Справа № 11-а - 1021 -2006 року Головуючий у І інстанції: Комлач О.Ф.
Категорія: ч.1 ст. 122 КК України Доповідач: Драний О.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 грудня 2006 року. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у складі: головуючого - судді Драного О. П.
суддів - Палічука А. О., Олексієнко І.С.
з участю прокурора - Головіної Т.О.
та адвокатів - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді кримінальну справу за апеляціями потерпілоїОСОБА_4, захисника - адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українка, громадянка України, раніше не судима засуджена: за ч.1 ст.122 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік.
На підставі п."г" ст.1 Закону України „Про амністію" від 31 травня 2005 року засуджену ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання.
Стягнуто з засудженої ОСОБА_1 на користь потерпілоїОСОБА_4 705 грн. 81 коп. в рахунок відшкодування матеріальних збитків та 2 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також на користь Кіровоградської обласної лікарні 863 грн. 61 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої.
Суд визнав винною ОСОБА_1 в тому, що вона 14 липня 2002 року
близько 18 год. 00 хв., перебуваючи у власному домоволодінні АДРЕСА_1 умисно заподіяла потерпілійОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: рани і забою м"яких тканин у лівій тім"яній ділянці голови, забою м"яких тканин в правій височній ділянці, струсу головного мозку, синців у ділянці лівого плеча, у ділянці лівого кутового суглобу, синця і зсаден в ділянці лівого стегна, які відносяться до категорії середньої тяжкості.
В апеляціях:
- потерпілаОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в зв"язку неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженої. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України „Про амністію" від 31 травня 2005 року, безпідставно звільнивши засуджену від відбування покарання, оскільки застосування амністії допускається лише в тому випадку, коли особа, щодо якої вирішується дане питання, дає свою згоду на її застосування, про що фіксується в протоколі судового засідання, в той час як вказане питання на розгляд учасників процесу не ставилося і сама засуджена ОСОБА_1 згоди на засосування до неї Закону України „Про амністію" не давала.
Крім того, зазначила, що засуджена вини у скоєному злочині не визнала, не розкаялася;
- захисник - адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку, з постановлениям виправдувального вироку стосовно останньої, вказуючи при цьому на його незаконність, оскільки ОСОБА_1 засуджена за злочин, якого вона не скоювала, так як вона перебувала в стані необхідної оборони, захищаючи себе від протиправних дій потерпілої ОСОБА_4 та членів її родини, в результаті чого потерпілій спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості Крім того, вказує на те, що вина ОСОБА_1 не підтверджується зібраними по справі доказами, оскільки в справі є суперечливі висновки судово-медичних експертиз, суперечливі покази свідків, більш того, суд під час судового розгляду даної справи не взяв до уваги послідовні покази свідківОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., які підтвердили факт перебування потерпілої в нетверезому стані, що підтвердила і сама потерпіла, в зв"язку з чим вона неодноразово падала на землю, а поклав в основу доведення вини засудженої лише покази свідків, рідних потерпілої (чоловіка, сина та його співмешканки, онуки та близьких друзів).
Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_1 та в її інтересах захисника-адвоката ОСОБА_2, які підтримали доводи, викладені в апеляції, потерпілуОСОБА_4 і в її інтересах захисника-адвоката ОСОБА_3, які також підтримали доводи апеляції, прокурора, який, вважаючи вирок законним і обґрунтованим, просив залишити вирок без змін, а апеляцій без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 в умисному заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілійОСОБА_4 доведена сукупністю остовірних і узгоджених між собою доказів, яким суд дав належну оцінку.
Зокрема, вина засудженої ОСОБА_1 підтверджується:
- показами потерпілоїОСОБА_4, яка пояснила, що дійсно 14 липня 2002 року у дворі засудженої ОСОБА_1, остання нанесла їй палицею 3-4 удари по голові, в результаті чого вона отримала тілесні ушкодження з приводу яких перебувала на стаціонарному лікуванні;
· показами свідків ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11, ОСОБА_12, які, давши аналогічні один одному покази, пояснили, що 14 липня 2002 року вони бачили як у дворі домоволодіння засудженої, остання наносила удари палицею по голові потерпілоїОСОБА_4;
· показами свідка ОСОБА_13, яка пояснила, що 14 липня 2002 року вона з двору свого домоволодіння бачила засуджену ОСОБА_1 з палицею в руках, яка когось била, а потім бачила, як з двору ОСОБА_1 виходили ОСОБА_10;
· протоколами відтворення обстановки і обставин події з участю потерпілоїОСОБА_4 та ОСОБА_1, згідно з якими перша розповіла та показала як, яким чином та в які частини тіла їй наносилися тілесні ушкодження, а друга пояснила і також показала, де вона знаходилася і що робила, коли у неї в дворі 14 липня 2002 року перебувала потерпіла;
· висновком судово-медичної експертизи НОМЕР_1 від 11 листопада 2002 року, згідно з яким у потерпілоїОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: рани і забою м"яких тканин у лівій тім"яній ділянці голови, забою м"яких тканин в правій височній ділянці, струсу головного мозку, синців у ділянці лівого плеча, у ділянці лівого кутового суглобу, синця і зсаден в ділянці лівого стегна;
- висновками судово-медичних експертиз НОМЕР_1 від 11 листопада 2002 року, НОМЕР_2 від 14 січня 2003 року, НОМЕР_3 від 23 березня 2005 року, згідно з якими тілесні ушкодження, виявлені на тілі потерпілої ОСОБА_4 утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактною поверхнею, не характерні для спричинення їх власноручно і не могли утворитися при неодноразовому падінні з положення стоячи на бордюр або металеву трубу.
Проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд правильно кваліфікував дії засудженої ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КК України, оскільки вона умисно заподіяла тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпшій ОСОБА_4
Доводи засудженої ОСОБА_1 і в її інтересах захисника - адвоката ОСОБА_2 про те, що вона удари палицею по голові потерпілої не наносила, оскільки остання, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння сама неодноразово падала, вдаряючись при цьому об бордюр та металеву трубу, в результаті чого могла отримати вказані тілесні ушкодження, колегія суддів вважає необгрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінальної справи, і, зокрема, зазначеним вище висновкам судово-медичних експертиз, згідно з якими, тілесні ушкодження, виявлені на тілі потерпілоїОСОБА_4 утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактною поверхнею, не характерні для спричинення їх власноручно і не могли утворитися при неодноразовому падінні з положення стоячи на бордюр або металеву трубу.
Критично оцінює колегія суддів і доводи потерпілої ОСОБА_4 про те, що суд безпідставно звільнив засуджену від відбування покарання, застосувавши до неї Закон України «Про амністію» від 31 травня 2005 року оскільки, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, засуджена ОСОБА_1 скоїла злочин середньої тяжкості, на день набрання чинності Законом України «Про амністію» від 31 травня 2005 року їй виповнилося 50 років, в зв»язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано визнав її винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, звільнивши її від покарання, при цьому її згода на застосування до неї Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року і не визнання нею вини у скоєному злочині зазначеним вище законом не передбачено.
При призначенні міри покарання засудженій суд відповідно до вимог ст.65 КК України в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, який належить до категорії середньої тяжкості, обставини справи, які пом"якшують та обтяжують покарання, особу винної, те, що вона вину у скоєному не визнала, по місцю проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, матеріальні збитки і моральну шкоду не відшкодувала, і призначив покарання згідно скоєного.
З огляду на вищевикладёне, колегія суддів вважає, що підстав для скасування вироку суду немає.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції потерпілоїОСОБА_4, захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2006 року стосовно ОСОБА_1- без зміни.