України від 18.01.2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі Закон № 2240-III).

Відповідно до ст. 29 Закону № 2240-III, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, застраховані особи мають право, в тому числі: отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом; оскаржувати відповідно до законодавства дії страховика, страхувальника-роботодавця щодо надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Згідно ст. 34 Закону № 2240-III за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, надаються, зокрема, такі види матеріального забезпечення, як допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) (статті 35, 37 цього Закону); допомога по вагітності та пологах (статті 38, 39 цього Закону).

Згідно частини 2 ст. 27 Закону № 2240-III саме страхувальник (для позивача, яка відноситься до осіб, зазначених у частині 1 ст. 6 цього Закону, - це роботодавець) зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону (п. 3).

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 50 Закону № 2240-III, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону (особи, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб) призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, яке затверджується правлінням Фонду.

Суд першої інстанції зазначені вимоги закону не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що субєктом виплат допомоги, що є предметом позову, є Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення допомоги у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами, суд першої інстанції не врахував, що відповідач, як страхувальник, не виконав свої обов'язки, встановлені частиною 2 ст. 27, частинами 1 та 3 ст. 50 Закону № 2240-III, не прийняв листки непрацездатності від позивача, не прийняв офіціне рішення про призначення або про відмову призначенні допомоги, не довів його до відома позивача, чим фактично позбавив її передбаченого ст. 46 Конституції України конституційного права на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Доводи відповідача про те, що позивач до звернення до суду не надавала їм листки непрацездатності, є необгрунтованими. Матеріалами справи доведено, що позивач листок непрацездатності від 18 січня 2011 року двічи (12 лютого 2011 року та 31 травня 2011 року), а листок непрацездатності від 10 травня 2011 року - 31 травня 2011 року направляла відповідачу цінними листами з описом вкладення, що підтверджується описами вкладення у цінний лист (а.с. 48-49 т. 1) та фіскальними чеками на відправку цих листів (а.с. 41-42 т. 1), направляла листки непрацездатності як за адресою магазина СПД ОСОБА_5 в м. Макіївка, так і за адресою місця проживання відповідача, яка зазначена в трудовому договорі - АДРЕСА_2. Проте ці листи повернулися на адресу позивача у зв'язку з тим, що не були отримані відповідачем - «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується поштовими конвертами (а.с. 38 т. 1, а.с. 54 т. 1).

Відповідач причини неотримання цінних листів від позивача пояснити не зміг. За поясненнями позивача відповідач їй пояснював за телефоном, що не буде отримувати від неї листки непрацездатності.

В матеріалах справи є і інши рекомендовані та цінні листи, які були направлені позивачем на адресу відповідача - АДРЕСА_2, але були їй повернуті «за закінченням терміну збрігання» (а.с. 63-65 т. 1).

За таких умов позивач вимушена була 09 листопада 2011 року звернутися до суду з цим позовом.

Представники відповідача, посилаючись під час судового розгляду справи на те, що вони не заперечують прийняти та здійснити розрахунок належних позивачу виплат за листками непрацездатності, фактично цих дій протягом вже двох років перебування справи в провадженні судів не здійснюють, посилаються, що позивач мусить написати заяву про оплату їй допомоги, в якій поставити питання про відновлення шестимісячного строку пред'явлення листків непрацездатності, надати довідку з Пенсійного фонду України за формою ОК-7з.

Така поведінка відповідача свідчить про подальше створення перешкод позивачу в отриманні допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також у зв'язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до ст. 51 Закону № 2240-III підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Надання будь-яких інших документів для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах Законом № 2240-III не передбачено.

Будь-які строки звернення за призначенням цієї допомоги Законом № 2240-III також не встановлені, що зазначила і виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду в своєму листі від 02 грудня 2013 року за № 03-1494 на звернення ОСОБА_9 (а.с. 28 т. 2).

Доводи представників відповідача про те, що в листках непрацездатності неправильно зазначена назва роботодавця, не зазначено місце знаходження роботодавця, також є необгрунтованими.

По-перше, в обох листках непрацездатності ще до звернення позивача до суду здійснені виправлення в назві роботодавця та останній зазначений як «субєкт підприємницькоїдіяльності ОСОБА_5.», що відповідає вимогам «Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністрства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004р. № 532/274/136/-ос/1406.

Як зазначила на звернення відповідача виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду в своєму листі від 02 грудня 2013 року за № 03-1494, зазначення в листку непрацездатності адреси фізичної особи - підприємця не передбачено (а.с. 28 т. 2).

Відповідно до ст. 36 Закону № 2240-III допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: 1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням; 6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Зазначені підстави для позбавлення позивача права на допомогу відповідачем не доведені.

Оскільки відповідач - СПД ОСОБА_5 порушив право позивача на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, таке право підлягає захисту.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 35 Закону № 2240-III допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), в тому числі у разі необхідності догляду за хворою дитиною. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.

Згідно ст. 37 Закону № 2240-III допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;

80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1 - 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів».

Позивач визнає, що її страховий стаж менше п'яти років.

Враховуючи відсутність у позивача трудової книжки, у відповідача вона працює згідно трудового договору лише з 12 травня 2009 року, апеляційний суд вважає, що допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку із доглядом за хворою дитиною за період з 18 січня 2011 року по 28 січня 2011 року позивачу повинна виплачуватися в розмірі 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу), як застрахованій особі, яка має страховий стаж до п'яти років, оскільки більший страховий стаж та наявність пільг, передбачених ст. 37 Закону № 2240-III, позивачем суду недоведена.

Відповідно до ст. 53 Закону № 2240-III при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 21 цього Закону. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 3 та 14 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб, є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (у частині призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу, грошового забезпечення), з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 сума страхових виплат для допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи).

Заробітна плата позивача, з якої сплачувалися страхові внески, за шість календарних місяців, що передували січню 2011 року, в якому настав страховий випадок, а саме, за липень 2010 - грудень 2010 року, згідно довідки про доходи від 25 листопада 2013 року складає 5 318,81 грн. (888,00+888,00+907,00+907,00+907,00+ 821,81) (а.с. 8 т. 2).

Згідно табелів обліку робочого часу за період з липня 2010 року по грудень 2010 року кількості відпрацьованих робочих днів у цьому розрахунковому періоді складає 131, в тому числі липень - 22, серпень - 21, вересень - 22, жовтень - 21, листопад - 22, грудень - 23 (за нормою, оскільки позивач перебувала у відпустці) (а.с. 112, а.с. 126, а.с. 130- 133 т. 1).

Тобто, середньоденна заробітна плата позивача за період з липня 2010 року по грудень 2010 року складає 118,20 грн. (5 318,81:131р.д.).

В період з 18 по 28 січня 2011 року позивач згідно графіку її роботи мала 9 робочих днів, тобто розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності за цей період складає 638,28 грн. (118,20 х 60% х 9 робочих днів).

Відповідно до ст. 179 КЗпП України, ст. 17 Закону України від 15.11.1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Відповідно до ст. 38 Закону № 2240-III допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Відповідно до ст. 39 Закону № 2240-III допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до статті 53 цього Закону, і не залежить від страхового стажу.

Згідно абаца третього п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком).

Згідно п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 сума страхових виплат застрахованій особі розраховується для допомоги по вагітності та пологах за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням шляхом множення суми денної (годинної) виплати на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

Заробітна плата позивача, з якої сплачувалися страхові внески, за шість календарних місяців, що передували травню 2011 року, в якому настав страховий випадок, а саме за листопад 2010 - квітень 2011 року, згідно довідки про доходи від 25 листопада 2013 року складає 2 174,58 грн. (907,00 (листопад 2010р.)+821,81(грудень 2010р.)+445,77 (січень 2011р.), в лютому, березні та квітні 2011 року позивач заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, не мала) (а.с. 8 т. 2).

Кількість календарних днів за розрахунковий період складає 170 (листопад 2010р. - 30, грудень 2010р. - 31, січень 2010р. - 20 (не враховуємо 11 календарних днів з 18 по 28 січня, коди позивач мала тимчасову непрацездатність), лютий 2011р. - 28, березень 2011р. - 31, квітень 2011р. - 30). В період з 29 січня 2011 р. по 30 квітня 2011 року позивач не працювала без поважних причин: в цей період вона не мала тимчасової непрацездатності, не перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, а тому календарні дні за цей період відповідно до абзацу третього п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 з розрахунку не вираховуються.

Тобто, середньоденна заробітна плата позивача за період з листопада 2010 року по квітень 2011 року складає 12,79 грн. (2 174,58 : 170к.д.), а розмір допомоги по вагітності та пологах за 126 календарних днів складає 1 513,26 грн. (12,79 х 100% х 126 календарних днів).

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення компенсації втрати частини дохода у зв'язку з порушенням строків виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв'язку з вагітністю та пологами, то такі задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 1-3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно пунктів 3, 4 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, компенсації підлягають в тому числі допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

З матеріалів справи встановлено, що після внесення виправлень в обидва листки непрацездатності щодо роботодавця позивач направила їх відповідачу 31 травня 2011 року.

Відповідно до ст. 52 Закону № 2240-III документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження. Допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується: застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

Тобто, враховуючи, що позивач за умови отримання цінного листа, який йому був відправлений позивачем 31 травня 2011 року, мав вирішити питання про призначення позивачу допомоги не пізніше 10 днів та виплатити її позивачу у найбличий строк, установлений для виплати заробітної плати, тобто заробітної плати за червень 2011 року, затримка в нарахуванні та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах має місце з червня 2011 року.

Індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу за червень 2011 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з червня 2011 р. по листопад 2013 року включно та складає 98,8% (1,004 х 0,987 х 0,996 х 1,001 х 1,000 х 1,001 х 1,002 х 1,002 х 1,002 х 1,003 х 1,000 х 0,997 х 0,997 х 0,998 х 0,997 х 1,001 х 1,000 х 0,999 х 1,002 х 1,002 х 0,999 х 1,000 х 1,000 х 1,001 х 1,000 х 0,999 х 0,993 х 1,000 х 1,004 х 1,002 х 100).

Величина приросту індексу споживчих цін за період з червня 2011 р. по листопад 2013 року відсутня (98,8% - 100%), а тому підстави для нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати відсутні.

Враховуючи зазначене, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за період з 18 січня 2011 року по 28 січня 2011 року та у зв'язку із вагітністю та пологами за період з 10 травня 2011 року по 12 вересня 2011 року, компенсації втрати частини допомоги у зв'язку з порушенням строків її виплати підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за період з 18 січня 2011 року по 28 січня 2011 року у сумі 638,28 грн. та у зв'язку із вагітністю та пологами за період з 10 травня 2011 року по 12 вересня 2011 року за 126 календарних днів в сумі 1 513,26 грн. за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів та про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини допомоги у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Доводи відповідача про те, що допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв'язку із вагітністю та пологами сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, не спростовують висновків апеляційного суду, оскільки правовідносини між відповідачем, як страхувальником, та Фондом, як страховиком, виходять за межі заявлених позовних вимог.

Згідно «Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», затвердженого постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 26 від 22.12.2010р., фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду (далі - робочі органи Фонду). Підставою для фінансування страхувальників-роботодавців робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами

У разі виникнення страхового випадку із застрахованою особою на підставі поданих документів, передбачених статтею 51 Закону, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою правління Фонду від 23.06.2008 № 25, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 № 636/15327, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі (п. 3)

На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення страхувальник-роботодавець нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок (п. 4).

Для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства (п. 5).

При опрацюванні заяви-розрахунку робочі органи Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (п. 7).

Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку (п. 8).

Тобто, позивач не має будь-яких правовідносин безпосередньо з Фондом, не може звернутися до нього безпосередньо щодо призначення їй допомоги, і невиконання відповідачем, як страхувальником, своїх обов'язків, а саме, ухилення від прийняття листка непрацездатності, ухилення від прийняття рішення про призначення матеріального забезпечення позивача, як застрахованої особи, а відповідно і не оформлення заяви-розрахунку, не є підставою для позбавлення позивача її права на отримання допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв'язку із вагітністю та пологами.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що порушення відповідачем строків виплати заробітної плати за січень 2011 року призвело до порушення нормального способу життя позивача та завдало їй моральних страждань, а тому вона має право на відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 2371 КЗпП України. Моральні страждання позивача, які завдані несвоєчасною виплатою заробітної плати за січень 2011 року, суд першої інстанції оцінив у 300 грн.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про порушення відповідачем права позивача на отримання допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв'язку із вагітністю та пологами, що також завдавало їй моральних страждань, вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, в тому числі звернення до суду за захистом порушеного права, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає зміні.

Моральні страждання позивача, які були завдані їй відповідачем у зв'язку із порушенням її трудових прав, а саме, затримкою виплати до грудня 2012 року заробітної плати за січень 2011 року у сумі 365,26 грн., невиплатою допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв'язку із вагітністю та пологами, апеляційний суд оцінює в 500 грн.

Відмовляючи СПД ОСОБА_5 в задоволенні зустрічних позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2 300 грн., суд першої інстанції виходив з того, що такі є недоведеними.

Рішення суду в цій частині жодною із сторін не оскаржується, а тому підстави для перевірки його законності апеляційним судом відсутні.

Зміна рішення суду першої інстанції в частині що стосується позовних вимог ОСОБА_1 не призвела до зміни розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи висновки апеляційного суду, майнові позовні вимоги ОСОБА_1 задовлено в сумі 2 392,62 грн. (компенсація втрати частини доходу за рішенням суду першої інстанції - 241,08 грн., допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю - 638,28 грн., допомога у зв'язку із вагітністю та пологами - 1 513,26 грн.), з яких підлягає сплаті судовий збір відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст.4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» в розмірі 229,40 грн., та з задоволених позовних вимог немайнового характеру про відшкодування моральної шкоди відповідно до п/п 2 пункту 1 частини 2 ст.4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» станом на 25 червня 2013 року - 114,70 грн., тобто всього 344,10 грн.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про стягнення допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за період з 18 січня 2011 року по 28 січня 2011 року та у зв'язку із вагітністю та пологами за період з 10 травня 2011 року по 12 вересня 2011 року, компенсації втрати частини допомоги у зв'язку з порушенням строків її виплати скасувати та ухвалити в цій частині нове.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Донецьк, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_2, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_4, місце проживання: 83055, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Горлівка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за період з 18 січня 2011 року по 28 січня 2011 року у сумі 638 (шістсот тридцять вісім) гривень 28 коп. та у зв'язку із вагітністю та пологами за період з 10 травня 2011 року по 12 вересня 2011 року в сумі 1 513 (одна тисяча п'ятсот тринадцять) гривень 26 коп. за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу підприємця ОСОБА_5 при виконанні судового рішення утримати з нарахованої ОСОБА_1 суми допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю у сумі 638 гривень 28 коп. та у зв'язку із вагітністю та пологами в сумі 1 513 гривень 26 коп. податок з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про стягнення компенсації втрати частини допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв'язку із вагітністю та пологами у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про стягнення заробітної плати за роботу в надурочний час за період з 18 червня 2010 року по 17 січня 2011 року залишити без змін.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 червня 2013 року в частині задовлення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінити.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500 (п'ятсот) гривень.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 червня 2013 року в частині розподілу судових витрат - стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_5 на користь держави судового збору у сумі 344 гривні 10 коп. залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.В. Осипчук

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна