Справа №2-264/11

Провадження №2/442/31/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2013 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Медведика Л.О.

при секретарі Красневич Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, співвідповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, законним представником якого є батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за участю третьої особи органу опіки та піклування (служби у справах дітей Дрогобицької райдержадміністрації) про визнання такими, що втратили право на проживання, виселення з житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому на підтвердження своїх вимог покликається на те, що 22.09.2010 року ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні судових наказів Дрогобицького міськрайонного суду №2-н-195 від 28.05.2009 року та №2-н-275 від 16.07.2010 року винесено постанову, якою в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перед позивачем запропоновано позивачу залишити за собою описане та арештоване майно боржників, а саме житловий будинок загальною площею 100,4 кв.м з надвірними будівлями і спорудами, огорожею, колодязем, земельною ділянкою, на якій розташований вищевказаний будинок з надвірними будівлями і спорудами площею 0,1228 га в АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_2

Позивач погодився залишити за собою вищезгадане майно, вартість якого становить 337540,00 грн.

22.09.2010 року майно передано позивачу відділом ДВС на підставі акта про передачу майна в рахунок погашення боргу.

27.09.20120 року на підставі вищевказаних документів, нотаріусом ОСОБА_8 видано позивачу свідоцтво на право власності на вищезгадане майно та посвідчено право власності на земельну ділянку.

27.09.2010 року КП Дрогобицьке МБТІ та ЕО прийнято рішення про державну реєстрацію права власності даного майна за новим власником - позивачем по справі.

01.10.2010 року копії правовстановлюючих документів на нового власника майна надано Почаєвицькій сільській раді.

02.10.2010 рок позивач направляв вимогу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з проханням до 18.10.2010 року звільнити вищевказаний будинок від всіх мешканців або придбати його за ціною їх боргу в розмірі 342 530,00 грн. та з компенсацією понесених витрат на реєстрацію права власності і інших накладних витрат в сумі 5 000 грн. Однак, останні не звільнили будинок і не знялись з реєстраційного обліку та не вирішили питання щодо придбання будинку, чим порушили права позивача як власника.

В зв»язку з даними обставинами, позивач змушений вже в судовому порядку визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право на проживання та виселити їх з будинку АДРЕСА_1, а також зняти їх з реєстраційного обліку.

В процесі розгляду справи позивач зменшив свої позовні вимоги та просив суд виселити з вищезазначеного житлового будинку, власником якого він є, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та зняти їх з реєстраційного обліку.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги з урахуванням їх уточнення підтримав, в підтвердження яких послався на підстави, викладені в позові. Пояснив, що всі заперечення відповідачів є голослівними, всі обставини, на які вони покликаються вже досліджувалися в інших судових засіданнях, в яких він приймав участь. Вказав, що дії відповідачів порушують його права як власника, а тому просив суд задоволити його позов.

Відповідач ОСОБА_2 щодо задовлення позову заперечив, вказав, що позивач не має доказів проплат у банку. Його ошукав позивач і банк. Позивач стверджує, що дав йому 170000 грн., однак це не відповідає дійсності. Він брав кредит в банку 50000 грн. достроково його погасив. Після цього банк запропонував взяти 100000 грн. Вказав, що кошти банку він сплачував, однак потім почалася криза і представник банку почав вимагати достроково погасити кредит. Після цього він почав шукати, де взяти гроші і знайшов оголошення в газеті з телефоном позивача. Останній погодився позичити гроші, але з умовою укласти іпотечний договір. Квитанцій про оплату ні з боку позивача, ні з його боку банк надати не може.

Відповідач ОСОБА_3 щодо задоволення позову також заперечила, вказала, що керуючий регіонального відділення банку примушував повернути борг. Почали шукати гроші. В газеті знайшли реквізити позивача. Зустрілися у м.Львові, обговорили усі питання. Зайшли в банк, потім поїхали до нотаріуса і оформили договір іпотеки і договір позики. Після цього вони з позивачем і його сином поїхали в «Кредобанк» за грішми. Пізніше поїхали в «Приват Банк» і туди зайшли позивач і відповідач1. Коли останні вийшли з банку, в машині позивач сказав написати чоловікові розписку на 170000 грн. і той підписав. Після цього, з банку дзвонили, вказували , що необхідно погасити кредит, але вони сказали, що у Львові тоді погасили і банк більше не турбував.

Додала, що малолітній внук - ОСОБА_7 зареєстрований у спірному будинку згідно даних старої облікової картки об`єкта по господарського обліку Почаєвицької сільської ради. Але процес реєстрації дитини не був закінчений з причин недогляду секретаря ради. Під час виконавчого провадження(в процесі передання будинку стягувачу ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу) за вказівкою державного виконавця Дмитріва А.Р. секретар не внесла відомостей про реєстрацію дитини в нові облікові документи сільської ради.

Співвідповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилася та не повідомили суд про причини своєї неявки.

Співвідповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як самостійні сторони, а також і як законні представники малолітнього ОСОБА_7 в судове засідання не з»явилися та не повідомили суд про причини своєї неявки. Відтак, суд визнав їхню неявку неповажною та ухвалив продовжити розгляд справи у їх відсутності.

Представник третьої особи Стебельська Н.Є. в судовому засіданні вказала, що якщо судом буде встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_7 зареєстрований та проживає в належному позивачу будинку, то позиція органу опіки та піклування буде такою, що заперечує задоволення позову. Підстава - малолітня дитина у будь-якому разі має бути забезпечена житлом.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника третьої особи Стебельської Н.Є., дослідивши письмові докази по справі, суд встановив, що позивач на підставі свідоцтва про право власності, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу від 27.09.2010 року, став власником житлового будинку , загальною площею 100,4 кв.м із надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1; земельної ділянки, на якій розташований вищевказаний будинок площею 0,1228 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Це право власності було ним зареєстровано в КП ЛОР Дрогобицьке МБТІ та ЕО згідно оглянутого витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно довідки за №568 від 20.10.2010 року, виданої Почаєвицькою сільською радою, копії будинкової книги на житловий будинок АДРЕСА_1 та довідок адресного бюро ГУМВС України у Львівській області від 30.10.2013 року вбачається, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані в вищезазначеному будинку позивача.

Позивач неодноразово звертався до відповідачів з усними проханнями звільнити будинок, а також надсилав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 письмову вимогу щодо звільнення будинку або його придбання ними, однак безрезультатно.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч.1ст.317 ЦК України власникові належать права володіння користування і розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи ту обставину, що відповідачі юридично не мають жодних прав на вищезгаданий будинок, то факт їхнього проживання згідно реєстрації у даному будинку порушує права власника будинку на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися будинком.

Відтак, їх слід виселити з житлового будинку АДРЕСА_1.

Щодо зняття відповідачів з реєстрації за вищевказаною адресою відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» здійснюється протягом семи днів на підставі остаточного рішення суду про виселення. Тому позов у цій частині не підлягає до задоволення.

Посилання відповідачів на факт проживання із ними малолітнього внука - ОСОБА_7 не впливає на вирішення спору, оскільки згідно довідки за №568 від 20.10.2010 року, виданої Почаєвицькою сільською радою, дитина ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку не зареєстрована. Даний процес реєстрації з пояснень відповідачки ОСОБА_3 був розпочатий, але доведений до кінця.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів слід стягнути в користь позивача судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст.209,212,215 ЦПК України, суд, -

вирішив :

Позов задоволити частково.

Виселити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 з житлового будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 8,50 грн. державного мита та 37,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його оголошення через Дрогобицький міськрайонний суд.

Головуючий