Справа № 347/1141/13-ц
Провадження № 22ц/779/2683/2013
Категорія 9
Головуючий у І інстанції Турянський І.Є.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Васильковського В.М., Проскурніцького П.І.
секретаря Бойчука Л.М.
з участю: представника прокуратури Івано-Франківської області Гоголя В.В.,
представника Косівської міської ради Сав’юк Л.В.,
відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Косівського району в інтересах держави в особі Косівської міської ради до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння, а також зустрічним позовом ОСОБА_4 до Косівської міської ради про визнання права власності на майно, за апеляційними скаргами заступника прокурора Івано-Франківської області, до якої приєднався Косівський міський голова та ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду від 30 вересня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
В квітні 2013 року прокурор Косівського району в інтересах держави в особі Косівської міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння. Свої вимоги обґрунтував тим, що 31.01.202 року між міським головою м. Косів Братівником Я.Г. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди приміщення лазні з правом викупу. В ході проведення прокуратурою Косівського району в 2012 році перевірки встановлено, що ОСОБА_4 як фізична особа-підприємець з 14.03.2006 року припинив свою діяльність, про що внесено запис до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Однак, в порушення вимог ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ОСОБА_4 продовжує використовувати орендоване приміщення. У зв'язку з цим позивач просив витребувати майно з чужого незаконного володіння.
У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Косівської міської ради з зустрічним позовом про визнання права власності на майно, посилаючись на те, що між ним та Косівською міською радою було укладено договір оренди з правом викупу лазні, який за своєю правовою природою містить ознаки договору найму (оренди) та договору купівлі-продажу. Згідно п.5.1. договору сторонами погоджено розмір орендної плати з викупом за весь об'єкт в цілому, який складав 11678 грн., а за місяць 194,63 грн. На виконання умов договору ОСОБА_4 в повному обсязі сплатив орендну плату з викупом за весь об'єкт в цілому, що підтверджується платіжними дорученнями. Крім того у відповідності до умов договору, та за погодженням з власником майна ОСОБА_4 провів капітальний ремонт приміщення лазні за власний рахунок, проведено електропостачання та газифікацію об'єкта. Згідно висновку експерта від 21.07.2007 року дійсна вартість проведених ремонтних робіт і матеріалів, що були затрачені ОСОБА_4 становила 105003 грн. У зв'язку з цим ОСОБА_4 вважає, що виконав умови договору в частині викупу приміщення, на даний час використовує його на законних підставах, а тому просив визнати за ним право власності на приміщення лазні за адресою АДРЕСА_1.
Рішенням Косівського районного суду від 30 вересня 2013 року в задоволенні позову прокурора Косівського району в інтересах держави в особі Косівської міської ради до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, а також зустрічного позову ОСОБА_4 до Косівської міської ради про визнання права власності на майно - відмовлено.
На дане рішення заступник прокурора Івано-Франківської області та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу. До апеляційної скарги, що подана заступником прокурора Івано-Франківської області приєднався міський голова м. Косова.
Так, в апеляційній скарзі заступник прокурора Івано-Франківської області посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги той, факт, що право власності на приміщення лазні зареєстровано в ОКП Коломийському МБТІ за територіальною громадою м. Косів, в особі Косівської міської ради. Крім того, договір оренди приміщення лазні укладався з ОСОБА_4, як фізичною особою-підприємцем, державна реєстрація якого припинена 14.03.2006 року , а тому виходячи з положень ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припинив свою дію, у зв'язку з ліквідацією юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Також апелянт вказує на те, що перехід права власності на орендоване майно може здійснюватися із застосуванням процедури приватизації, однак жодного рішення про приватизацію чи іншого рішення про перехід до ОСОБА_4 права власності на приміщення лазні Косівською міською радою не приймалося. З цих підстав рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову, заступник прокурора Івано-Франківської області просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_4 вказує, на те, що укладаючи договір оренди з викупом приміщення лазні за адресою АДРЕСА_1 сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору. Зокрема визначили як розмір орендної плати за місяць 194 грн. 63 коп., так і вартість об'єкта в цілому, яка складала 11678 грн. На виконання умов договору ОСОБА_4 здійснив оплату вартості приміщення в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями. А тому на думку апелянта, він є добросовісним набувачем орендованого та викупленого приміщення лазні
З цих підстав рішення суду першої інстанції, ОСОБА_4 в частині відмови у його позові просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право власності на нежитлове приміщення лазні площею 479,3 м.кв. та підсобне приміщення площею 50 м.кв., які розташовані за адресою АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник прокуратури Івано-Франківської області вимоги апеляційної скарги прокуратури Івано-Франківської області підтримав та просив її задовольнити. Що ж стосується апеляційної скарги ОСОБА_4, то таку вважає безпідставною та просить її відхилити.
Таку ж позицію щодо апеляційних скарг висловила і представник Косівської міської ради.
ОСОБА_4 та його представник доводи апеляційної скарги прокуратури Івано-Франківської області не визнали і просять про її відхилення. В той же час просять задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_4
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга заступника прокурора Івано-Франківської області підлягає до задоволення, а скаргу ОСОБА_4 слід відхилити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 31.01.2002 року заступником міського голови Братівником Я.І. з одного боку та підприємцем ОСОБА_4 з іншого боку було укладено договір оренди будинку лазні з правом викупу, який розташований за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 479,3 м.кв. ( а..с 6) Разом із об'єктом, що орендується у користування ОСОБА_4 передавалася земельна ділянка, площа якої згідно експертного висновку складає 0, 144 га ( а.с. 19).
Сторонами також було визначено строк дії договору оренди з викупом - 5 років з моменту прийняття об'єкта, що орендується комісією в експлуатацію.
Розмір орендної плати складав 194 грн. 63 коп. на місяць, а вартість об'єкта в цілому було встановлено у 11678 грн. Зазначена сума була сплачена ОСОБА_4 протягом 2005-2006 років ( а.с. 9), у зв'язку з чим ОСОБА_4 вважав, що набув право власності на орендоване майно.
З матеріалів справи також вбачається, що 14.03.2006 року проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за її рішенням, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №21110060002001347.
Об'єкт оренди - приміщення лазні за своїм цільовим призначенням - надання відповідних послуг населенню - не використовується.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у вимогах ОСОБА_4, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правові підстави для визнання за ним права власності на приміщення лазні площею 479,3 м.кв. та підсобне приміщення площею 50 м.кв., які розташовані за адресою АДРЕСА_1 відсутні.
З цим погоджується і колегія суддів Апеляційного суду.
Так, за змістом ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як встановлено судом, предметом спору став будинок лазні з підсобним приміщенням, тобто нерухоме майно.
Відповідно до п.5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад прав суб'єктів комунальної власності здійснюють відповідні ради, і виходячи з вимог ст.26 вказаного Закону саме до їх виключної компетенції віднесено право прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.
Як вбачається з матеріалів справи, жодного рішення з приводу відчуження приміщення будинку лазні Косівською міською радою не приймалося, а тому воно і надалі перебуває у власності територіальної громади м.Косів в особі Косівської міської ради.
Доводи ОСОБА_4 про те, що він набув право власності на майно, сплативши обумовлену договором суму, на увагу не заслуговують.
Так, за змістом ст.ст. 182, 334, 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Таким чином, сам факт сплати ОСОБА_4 визначеної у договорі суми викупу майна без дотримання встановлених чинним цивільним законодавством України вимог щодо оформлення майнових прав, не дає підстав вважати, що ОСОБА_4 набув права власності на приміщення лазні площею 479,3 м.кв. та підсобне приміщення площею 50 м.кв., які розташовані за адресою АДРЕСА_1.
Як встановлено судом, і зазначеної обставини не заперечує жодна із сторін, спірне майно- приміщення лазні площею 479,3 м.кв. та підсобне приміщення площею 50 м.кв., які розташовані за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0, 144 га. - на даний час перебуває у володінні ОСОБА_4
Перевіряючи рішення суду в частині правомірності володіння ОСОБА_4 спірним майном на час виникнення спору, слід зазначити наступне.
З договору оренди будинку лазні з правом викупу від 31.01.2002 року ( а.с. 6) вбачається, що такий був укладений з однієї сторони Косівською міською радою в особі заступника міського голови Братівника Я.Г. та з іншої сторони ОСОБА_4 як підприємцем. Пунктом 2. Договору сторони визначили, що метою оренди є надання населенню відповідних послуг і ОСОБА_4 підтвердив, що мав намір у такий спосіб здійснювати підприємницьку діяльність.
Зважаючи на те, що 14.03.2006 року підприємницька діяльність ОСОБА_4 припинена, то відповідно до приписів ст. 291 Господарського Кодексу України, ч.2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди між сторонами з цього часу припинився.
Припинення договору має наслідком припинення існування прав і обов'язків його учасників, які складають зміст договору. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
За таких обставин, об'єкт договору оренди - приміщення лазні площею 479,3 м.кв. та підсобне приміщення площею 50 м.кв., які розташовані за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0, 144 га на даний час використовуються ОСОБА_4 без будь-яких правових підстав і відповідно до вимог заявленого прокурором позову підлягає поверненню належному власнику - територіальній громаді м. Косова в особі Косівської міської ради.
При цьому вже не має правового значення та обставина, що при укладенні договору сторони визначили строк його дії - протягом п'яти років з моменту прийняття об'єкта в експлуатацію. Що ж стосується коштів, які ОСОБА_4 витратив на ремонт приміщення, то такі у встановленому законом порядку можуть бути відшкодовані власником майна за вимогою орендаря.
Зазначеного суд першої інстанції не врахував, у зв'язку з чим ухвалене ним рішення в частині, що стосуються позовних вимог прокурора Косівського району не може залишатися в силі і підлягає до скасування.
По суті встановленого судом Апеляційної інстанції в цій частині ухвалюється нове рішення.
На підставі наведеного та ст.ст. ст.ст. 182, 334, 657 ЦК України, ст. 291 Господарського Кодексу України, ч.2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 88 ЦПК України, керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 , 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області до якої приєднався міський голова м. Косова задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 Васильовича- відхилити.
Рішення Косівського районного суду від 30 вересня 2013 року в частині відмови у позовних вимогах прокурора Косівського району скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов прокурора Косівського району в інтересах держави в особі Косівської міської ради до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_4 повернути Косівській міській раді в натурі приміщення лазні, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1. загальною площею 479,3 м.кв. з відповідними комунікаціями та підсобним приміщенням площею 50 м.кв. і знаходиться на земельній ділянці площею 0,144 га.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави (отримувач - Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ отримувача 37952250, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, рахунок отримувача 31212206780002, код класифікації доходів бюджету 22030001) 229 грн. 40 коп. судового збору.
В решті рішення Косівського районного суду від 30 вересня 2013 року залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.Є. Меленко
Судді: В.М. Васильковський
П.І. Проскурніцький