Єд.Ун.№763/6278/13-к
1-кп/763/326/13
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2013 року м. Севастополь
Гагарінський районній суд міста ОСОБА_1 в складі:
головуючого судді Хорошева О.С.,
при секретарі Фокіної Ю.В.,
за участю прокурора Тімофеєва Д.О.,
потерпілої ОСОБА_2,
обвинуваченого ОСОБА_3,
у відкритому судовому засіданні в приміщенні Гагарінського районного суду міста ОСОБА_1 розглянув кримінальне провадження відносно,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_4, одруженого, який має вищу освіту, працюючого директором ТОВ «Стройестет», зареєстрованого за адресою: ОСОБА_4, Вологодська обл., Сямженський район, с. Трубаково, б. 8, що мешкає за адресою: М.ОСОБА_1, СТ «Сапун-гора», ділянка 976, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, суд-
ВСТАНОВИВ:
10.07.2013 приблизно о 08 годині 40 хвилин водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем «СХ-9», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Д. Ульянова з боку майдану Повсталих у напрямку майдану 50-років СРСР, навпроти зупинки громадського транспорту «Д. Ульянова» в м. Севастополі, порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б), 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, своєчасно не прийняв заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка перетинала проїжджу частину дороги по позначеному нерегульованому пішохідному переходу зліва направо по ходу руху автомобіля. В наслідок наїзду пішохід ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину визнав в повному обсязі та показав, що 10.07.2013 року о 08:40 годині він їхав на автомобілі Мазда СХ-9, державний номер НОМЕР_1, по вул. Дмитра Ульянова в м. Севастополі. Він їхав у напрямку вул. Гагаріна зі швидкістю 55 км/год. Зліва на пішохідному переході стояли три автомашини і зліва стояли автомашин. Зліва раптово вибігла дівчина з останнього топіка, він натиснув на сигнал і почав йти різко вправо, проте ОСОБА_2 продовжила перетинати дорогу зліва на право по ходу його руху та на звуковий сигнал вона ніяк не відреагувала, внаслідок чого сталося зіткнення ОСОБА_2 з автомашиною, вона вдарилася об передню ліву частину крила. Від удару автомашини ОСОБА_2 впала на асфальт. Після цього він викликав швидку допомогу. Визнає весь перелік тілесних ушкоджень, що зазначені в обвинувальному акті. Визнає, що він порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б), 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок яких пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закрита - черепно-мозкова травма: садна обличчя та голови; забій головного мозку важкого ступеня (в області правого зорового бугра, крововиливи в шлуночки мозку і під м'яку мозкову оболонку), набряк головного мозку; забито-рвані рани лівої вушної раковини; садна кінцівок, які відносяться до категорії тяжких. Обвинувачений шкодує про скоєний ним злочин, щиросерде кається.
Відповідно до ст. 349 КПК України судом не досліджувались інші докази, подані на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та інших обставин кримінального правопорушення, які ніким не оспорювались.
При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, та роз'яснено їм положення ст. 349 ч.3 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 винен у скоєнні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Потерпіла ОСОБА_2 заявила до ОСОБА_3 цивільний позов на відшкодування матеріальної шкоди на суму 14669,88 гривен та моральної шкоди на суму 100000 гривен, який мотивовано тим, що нею витрачено на лікування тілесних ушкоджень, завданих злочином, що підтверджується квитанціями (чеками) про витрати: на придбання ліків, та їй завдано моральні страждання, пов’язані з фізичним болем.
Проте у зв’язку з виплатою обвинуваченим 3000 гривень за моральні страждання та 7076,50 гривень на придбання ліків, які не вказані в позові, потерпіла ОСОБА_2 зменшила позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди та просить стягнути з ОСОБА_3 97000 гривен моральної шкоди.
Обвинувачений ОСОБА_3, ознайомившись з позовними вимогами та доказами, що надані потерпілою у підтвердження позовних вимог, позовні вимоги ОСОБА_2 визнав в повному обсязі.
У відповідності до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У відповідності до статті 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі , зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
У відповідності до статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У відповідності до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З врахуванням наданих суду доказів, думки потерпілої та обвинуваченого, суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди на суму 14669,88 гривен.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди то суд враховує, що шкоду завдано тяжким злочином внаслідок необережних дій ОСОБА_3, та з урахуванням принципу розумності та справедливості, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди на суму 50000 гривен.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3М відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає: щире каяття, добровільне часткове відшкодування завданих збитків.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_3, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, особу підсудного, який за місцем проживання та роботи характеризується посередньо (позитивно), на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, раніше не судимий, враховує обставини, що пом`якшують покарання, думку потерпілої, яка просила суд призначити покарання ОСОБА_3 не пов’язане з позбавленням волі та з позбавленням права керування транспортними засобами та вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі, а також про можливість перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, зв’язку з чим вважає за можливе застосувати ст. 75 КК України з покладанням на обвинуваченого обов’язків, що передбачені ст. 76 КК України.
Вирішуючи питання щодо призначення додаткового покарання, суд враховує, що кримінальне правопорушення скоєне на пішохідному переході, враховує ступіть тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідки що настали від правопорушення, у зв’язку з чим приходить до висновку про необхідність призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для перевиховання обвинуваченого і засобом запобігання вчиненню нових злочинів обвинуваченим.
Процесуальні витрати, а саме; витрати на проведення експертиз: технічного стану автомобіля «Мазда» № 227/7 від 02.08.2013 р. – у розмірі 367,08 грн.; на проведення експертизи технічного стану автомобіля «Мазда» № 227/7 від 02.08.2013 р. – у розмірі 882,00 грн.; на проведення автотехнічної експертизи № 272 від 19.08.2013 р. - 1835,40 грн., підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3М не обирався.
Речові докази по справі відсутні.
Арешт на майно ОСОБА_3 не накладався, проте існує необхідність у забезпеченні позовних вимог потерпілої ОСОБА_2, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про накладення арешту на майно ОСОБА_3 на суму позовних вимог, що підлягають стягненню з ОСОБА_3
Суд не може прийняти до уваги свідчення ОСОБА_3 про знаходження на його утриманні ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки відповідно до постанови адміністрації Сямженського муніципального району від 22.06.2012 року опікуном ОСОБА_6 призначена ОСОБА_5 та докази про знаходження ОСОБА_5 на утриманні обвинуваченого, суду не надані.
Керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, що передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки відповідно до ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
- своєчасно повідомляти органу кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.
Речові докази відсутні.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду розміром 14669 гривен 88 копійок, та моральну шкоду на суму 50000 гривен, а всього стягнути 64669 гривень 88 копійок.
В іншій частині цивільного позову ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертиз в сумі 3084,48 гривень.
Накласти арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 в межах суми позовних вимог 64669 гривень 88 копійок.
Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Севастополя протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Гагарінський районний суд м. Севастополя.
Копію вироку вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.
Суддя Гагарінського районного
суду міста ОСОБА_1 Хорошев